Проведено комплексне обстеження клінічного перебігу, функціонального стану шлунка, мікробіоценозу кишківника і показників специфічної та неспецифічної резистентності організму у 180 хворих на хронічний гастродуоденіт віком від 6 до 15 років. Вивчено вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клінічну симптоматику і основні досліджувані показники. Доведено, що використання мікрохвильової терапії в лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, кислотоутворюючу функцію шлунка, дисбіотичні порушення в кишківнику, покращує функціональні можливості і енергетичний потенціал лейкоцитів периферичної крові, підвищує показники неспецифічного захисту, гуморального і клітинного імунітету. Надвисокочастотне випромінювання шляхом дії на біоактивні точки в комплексі з традиційними методами має найбільш позитивний ефект.

  Скачати повний текст

Захищається науково-практична робота, у якій на основі пренатального ультразвукового дослідження плоду втілена в клінічну практику етапна діагностична програма "генетик - дитячий хірург - акушер - дитячий хірург". Розроблені лікувально-діагностичні критерії, вивчені алгоритми сполученості природжених вад розвитку (ПВР) підвищили ефективність лікування дітей цієї категорії. При цьому скорочені строки надходження новонароджених з ПВР шлунково-кишкового тракту (ШКТ) на 20,05 години та знижена післяопераційна летальність на 31%. У дітей з ПВР сечовидільної системи (СВС) зменшені строки початку лікування з 5,6 років до 5,8 місяців, проявлення пієлонефриту знижені на 73%. Встановлено, що ПВР ШКТ та СВС зустрічалися в складі множинних природжених вад розвитку у 31,15% та 18,49% відповідно.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано диференційований підхід до вибору антисекреторних препаратів, який базується на визначенні резистентності слизового бар'єру шлунка та 12-палої кишки, активності патологічного процесу, а також ефективності цитопротективної дії антисекреторних препаратів. Запропоновано диференціально-діагностичні критерії основних клініко-морфологічних форм хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей, алгоритм побудови діагнозу ХГД з урахуванням стану резистентності слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки, показання з метою диференційованого призначення блокаторів М1-холінорецепторів та Н2-гістамінових рецепторів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення лікування та діагностики хронічних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки у дітей. Розроблено новий напрямок у патогенетичній терапії за результатами комплексного фазового дослідження функціональних моторних взаємозв'язків органів проксимального відділу шлунково-кишкового тракту під час гастродуоденальних захворювань у дітей та підлітків. Визначено фазові показники pH, моторики та внутрішньопорожнинного тиску шлунка і дванадцятипалої кишки, а також фазові зміни жовчного міхура і підшлункової залози у нормі та під час захворювань гастродуоденальної зони у дітей і підлітків. Запропоновано принципи диференційної корекції рухових порушень органів травлення під час захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки у дітей та підлітків.

  Скачати повний текст

Виявлено, що частота інфікованості Hp унаслідок хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей складає 82,1%; високий ступінь інфікованості частіше відзначається на фоні деструктивних змін слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК), зростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини. Діагностику Hp-інфекції проводили за допомогою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження та реакції аглютинації (РА). У педіатричній практиці можна обмежитися використанням одного з методів, вибір якого зумовлено ступенем інвазивності та спроможністю лікувального закладу. ХГДП у 100% випадків супроводжувалася дисбіотичними порушеннями товстої кишки, які характеризувалися дефіцитом анаеробних мікроорганізмів. У випадках ХГДП, асоційованої з Hp, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав у субкомпенсованій формі та супроводжувався вираженими клінічними проявами. Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень залежав від наявності гелікобактерної інфекції, характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони ХГДП, асоційованої з Hp, у 80,4% випадків супроводжувався запаленням слизової оболонки товстої кишки. Частота та виразність дисбіотичних порушень товстої кишки під час ХГДП, асоційованої з Hp, у дітей визначала необхідність поєднаної терапії гелікобактеріозу та дисбактеріозу. Комплексна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів і пробіотичної терапії не тільки не призводила до санації СОШ від Hp, але і благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки, що доведено результатами спостережень в динаміці. Рецидив ХГДП і гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу кишечника, на що необхідно звернути увагу під час проведення ерадикаційної терапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням оптимізації лікування хронічного дуоденіту в дітей (ХГД), як патології органів травлення, що зустрічається найчастіше. Експериментально доведено зниження захисних можливостей слизової оболонки, порушення процесів енергозабезпечення тканини шлунка та еритроцитів периферичної крові на тлі змодельованих запально-деструктивних пошкоджень СОШ щурів. Відновленню порушених процесів сприяє комплексне лікувальне та профілактичне призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня. У періоді загострення у хворих з деструктивними пошкодженнями визначено різний ступінь змін енергетичного гомеостазу. Доведено залежність даних процесів від клініко-морфологічної форми ХГД та стану кислотопродукції шлунка. Обгрунтовано доцільність та розроблено методику комплексного лікувального та профілактичного призначення препаратів маалокс, смекта та відвар солодкового кореня у пацієнтів з ХГД. Доведено, що комплексне застосування препаратів покращує клінічний перебіг захворювання, сприяє зменшенню проявів та зворотньому розвитку синдромів, призводить до більш вагомих, ніж за умов базової терапії, позитивних репаративних процесів на слизовій оболонці, відновленню енергетичного обміну та функціонального стану клітинних мембран. Спостереженням у катамнезі встановлено подовження терміну ремісії ХГД.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Шляхом вивчення ранніх проявів порушення мінеральної щільності кістки, мінерального обміну досліджено стан кісткової системи у дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт. Встановлено клініко-параклінічні особливості перебігу хвороби у дітей з різною мінеральною щільністю кісткової тканини та виділено чинники ризику виникнення остеопенічного синдрому, зумовлені вказаною патологією. Показано, що у хворих на хронічний гастродуоденіт з остеопенічним синдромом, тривалість якого більше трьох років, захворювання супроводжувалося затримкою фізичного та статевого розвитку, зниженою кислоутворювальною функцією шлунка дуоденогастральним рефлюксом, субатпрофічними й атрофічними змінами слизової шлунка, дисбактеріозом II ступеня тяжкості. У дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт, остеопенічний синдром спостережено у 50,2 %, причому в хлопчаків остеопенію діагностовано на 15,3 % частіше, ніж у дівчаток. Запропоновано та впроваджено методики клінічної та прараклінічної діагностики, корекції остеопенії та остеропорозу дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт. З'ясовано, що корекція остеопенії препаратами кальцію ефективна лише у дітей молодшого віку. Серед дівчаток 12 - 15 років позитивний ефект мав місце лише у разі комплексного застосування препаратів кальцію та "Відеїну 3", а для поліпшення стану хлопчиків доцільно застосовувати препарати, що позитивно впливають на стан кісткової тканини та активізують руховий режим.

  Скачати повний текст

Встановлено високий ступінь розповсюдженості карієсу та катарального гінгівіту серед дітей, хворих на хронічний гастродуоденіт (ХГД), в регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді. Виявлено пряму залежність між тривалістю перебігу загально соматичного захворювання, віком дитини, розповсюдженістю основних стоматологічних захворювань. Зазначено, що перебіг карієсу у дітей, хворих на ХДГ, супроводжується змінами у ротовій порожнині - знижується мінералізувальний потенціал, спостерігається дисбаланс вмісту кальцію та магнію, відзначається значна інтенсифікація процесів ліпопероксидації на фоні зниження активності антиоксидантних ферментів. Констатовано, що гінгівіти у дітей, хворих на ХГД, мають переважно хронічний перебіг, легкий або середній ступінь тяжкості. Застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входили пластівці з зародків пшениці, ремтерапія, полоскання розчином "Полімінерол", дозволило знизити приріст інтенсивності карієсу на 37,2 %, зменшити поширеність запальних явищ у тканинах пародонта.

  Скачати повний текст

За даними результатів дослідження стану органів гастродуоденальної зони та товстої кишки встановлено, що особливістю перебігу хронічних захворювань органів гастродуоденальної зони у підлітків є наявність патологічного процесу товстої кишки. Виявлено зміни товстої кишки запального (47 %) та функціонального характеру (42 %). Визначено клінічні та морфологічні особливості запальних і функціональних змін товстої кишки, встановлено залежність структурно-функціональних порушень від тривалості основного захворювання. Встановлено порушення стану імунної та мікробної регуляторних ланок гомеостазу. Показано, що зміни стану товстої кишки у підлітків із хронічними захворюваннями органів гастродуоденальної зони виникають на фоні пригнічення Т-системи, активації В-системи імунітету та порушень процесів імунорегуляції. У 58 % підлітків з хронічними захворюваннями органів гастродуоденальної зони встановлено порушення мікробіоценозу кишечнику. Доведено відмінності у виразності дисбіотичних зрушень залежно від стану товстої кишки. Показано, що хронічні захворювання органів гастродуоденальної зони в підлітків супроводжуються змінами шкірної аутофлори, яка є сумарним показником неспецифічної резистентності організму, встановлено зв'язок між мікроекологічними зрушеннями та структурно-фунціональним станом товстої кишки. На підставі одержаних результатів обгрунтовано диференційоване застосування препаратів, які нормалізують моторику кишки, препаратів пробіотичної та імунотропної дії.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення та оптимізації профілактики та реабілітації хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу та факторів ризику виникнення захворювання в різних клімато-географічних регіонах, шляхом розробки методу прогнозування вірогідності формування ХГД та Hp-інфікованості, розробки удосконаленої схеми первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку та розробки диференційованих методів етапного комплексного лікування та реабілітації. Встановлено особливості клінічного перебігу ХГД у дітей м.Києва, що відрізняється від перебігу хвороби у дітей, які мешкають у м. Бішкеці. Виявлено, що діти-кияни мають більш тяжкий перебіг захворювання. Визначено основні фактори ризику формування ХГД та досліджено їх характерні відмінності у дітей, які мешкають у м. Києві та Бішкеці. Розроблено диференційовані математичні моделі прогнозування можливості виникнення ХГД та Hp-інфікування у дітей Києва та Бішкеку. Удосконалено схему первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку. Висвітлено методику етапного комплексного лікування та реабілітації ХГД із включенням пробіотиків на стаціонарному етапі лікування та застосуванням біогенних стимуляторів і продуктів лікувального харчування на поліклінічному етапі реабілітації, диференційовано до дітей м. Києва та Бішкеку. Доведено ефективність запропонованого комплексного методу етапного лікування та реабілітації дітей.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного дослідження з використанням специфічних алергологічних, імунологічних, бактеріологічних методик отримано нові дані про особливості розвитку та проявів харчової алергії у дітей віком від місяця до 3-х років. Визначено значимі алергени й основні клінічні еквіваленти даного захворювання. Доведено залежність важкості та гостроти проявів даної патології від дисбіотичних зсувів. Вперше створено математичну модель індивідуального прогнозування харчової алергії.

  Скачати повний текст

На підставі тривалого моніторингу формування мікробіоценозів кишечнику новонароджених встановлено значення стану облігатної мікрофлори для оцінки перебігу раннього адаптаційного періоду у дітей та факультативної флори як показника епіднеблагополуччя в акушерських стаціонарах. Встановлено залежність становлення мікрофлори від форми перебування матері та дитини у пологовому будинку, мікробного осіменіння грудного молока, періоду досліджень. Доведено ефективність застосування дібраних за антагоністичною активністю пробіотиків під час спалахів циркуляції госпітальних штамів в акушерських закладах. Показано недоцільність досліджень мікрофлори кишок у практично здорових дітей інших вікових груп та використання поняття дисбактеріоз як клінічного діагнозу. У дітей, які проживають на радіаційно контрольованих територіях, або з обтяженим анамнезом,зміни у складі кишечної мікрофлори та імунологічних показників відображують порушення гомеостазу. Рекомендовано включати до лікувально-профілактичних схем пробіотиків і біорегуляторів-адаптогенів. Взаємозв'язок внутрішнього опромінення радіонуклідами та стану мікробіоценозів підтверджено експериментально.

  Скачати повний текст

Запропоновано удосконалену методику патогенетичного лікування ерозивних гастродуоденітів і виразкової хвороби у дітей та оптимізації диспансерного нагляду за хворими цієї групи. Визначено вплив ряду чинників на виникнення ерозивно-виразкових уражень (ЕВУ) гастродуоденальної зони в дітей, вивчено особливості клінічного перебігу, показано взаємозв'язок органної патології з порушенням імунологічного, психоемоційного та вегетативного статусу хворого. На підставі отриманих даних модифіковано програму НВЧ-пунктури шляхом впливу на біологічно активні точки, функціонально співвіднесені з надсегментарними структурами вегетативної нервової системи. Доведено, що включення даної методики до програми комплексного лікування дітей з ЕВУ гастродуоденальної зони позитивно впливає на швидкість зникнення основних клінічних проявів хвороби, морфофункціональний стан слизової оболонки шлунка та верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, на показники психовегетативного й імунологічного гемеостазу. Розроблено програму медико-соціального моніторингу дітей з даною патологією, що дозволяє створити регіональний банк пацієнтів, планувати, своєчасно проводити й оцінювати ефективність лікувальних і профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного товстокишкового стазу у випадку гастродуоденальної патології у дітей. Виявлено, що основними факторами його формування є аліментарні (порушення режиму прийому та характеру їжі, низька рухова активність, дефекти догляду та виховання в ранньому віці), органічні (природжена патологія товстої кишки) і порушення регуляції кишкової моторики внаслідок ваготонії. Показано, що хронічний товстокишковий стаз у разі гастродуоденальної патології у дітей супроводжується переважно запальними змінами слизової оболонки товстої кишки, одним із факторів розвитку яких є порушення мікроциркуляції та регіонального кровообігу в стінці кишки внаслідок хронічного запору. Розроблено концепцію формування хронічного товстокишового стазу у разі гастродуоденальної патології у дітей і принципи його корекції.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження клініко-морфофункціонального стану верхнього відділу травного каналу в дітей, хворих на первинний гломерулонефрит за допомогою езофагогастродуоденоскопії, ендоскопічної базальної pH-метрії, уреазного тесту та гістоморфологічного вивчення біоптату слизової оболонки антрального відділу шлунка. Встановлено, що ступінь ушкодження органів гастродуоденальної зони не залежить від клініко-лабораторного варіанта гломерулонефриту та пов'язаний зі ступенем активності основного захворювання, функціональними можливостями нирок, тривалістю використовуваної патогенетичної терапії та інфікованістю Helicobacter pylori. Розроблено способи диференційованої медикаментозної корекції виявлених морфофункціональних розладів шлунка та дванадцятипалої кишки в дітей, хворих на первинний гломерулонефритом з використанням препаратів "Фосфалюгелю" та "Смекти".

  Скачати повний текст

Розглянуто питання клініко-лабораторного, інструментального та морфологічного дослідження стану шлунково-кишкового тракту в дітей різного віку з різними формами функціональних і органічних захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту запального характеру. Розроблено методи патогенетичної медикаментозної терапії. Визначено оцінку ефективності запропонованих методів. Завдяки обстеженню 400 дітей досліджено вплив різних чинників на формування та структуру захворюваності. Встановлено показання та запропоновано схеми індивідуальної патогенетичної терапії.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему підвищення ефективності та оптимізації реабілітаційних заходів ддля лікування дітей, хворих на гіпотрофію. Досліджено клінічний стан новонароджених і дітей раннього віку до початку і після відновлювального лікування. Виявлено ефективність медичної реабілітації за даних умов. Визначено взаємозв'язки між вмістом цинку в крові, активністю лужної фосфатази, показниками ємнісного опору тканин і клінічними особливостями та тяжкістю гіпотрофії. Наведено дані про об'єм зовнішньоклітинної рідини та його зв'язок з ємнісним опором тканин. Розроблено комплексну програму реабілітації дітей з гіпотрофією, яка включає електрофорез сульфату цинку і диференційоване застосування масажу та лікувальної фізкультури залежно від ступеня тяжкості захворювання. За результатами проведених досліджень доведено ефективність комплексного використання електрофорезу сульфату цинку, загального масажу та лікувальної фізкультури у відновлювальному лікуванні дітей з гіпотрофією, що виявилось у поліпшенні показників психофізичного розвитку, прискоренні збільшення маси тіла, зниженні частоти, тривалості та тяжкості інтеркурентних захворювань, нормалізації рівня цинку в цільній крові, активності лужної фосфатази у сироватці крові та покращанні показників ємнісного опору тканин.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) з урахуванням особливостей стану регіонарного кровоплину (РК) слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначено, що суттєву роль у підтриманні резистентності слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки відіграє стан РК, який у період загострення ХГД у дітей знижується й обумовлений впливом наростання ендогенної інтоксикації, порушенням рівноваги між процесами перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, хелікобактеріозом. Доведено відставання нормалізації показників РК від строків клінічного одужання дітей з ХГД. Встановлено, що поєднане застосування ренорму та сунамолу-С у комплексній терапії ХГД у дітей сприяє прискоренню клінічного одужання, зниженню ендогенної інтоксикації, зменшенню інтенсивності перекисного окиснення ліпідів і активізації антиоксидантної системи захисту, а також прискорює нормалізацію РК слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропоновано схему протирецидивної терапії з включенням до комплексного лікування ХГД ренорму та сунамолу-С.

  Скачати повний текст