Проведено комплексне дослідження засобів вираження функціонально-семантичної категорії футуральності в німецькій та українській мовах. Проаналізовано взаємозв'язок і взаємовплив мовних одниниць різних рівнів, здатних виражати футуральну семантику, їх роль у реалізації акціональних і модальних значень. Виявлено спільні та відмінні риси функціонування та взаємодії засобів вираження футуральності різних рівнів у двох мовах, встановлено їх частотні характеристики. Зазначено, що німецьку конструкцію werden+Infinitiv I/II кваліфіковано граматичним омонімом: темпоральною формою та модальною констукцією. Форми МЧ в українській мові визначено амодальними.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено, що універсальний психофізіологічний феномен "стан людини" існує в концептосфері етносу у вигляді дискретних ментальних одиниць, сукупність яких організується за принципом концептополя. Визначено, що однією з інгерентних властивостей макроконцепту "стан людини" є його семіотична дисперсність - здатність відтворюватися широкою палітрою фразеологічних, паремійних, метафоричних і лексичних засобів, опису семантики, граматики та словотвору. Висвітлено полідискурсивний характер "стану людини" шляхом аналізу його актуалізації на мікротекстовому та макротекстовому рівнях. Обгрунтовано та систематизовано принципи та закономірності його дискурсивної сполучуваності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено лексико-семантичні групи (ЛСГ) прикметників зі значеннями "сміливий" і "боязливий" у синхронії німецької мови через синтагматичні зв'язки, парадигматичні відношення й епідигматичні характеристики їх складників на матеріалі трьох груп джерел: словників, текстів і мовних реакцій інформантів з застосуванням різнотипних описових, квантитативних (статистичних і апроксимативних) і експериментальних методик. Визначено склад ЛСГ. З'ясовано рівень парадигматичного зв'язку між компонентами значень (сем) у складі семеми та семантичної системи / структури слова. Проаналізовано сполучуваність прикметників за її типами (лексичним, семантичним і синтаксичним). Визначено синтагматичні відносини основних компонентів. Досліджено внутрішньоструктурні епідигматичні відношення у знаковій структурі між значеннями того ж самого полісематичного слова через семи та комплекси сем. З використанням психометричних методів визначено семантичну відстань між словами. Установлено ступінь впливу на мову різних чинників: територіального, фахового та гендерного, що дозволило сформувати семантичну систему слів ЛСГ у вигляді словникових статей.

  Скачати повний текст

Досліджено прикметники зі значеннями "егоїстичний" - "альтруїстичний" як фрагментарне відображення концептів "егоїзм" - "альтруїзм", які розглянуто у різні періоди становлення (VIII - XXI ст.). Відзначено, що прикметники - це лексеми, що оптимально відображають сигніфікативний аспект значення, саме лексичні одиниці як засоби фрагментарної вербалізації концептів є предметом дослідження на сучасному етапі розвитку зазначених концептів. Проаналізовано синтагматичні зв'зки, парадигматичні відношення й епідигматичні характеристики досліджених прикметників у складі лексико-семантичних груп, виділених на основі словників.

  Скачати повний текст

Проалізовано розвиток семантики та форм лексико-семантичної групи "всесвіт" в давньо-, середньо- та ранньонововерхньонімецькій мові. Для семантичного аналізу використано словоформи die Welt ("світ"), die Erde ("Земля"), der Himmel ("небо"), die Sonne ("сонце"), der Mond ("місяць"), der Stern ("зірка") як найбільш вживаних у текстах двн., свн. та рнвн. мови. Здійснено інвентаризацію лексико-семантичної групи "всесвіт" у різні періоди розвитку німецької мови, розглянуто символіку світу, землі, сонця, місяця та зірки. З'ясовано динаміку розвитку їх семантики й форм протягом 9-ти століть. На підставі реконструкції коренів досліджувані лексеми зведено до окремих праформ, визначено мотивацію найдавнішої номінації у німецькій мові.

  Скачати повний текст

Вивчено фонетичні, морфологічні та структурні особливості адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. Розглянуто значну кількість фонетичних варіантів адаптації іншомовних онімів у мові-реципієнті. Визначено залежність варіантності німецької топонімної лексики в російській мові від різних факторів, зокрема, усного та письмового джерел їх запозичення, впливу фонетики мовної системи та діалектних особливостей німецької мови. Описано графічну, фонетичну та фонографічну моделі засвоєння німецьких топонімів на фонетичному мовному рівні. Досліджено процес морфологічної адаптації німецьких топонімів, проаналізовано фактори їх граматичного оформлення: характер фонетичної передачі фіналей німецьких онімів та закони топонімної системи російської мови, що виявлялися у пристосуванні німецьких географічних назв до норм граматики мови-реципієнта. Відзначено особливість структурної адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. в збереженні своєрідності іншомовних топонімів і топоформантів, підпорядкуванні німецьких географічних назв (складних та складених) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їх структурному переоформленні та семантичній передачі. Розкрито вплив типологічної конвергентності німецького та російського топоніміконів на структурне освоєння іншомовних онімів.

  Скачати повний текст

Розглянуто контекстуальні синоніми-іменники сучасної німецької мови як засоби забезпечення комунікативної ефективності висловлення. Вперше обгрунтовано визначення контекстуальної синонімії з урахуванням її прагматичної спрямованості. Здійснено системне дослідження особливостей компонентів значень контекстуальних синонімів-іменників сучасної німецької мови та прагматичної спрямованості кожного з них. Уперше визначено залежність їх прагматичної марковності від комунікативного наміру мовця. Інтерпретовано взаємозв'язок внутрішніх і зовнішніх прагматичних чинників виникнення синонімів у контексті.

  Скачати повний текст

Вивчено літературні і публіцистичні псевдоніми німецької та української мов. Досліджено 7 105 німецьких і 5 201 одиниць українських самоназв шляхом їх аналізу за принципом, мотивом і способом номінації як параметрами зіставлення. Розкрито специфіку антропонімної категорії псевдоніма у порівнюваних мовах, визначено його функції, досліджено риси псевдонімної номінації як особливого виду назвотворення. Визначено основні принципи й проаналізовано мотиви номінації, які діють у системі німецьких і українських самоназв з урахуванням їх характеристичного змісту й реалій, ознак і відношень, що могли відобразитися у самоіменуванні. Досліджено способи й засоби творення псевдонімів у двох мовах. Визначено спільні й відмінні риси псевдонімної номінації для німецької й української мов, зумовлені дією специфічних екстра- й інтралінгвальних чинників.

  Скачати повний текст

Досліджено північнонімецькі топоніми слов'янського походження. Розглянуто значення власної назви, її особливості як білатерального знаку, номінаційний аспект пропріальної лексики, шляхи творення топонімів. Значну увагу приділено процесу становлення, формування та розвитку регіональної топонімічної системи та роль у цих процесах топонімів слов'янського походження. З'ясовано слов'янсько-германську мовну взаємодію та її вплив на розвиток топосистеми. Визначено шляхи проникнення до топонімії топонімів слов'янського походження. Побудовано та проаналізовано структурно-словотвірні і номінативно-семантичні моделі номінації цих топонімів, вивчено аспект зміни їх семантики. Реконструйовано архетипи топонімів слов'янського походження.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплексний підхід до вивчення розвитку семантики та форм німецьких слів з просторовим значенням з метою виявлення їх первісної мотивації. Досліджено семантичні характеристики та функціонування словоформ: Raum 'простір', Mark 'межа кордон', Mitte 'середина, центр', nahe 'близько', fern 'далеко', hier 'тут', da 'там', hin 'туди', her 'сюди', ab 'із, з, від', an 'біля, поряд, у, на, до, по' у різні періоди розвитку німецької мови. Зауважено, що аналіз здійснено з використанням давньо-, середньо-, ранньо- та нововерхньонімецьких текстів, загальний обсяг яких складає 900 000 слововживань) та даних лексикографічних праць німецької мови. Установлено, що позначення простору виникли завдяки усвідомленню вихідного протиставлення у даних народів понять 'свій / чужий, інший'. З'ясовано хронологію зародження позначень простору у давньонімецькій мові. Визначено й висвітлено особливості розвитку семантики досліджених одиниць у діахронічному аспекті. Проведено лінгвістичну реконструкцію праформ та виявлено первісну мотивацію номінативних одиниць. Виявлено, що механізмами словотворення сучасних німецьких слів з просторовим значенням слугують лінгвокогнітивні операції розгортання денотативного первісного значення лексем і модифікації характеру зчеплення афіксальних морфем.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплексний аналіз шляхів і механізмів утворення одиниць вторинної номінації з компонентом "кольороназва". З'ясовано основу семантичного трансформування кольороназв, подано структурну та семантичну класифікацію. Виявлено культурно-національну специфіку досліджуваних одиниць. Визначено та розкрито номінативні, синтаксичні й прагматичні функції одиниць вторинної номінації з компонентом "кольороназва". Проведено аналіз синтаксичних функцій, виявлено вплив зазначеної функції та позиції в структурі висловлення на актуалізацію значень полісемантичних одиниць вторинної номінації з компонентом "кольороназва". Досліджено прагматичні функції одиниць вторинної номінації у текстах, висвітлено їх взаємозв'язок.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан вивчення проблеми сполучуваності прикметників на позначення портретної характеристики людини у лінгвістичній науці за результатами аналізу вибірки прикметників з 39-ти творів сучасних німецьких, швейцарських та австрійських авторів. Розглянуто питання черговості та послідовності сполучуваності прикметників у реченні. На підставі вивчення класифікацій прикметників провідних науковців та сучасних німецьких граматик і одержаного з художньої німецькомовної прози фактичного матеріалу запропоновано класифікацію прикметників щодо позначення зовнішності людини, яка складається з дев'ятнадцяти семантичних груп. Здійснено семантичний аналіз кожної групи прикметників. Розглянуто семантичні відтінки найчастотніших прикметників та виявлено їх суттєві та несуттєві зв'язки. Установлено, що 60 % усіх зареєстрованих слововживань становлять підкласи прикметників [Farbe], [Aussehen], [Zustand], [Temporal] та [Dimension]. З'ясовано, що понад 30 % ад'єктивів (10 підкласів) мають частоту в межах між 100 та 210-ма, всього 6,5 % - від 20 до 100. За допомогою статистичних методів досліджено синтагматичні та парадигматичні відношення прикметників. Проаналізовано авторські стилі німецькомовних письменників, установлено їх подібність чи розходження.

  Скачати повний текст

Зазначено, що зіставний аналіз результатів семантичної та лексичної сполучуваності дає змогу виділити три спільні, найбільш типові групи синтагматичних партнерів прикметників кольору: іменників на позначення зовнішності людини одягу та взуття, а також флори. На парадигматичному рівні встановлено, що проаналізована мікросистема проявляє себе як угрупування мовних елементів зі спільним денотатом, які різняться між собою відношеннями несумісності. Спостережено, що парадигматичні відношення між досліджуваними словами вказують на властивість прикметників кольору в словосполученнях не заміщувати, а доповнювати один одного. Через те в їх дистрибуційних характеристиках (у порівнянні з іншими досліджуваними словами) зафіксовано більше спільних ознак, аніж відмінних, тобто всі досліджені прикметники кольору становлять тісну лексико-семантичну мікроструктуру, члени якої поєднані між собою різними за силою та характером зв'язками та виявляють позитивну кореляцію.що займають центр мікросистеми. Виявлено, що центральна позиція вказаних прикметників у мікросистемі кольору зумовлена їх мовною функцією та роллю у відображенні об'єктивної реальності.

  Скачати повний текст

Комплесно досліджено німецькі прізвища Закарпаття. До наукового обігу введено та проаналізовано 1520 німецьких прізвищ не досліджуваного раніше антропонімічного матеріалу. Відзначено, що прізвищевий фактичний матеріал є першою спробою укладення повного списку німецьких прізвищ Закарпаття. Нетрадиційним є підхід до аналізу німецьких антропонімів у порівнянні до їх трактування в німецькій ономастичній літературі, зокрема пояснення допрізвищевої семантики твірних основ прізвищ, їх лексико-семантичної класифікації на категорії особових і неособових назв та їх поділу в межах цих категорій. У монографічних дослідженнях провідних німецьких ономастів (А.Баха, Й.-К.Брехенмахера, Г.Бауера, М.Горнунг, М.Готтшальда, В.Зайбіке, К.Кунце, В.Флейшера, Е.Шварца) німецькі прізвища проаналізовано переважно за мотивами номінації, що базується, здебільшого, на метафоризації та метонімізації. Досліджено вплив кількох офіційних мов на графічні варіанти німецьких прізвищ Закарпаття.

  Скачати повний текст

За допомогою компонентного аналізу виявлено спільні та розбіжні семантичні ознаки у назвах птахів української та німецької мов. Зазначено, що у ході зіставлення слів за параметром їх семантичної маркованості важливим є урахування компонента семантичної структури семеми - відтінку значення. Встановлено розбіжності між семантичним обсягом і змістом предметно-логічного компонента лексичних значень слів. На підставі результатів аналізу типів семантичних відношень лексичних одиниць виявлено їх різноманітну картину, особливо у випадках часткового збігу. За засобом і джерелом номінації визначено відповідники з коренями ідентичного та різноманітного значення, проведено аналіз внутрішньої форми слів. Серед словотвірних способів у ході зіставлення виявлено найхарактерніші для кожної мови. Дослідження формування метафоричних значень слів проведено у двох напрямках: аналіз переносних значень, що називають певні предмети, явища дійсності та оцінних значень слів. Зіставлення прислів'їв із назвами птахів розкрило образне світобачення у даних мовах, а дослідження семантики назв птахів - специфіку мовних картин світу українців і німців.

  Скачати повний текст

За допомогою квантитативного аналізу вивчено розподіл частоти вживання іменника, дієслова, прикметника, прислівника та особового займенника у сучасній німецькій художній прозі. Установлено, що найбільшою частотою вживання характеризуються іменники (35 %) та дієслова (27 %), що збігається з результатами аналогічних досліджень у інших мовах. Здійснено класифікацію та аналіз лексико-семантичного підкласу (ЛСП) слів, досліджено частоти їх реалізації, визначено переважання у вживанні того чи іншого ЛСП слів у певному авторському стилі. Обгрунтовано схожість між авторськими стилями за розподілом частот уживання ЛСП слів, подібність між окремими творами одного й того ж автора та лексико-семантичну стабільність авторського стилю. За результатами лексико-семантичного аналізу художніх творів установлено, що добір мовних засобів, частота їх вживання залежать насамперед від творчої індивідуальності художника-літератора. Зазначено щодо доцільності дослідження та порівняння виявлених закономірностей у вживанні ЛСП слів на матеріалі інших мов.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток семантики і форм слів, які позначають колір, у давньо-, середньо-, та нововерхньонімецькій мовах. На підставі порівняльно-історичного методу, методів лінгвістичної реконструкції та ймовірнісно-статистичного аналізу визначено характеристики функціонування даних мовних одиниць у різні періоди розвитку німецької мови. Аналіз проведено з використанням давньо- та середньоверхньонімецьких текстів (відповідно 550 тис. і 590 тис. слововживань) і даних міфологічних, тлумачних, етимологічних, двомовних і частотних словників німецької мови. За результатами дослідження виділено діахронічні ознаки лексем, використаних у процесі реконструкції праформ та під час визначення мотивації основних позначень кольору в німецькій мові.

  Скачати повний текст

Досліджено структурні, семантичні та функціональні особливості власних назв сучасної німецької мови. Власну мову розглянуто як білатеральний мовний знак, проаналізовано його формальний і понятійний аспекти. Детально розглянуто семантику власної назви, у якій виділено загальне та конкретне значення. На підставі аналізу значення власної назви досліджено її функціональні особливості у мові та мовленні, а також процеси апелятивації власних назв у сучасній німецькій мові. Вивчено специфіку орфографії власних назв як одного з вагомих аспектів їх інформативності та досліджено способи переходу німецьких власних назв до української мови, серед яких найпоширенішим є практична транскрипція, оскільки її застосування дозволяє враховувати фонетичні та орфографічні особливості лексичної одиниці.

  Скачати повний текст