Запропоновано концепцію естетичного знаку як специфічної модальності соціокультурної інформації у атенціональній даності. Виявлено основні концептуальні підходи до проблеми визначення естетичного знаку, сформульовано основні протиріччя існуючих положень і показано можливість їх вирішення. Проаналізовано специфіку організації художнього твору у відношенні до семіотичної організації естетичних об'єктів. Розглянуто особливості знакових конструкцій у естетичних процесах. Досліджено загальносеміотичні аспекти в організації естетичного семіозу. Проаналізовано особливості естетичних семантики, синтактики і прагматики. Розглянуто естетичний знак як носій естетичної інформації. Проаналізовано концептуальні положення теорій естетичної інформації. Виявлено основні аспекти естетичної інформації та розкрито атенціональний механізм утворення естетичної інформації. З використанням соціокультурного й антропологічного підходів до естетичних процесів, мистецтва і знакових систем сконструйовано типологію форм естетичного семіозису.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу положень загальної теорії символу та положень музичної семіотики запропоновано інваріантну структуру музичного символу як художнього виміру. Висвітлено семантичні та логічні функції Дзеркала як предмету культури. Вивчено специфіку виявів принципу дзеркала в музиці, систематизовано функції Дзеркала в музичному творі (ідею, образ, метафору, техніку, символ). Досліджено музикознавчу проблематику в аспектах: співвідношення "дзеркала" та інтерпретації (виконавської та слухацької), інтроспекції та сприйняття, свідомості та мислення, символізація музичного тексту та мовлення. Існуючу ієрархію виявів дзеркала в музиці доповнено новими категоріями - своєрідними синонімами Дзеркала, які є ключовими для осягнення символу дзеркала в музиці: свідомість автора; "Я - Свідомість", тип спілкування ("Я - Я"; "Я - Інший"). Запропоновано концепцію, за якою ключове поняття "Я - Свідомість" пов'язане з духовною сутністю авторського "Я" та "героя" твору як його відображення. Розглянуто ідею належності Дзеркала до метафізичних символів культури. Для музичного мистецтва такий феномен визначено як символ особливого різновиду. Розглянуто семантичні функції Дзеркала як образу Людини. Зведено всі існуючі дефініції та запропоновано модель Дзеркала як об'єкту музичного мистецтва.

  Скачати повний текст

Виявлено природу символу, його когнітивні можливості та механізм функціонування в комунікативно-пізнавальній сфері соціальних систем. Розглянуто поняття "символ", "символічний текст" з використанням положень діалектичної методології, комунікативного трактування соціокультурних процесів, досліджуваних у рамках синергетичного підходу. Визначено, що символ є засобом виявлення та пізнання навколишньої дійсності, дозволяє з'ясувати внутрішню сутність тієї системи, яку він представляє, є загальнокультурною категорією і має право бути включеним до групи базових концептів синергетичної парадигми. Встановлено можливість продуктивного використання символу під час формування управлінських впливів на соціальну систему.

  Скачати повний текст

Здійснено спробу дослідити бароковий характер української філософії, неоднорідності трактування гносеологічних і антропологічних проблем. Проаналізовано витоки духовно-філософських засад доби українського бароко, зокрема, його раціоналістичний та ірраціоналістичний чинники. З'ясовано, що в українській духовній культурі переважала східно-християнська філософська парадигма, а сприйняття та утвердження західноєвропейської культурної традиції відбулося у період культурно-національного відродження XVI - XVII ст. Стверджено, що філософська думка Києво-Могилянської академії є зразком поєднання ірраціоналістичної та раціоналістичної традицій в українській філософії і є органічно позв'язаною з історико-культурними атрибутами бароко.

  Скачати повний текст

Визначено роль національного характеру у формуванні української музичної культури та виявлено типологічні ознаки її матеріальних форм для удосконалення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Доведено, що типологічно подібна до феномена перехідності, культура українського романтизму утілює специфіку національного художнього образу світу та функціонує невід'ємно від національного характеру. Зазначено, що риси даного характеру обумовлюють специфічно "музичний" засіб світосприйняття українців. Встановлено, що музика як архетипна форма мислення обумовлює культурну самобутність, формує психоінформаційний простір етносу, утворюючи послідовність звук - інтонація - знак - символ - мова - сенсова спільність. Виявлено, що романтизм як універсальна художня система відповідає українській етнічній ментальності. Досліджено, що романтичний світогляд, гармонійно засвоєний та перетворений національною музичною школою, властивий кращим зразкам декорованих нотних видань ХІХ ст. Показано, що особливості українського національного характеру мають матеріальне втілення на рівні національного народного інструментарію.

  Скачати повний текст

Досліджено процес естетизації ідеї свободи в контексті західноєвропейського романтизму, який охарактеризовано як певний історичний тип культури, що сформувався у жорсткій полеміці з просвітницьким культом розуму та сприяв створенню нового типу світовідчуття, в основу якого покладено безпосередність естетичного почуття. Запропоновано цілісний естетичний та культурологічний підхід до розуміння свободи як естетичного феномену, визначено основні етапи становлення романтичної інтерпретації свободи та комплекс теоретичних і культурологічних факторів, які детермінують виникнення даних етапів. Дану своєрідність романтичної концепції свободи обгрунтовано шляхом її порівняльного аналізу з раціоналістичною моделлю, репрезентованою ідеологією Просвітництва. Проаналізовано культурно-історичні та теоретичні аспекти співвідношення романтичної та просвітницької концепції свободи, наведено їх принципові характеристики. Розглянуто прояви романтичної моделі свободи у модернізмі та постмодернізмі, що імпліцитно містять всі конотації внутрішньої напруженості даної теоретичної та художньої позиції та визначають її історичне значення.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз лінгвофілософських і культурологічних аспектів ідеї інтертекстуальності. Визначено інтертеоретичний та міждисциплінарний характер оформлення концепту "інтертекст", а також його варіативність, зумовлену труднощами концептуалізації інтертекстуальності як "явища". Виділено напрямок, пов'язаний з критикою репрезентаційної моделі мови та проблемою "симулятивності позначення". Умотивовано сполучення підходу до тексту як до "множинного" (децентрованого, несамототожного, відкритого наступним трансформаціям-"переписуванням") та ідеї дискурсивної "розрізненості" природної мови. Висвітлено адекватність метафоричного вираження "проблемної сутності" інтертексту. Уточнено спосіб співвідношення "множинного тексту" та "безлічі текстів", підстави варіативності інтертекстуальних практик, характер метаморфоз суб'єктивності скріптора. Запропоновано варіанти метафори й обгрунтовано доцільність її використання для аналізу культурних явищ, спрямованих на "збільшення відмінностей" та "толерантність до Іншого".

  Скачати повний текст

Розкрито суть та архітектоніку поняття художнього світовідношення (ХСВ), визначено критерії, показники та рівні сформованості ХСВ майбутніх музикантів-педагогів. Виявлено педагогічні умови його становлення. Розроблено, експериментально перевірено та впроваджено дану методику в педагогічну діяльність мистецьких вищих навчальних закладів. Визначено основні складові музично-педагогічного процесу.

  Скачати повний текст

Впроваджено дефініцію поняття стилістичної парадигми філософствування, яка втілює діалектичну єдність оригінальності домінантних ідей, що складають її філософсько-світоглядний зміст, естетичну цінність способу їх презентації, сфокусованого в характеристиці літературного тексту. Визначено основні історичні типи стилістичних парадигм філософствування, зокрема, платонівську, кантіанську та ніцшеанську. Виявлено відповідні типи літературності, продуковані даними парадигмами філософствування, а саме: семантичний, синтаксичний і прагматичний.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження структурної динаміки процесуального та субстанційного буття художнього образу. Визначено структуру процесу становлення культур, що включає чотири періоди: символічний, класичний, романтичний та інтенціональний. Доведено існування аналогічної четверної закономірності у структуруванні творчого процесу, зміст якої визначено термінами "принцип", "становлення", "означення", "спосіб існування". Визначено базовий принцип формування мистецьких явищ, реалізація якого передбачає виявлення та збереження єдиної ознаки (образу, ефекту). Запропоновано структурну модель художнього образу, зміст якої складає відношення тріади та тетрактиди. Розроблено типологію форм художнього образу й охарактеризовано зміст кожної з них. Вперше здійснено порівняльне дослідження закономірностей становлення культури, творчого процесу та художнього образу та виявлено спільний принцип їх формування, зміст якого розкривають структурно-смислові відношення складових тетрактиди.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні підходи до вивчення зазначеної проблеми як у мистецтвознавчому, так і в розрізі світоглядно-філософського наукового мислення. З'ясовано характерні ознаки синтезу мистецтв в європейському середовищі стилю модерн. Охарактеризовано європейську стилістику формотворення модерну синтетичного предметного середовища. Висвітлено принципи побутової колористики в синтезованому предметному середовищі стилю модерн. Визначено особливості сучасного українського інтер'єру стилю модерн, його взаємодію з художньо-стильовими традиціями Заходу та Сходу.

  Скачати повний текст

Проведено естетичне дослідження соціальної природи жанру в динаміці соціокультурних процесів історичного розвитку мистецтва. Звертаючись до генези жанру в західноєвропейській філософській думці та вітчизняних теоріях жанрологічної проблематики, а також особливостей розвитку жанрів мистецтва на матеріалі української музики та сучасної масової культури, обгрунтовано концепти соціальної природи жанру. Доведено, що проблему соціальної природи жанру необхідно розглядати в контексті його категоріальної сутності та соціокультурних засад процесу жанроутворення. Виявлено креативний аспект сутності жанру та аспект завершеної цілісності, які репрезинтують соціально-креативну роль жанру в процесі взаємодії з категоріями виду, стилю та художнього образу, визначають стратегії дослідження процесу жанроутворення в українському мистецтві (в напрямку вокальної музичної традиції та симфонічної творчості) та сучасних модифікаціях жанру на матеріалі масової культури.

  Скачати повний текст

Здійснено естетико-філософський аналіз специфіки художнього освоєння історії. Доведено, що моделювання історичної дійсності в мистецтві відбувається відповідно до категорій загально - людського переживально-оцінювального досвіду, визначеного в естетичних критеріях, що призводить до універсалізації змісту конкретної історичної дійсності на рівні переживання та моральної оцінки. Розглянуто специфіку видів і жанрів мистецтва як форми художнього відображення історичної дійсності, а художній твір як її остаточну модель, що створює ефект її переносу з твору на історичну реальність, яка в ньому відображена.

  Скачати повний текст

Проведено аналіз зв'язку непрозорості знаків та естетичного досвіду, що є однією з важливих та актуальних проблем у сфері семіотичної естетики. Досліджено різні підходи в історії семіотики до проблеми знакової непрозорості. Проаналізовано єдність автореференції, непрозорості й естетичного досвіду, а також виокремлено різні види автореференції у творах мистецтва. Вивчено непрозорість знаків та ускладнення автореференції (яке виявляється як авторефлексивний семіозис) у "тексті в тексті" як різновиді естетичного повідомлення, а також розкрито семантику прийому "театр у театрі". На прикладі фільму "Блоу-ап" М. Антоніоні та роману "Вигукують лот 49" Т. Пінчона детальніше розглянуто взаємозв'язок непрозорості знаків, автореференції й естетичного досвіду.

  Скачати повний текст

Розроблено комплексну теорію онтології, яка подана у двох значеннях: як категорія пізнання і як феномен культури (на прикладі світських та духовних жанрів музичної культури). Теоретично обгрунтовано та практично апробовано універсальну модель онтологічного аналізу музичного твору, яка містить семіотичний опис елементів музичної мови, зовнішні та внутрішні фактори комунікації в системі "простір - час - зміст". Запропоновано дефініції онтології й онтологізму як універсальної концепції буття музичної культури, встановлено науковий статус щодо нових похідних термінів та категорій онтологічного аналізу: жанрових моделей онтологізму, синергійної драматургії, духовного шляху сходження, онтодіалогу, онтотрансцензусу. На основі культурологічного порівняння виявлено онтологічну дистанцію різних жанрових моделей світської та церковної музики. Під час апробації методології онтологічного аналізу музики використано нові та маловідомі твори музичної культури (пісноспіви стародавньої служби, а також "Урочиста літургія" Л.Дичко). Літургію досліджено у стародавній та сучасній редакціях, виявлено глибинний зв'язок та спадкоємність традицій вітчизняної музичної культури.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу концептуального обгрунтування зодчества як особливої художньої форми репрезентації світовідношення. Проаналізовано особливості становлення архітектурних форм естетичного вираження. Наголошено, що архітектура здатна виявляти глибинні засади людського світорозуміння, як це має місце у сакральній храмовій архітетурі. Обгрунтовано, що процес смислотворення як результат взаємодії людини та світу є передумовою виникнення культурного універсуму, в контектсі якого естетична діяльність становить особливу сферу прояву ідеальних сутностей. Зазначено, що поняття "співобразне" та "хронотоп" - антологічні передумови творчості та виникнення художнього твору, вони зумовлюють специфіку утворення архітектурної форми вираження. Показано, що ритм відіграє структуруючу роль у процесі становлення культурного універсуму, у художній діяльності він набуває значення духоритму, так як мистецтво є сферою цілеспрямованого вираження ідеального. Становлення формообразів зодчества пов'язане з сутнісними буттєвими процесами людської життєдіяльності, тому ритм є важливою константою архітектурного творення. Обговорено положення, що архітектура як тектура соціальної форми буття утворює реальність, у межах якої розгортається процес культуротворення. У контексті художньої реальності архітектура демонструє концептуальні засади світовідношення, створюючи уявлення про характер епохи в цілому. Зауважено, що простір і маса - основні формотворчі засоби архітектури, характер поєднання яких визначає художню цінність створеної споруди. Зазначено, що культове зодчество репрезентує сакральне як особливий феномен світовідношення, формообраз храму є метафоричним зображенням інобуття, символом онтологічної укоріненості людини в світі. Сакральне мистецтво взагалі та храм зокрема репрезентують метафоричну реальність. Храм "земне небо" - образ представлення у православному культовому зодчестві, який визначив специфіку стуктурно-виражальних характеристик його архітектонніки та символічність значень її елементів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз музичної події (МП), визначено чинники естетичної активності музичного розуміння. Показано особливості творення музичного образу, протяжної повноти буття на підставі естетично-інтенціональної інтеграції музикальної суб'єктивності та символічно-звукового цілого. Виявлено темперальність МП як інтеграцію переживань часовості у постаті часу - символічній квінтесенції їх буттєвого змісту, утворюваної естетично дієвими моментами. Проаналізовано образний вимір переживань часу - перевід протяжності в рух, що робить плин естетично відчутним і формує просторову семантику символічного континууму. Показано спосіб, за допомогою якого естетична констатація звучань зумовлює синтез рухомої позиції музичної "присутності" та її семантичного оформлення шляхом проекції змін, відношень подоби та періодичностей у гілетичній конфігурації звукового явища в екзистенціальні переживання ритмічного руху. Визначено роль логіки розвитку в музичній символізації.

  Скачати повний текст

Розглянуто феномен ПОСТ-культури та визначено основні тенденції сучасного філософсько-естетичного процесу. З'ясовано особливості естетичного аспекту концепції діалогу культур, за якою проблема діалогу культур перетворюється на проблему діалогу творів культури. Розкрито суть музичного естезису в діалектиці музичної мови та твору як логіко-діалогічної єдності. Розкрито діалектику об'єкт-суб'єктного буття музичного естезису та визначено структуру, механізм функціонування та соціокультурного буття цього явища. У контексті проблеми інтерсуб'єктивності музичного естезису проаналізовано проблему музичного виховання. Доведено, що музичне виховання з позицій філософсько-естетичної методології є процесом естетико-культурного спілкування. Обгрунтовано необхідність синтезу музично-педагогічних ідей з філософсько-естетичними, зокрема - феноменологією музики. Доведено, що музичний естезис є універсальною умовою соціокультурного буття музики, його генетичні засади синтезують чисте музичне буття з суб'єктивно-особистісним людським буттям. Відзначено, що цей синтез виявляється фундаментальною основою соціокультурного існування музики, її впливу на особисту культуру індивіда.

  Скачати повний текст

Розглянуто комплекс теоретичних уявлень про феномени фольклору, народної художньої творчості, народного мистецтва та примітива. Висвітлено формування й еволюцію фундаментальної когнітивної структури, яка їх продукує, взаємозв'язки та взаємні кореляції концептів. Визначено генетичні витоки концептуального топоса примітива. Обгрунтовано міждисциплінарний статус досліджень народної художньої творчості та примітива, необхідність метанаукового коректування теоретичних уявлень про них, що склалися в межах різних гуманітарних наук.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження експерименту як естетичного поняття (мистецького експерименту), його становлення у понятійному апараті естетики та мистецькій практиці кінця XIX - першої третини XX ст. У межах даного періоду проаналізовано два види мистецького експерименту: онауковлений та модерністський, вивчено їх філософсько-естетичну базу та естетико-художні концепції. Підгрунтям для впровадження онауковленого мистецького експерименту є філософсько-естетичні погляди позитивістів (О.Конта, І.Тена), а практичне втілення він здобув у естетико-художній концепції натуралізму Е.Золя. Філософсько-естетичну базу модерністського мистецького експерименту представлено у працях Т.Адорно, В.Беньяміна, Г.-І.Гадамера, Я.Мукаржовського, Х.Ортеги-і-Гассета, а виявився він у естетико-художніх концепціях фовізму, кубізму, футуризму, супрематизму, абстракціонізму, сюрреалізму. Відзначено, що ідея експериментування була провідною у розвитку європейського та українського мистецтва першої третини XX ст.

  Скачати повний текст