Уточнено теоретичні аспекти розвитку механізму мікрокредитування, визначено недоліки, які перешкоджають запровадженню механізму мікрокредитування. Обгрунтовано теоретичні та методичні підходи, розроблено пропозиції щодо удосконалення організації мікрокредитування малого бізнесу, визначено перспективи банківської діяльності на ринку мікрокредитування. Обгрунтовано структуру організаційно-економічного механізму мікрокредитування на основі впровадження моделі прогнозування потреби в мікрокредитах і оптимізації портфеля банківського мікрокредитування, що дає можливість ефективно впливати на процеси розвитку малого бізнесу та зменшити ризики, пов'язані з мікрокредитуванням.

  Скачати повний текст

Розкрито категоріальний апарат і сутність стратегічного потенціалу підприємств (СПП), основні підходи до його оцінювання. Проаналізовано переваги та недоліки моделей і підходів ідентифікації СПП, розроблено структурну та математичну моделі його визначення, які дозволяють стратифікувати та декомпозувати цей процес. Запропоновано методологічні підходи до оцінювання СПП на базі математичного апарату нечіткої логіки та нейронних мереж, які дозволяють не розглядати усі комбінації параметрів у разі прийняття остаточного рішення, що суттєво підвищує швидкість обробки інформації, та врахувати різноякісні їх типи, динамічно змінювати множину показників, що оцінюються згідно швидкоплинних умов внутрішнього та зовнішнього середовищ. Дані методологічні підходи автоматизовано відповідними програмними засобами. Побудовано комплексну цільову програму підвищення рівня використання СПП на базі ієрархічного цільового оцінювання альтернатив, що доздоляє ідентифікувати основні напрями фінансування та здійснити розподіл обмежених ресурсів підприємства.

  Скачати повний текст

Розвинуто поняття цивільно-правового захисту. Запропоновано тезу, що цивільно-правовий захист є не сукупність заходів захисту чи діяльність щодо їх застосування, а певний результат цієї діяльності. Запропоновано дефініційне визначення права учасників цивільних правовідносин на самозахист, яким є можливість особи у разі порушення свого цивільного права або інтересу іншої особи, виникнення реальної загрози такого порушення застосовувати доцільну та адекватну протидію, яка не заборонена законом. Обгрунтовано, що характерними ознаками права на самозахист є: можливість самостійно здійснювати захист, не звертаючись до юрисдикційного органу, наявність порушення чи створення реальної загрози порушення прав або інтересів, можливість реалізації за допомогою заходів, які відповідають загальним або спеціальним критеріям правомірності, що відрізняє самозахист від самоуправства. Розглянуто питання визначення об'єктів цивільно-правового самозахисту. Розкрито суть категорій "спосіб захисту", "засіб захисту", "захід захисту". Розвинуто визначення загальних критеріїв правомірності самозахисту, а саме: заходи самозахисту не повинні бути заборонені законом і суперечити моральним засадам суспільства; заходи захисту мають відповідати змісту права (інтересу), яке порушено, чи відносно якого існує реальна загроза порушення, характеру дій, якими воно порушено чи якими створена загроза порушення, наслідкам порушення, які наступили або могли реально наступити.

  Скачати повний текст

Досліджено у ретроспективі процес вироблення українською суспільно-політичною думкою ідей, концепцій вирішення національного питання в Україні. Вивчено історичний досвід (позитивний і негативний), його уроки в галузі етнічної політики, здійснюваної на території України. Розглянуто механізм формування міжнародних стандартів захисту прав національних меншин та їх застосування у чинному законодавстві. Визначено взаємовплив етнополітичних процесів, що відбуваються в Україні та країнах, що утворились на пострадянському просторі, зокрема в Російській Федерації. Розкрито рівень правового забезпечення державного регулювання міжетнічними відносинами. Проаналізовано вирішення на законодавчому та політичному рівнях проблем збереження та розвитку культур етнічних груп, які мешкають в Україні.

  Скачати повний текст

Визначено принципово новий напрямок у тактиці лікування хворих на гнійно-деструктивні ураження кишок (ГДУК), який передбачає раннє відновлення нормального кишкового пасажу за всіх видів цієї патології, без виключення з процесу травлення більш або менш значних за довжиною фрагментів тонкої кишки (ТК). Розроблено патогномонічно обгрунтовану класифікацію ГДУК. Визначено принипово нову тактику лікування обструктивних варіантів гнійно-деструктивних уражень (ГДУ) проксимальних відділів, яка грунтується на ранньому відновленні кишкового пасажу. Виявлено особливості імунних реакцій і проявів автосенсибілізації організму хворих у різні періоди розвитку ГДУК, їх значущість для розробки лікувальних програм. Визначено особливості порушень моторики тонкої кишки за умов проксимальної локалізації ГДУК обструктивного характеру за методом електрофізіологічного дослідження, розроблено способи їх корекції. Розроблено й обгрунтовано терміни операцій на тонкій і товстій кишках залежно від типу та рівня ураження. Визначено нові підходи до обгрунтування тактичних варіантів за обструктивних ГДУ тонкої кишки (ТК), а також планових операційних втручань у разі уражень інших відділів кишечнику. Вдосконалено принципи ентерального харчування за умов обструктивних ГДУК. Наведено принципи хірургічної профілактики та лікування синдрому короткої кишки після розширених резекцій ТК. Розроблено та вдосконалено принципи профілактики спайкового процесу у черевній порожнині після проведення внутрішньочеревних операцій.

  Скачати повний текст