Проведено дослідження еволюції філософії української національної ідеї як окремої інтелектуальної традиції вітчизняної філософської думки середини XIX - 1930-х рр. та її завершального етапу "розстріляного відродження" як такого, що визначає специфіку цієї традиції в цілому. Вперше обгрунтовано погляд на публіцистку, художню творчість та життєву діяльність М.Хвильового як на різні смислові шари одного складного культурного феномену (життєтворчості митця) й визначено їх кореляцію. Проаналізовано проблему українського модернізму як культурної парадигми періоду "розстріляного відродження" в аспекті становлення модерної національної свідомості. На підставі вивчення світоглядної концепції М.Хвильового та її порівняння з поглядами попередників - діячів українського відродження - визначено родові риси філософії української національної ідеї як теоретичної свідомості українського відродження, а саме: роздвоєність всіх рівнів національної свідомості, починаючи від розірваного часопростору, роздвоєного усвідомлення власного "Я" й до різноспрямованості дійових моделей і стереотипів; відстоювання всезагальної соціальної рівності як головної умови рівності національної, що обумовило невідповідність мети засобам її досягнення; дезорієнтованість українства на рівні дилем: "національного - інтернаціонального", "Європи - Росії", "аутсайдерства", "комплексу молодшого брата", що коріняться у ментальних шарах, у колективному несвідомому недержавного народу. Зроблено висновок, що підсумком еволюції філософії української національної ідеї можна вважати досягнення того рівня національної рефлексії, на якому М.Хвильовому вдалося визначити найболючіші проблеми українства та накреслити програму їх подолання.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст