Запропоновано нову концепцію патогенезу спайкової хвороби. З метою визначення схильності до спайкоутворення запропоновано принцип індивідуальної реактивності організму та, зокрема, її судинного компоненту, який у випадку спайкоутворення відіграє вирішальну роль. Наведено клінічну характеристику спайкової хвороби у врахуванням нового патогенетичного підходу до причин виникнення спайкового процесу. Проведено експериментальне дослідження впливу стимуляції вегетативних нервових закінчень на ступінь ішемії судин парієтальної та вісцеральної очеревини та, як наслідок, на мікроциркуляцію черевної порожнини та репаративну регенерацію очеревини за умов порушеної мікроциркуляції. Запропоновано та апробовано новий алгоритм діагностики схильності до патологічного спайкового процесу на підставі результатів визначення індивідуального типу судинної реактивності. Запроваджено нову схему комплексного лікування спайкової хвороби на базі нейрофізичних, фармакологічних та оперативних методів стимуляції парасимпатичної вегетативної нервової системи та блокади симпатичних нервових закінчень, введення симпатологічних препаратів електрофоретичним методом через просвіт товстої кишки та внутрішньочеревинно, введення препаратів групи простагладинів для раннього відновлення моторно-евакуаторной функції кишечника, що значно підвищує ефективність лікування захворювання. На підставі аналізу комплексного клініко-експериментального дослідження обгрунтовано ефективність застосування нових діагностичних, профілактичних та лікувальних алгоритмів спайкоутворення черевної порожнини.

  Скачати повний текст