Наведено результати теоретичного дослідження магнітних і транспортних властивостей гранульованих надпровідників 2-го роду, висвітлено прикладні аспекти, обумовлені специфічними властивостями магнітних вихорнів у надпровідних системах. Уперше знайдено точне вирішення, що описує структуру вихора Абрікосова в окремій гранулі надпровідника у межах вихор-шаруватої моделі. Обгрунтовано припущення про нові типи "крайових" енергетичних бар'єрів, які виникають під час входження абрікосовських вихорів у гранульований надпровідник, встановлено їх залежніть від параметрів джозефсонівського середовища. Виявлено кореляцію між транспортними властивостями гранули та сильно зв'язаного масиву. У лондонівському наближенні вирішено задачу про вплив власного магнітного поля на густину критичного струму матеріалу. Передбачено ефект потенційного бар'єра під час генерації джозефсонівського вихора вихором Абрікосова та його залежність від внутрішньо- та міжгранульних характеристик. Теоретично обгрунтовано існування ефекту міжгранульних джозефсонівських осцилляцій, викликаного входженням магнітних вихорів у гранули. Передбачено новий тип джозефсонівського магнітного резонансу, зв'язаний з дискретним характером входження вихорів у мікрогранули. Знайдено спектр подовжніх коливань одиночного вихору Абрікосова в джозефсонівських середовищах. Обгрунтовано можливість функціонування елементів запису і зчитування інформації на квазідвовимірних вихорах.

  Скачати повний текст

Наведено порівняльну оцінку ефективності фармакологічних і нефармакологічних методів корекції парезу шлунково-кишкового тракту в хірургічних хворих з урахуванням даних селективної електрогастроентерографії. Визначено фазові зміни центральної гемодинаміки та панкреатичного кровотоку після операцій на органах черевної порожнини, які найбільш виражені після резекції шлунку і гастректомії з великою лімфодисекцією. Доведено, що розлади центральної гемодинаміки та панкреатичного кровотоку відіграють важливу роль у патогенезі післяопераційного панкреатиту та розвитку тривалого післяопераційного парезу кишечнику. Проаналізовано ефективність комплексної терапії з адекватною корекцією порушень гемодинаміки та проведенням раннього ентерального харчування для профілактики та лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту. Визначено роль стимулювальної терапії кишечнику на підставі моніторингу моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту у зниженні кількості випадків парезу у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст