Вивчено епідеміологічні особливості розповсюдження перинатальних гепатитів B (ГB) і C (ГC) в Україні, розроблено стратегію їх профілактики. Установлено зміну кількісних і якісних параметрів епідемічного процесу (ЕП) ГB та ГC за сучасних умов (провідна роль прихованого компоненту, інтенсивне залучення до ЕП осіб репродуктивного віку), що сприятиме підвищенню епідеміологічної значимості перинатальної передачі збудників. Удосконалено специфічну серологічну діагностику інфекцій, спричинених вірусами ГB (ВГB) і ГC (ВГC). Рекомендовано тактику й алгоритми обстеження вагітних для визначення ризику перинатальної передачі ВГB, а також схеми імунізації проти ГB новонароджених. Уперше в Україні встановлено показники інфікованості ВГB і ВГC ВІЛ-інфікованих вагітних та їх дітей. Визначено частоту формування перинатального ГB (6,6 %) та ГC (2,4 %) у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих жінок. Показано недостатню ефективність вакцинації проти ГB новонароджених для запобігання випадків перинатального ГB. Імунізація, яка була проведена в Україні у 2000 - 2002 рр., сприяла зниженню показників захворюваності на ГB дітей віком 3-х - 6-ти років. Розроблено стратегію профілактики та концепцію епідеміологічного нагляду за перинатальними вірусними гепатитами.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-біохімічних, генодіагностичних та імунологічних досліджень 155-ти хворих на гострий і хронічний гепатит B (ГB). У цих хворих установлено генетичну гетерогенність вірусу: виявлено два генотипи - D і A та два геноваріанти (I II) генотипу D вірусу ГB. У хворих на гострий гепатит B (ГГB) домінантним є генотип D, якого виявлено у 71,1 % випадків, а у пацієнтів з хронічним гепатитом B (ХГB) - генотипи A і D, наявні відповідно у 41,8 % та 39,2 % випадків. У хворих на ГГB та на ХГB установлено домінування I геноваріанта генотипу D. Зіставлено клінічні прояви гострого та хронічного ГB залежно від генетичної гетерогенності HBV. Активація прозапальних і протизапальних цитокінів у хворих на ГГB і ХГB взаємопов'язана з генотипом вірусу. Грунтуючись на визначенні типу імунологічного реагування у хворих на HBV-інфекцію з різними генотипами, можна передбачити клінічний перебіг хвороби, прогнозувати можливу хронізацію процесу, визначати подальшу тактику ведення таких хворих. Наявність нормореактивного та гіперреактивного типів імунного реагування у хворих на ГГB доводить про врівноважений перебіг хвороби за відсутності затримки одужання та хронізації, а гіпореактивного і дисоціативного дають підстави передбачати можливий затяжний перебіг і хронізацію процесу у разі ГГB. Дисоціативний і гіпореактивний типи імунного реагування у хворих на ХГB доводять про наявність хвилеподібного перебігу хвороби з частими періодами біохімічного загострення, які притамані хворим, інфікованим генотипом A.

  Скачати повний текст

Вперше визначено епідеміологічні особливості поширення гепатитів B і C (ГВ і ГС) на Полтавщині. Одержано нові дані про дійсну інтенсивність, параметри, тенденції розвитку, рушійні сили епідемічного процесу (ЕП) ГВ і ГС. Виявлено провідну роль прихованого компонента ЕП, активність якого визначається переважанням субклінічних недіагностованих форм гострих і хронічних гепатитів. Встановлено дійсну інфікованість донорів крові вірусами ГB і ГC, уточнено форми та стадії інфекційного процесу. Проведено порівняльний аналіз чутливості різних методів виявлення слідів прихованої крові й удосконалено методику контролю якості передстерелізаційної очистки медичного інстуметарію багаторазового використання. Вивчено дезінтегрувальну дію дезінфікуючих засобів (ДЗ), які належать до різних хімічних груп, на нуклеїнові кислоти збудників ГВ і ГС й обгрунтовано доцільність застосування альдегідровмісних ДЗ для знезараження цих вірусів. Визначено основні напрямки удосконалення профілактичних і протиепідемічних заходів на Полтавщині щодо зниження інтенсивності ЕП ВГ з парентеральним механізмом передачі збудників.

  Скачати повний текст