Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження 137-ми пацієнтів, з яких 105 хворіють на цукровий діабет (ЦД) і 32 не мають даної патології. З'ясовано, що у хворих на ЦД усіх вікових груп відбувається погіршення слуху, що підтверджено даними суб'єктивної аудіометрії, сповільненням проведення імпульсу по провідних шляхах слухового аналізатора за результатами коротколатентних слухових викликаних потенціалів (КСВП) і погіршенням відповідей з зовнішніх волоскових клітин на всіх частотах за даними реєстрації продуктів спотворення отоакустичної емісії (ПСОАЕ). Доведено, що зафіксовані зміни свідчать про ураження периферичного та центрального відділів слухового аналізатора. Не виявлено впливу тривалості захворювання, ступеня його тяжкості, наявності діабетичної ретинопатії та гіпертонічної хвороби на рівень зниження слуху. Встановлено залежність порогів слухового сприйняття на високих частотах від рівня компенсації ЦД в усіх групах хворих. За даними КСВП не виявлено залежності порушень слуху від тривалості захворювання та наявності діабетичної ретинопатії. Встановлено, що зниження слуху за ЦД поєднується з вестибулярною дисфункцією центрального типу за наявності виражених вегетативних проявів. Доведено, що лікування препаратом <$Ealpha>-ліпоєвої кислоти покращує стан слухового аналізатора переважно у периферичному відділі, а також сприяє вірогідному поліпшенню слуху на всіх частотах, покращанню відповіді з зовнішніх волоскових клітин і стану вестибулярного аналізатора переважно у центральному відділі. Розширено уявлення про механізми формування порушень кохлео-вестибулярної функції у хворих на ЦД, що дозволяє оптимізувати методи діагностики та лікування порушень кохлео-вестибулярної системи у хворих на ЦД.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Установлено різні мезанізми пошкодження гепатоцитів у хворих на цукровий діабет (ЦД) I і II типів та їх вплив на розвиток дисліпідемій, а також показано патогенетичну роль порушень активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), активації системного запалення та імунного дисбалансу у клітинних і структурно-функціональних особливостях перебігу патологічного процесу. Доведено, що головну роль у розвитку та прогресуванні стеатогепатиту з синдромом цитолізу у хворих на ЦД I типу відіграють порушення імунної реактивності: дисбаланс функціонального стану T- і B-систем імунітету зі зменшенням рівня CD3+ лімфоцитів, дефіцитом і порушенням співвідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, порушенням співідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, підвищенні концентрації сироваткових Ig і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та рівня <$Ealpha>-фактора некрозу пухлин і молекул середньої маси (МСМ), що зумовлює посилення дисліпідемії. Порушення ліпідного обміну у хворих на ЦД II типу характеризується суттєвим зростанням рівня тригліцеридів, загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької густини і ліпопротеїдів дуже низької густини та зниженням ліпопротеїдів високої густини, що супроводжується вираженим дисбалансом у функціонуванні про- й антиоксидантного захисту організму та призводить до прогресуючого пошкодження гепатоцитів і переважним розвитком холестатичного синдрому. Установлено, що за позитивного ефекту на клінічні прояви ЦД стандартна базова терапія суттєво не впливала на вираженість клініко-лабораторних синдромів ураження печінки, імунної реактивності, системного запального процесу, функціональний стан вільнорадикального окиснення ліпідів, що зумовлює прогресування стеатогепатиту та дисліпідемії. Доведено, що використання вобензиму за комплексної терапії хворих на ЦД I типу дозволяє покращити клінічний перебіг ЦД та стеатогепатиту за рахунок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, нормалізувати функціональну здатність печінки, ліквідувати системний запальний процес, вторинний імунодефіцитний стан, ендогенну інтоксикацію та відновлення рівноваги у функціонуванні системи ПОЛ. Доведено, використання біофлавоноїда кверцетину за умов комплексної терапії хворих на ЦД II типу з супутнім стеатогепатитом, призводить до суттєвого регресу дисліпідемії внаслідок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, а також завдяки покращанню функціональної здатності печінки, за рахунок відновлення трансмембрального обміну у гепатоцитах, антоксидантного та імунного захисту, зниження проявів системного запального процесу й ендогенної інтоксикації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Одержано та вивчено структуру і властивості евтектичних сплавів на основі заліза з тугоплавкими фазами втілення, за різних умов нерівноважної кристалізації у вигляді порошків і покриттів. Досліджено питання реалізації можливості управління експлуатаційними властивостями евтектичних сплавів, одержаних за нерівноважних умов. Такі умови створюються у покриттях, напилюваних за фізичними методами, за якими припускається швидкий нагрів часток вище температури ліквідус та подальше охолодження на холодній підкладці. У результаті такого температурно-часового циклу, що відбуваються у покриттях з евтектичних сплавів, виникають нерівноважні структури та фазові стани з різними, притаманними їм властивостями. Подальший нагрів таких покриттів призводить до зсуву їх станів до положення рівноваги шляхом проходження проміжних станів, які мають свої характерні властивості. Таким чином, температурна обробка евтектичних покриттів дає змогу одержати стани з оптимальними експлуатаційними властивостями. Досліджено структури та фазовий склад порошків різних фракцій з евтектичних сплавів на основні заліза з тугоплавкими карбідами та боридами, одержаними за методом розпилення рідкого металу струменем інертного газу. На підставі аналізу одержаних результатів встановлено залежість структуроутворення від швидкості охолодження. У порошках, охолоджених з великими швидкостями, виявлено ефект зміни механізму кристалізації з формуванням структури тонкого конгломерату фаз. Визначено критичну швидкість переходу від колональної структури до структури незалежного зародження та росту фаз евтектичного зерна. Досліджено структуру та фазовий склад газо-плазмових, детонаційогазових та іонно-плазмових покриттів з евтектичних сплавів заліза з фазами втілення. Установлено закономірності їх утворення від умов нанесення покриттів. Показано, що у всіх покриттях досягається критична швидкість охолодження та формуються структури тонкого конгломерату фаз. На підставі результатів дослідження фазового складу одержаних порошків і покриттів з евтектичних сплавів показано, що їх основу складають тверді розчини Ealpha- або gamma-заліза, а зміцнювальними є фази втілення. Установлено, що за всіх випадків реалізованих нерівноважних станів у порошках і покриттях одночасно з рівноважними утворюються нерівноважні сполуки, які є також фазами втілення. Склад і кількість нерівноважних фаз визначається не тільки швидкістю охолодження рідини, але і її станом перед кристалізацією. Досліджено триботехнічні властивості одержаних евтектичних покриттів та показано, що вони, в основному, визначаються кількістю та станом областей з нерівноважною структурою тонкого конгломерату фаз. Технологічними параметрами напилення можна регулювати співвідношення кількості областей зі структурою колоніальною та тонкого когломерату фаз, змінюючи тим самим експлуатаційні властивості покриття в цілому. Зсув станів евтектичних покриттів до положення термодинамічної рівноваги шляхом високотемпературного відпалу дозволяє змінювати їх структурно-фазовий склад і, отже, зносо- та корозійну стійкість, значеннями яких можна керувати для мінімізації зносу пари теря. На підставі одержаних закономірностей формування властивостей евтектичних покриттів від ступеня нерівноважності структурно-фазових станів розроблено нові склади сплавів для покриттів з оптимальним поєднанням експлуатаційних характеристик. Одержано та досліджено наплавлені й оплавлені плазмовим та полум'яним пальниками покриття з евтектичних сплавів заліза з фазами втілення. Показано, що за умов наплавки й плавлення за малих швидкостей охолодження відбувається формування колоніальних структур, притаманних литому стану. Досліджено структуро-фазові перетворення, що відбуваються у напилених евтектичних покриттях за їх частково лазерної переплавки зі швидкостями охолодження, нижчими за критичну. Показано, що за цього можливо відновлення колоніальної структури у переплавлених областях, що дає змогу керувати властивостями покриттів у цілому шляхом чергування областей з різним структурним станом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З застосуванням ГМДС уперше синтезовано ряд кремнійорганічних йоногенних і нейоногенних біанкерних поверхнево-активних речовин олігомерного типу та встановлено, що їх поверхнева активність на поверхні розподілу "водний розчин - повітря" залежить від конформації олігодиметилсилоксанового фрагмента. З застосуванням функційних похідних ГМДС одержано уретановмісні органо-силікатні гібридні композити (ОСК), які відрізняються від відомих варійованим вмістом силікатної фази, показано шляхи регулювання структури і властивостей ОСК.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності лікування хворих на злоякісну меланому шкіри, грунтуючись на розробленій ад'ювантній біотерапевтичній методиці. Експериментально обгрунтовано доцільність застосування цитокінотерапії з метою лікування хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри. Доведено, що у сироватці крові таких хворих присутній високий титр аутоантитіл до рекомбінантного фрагмента Ki-67 у порівнянні з практично здоровими донорами. Установлено залежність прогресування захворювання (рівень інвазії пухлини в дерму) за наявності пухлиноасоційованих антитіл до Ki-67 у сироватці крові. Ендолімфатичне застосування комбінації <$Ealpha -2 roman b> інтерферону та інтерлейкіну-2 після видалення первинно-локалізованої меланоми шкіри на 15,6 % підвищило показник загальної трирічної виживаності. Виявлено, що цей показник після комбінованого застосування двох цитокінів на 18,3 % перевищив аналогічний показник ад'ювантної моноінтерферонотерапії. Установлено, що серед хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри 44,4 % пацієнтів були антитілопозитивними до маркера Ki-67 на відміну від практично здорових донорів, де не було зафіксовано жодного такого випадку.

  Скачати повний текст

Оптимізовано методи діагностики, моніторингу перебігу й інтенсивної терапії гострого панкреатиту тяжкого ступеня з метою покращання якості та результатів лікування і зменшення кількості летальних випадків. Проведено комплексне оцінювання тяжкості стану та системної запальної реакції у 57-ми хворих на гострий панкреатит. Досліджено патогномонічність і клінічну значущість вмісту С-реактивного протеїну та цитокінів (фактора некрозу пухлини-<$Ealpha>, інтерлейкіну-10) сироватки крові для об'єктивного оцінювання тяжкості гострого панкреатиту. Досліджено вплив пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної інфузійної терапії з катетеризацією черевного стовбура на перебіг першої фази (панкреатогенної токсемії) гострого панкреатиту. Доведено, що застосування внутрішньоартеріального шляху введення антибактеріальних і антипротеазних засобів сприяє запобіганню інфекційним ускладненням, що дозволяє знизити рівень пізньої летальності у пацієнтів з тяжким перебігом гострого панкреатиту. З'ясовано, що включення до складу інтенсивної терапії внутрішньоартеріальної інфузії 0,5 % розчину прокаїну (новокаїну), а також здійснення епідуральної аналгезії 0,5 % розчином бупівакаїну дозволяє значно покращити результати знеболення.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст