Створено ефективну методику перенесення плазмідних ДНК в штами S. globisporus 1912 і S. kanamyceticus 1. Показано ефективність використання цієї методики для цілого ряду штамів актиноміцетів - продуцентів антибіотиків, для яких до цього часу інших шляхів перенесення рекобінантних ДНК описано не було. Охарактеризовано вплив реплікативних та інтегративних плазмід на біосинтез ландоміцинів та канаміцинів, стабільність їх успадкування в досліджуваних штамах. За допомогою ДНК - ДНК гібридизації досліджено характер інтеграції плазміди pSET152 в хромосоми штамівS. globisporus 1912, S. kanamyceticus 1, S. fradiae Tu2717 і S cyanogenus S136. Уперше клоновано та секвентовано ділянки хромосоми штаму S. kanamyceticus 1, в які проходить інтеграція плазміди pSET152. Сконструйовано кон'югативну плазміду із здатністю інтегрування з використанням інтегративної системи фага VWB, перспективність застосування якої показано для одержання стабільних рекомбінантних штамівS. globisporus 1912 та S. kanamyceticus 1. У результаті спрямованого руйнування гена доведено, що lnd-гени конролюють біосинтез ландоміцину E, показано перспективність використання цього методу для вивчення інших генів біосинтезу. Показано перспективність використання lnd-генів для їх гетерологічної експресії в штамі S. fradiae Tu2717. У процесі вивчення ефективності проходження гомологічної рекомбінації в штамі S. cyanogenus S136 одержано ряд нових ландоміцинів у ньому. На підставі масспектрального аналізу виявлено, що в цих сполук змінений аглікон та глікозидна частина.

  Скачати повний текст

Вивчено закономірності генетичного контролю стійкості актиноміцетів до антибіотиків та вплив генетичних детермінантів антибіотикорезистентності на біосинтез полікетидних антибіотиків еритроміцину в Sacch. erythraea, спіраміцину в S. ambofaciens, даунорубіцину та доксорубіцину в S. peucetius subsp. caesius, а також аміноглікозидного антибіотика канаміцину в S. kanamyceticus. Установлено, що у досліджених штамів відбуваються спонтанні та індуковані мутагенами множинні зміни ознак резистентності до антибіотиків. Показано, що мутанти Sacch. erythraea стійкі до рифампіцину, хлорамфеніколу, гіострептону та стрептоміцину, мутанти S. peucetius subsp. caesius стійкі до даунорубіцину та доксорубіцину, а також мутанти S. kanamyceticus стійкі до аміноглікозидів та є перспективними для селекції штамів з підвищеним синтезом антибіотиків. З бібліотеки генома продуцента ландоміцину E S. globisporus 1912 клоновано та секвеновано кластер генів біосинтезу цього антибіотика. У ньому вивлено 30 генів та визначено ймовірні функції 28-ми з них. Ідентифіковано п'ять класів мутацій генів, що контролюють утворення канаміцину в S. kanamyceticus. Клоновано та секвеновано ген kmrB, що кодує метилазу 16S pРНК та зумовлює стійкість S. kanamyceticus до канаміцину, гентаміцину, сизоміцину та тобраміцину. Опрацьовано схеми клонування генів у штамах S. kanamycenticus та S. globisporus за допомогою кон'югаційного перенесення плазмід з E. coli.доксорубіцин та продукції нових ландоміцинів H, F та G.

  Скачати повний текст