На матеріалах світової літератури досліджено художній феномен XX ст. - драму-антиутопію. Вивчено процес її становлення й розвитку в контексті літератури антиутопії, яка виникла внаслідок трансформації антиутопічності, елемента поетики, в антиутопізм, світоглядну категорію, що зумовила зображення в літературі регресивних моделей соціального розвитку. Еволюцію драми-антиутопії показано через розкриття історії літератури антиутопії. Відзначено, що антиутопізм поширений у різних жанрах, формує передумови для виникнення літератури антиутопії. Антиутопію розглянуто як жанр синтетичний, якому притаманні риси позитивної утопії та сатиричної літератури, розквіту якого сприяв бурхливий розвиток науково-фантастичної літератури. В двох аспектах - типологічному та поетичному вивчено драму-антиутопію. Різниця в проблематиці й формах художнього втілення дозволяє виділити в ній тенденції - негативну драму-утопію та ілюзорну драму-антиутопію, внаслідок взаємодії яких виникає дифузна форма драми-антиутопії. Досліджено поетику драми-антиутопії у зіставленні з романом-антиутопією, різновидом інтелектуального роману, а також шляхом визначення її родових рис.