Введено у науковий обіг значний фактичний матеріал, проаналізовано літературно-художню антропонімію прозових творів сучасних українських письменників посттоталітарної доби (П. Загребельного, Р. Іваничука, Ю. Мушкетика й ін.). З'ясовано головні та побічні тенденції розвитку українського літературно-художнього антропонімікону (ЛХА) означеної доби. Досліджено сутність ЛХА сучасних авторів, проаналізовано його склад і структуру, виявлено семантико-стилістичні властивості та функції. З'ясовано, що ономастична лексика досліджуваних літературних текстів виступає вагомим художньо-виражальним засобом та є виразним маркером індивідуальності стилю письменника.