За результатами теоретичного аналізу літератури з досліджених питань, а також вивчення класифікації мовленнєвого матеріалу на засадах теорії аргументації визначено типи діалогічних єдностей: кооперативну, координуючу та евристичну. Удосконалено методику проведення фонетичного аналізу, з використанням якої та за допомогою новітніх комп'ютерних технологій виявлено та унаочнено відмінності в інтонаційних ознаках аргументативних діалогічних єдностей (частоту основного тону, інтенсивність і темп). Розвинуто традиційний опис просодичного оформлення репліки-стимулу та репліки-реакції діалогічної єдності, розроблено інтонаційні портрети кожного з досліджених типів діалогічних єдностей. За результатом електроакустичного аналізу одержано об'єктивні фізичні ознаки трьох типів діалогічних єдностей, що реалізують функцію переконування, які узгоджуються з результатами перцептивного аналізу. Запропоновано положення, що просодія є важливим механізмом формування та передавання переконувального значення реплік аргументативних діалогічних єдностей. Серед акустичних ознак, які найбільш чітко відрізняють аргументативні типи діалогічних єдностей, виокремлено тональний контур завершення та характер руху тону у фразах. Відзначено, що важливе значення щодо ідентифікації типів аргументативних діалогічних єдностей мають частота основного тону перших наголошених та ядерних складів, частотний інтервал структурних елементів фраз, їх частотний діапазон, пікова інтесивність перших наголошених та ядерних складів, тривалість перших наголошених і ядерних складів, середньоскладова тривалість фраз і особливості паузації на