Уперше встановлено статевий диморфізм клініко-лабораторного перебігу хламідійної хвороби Рейтера (ХР), відмінності між частотою та характером уражень периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань, періартрикулярних тканин, урогеніталій, очей, шкіри, серцево-судинної системи та нирок. Виявлено особливості патогенезу ХР у чоловіків і жінок, роль у ньому порушень системи імунітету, а також вплив оксиду азоту та прозапальних простагландинів. Визначено ефективність антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфосаліцилатів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону й поліферментних сумішей під час лікування хворих різної статі.