Детерминанты и уровни социальной интеграции вынужденных мигрантов в украинском обществе

Проблема социальной адаптации вынужденных мигрантов остается актуальной для Украины спустя четыре года после первой волны миграции, вызванной вооруженным конфликтом на Донбассе и аннексией Крыма. Рассмотрены основные детерминаты социальной интеграции вынужденных мигрантов, а также уровни социальной адаптации и их показатели. Анализ результатов ранее проведенных исследований показал, что основными факторами, тормозящими интеграцию вынужденных мигрантов, являются нерешенность проблемы с жильем для многих мигрантов; низкий уровень доходов, недостаточный для комфортной жизни; ограничения избирательных прав, обусловленные статусом внутренне перемещенных лиц. Выявлены показатели высокого, среднего и низкого уровней социальной адаптации вынужденных мигрантов. Сделан вывод, что различие в уровне социальной адаптации вынужденных мигрантов является следствием разного объема социокультурного капитала, который они имели до переселения.

Релігійна толерантність як чинник національної безпеки: теоретичні та інструментальні основи

Питання релігійної толерантності є одним із найбільш актуальних із переліку тих, які є ключовими в забезпеченні фундаменту національної безпеки держави, оскільки відсутність мирного співіснування між представниками різних релігій призводить до зростання соціальної напруги та негативно відображається на функціонуванні суспільства. Особливо гостро питання релігійної толерантності актуалізується в середовищі поліконфесійних держав, зокрема України. Мета роботи - аналіз поняття "релігійна толерантність", його теоретичних та інструментальних основ. Особливу увагу приділено аналізу механізмів боротьби з релігійною нетерпимістю. Установлено, що релігійні організації як ціннісноформувальні та суспільно консолідуючі структури сприяють забезпеченню національної безпеки в Україні. Остання є складним концептуальним явищем, а релігійно-церковне життя (що об'єднує державно-церковні, міжцерковні й внутрішньоцерковні відносини) є її складовою частиною. Релігія володіє потужним потенціалом, який може стати як фактором консолідації суспільства, так і (у випадку наявності внутрішніх та зовнішніх суперечностей) деструктивним чинником, що призводить до дестабілізації суспільних відносин. Важливого значення в цьому взаємозвіязку набуває закріплення механізмів подолання протистоянь та суперечностей, які існують у релігійній сфері, зокрема в поліконфенсійному просторі українського суспільства. Одним із таких механізмів або ж інструментів є утвердження принципів релігійної толерантності. Виявлено, що подолання релігійної нетерпимості прямо повіязане з демократичним устроєм суспільства, адже одним із його атрибутів є свобода релігійного самовизначення та релігійного віросповідання, гарантована Конституцією. А отже, питання релігійної толерантності вкрай важливе для створення сприятливих умов для зміцнення демократії та консолідації будь-якої нації.

Динаміка соціальної детермінації базових цінностей українців: поколінний зріз

Сучасну Україну характеризують як країну, що перебуває на межі розколу; ідеться зазвичай про розкол регіональний (захід - схід, центр - регіони), але, ураховуючи останні події й вектор європейського розвитку країни, набуває важливості питання непорозуміння між поколіннями. У цьому контексті актуалізовано проблематику ціннісних змін. Розглянуто ціннісні вподобання двох поколінь українців, порівняно з ціннісними вподобаннями населення інших країн Європи на базі даних шостої хвилі дослідження ESS. Увагу зосереджено на соціальній детермінованості змін пріоритетності цінностей українців на основі зіставлення базових цінностей двох поколінь українців. Виявлено основні розбіжності в наданні ціннісних переваг між поколіннями та зроблено спробу їх пояснити: так, висока значущість деяких цінностей на фоні інших країн може бути спричинена дефіцитністю, нестачею або підвищенням труднощів реалізації, досягнення таких цінностей у сучасному стані країни.

Зовнішня трудова міграція в Україні на початку ХХI століття: соціологічний вимір соціальних перспектив

Мета роботи - стислий аналіз феномену української зовнішньої трудової міграції з позиції соціології, де його розглянуто як складову частину соціальної системи суспільства. З'ясовано роль та значення зовнішньої трудової міграції у внутрішньому системному процесі. Наведено думку науковців і практиків щодо чинників, змісту та перспектив існування зовнішньої трудової міграції в Україні. Результатом дослідження стає розуміння деяких рис можливого стану українського суспільства, яке перебуває в динамічному русі, що розпочався після подій 2014 р. Зроблено висновок, що збереження високих темпів міграції впродовж ще кількох років треба розглядати як головний чинник трансформації соціальної системи в Україні. Її наслідком має бути, насамперед, спрощення елементної бази соціальної системи, зменшення позитивної активності її суб'єктів, активізація процесу "некерованого хаосу" й, нарешті, слабкість системи перед натиском зовнішніх сил.

Масове кіно як чинник ціннісних орієнтацій студентів (за результатами соціологічного дослідження)

Дослідження полягає у виявленні особливостей впливу сучасного масового кіно на формування ціннісних орієнтацій студентської молоді в рамках кількісної стратегії. Емпірична база статті - результати пілотного дослідження, проведеного лабораторією соціологічних досліджень Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки серед студентів 2 - 4-го курсів у період із 26.09.2018 до 05.10.2018 (обсяг вибірки становить 210 осіб). Виявлено, що рівень поширеності масового кіно серед студентів є високим (85,6 %) і характер його впливу визначається як позитивний (50,8 %) чи нейтральний (35,8 %). Негативний вплив (3,3 %) проявляється в наявності сцен насильства, пропагуванні алкоголю й наркотиків, утечі від реальності тощо. Позитивний вплив кіно полягає в психологічному розвантаженні (55,8 %), сприянні інтелектуальному розвитку (43,3 %) та формуванню життєвих стратегій (35,0 %). Масове кіно формує образ авторитетного або життєлюбного лідера, патріотичність не є його обов'язковою рисою. "Подивитися фільм" для студента означає розважитися (58,3 %), та провести вільний час (55,0 %), першочергово звертаючи увагу на сюжет фільму (68,3 %), акторську гру (58,3 %), оригінальність картини (35,0 %), сценарій (30,8 %) тощо. Та й призначення кіно, на думку студентської молоді, полягає в тому, аби бути засобом відпочинку й розваги (55,0 %), пропагувати позитивні моральні цінності (45,8 %), бути джерелом нових знань про світ і людей (45,0 %). На користь розважальної місії фільму свідчить розподіл жанрових уподобань волинських студентів, а це - кінокомедії (60,8 %), пригодницькі фільми (43,3 %), детективи (35,8 %), ліричні фільми про любов і сім'ю (35,0 %) тощо. Інтернет є основним ресурсом для перегляду кіно (79,2 %), незначна частка студентів відвідує кінотеатри (15,0 %). Вибір контенту залежить від ціннісно-нормативної бази кожного.

Сучасне місто: чинники формування та перспективні напрями розвитку

Розглянуто різні типи сучасного міста, охарактеризовано чинники, які впливають на його розвиток. В основу проаналізованої типології сучасного міста покладено людиноцентрований підхід, тобто вагому роль відіграє саме міський мешканець, а точніше - міська спільнота. Ураховуючи суспільні реалії, поширення інноваційних технологій, розширення меж індустрії культури, а також необхідність зростання екологічної безпеки та збереження довкілля, поділяємо сучасне місто на такі типи, як "зелене місто", "розумне місто" й "креативне місто", що уможливлює усвідомлення формування міста, у якому буде комфортно всім мешканцям. У формуванні сучасного міста вагому роль відіграє культурний чинник, що полягає в конструюванні історичної пам'яті та відповідних пам'яток як символів визначних подій і видатних постатей. Наявність історичних пам'яток у місті не лише відображає певні історичні події, але й слугує символом певної епохи чи діяльності видатної постаті. Для сучасних українських міст важливий процес декомунізації та актуалізації національного пласту й відтворення його в міському просторі за допомогою створення історичних пам'яток, назв вулиць тощо. Збереження та відтворення є частиною образу сучасного міста, що робить його привабливим для мешканців і туристів. Особливо перспективний напрям розвитку для сучасного міста - залучення міської спільноти до вирішення важливих питань, адже в сучасному суспільстві громада має значні ресурси. Окрім активності міської спільноти, необхідне налагодження відносин із владою та бізнесом. Підтримка останніми ініціатив мешканців підвищить шанси їх реалізації.

Концепція громадянської релігії Роберта Белла: pro et contra

Вказано, що сучасний дискурс про громадянську релігію започатковано в працях американського суспільствознавця Р. Белла. Такий феномен Р. Белла означив як сукупність загальних смислів, символів, ритуалів, свят, ідей і под., яку більшість населення, незалежно від релігійних уподобань або ж їх відсутності, сприймає як надособистісні, загальні, що мають сакральний смисл та значення. Ця сукупність вірувань, символів і ритуалів, що стосується сфери священного, в американське суспільство не привнесена, а є результатом американської історії й культурного фону, а відтак громадянська релігія інституціалізована в спільноту, а отже, вона існує як реальне соціально-духовне утворення та має суспільну значущість. Визначено, якими є головні функції громадянської релігії відповідно до концепції Р. Белла і його прихильників. З'ясовано зміст критики концепції громадянської релігії Р. Белла.

Дискурсивное насилие как инструмент социологической легитимации идеологического порядка разделенного общества

Рассмотрены особенности социального порядка разделенных обществ. Поставлен вопрос о роли социологического дискурса в легитимации социальной разделенности. Внимание акцентируется на необходимости саморефлексии социологического сообщества. Раскрыты особенности функционирования социологического дискурса в разделенном обществе как инструмента легитимации. Для достижения поставленной цели - выявления степени идеологической ангажированности дискурса публичной социологии - проанализированы материалы, которые были опубликованы на официальном сайте Украинского центра экономических и политических исследований им. А. Разумкова в течение 2018 г. Анализ основывается на заголовках публикуемых данных; также анализируемая информация выделяется тематически. Обозначены маркеры дискурсивного насилия в материалах, публикуемых на официальном сайте исследовательского центра.

Соціологічна евалюація фармацевтичної діяльності: окреслення предметного поля

Упродовж останніх десятиліть триває розширення предметного поля соціології. Одним із таких піонерських та водночас практично орієнтованих напрямів є соціологічна еволюація функціонування системи охорони здоров'я. За умов реформування цієї системи особливого значення набуває сприйняття відповідних управлінських інновацій населенням. Відповідна трансформація політико-управлінських підходів до регулювання сфери охорони здоров'я й фармацевтичного сектору відбувається сьогодні в українському суспільстві. Предметне поле соціологічної евалюації функціонування фармацевтичної діяльності охоплює таке коло питань, як дослідження поінформованості громадян про спосіб організації забезпечення населення лікарськими засобами; виявлення чинників вибору лікарських засобів та впливу механізмів надання фармацевтичних послуг на поведінку споживачів лікарських засобів; оцінка ефективності заходів із реформування фармацевтичного сектору особами й групами, які причетні до цих процесів; з'ясування ступеня задоволеності споживачів лікарських засобів якістю, ціною лікарських препаратів, рівнем фармацевтичних послуг та ін.

Соціальна стратифікація суспільства: теоретична та емпірична інтерпретація поняття

Здійснено аналіз поняття "соціальна стратифікація суспільства", вивчено дефініцію цього поняття, акцентовано також на виокремленні вимірів стратифікації та критеріїв, на підставі аналізу яких, можна робити висновок про виділення певних статусних груп й ідентифікацію певного індивіда або групи з певним соціальним класом чи статусною групою. Інтерпретацію поняття "соціальна стратифікація суспільства" здійснено через поняття "соціальна нерівність". За основу взято дефініція соціальної стратифікації В. Ільїна, який визначає соціальну її як "ієрархічно впорядковану соціальну нерівність". Центральне місце займає позиція про те, що закріпленість різних груп людей за відповідними родами діяльності і є основою соціальною нерівності, оскільки соціально-економічний розподіл праці - це причина та наслідок привласнення одними людьми влади, власності й, відповідно, позбавлення права на володіння цими привілеями інших людей. Цей феномен відображено в концепції "інституціоналізація соціальної нерівності" П. Штомпки, аналіз якої теж здійснено у цій розвідці. Емпіричну інтерпретацію концепту "соціальна стратифікація" реалізовано за допомогою виокремлення трьох автономних вимірів соціальної стратифікації: влади (політичний статус), власності (економічний статус) та престижу (освітньо-професійний статус).

Міжкультурна консолідація як запорука національної єдності та стабільності в Україні

Здійснено аналіз основних факторів міжкультурної консолідації українського суспільства. Процес консолідації проаналізовано в таких основних площинах, як міжкультурна взаємодія та порозуміння, подолання стереотипів, міжкультурна комунікація й діалог культур, етнічна неоднорідність українського суспільства та соціальна напруженість як загроза національній та політичній стабільності. Наголошено, що міжкультурна взаємодія та діалог культур може сприяти процесу зближення етнічних культур, стимулювати їх розвиток і забезпечувати міжнаціональну злагоду й консолідацію суспільства. Установлено, що в процесі міжкультурної комунікації взаємодіючі сторони повинні виходити з усвідомлення залежності однієї культури від іншої, розуміння цінностей іншої культури. Це забезпечує взаєморозуміння, що грунтується на взаємоповазі й необмежується лише толерантністю та терпимістю. Усвідомлення й прийняття цих аспектів є основою успішної і позитивної міжкультурної взаємодії, що сприятиме зростанню розуміння в міжкультурній комунікації. Виключно на цій основі слід діяти, щоб створити атмосферу довіри, рівності і терпимості, які забезпечують ефективну міжкультурну комунікацію. Визначено, що культурна консолідація суспільства сьогодні означає процес об'єднання, згуртування груп громадян на основі їхніх переваг і певної ресурсної бази з метою артикуляції своїх інтересів та участі в розв'язанні соціальних проблем.

Поняття людського потенціалу у контексті трансформаційних процесів в Україні

Проаналізовано поняття людського потенціалу в контексті системи понять, які відображають радикальні перетворення в українському суспільстві. Осягнення його концептуально-системних основ запропоновано у контексті соціологічних концепцій Т. Заславської та Н. Паніної, а також філософських доробок С. Дацюка. Доведено, що словосполучення "людській потенціал" (Г. Беккер, Т. Шульц та ін.) як термін, що позначає якість будь-якої зі складових частин руху планетарного соціального простору, отримує нове наповнення у вказаних соціологічних концепціях. На відміну від інших учених, які акцентують увагу на соціально-економічному складнику в змісті поняття людського потенціалу, Т. Заславська, Н. Паніна, С. Дацюк наполягають на універсальності концепту "людській потенціал", що дає змогу визначити напрям соціального руху. Поняття людського потенціалу набуває значення концепту, який розкриває якісну соціально-культурну характеристику суспільства й містить у стислому вигляді програму необхідних і можливих перетворень у всіх сферах життя населення сучасної країни. У цьому факті автор убачає продовження класичної традиції аналізу проблеми людського капіталу (Т. Шульц, Г. Беккер, Е. Денісон, Дж. Кендрик, Дж. Коулман) як проблеми соціокультурного розвитку людини. У контексті такого розвитку людства стає помітним посилення ролі ціннісно-нормативної системи регуляції та консолідації суспільства в розвинених країнах світу. Україна, яка прагне до фундаментальних змін, має досліджувати швидкість соціальної адаптації особи, соціальних інститутів, ціннісно-нормативної системи, котра зараз народжується в суспільстві. У цій новій системі активний капітал будь-якої людини або спільноти має бути сформований не лише як актуальна, але й потенціальна цінність, або як "трансгуманістичний потенціал".

Соціальна діагностика міста Луцька в рамках розробки стратегічного плану його розвитку

Залучення громади до процесу розвитку міста є першим кроком у діагностиці його проблем, переваг, особливостей тощо. Одним із таких кроків стало соціологічне дослідження "Основні напрями та перспективи розвитку міста Луцька", проведене лабораторією соціологічних досліджень СНУ ім. Лесі Українки (грудень 2016, N=656, помилка не перевищує 5 %). Згідно з результатами опитування, лучани найбільше пишаються комфортністю міста та його чистотою, у розвитку міста зорієнтовані на підтримання порядку, тобто стабільність, стурбовані проблемами демографічного характеру й не переймаються інноваціями. Попри свою традиційність, населення вже відреагувало на відтік молоді та потребу особливого соціального включення людей старшого віку, указавши на ці проблеми як на найбільш важливі. Відтік міської молоді пов'язаний не стільки з освітньою міграцією, скільки з неможливістю реалізувати себе за місцем проживання. Цілком конкретні плани є в наймолодших (16 - 22) та професійно сформованих (32 - 41), у лучан з вищою освітою та науковим ступенем. Такі наміри залежать від фінансового стану сімії: із його зростанням збільшуються інтенції зміни місця проживання; а от конкретні плани мають ті, у кого полярні фінансові можливості. Цікаво, що наміри полишити місто мають більшою мірою ті, хто проживає в ньому до 10 років; період у 10 років є достатнім для професійної реалізації, тому нестача можливостей для професіоналів сприятиме лише тому, що вони розглядатимуть Луцьк як місце здобуття фахової освіти з подальшою професійною міграцією, як транзитний населений пункт. Лучани дуже люблять своє місто, та лише наймолодші й найстарші відчувають особливу патріотичну настанову. Соціальна діагностика стану міської спільноти є вкрай необхідною задля прийняття рішень в управлінні містом.

Безпекові аспекти системного інформаційно-технологічного проекту "Розумне місто Луцьк"

Актуальність побудови систем відеонагляду в містах, зокрема тих, які претендують на статус розумних, зумовлюються необхідністю втілення не лише питань організації безпечного руху транспорту окремих логістичних проблем та забезпечення належного функціонування комунальних служб, а й ситуаціями, які належать до категорії кризових, що містять ознаки підвищеної небезпеки для соціуму міста. Ідеться, зокрема, про природні катаклізми, стихійні лиха, пожежі та особливо актуальні в останній час ситуації, пов'язані з терористичними небезпеками. Побудова сучасних інформаційно-технічних систем аналізу відеорядів і відеопотоків дає змогу в багатьох випадках не лише констатувати й фіксувати перебіг процесів та дій, а до певної міри їх передбачати й прогнозувати та застерігати від їх реалізації. Ідеться, зокрема, про розпізнавання облич у потоці, формування та розпізнавання фотозображень потенційно небезпечних осіб, які можуть становити певні загрози й формувати виклики безпеці містян. Згідно з перспективним планом розвитку міста, у Луцьку реалізовується проект будівництва розлогих високошвидкісних волоконно-оптичних мереж із синхронним монтуванням великої кількості камер відеоспостереження. Схарактеризовано технічне забезпечення реалізації системи відеонагляду як початкового кроку до реалізації системної концепції поняття "розумне місто" для соціуму міста Луцька. Із реалізацією системи всеохоплюючого відеоспостереження місць громадського доступу громада міста отримує змогу подальшого вдосконалення своїх безпекових можливостей, використовуючи систему відеоспостереження як базу для подальшого аналізу ситуацій і прийняття швидких та дієвих рішень.

Компетентнісний підхід у викладанні студентам-соціологам методології та організації наукових досліджень у галузі

Викладання курсу розглянуто в загальному контексті підвищення якості знань у вищій школі та формування загальних і фахових компетентностей магістрів у сфері наукового пошуку. Визначено необхідні для освоєння магістрами базові джерела: праці М. Вебера та Р. Мертона із соціології науки, П. Бурдьє - із соціології освіти й науки, текст Райта Ч. Міллса - про соціологічну уяву, праця У. Еко - із семіотики тесту тощо - заради формування поняття про науку як систему знання, соціальний інститут, професійну діяльність. Підкреслено, що наукова діяльність неможлива поза визначеністю соціальної позиції вченого, сутність чого полягає в здатності бути критичним, утілювати в практику наукової роботи іманентну, за визначенням статусу науковця, опозиційність вченого. Розглянуто конкретні завдання з розвитку критичної перспективи й окремі способи залучення магістрів-соціологів до практики наукової творчості. Обгрунтовано необхідність ознайомлення магістрів-соціологів із сучасними вимогами наукового співтовариства до вченого за допомогою окреслення моделі авторського профілю науковця та процедури створення унікального ідентифікатора вченого, з можливостями використання у науковій роботі ресурсів міжнародних баз наукометричних даних. Підкреслено, що наукова робота передбачає значно більше обов'язків, аніж продукування дослідником нового істинного знання а, отже, вимагає від науковця оволодіння все новими компетентностями.

Споживчі практики як тип повсякденних практик у сучасному українському суспільстві

Споживчі практики визначаються як тип повсякденних практик, що характеризуються наявністю учасників (споживачів), специфікою діяльності, яка є повсякденною та узвичаєною, формується в контексті певної культури та зазнає впливу як зовнішніх, так і внутрішніх змін. Артикуляція споживчих практик полягає в зростаючому інтересі до проблеми споживання, типів споживачів, форм споживання. Реконфігурація споживчих практик визначає характер таких практик, виходячи з культурних та соціальних умов розвитку суспільства. Так, багатство, заможність тривалий період у нашій країні були в статусі маргінальності. На сьогодні бути багатим - бажаний статус для багатьох громадян. Найбільше сучасні споживчі практики зазнають інших змін, пов'язаних із запозиченням зразків, норм, цінностей споживання інших країн та культур. Результати деяких соціологічних досліджень указують на погіршення економічного становища громадян України, що відображається й на їхніх споживчих уподобаннях. Отже, споживчі практики громадян із низьким рівнем доходів характеризуються економією, заощадливістю, відмовою від закупок на тривалий час. Водночас споживчі практики більш заможних верств населення мають тенденцію до розширення напрямів витрат, зокрема на платну освіту або медицину, на дозвілля й відпочинок, на здоров'я тощо, які для них поступово можуть ставати повсякденними.

Застосування якісних методів соціологічного дослідження до аналізу підліткового дозвілля: можливості та обмеження

Наведено основні процедури проведення фокусованих групових та індивідуальних неформалізованих інтерв'ю з підлітками. Описано етапи підготовки й реалізації кожного з цих методів, розглянуто етичні обмеження дослідження такої соціально-демографічної групи, як підлітки. Проаналізовано фактори, що підвищують/знижують ефективність результатів якісного дослідження, здійсненого серед підлітків: час, місце проведення, вік опитуваних, тривалість інтерв'ю, мова інтерв'юера, слідування етичним нормам опитування підлітків тощо. Розкрито можливості використання малюнкових і проективних якісних методик у межах проведення фокусованих групових та індивідуальних неформалізованих інтерв'ю з підлітковою молоддю. Сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності застосування якісних методів у соціологічному дослідженні підлітків.

Соціально-психологічні умови і фактори формування революційної ситуації (теоретичний аспект вивчення проблеми)

Вивчення питань революції та причин її формування й розвитку становить науковий інтерес у контексті зміни суспільної свідомості і її впливу на швидкість соціальних процесів. Представлено моделі та підходи, у контексті яких вивчаються причини революції. У дослідженні застосовано підхід, що дає змогу оптимально виокремити взаємозв'язок "причина - дія". Визначено, що зміна умов соціальної взаємодії призвела до розвитку в суспільстві негативного факторного взаємозв'язку, відображенням чого є суб'єктивні фактори, які характеризуються афективними та когнітивними діями.

Залучення дітей до участі у збройних конфліктах: моделі та методи вербування (український досвід)

Мета статті - вивчення проблеми залучення дітей у військові конфлікти, аналіз моделей і методів вербування неповнолітніх в умовах військово-політичного конфлікту на Донбасі. Оскільки ця проблема недостатньо досліджена, ми систематизуємо й узагальнимо міжнародний досвід протидії залученню дітей до збройного конфлікту як солдатів і наведемо приклади з вітчизняних реалій. Особливу увагу приділено вивченню складних методів, які терористичні й екстремістські угруповання застосовують комплексно, можуть змінювати залежно від ситуації та навіть об'єднувати в одну технологію (мережа, воронка, зараження). Оскільки вербування займає центральне місце у всіх випадках порушення прав дитини, розкрито основні стратегії залучення дітей до діяльності незаконних військових угруповань самопроголошених ДНР та ЛНР.

Соціокультурні чинники споживання лікарських засобів у крос-національному та внутрішньоукраїнському вимірах

Розглянуто соціокультурні чинники споживання лікарських засобів, які стосуються пацієнта та медпрацівника. Проаналізовано релевантний науковий дискурс і досвід емпіричних досліджень, здійснених, зокрема, із використання інструментарію дослідження цінностей Р. Інглегарт, Г. Хофстеде, Ш. Шварц, Г. Айзенка й ін. На підставі вторинного аналізу баз даних дослідження "Eurobarometer" розкрито особливості споживання лікарських засобів населенням країн ЄС та України. З'ясовано, що існують значимі кореляції поміж соціально-економічними, інституційними й соціокультурними показниками, що характеризують якість життя в досліджених суспільствах і практиками (не)належного споживання лікарських засобів. Виявлені результати вказують на соціальну (соціокультурну, інституційну та економічну) укоріненість практик споживання лікарських засобів. Доведено, що найбільш адекватною теоретико-методологічною "рамкою" для пояснення виявлених результатів є неоінституціоналізм, який звертає увагу дослідників на соціальні передумови успішності управлінських інновацій. У процесі реформування сектору охорони здоров'я та інституту фармації, зокрема в сучасному українському суспільстві, зростає актуальність такого дослідження потенціалу заходів із реформування й труднощів на їхньому шляху.