Association between the rs801460-polymorphism in the SRA1 gene and thyroid nodules among Ukrainian women with proliferative type of benign breast dysplasia without atypia = Зв'язок поліморфізму rs801460 гену SRA1 з виникненням вузлів щитовидної залози серед українських жінок з проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози без атипії / I. M. Lukavenko, A. V. Kolnoguz [et al.]

Як було виявлено, більша частина людського геному представлена некодуючими послідовностями. Вони включають також і довгі некодуючі РНК (днРНК), представником яких є SRA1. Ця днРНК взаємодіє з рецепторами стероїдних гормонів, активуючи їх транскрипційну активність. Таким чином, SRA1 може брати участь у патогенезі пухлин гормон-чутливих тканин. Мета роботи - вивчити зв'язок між поліморфізмом rs801460 гена SRA1 та розвитком вузлів щитовидної залози (ЩЗ) серед українських жінок з проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози (ДДМЗ) без атипії. У дослідження було включено 117 пацієнтів з проліферативним типом ДДМЗ без атипії. Вони були поділені на дві групи порівняння: 12 об'єктів з вузлами ЩЗ та 105 - без. Обстеження та лікування усіх пацієнтів проводив ліцензований хірург (ліцензія Ав № 600519). Полімеразну ланцюгову реакцію з аналізом довжин рестрикційних фрагментів було використано для генотипування SRA1 rs801460-гіоліморфізму. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення "Статистичний пакет для соціальних наук" (SPSS, версія 25.0, Чикаго, Іллінойс, США). Розподіл CC-гомозигот, CT-гетерозигот та TT-гомозигот у пацієнтів із вузлами ЩЗ становив 1 (8,3 %), 11 (91,7 %) та 0 (0 %) відповідно. Розподіл генотипів у групі пацієнтів без вузлів ЩЗ становив 38 (36,2 %), 51 (48,6 %) та 16 (15,2 %) відповідно. Встановлено статистично значущу різницю у розподілі генотипів між пацієнтами з вузлами та без них (P = 0,017). Мультиваріабельна логістична регресія показала, що CT-генотип має нижчий ризик виникнення вузлів ЩЗ у порівнянні з CC- та TT-генотипами (P = 0,020, OR = 0,083, 95 % ДІ = 0,010 - 0,681). Висновок: було виявлено статистично значущий зв'язок між SRA1 rs801460-поліморфізмом та появою вузлів ЩЗ серед українських жінок з проліферативним типом ДДМЗ без атипії. Особи з CT-генотипом мають менший ризик розвитку вузлів ЩЗ у порівнянні з гомозиготами (CC та TT).

Combined estrogenoliposomal therapy in complex treatment of pyoinflammatory soft tissue lesions in elderly and senile patients = Використання комбінованої естрогеноліпосомальної терапії в комплексному лікуванні запально-гнійних уражень м'яких тканин у хворих похилого та старечого віку / O. V. Lihonenko, S. M. Zhdanov [et al.]

Ранозагоєння у осіб похилого та старечого віку відбувається повільніше, ніж у молодих, одне з пояснень цьому - зниження рівня естрогенів і неповноцінне функціонування клітин, задіяних в різних фазах ранового процесу. Мета роботи - покращити результати лікування запально-гнійних уражень м'яких тканин у хворих похилого та старечого віку шляхом використання в комплексному лікуванні комбінованої естрогеноліпосомальної терапії. Виконано експериментальні дослідження та клінічні спостереження з використанням в комплексному лікуванні естрогенів та ліпосом. Контролювали рановий процес за допомогою біохімічних, цитологічних, патоморфологічних, мікробіологічних, планіметричного методів досліджень. В групах тварин, які одержували в комплексному лікуванні естрогени та ліпосоми відбулось статистично значиме збільшення в ділянці рани рівня ДНК, РНК, індексу РНК/ДНК, оксипроліну, фібробластів, макрофагів, фагоцитарної активності, зменшення нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, мікробної забрудненості, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини та загоєння ран у порівнянні з групою контролю. У хворих, які одержували в комплексному лікування комбіновану естрогеноліпосомальну терапію відбулось статистично значиме зменшення в ділянці рани рівня тестостерону, нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, мікробної забрудненості, збільшення рівня естрогенів, естрадіол/тестостеронового індексу, макрофагів, фібробластів, фагоцитарної активності, фагоцитарного індексу, прискорення рановоє контракції та ранозагоєння. Висновки: використаня запропонованого способу лікування призводить до посилення біосинтетичної активності клітин, роепаративних процесів та синтезу колагену в ділянці рани, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини та процесів мікробної деконтамінації гнійної рани, скорочення терміну перебування на стаціонарному лікуванні.

Структура нейрокогнітивних розладів у хворих з віковозалежними деменціями / О. С. Чиняк

Клінічні нейрокогнітивні методи займають центральне місце у виявленні когнітивних розладів. Розглянуто нейрокогнітивні збіжності та відмінності між хворобою Альцгеймера та судинною деменцією. Мета дослідження - провести порівняльну характеристику нейрокогнітивного профілю у хворих з хворобою Альцгеймера та судинними когнітивними порушеннями на різних стадіях пізнавального дефіциту. Було обстежено 60 чоловік з різними клінічними формами деменцій (хвороби Альцгеймера, судинною). Всім хворим було проведено МРТ дослідження головного мозку. Використовували психометричний метод (шкали MMSE, MoCA, FAB, ADAS-cog, CDS, HIS), метод статистичної обробки результатів. Під час зіставлення нейрокогнітивних параметрів було встановлено, що відмінності у когнітивних профілях у хворих даних груп залежать від стадії процесу. За хвороби Альцгеймера на ранній стадії переважали просторові та мнестичні розлади: більш грубі порушення пам'яті (p = 0,0056) переважно відстроченого відтворення та орієнтації (p = 0,0200). В той час, як за судинних когнітивних розладів найбільш вираженим дефіцитом була виконавча дисфункція (p = 0,0433), яка включала планування, труднощі з робочою пам'яттю, увагу, гнучкість розуму та зниження швидкості обробки інформації. За послідуючого прогресування даних захворювань до помірної стадії ці відмінності ставали більш стертими та досить важко розмежованими. Таким чином, основними нейрокогнітивними феноменами, що мають диференціальне діагностичне значення як за легкого, так і помірного ступеня тяжкості є порушення просторових функцій та відстроченого відтворення з низькою ефективністю семантичного кодування. Висновки: диференціальна діагностика хвороби Альцгеймера та судинної деменції може бути виконана лише на легкій та помірній стадії за допомогою оцінки пам'яті, зокрема епізодичної, семантичної зорово-просторових та виконавчих функцій.

Особливості утримання контролю та перебігу бронхіальної астми у дітей за альтернативного дебюту захворювання / О. К. Колоскова, Т. М. Білоус, Н. О. Шевченко, В. В. Білоус

Незважаючи на значну кількість досліджень щодо діагностики та лікування бронхіальної астми (БА) й постійне оновлення рекомендацій щодо надання медичної допомоги пацієнтам із астмою, все ж ця хвороба призводить до суттєвого впливу на якість життя пацієнтів і їх родин та значних економічних втрат. Разом із тим, особливості перебігу БА та діагностики окремих фенотипів захворювання у дітей, залежно від біомаркерів активності запального процесу в дихальних шляхах, вкрай потребують ширшого застосування неінвазивних діагностичних процедур й оптимізації індивідуалізованих лікувальних заходів залежно від визначених характеру та інтенсивності запалення в дихальних шляхах. Для вивчення особливостей перебігу та контрольованості БА в дітей, залежно від альтернативного початку захворювання, на базі КМУ "Обласна дитяча клінічна лікарня" м. Чернівці зап допомогою методу "дослід-контроль" у паралельних групах із використанням простої випадкової вибірки комплексно обстежено 319 дітей. У 257 дітей (I клінічна група) БА розвинулася на тлі хронічного обструктивного бронхіту, до складу II клінічної групи увійшли 43 дитини, в яких БА дебютувала після перенесеної позалікарняної пневмонії, а третю (III) клінічну групу сформували 19 дітей, в яких БА верифіковано після стаціонарного лікування з приводу астматичного статусу. Показано, що у представників III клінічної групи у порівнянні з іншими хворими, вірогідно частіше траплявся фенотип астми раннього початку і тяжкий перебіг захворювання, при цьому співвідношення шансів тяжкого перебігу БА в подальшому для цих дітей у порівнянні з когортою I групи становило 6,8. Виявлено, що у дітей III клінічної групи за усіма опитувальниками переважали хворі з частково-контрольованою та неконтрольованою астмою, частіше траплялася коморбідна патологія у вигляді алергійного риніту й атонічного дерматиту, а алергічний риніт перебігав тяжче за інші когорти пацієнтів. За результатами неінвазивних досліджень відмічено, що найактивніший запальний процес траплявся у хворих II та III груп, що свідчить про можливість використання вказаних біомаркерів для моніторингу утримання запального процесу в дихальних шляхах.

Аналіз захворюваності на колоректальний рак серед жителів Сумської області / В. В. Костюченко, Ю. В. Москаленко [и др.]

Мета роботи - проаналізувати захворюваність на колоректальний рак (КРР) серед жителів Сумської обл. впродовж 2009 - 2018 рр. Первинним статистичним матеріалом виступили дані обласного канцер-реєстру та журнали реєстрації результатів біопсій патологоанатомічного відділення Сумського обласного клінічного онкологічногодиспансеру. Для виявлення тенденцій у розвитку КРР серед жителів Сумської обл. було використано аналіз середніх величин, для оцінки розкиду - стандартне відхилення. Середня захворюваність на КРР серед жителів Сумської обл. у період з 2009 по 2018 рр. склала 23,02 на 100 000 населення. При цьому, якщо розглядати дане значення за окремими нозологічними одиницями показник для хворих на рак ободової кишки (РОК) склав 22,76 випадки, прямої кишки - 23,28 випадки на 100 тис. населення, що на 7,4 та 27 % відповідно більше, ніж середня захворюваність в Україні. На РОК в зазначений період частіше хворіли жінки, середній вік яких склав 60,7 років. В той час, як на рак прямої кишки (РПК) частіше хворіли чоловіки. Їх середній вік 66 років. Загалом найчастіше рак товстої кишки (РТК) зустрічався у осіб старше 70 років (42,5 % усіх випадків). Зазначено, що за останні 10 років було виявлено 2 пацієнти вікової групи 20 - 29 рр., що захворіли на рак прямої кишки та 5 пацієнтів з раком ободової кишки. В ході проведеного аналізу також було з'ясовано, що ймовірність появи РОК серед жителів області у 1,18 разу більше, ніж РПК. За ступенем поширеності райони Сумської обл. розподілилися наступним чином: м. Суми, Білопільський та Конотопський р-ни мали високий рівень поширеності РОК (20,01 <194> і вище), м. Суми, Буринський та Лебединський р-ни - високий рівень поширеності РПК (24,01 <194> і вище). Середня поширеність РОК - <$E20,10~symbol С~1,55> <194>, коефіцієнт варіації - 7,73 %, прямої - <$E22,24~symbol С~1,89> <194>, коефіцієнт варіації - 8,48 %. Чіткої тенденції у динаміці показників (зниження чи підвищення) не прослідковується, варіація показників за 10 років є незначною (менше 10 %). Висновки: дане дослідження надало змогу встановити загальні закономірності захворюваності на РОК та РПК серед населення Сумської обл. та порівняти їх з аналогічними загальноукраїнськими та глобальними тенденціями та прогнозами. Так було встановлено, що середня захворюваність на РОК та РПК серед жителів Сумської обл. вище, ніж середня захворюваність в Україні. При цьому зберігається тенденція до превалювання РПК над РОК. Вікова структура для обох локалізацій не відрізняється від даних загальноукраїнської та світової статистики, але в той же час було виявлено особливість в тендерному розподілі хворих. Сумарна кількість випадків РОК та РПК на 1,37 % більша серед жінок області, що потребує подальшого вивчення. В ході аналізу не вдалося виявити загальної закономірності в географічному розподілі обох патологій. Сумарно не зважаючи на глобальний прогноз, аналіз даних за останні 10 років не виявив чіткої тенденції до збільшення числа хворих на РОК та РПК серед жителів області.

A Venezuelan anatomist cited in the human anatomy treatise Testut-Latarjet = Венесуельський вчений-анатом, цитований у підручнику по анатомії людини "Testut-Latarjet" / R. Romero-Reveron

Le traite d'anatomie Testut - Latarjet (The human anatomy Testut - Latarjet treatise) published in 1887, is considered one of the most complete on human anatomy, with detailed descriptions of the human body and anthropological concepts, accompanied by philosophical and anthropological concepts. This anatomy treatise is still a very useful teaching tool in many Latin American and European Medical Faculties. In 1902, this anatomical treatise won the Saintour Prize, awarded by the French Academy of Medicine and since 1910 it has been translated into Spanish, Italian, German and other languages. The Testut - Latarjet treatise on human anatomy consists of four volumes with a total of 4,935 pages in its 1960 Spanish edition, as well as 4,144 highly detailed illustrations in color. The 1960 Spanish edition of Testut - Latarjet treatise in its volume IV included a citing of the doctoral thesis: El elemento nervioso en el apendice libre. Sus aplicaciones quirurgicas (External innervation of the cecal appendix: its surgical applications) written in 1943 by Rubіn Rodriguez Escovar, M. D., a Venezuelan anatomist and surgeon, who held the Department of Human Anatomy at the Universidad Central de Venezuela, distinguishing himself as teacher and researcher over a period of 40 years. Certainly, Rubіn Rodriguez Escovar is not in the greatest group of prominent anatomists mentioned in the Treatise. Nevertheless, on merit alone for his research about meso-appendicular region's innervations, he was cited into Testut - Latarjet's treatise. As far as the present author knows, Ruben Rodriguez Escovar is the sole Non-European anatomist to be mentioned in the outstanding Testut - Latarjet Human Anatomy Treatise.

Рекурентні респіраторні захворювання та стан гуморального імунітету у дітей дошкільного віку / О. М. Волошин, Ю. В. Марушко, К. М. Донцова

Натепер гострі респіраторні інфекції (ГРІ) у дітей вважаються, без сумніву, найбільш актуальною проблемою педіатричної практики. Відзначено, що вікові особливості імунної системи у дітей дошкільного віку визначають їх вищу чутливість до інфекцій і менш диференційовану відповідь на інфекційний процес у порівнянні з дітьми старшого віку та дорослими особами. Мета дослідження полягала у визначенні найбільш значущих чинників, що мають тісний зв'язок з рівнем сироваткових імуноглобулінів (Ig) у дітей дошкільного віку на тлі чергової ГРІ. Здійснено обстеження 88 дітей (42 хлопчики та 46 дівчаток) віком 1 - 4 роки, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу наявності у них ГРІ. У кожної дитини розраховувалися два показники рекурентності ГРІ (інфекційний індекс та індекс резистентності), два інтегральні антропометричні показники (індекс маси тіла та індекс Вервека), а також інтегральний показник доліхостеномелії, що використовується як маркер вираженості зовнішніх ознак недиференційованої дисгілазії сполучної тканини. Визначалась також кількість лейкоцитів і лімфоцитів у крові. Крім того, проводилося визначення сироваткової концентрації Ig A, M, G та E з використанням імуноферментного аналізу. Статистична обробка одержаного первинного цифрового матеріалу здійснювалась за допомогою ліцензійної програми IBM SPSS Statistics 26. При цьому було використано лише методи непараметричної статистики. Проведений кореляційний аналіз виявляє численні і різноспрямовані взаємозалежності між вивченими Ig, а також їх зв'язки з окремими дослідженими клінічними показниками. Майже завжди кореляція має слабку або навіть дуже слабку тісноту, проте її статистична вірогідність забезпечується достатньо великою кількістю одиниць спостереження. Цілком природно, що показники рекурентності ГРІ у обстежених дітей можуть бути тільки частково пов'язаними зі станом їх гуморального імунітету. Висновки: найчастіше серед обстежених дітей дошкільного віку виявляються фізіологічні значення сироваткової концентрації Ig А, M та G. Наявність низки статистично значущих різноспрямованих взаємозалежностей між вивченими Ig свідчить про поєднання їх ефектів у реалізації протиінфекційного захисту організму. Значення інфекційного індексу прямо корелює із сироватковою концентрацією Ig Е, що підкреслює значущість алергії як важливого сприяючого фактора у виникненні рекурентних респіраторних захворювань. Між сумарними сироватковими та інтегральним показником доліхостеномелії зафіксовано позитивний кореляційний зв'язок, сила якого зростала за умови виключення впливу окремих або кількох чинників, а саме віку дітей, індексу маси тіла та індексу Вервека.

PvuII polymorphism in the estrogen receptor alpha gene as an indicator for surgical treatment in patients with benign mammary dysplasia = Поліморфізм PvuII гена рецептора естрадіолу альфа як показник до хірургічного лікування хворих на доброякісну дисплазію молочних залоз / I. M. Lukavenko

Наведено результати вирішення задачі стосовно зв'язку між генетичними особливостями індивідуума та фенотипічними проявами доброякісної дисплазії (ДД) молочної залози (МЗ). Наведено дані щодо ролі поліморфізму PvuII у розвитку проліферації тканини МЗ через механізми гіперекспресії EsR<$Ealpha>, що можна використовувати як критерій необхідності хірургічного лікування. Мета роботи - розробка критерієв діагностики проліферативної доброякісної дисплазії МЗ на основі імуногістохімічних і молекулярно-генетичних досліджень із метою обгрунтування показань до хірургічного лікування. Спостереженням було охоплено 84 пацієнти: 66 (78,6 %) осіб м. Суми та 18 (78,6 %) - Сумської обл. Середній вік обстежених становив (<$E32,3~symbol С~1,1>) роки і був у межах 16 - 62 років. Серед досліджених - 82 (97,6 %) жінки з ДДМЗ та 2 (2,4 %) чоловіки, які страждали на гінекомастію з вузлоутворенням. Обтяжений анамнез на РМЗ у близьких родичів мали 33 (39,3 %) особи. Крім одержання поглиблених даних щодо анамнезу, вивчали особливості клінічного перебігу та супутніх захворювань. Проводили інструментальні та лабораторні дослідження. Вивчалися морфологічні та іГХ-особливості видалених тканин, а також генетичні відмінності пацієнтів. За віком досліджених було розподілено на три групи: до першої групи (до 21 року) ввійшло 15 (17,8 %) осіб, до другої (22 - 39 років) - 43 (51,2 %), до третьої (старших за 40 років) - 26 (31,0 %) досліджених. Показано, що частота алельних варіантів гена EsR<$Ealpha> за поліморфізмом PvuII у пацієнтів із проліферативною формою доброякісної дисплазії МЗ розподілилася так: генотип T/T - 27,4 %, генотип T/C - 51,2 %, генотип C/C - 21,4 %. Установлено, що найбільш значущими клінічними предикторами у хворих на проліферативні форми доброякісної дисплазії МЗ визначаються: мастодинія (<$Echi sup 2 ~=~11,444>; P = 0,003), зменшення ІМТ до (<$E21,17~symbol С~1,06>) кг/м<^>2 (F = 5,020; P = 0,009), подовжена менструація до (<$E5,67~symbol С~0,30>) дня (F = 3,017; P = 0,055). Визначено групу пацієнтів, клітини МЗ яких не мають рецепторів до естрогену. Зроблено висновок про те, що оскільки призначення антиестрогенів як засобу профілактики пацієнтам цієї групи не надасть бажаного результату, таким хворим необхідно запропонувати інший варіант профілактики подальшої атипії - хірургічний. Висновки: установлено, що додаткові дослідження експресії EsR<$Ealpha> та наявності патологічного C-алеля за поліморфізмом PvuII гена EsR<$Ealpha> відіграють важливу роль як критерії діагностики проліферативної доброякісної дисплазії МЗ для обгрунтування показань до хірургічного лікування. Показано, що специфіка гістологічної будови тканини, особливостей рецепторного апарату клітини та генетичних предикторів виступає важливим показником у розумінні причин і механізмів проліферації у разі ДДМЗ. Розрахункові результати вказують на те, що ДДМЗ починають формуватися на тлі збереженого менструального циклу та репродуктивної функції, що говорить про вирішальну роль у розвитку осередків проліферації при ДДМЗ стану локальних рецепторів естрадіолу в тканині молочної залози. Дисбаланс гормонів сприяє морфофункціональній перебудові. Результати роботи будуть покладені в основу виявлення пацієнток, схильних до розвитку проліферативних форм ДДМЗ та їх своєчасного хірургічного лікування.

Моніторинг використання периферичних венозних катетерів у хірургічному стаціонарі / А. В. Бережна, С. Д. Новіков, Т. О. Чумаченко

Мета роботи - оцінка обгрунтованості та правильності використання периферичних венозних катетерів (ПВК) у пацієнтів, які одержують стаціонарне лікування. Проведено проспективне епідеміологічне дослідження в хірургічному стаціонарі м. Харків у жовтні 2019 р. - квітні 2020 р. щодо використання ПВК у пацієнтів, які перебували там на лікуванні. До дослідження було включено 93 особи. Збір інформації проводився за допомогою авторської карти епідеміологічного спостереження. Увагу було приділено щоденному моніторингу за місцем катетеризації та появою наступних симптомів: почервоніння шкіри, набряк, наявність виділень і біль в області установки катетера у стані спокою та за пальпації. Проведено аналіз вказаних симптомів відповідно до шкали візуальної оцінки інфузійного флебіту за A. Jackson. Статистичну обробку даних проведено за допомогою методів описової статистики. Для виявлення зв'язку між номінативними величинами визначено критерій Пірсона <$Echi sup 2> за P << 0,01. До дослідження було включено 51 жінку (54,8 %) та 42 чоловіки (45,2 %) віком від 18 до 84 років. Загалом пацієнти провели в стаціонарі 619 ліжко-днів, з них питома вага днів з судинними катетерами склала 90,8 % (n = 562). Основним показанням до процедури катетеризації було призначення хворим багатокомпонентної терапії або використання несумісних медичних препаратів (98,9 % (n = 92). В цілому зазначеним пацієнтам було встановлено 148 ПВК. Кількість судинних катетерів на одного пацієнта коливалась від 1 до 3. Відповідно до даних щоденного моніторингу за областю установки катетера виявлено, що ознаки запалення були наявні у 65,5 % випадків (n = 97). Статистично достовірно підтверджено (<$Echi sup 2 ~=~25,2804>; p << 0,00001), що частота виникнення ознак запалення в місці катетеризації для вперше встановлених катетерів була вище, ніж для катетерів, що були встановлені вдруге чи втретє. До ознак локального запалення, які частіше зустрічались у пацієнтів з судинними катетерами належали почервоніння шкіри в області установки катетера (65,5 %/n = 97), скарги на біль в області установки катетера за пальпації (60,8 %/n = 90) та набряк в області установки катетера (57,4 %/n = 85). Встановлено, що більш ніж у половині випадків (55,4 %/n = 82), пацієнти мали симптоми середньої стадії флебіту. Також виявлено, що найбільш поширеною причиною видалення ПВК (n = 148) у досліджуваному стаціонарі була поява ознак локального запалення в місці введення катетера (61,5 %/n = 91). Проте у 16,9 % випадків (n = 25) поява мінімум двох ознак локального запалення в місці катетеризації, яка свідчила про початкову стадію флебіту і вимагала перевстановлення катетера, не була причиною негайного видалення катетера. Висновки: медичні працівники допускають помилки під час роботи з ПВК, зокрема не проводиться вчасна заміна судинних катетерів у разі виникнення ознак інфузійного флебіту. Для зниження ризиків появи інфекційних ускладнень катетеризації судин в лікувальному закладі мають бути чітко визначені показання до постановки та видалення ПВК та центральних венозних катетерів, розроблені та впроваджені в роботу стандартні операційні процедури з питань забезпечення судинного доступу та алгоритми ведення пацієнтів з судинними катетерами.

Оцінка та вплив сімейного лікаря на стан здоров'я населення об'єднаних територіальних громад / В. І. Поцелуєв

Первинна медична допомога є найважливішою ланкою системи охорони здоров'я. Сімейні лікарі, як представники даної ланки, виступають ключовими фігурами, на яких покладено ряд зобовіязань щодо профілактики, діагностики, лікування як дорослих так і дітей. Показником результативності їх роботи є рівень задоволення громадян якістю обслуговування. Для розуміння ефективності впровадження реформи автори оцінили діяльність сімейного лікаря та його вплив на стан здоров'я громадян, які мешкають на підпорядкованій йому території. Мета дослідження - емпіричний аналіз критеріїв вибору, частоти та причин звернень населення до сімейного лікаря в об'єдниних територіальних громадах Сумської обл. У процесі дослідження використовувалися методи системного підходу, порівняльного аналізу. Форма дослідження - опитування. Розрахунки та обробка статистичної інформації проводилась за допомогою програми "ОСА". Обговореня питання щодо стану первинної ланки медичної допомоги в результаті реформи системи охорони здоров'я. Соціологічне опитування щодо роботи сімейних лікарів в об'єднаних територіальних громадах стосувалося критеріїв вибору сімейного лікаря, частоти звернень за медичною допомогою, причин звернень, зокрема у профілактичних цілях. Аналіз показав, що відсоток підписання декларацій досить високий, але відслідковується певна формальність цього процесу так як значний відсоток громадян, які підписали декларацію, не знають свого сімейного лікаря. Результатом є той показник, що за медичною допомогою громадяни звертаються частіше не в амбулаторії на території об'єднаної територіальної громади, а у профілактичних цілях майже не звертаються зовсім. Причинами не звернення з метою профілактики зі слів респондентів є відсутність потреби. Висновок: високий відсоток жителів об'єднаних територіальних громад підписали декларації з сімейними лікарями. Проте, аналізуючи дані опитування, можна говорити про досить формальне відношення до даної процедури, так значна частина мешканців звертаються за медичними послугами в інші медичні заклади. Це є наслідком недостатньої ефективності проведення реформи первинної ланки медичної допомоги та недостатня увага з боку органів місцевого самоврядування до забезпечення амбулаторій фахівцями відповідного рівня. Виникає необхідність проведення роз'яснювальної роботи щодо важливості профілактичних мір.

Біофізичні маркери інфаркту головного мозку / В. С. Личко

Важливим і потужним чинником, який напряму впливає на тяжкість перебігу інфаркту головного мозку (ІГМ) та визначає його вихід, є функціональний стан мембрано-рецепторного комплексу (МРК) клітин. Одним із найважливіших критеріїв оцінки даного параметру є <$Ebeta>-адренергічна активність цитоплазматичних мембран (<$Ebeta>-APM), що відіграє провідну роль у патогенезі ІГМ. Наведено результати комплексного вивчення особливостей змін структурно-функціональних характеристик мозкової тканини та <$Ebeta>-адренорецепції в гострому періоді інфаркту головного мозку для оптимізації діагностики. Вимірювання змін осмотичної резистентності еритроцитів (ОРЕ) під дією <$Ebeta>-адреноблокаторів (<$Ebeta>-АБ) визначали за допомогою методу фотоелектронної колориметрії. Основою роботи були матеріали комплексного обстеження 350 хворих із першим у житті ІГМ на 1-у, 10-у та 21-у добу захворювання. Тяжкість стану і ступінь неврологічного дефіциту об'єктивізували за допомогою шкали інсульту Національного інституту здоров'я США (NIHSS) з оцінкою балів у перші години захворювання, в динаміці лікування на 10-ту та 21-шу добу. Всіх хворих було розподілено на 2 клінічні групи: 1-ша (n = 183) - хворі у стані середнього ступеня тяжкості (середній бал за шкалою NIHSS <$E11,74~symbol С~0,33>); В (n = 167) - хворі в тяжкому стані (середній бал за шкалою NIHSS <$E24,06~symbol С~0,29>). В результаті проведеного дослідження було встановлено, що показники <$Ebeta>-АРМ осіб контрольної групи знаходилися в межах норми (<$E15,3~symbol С~4,4> УО), що відповідає нормальній <$Ebeta>-АРМ. У хворих із середнім ступенем тяжкості ІГМ показник перевищував контрольні значення в 1,97 разу, що характерне для середнього ступеня <$Ebeta>-АРМ (21 - 40 УО), а у тяжких - в 2,8 разу і характеризувався низьким ступенем <$Ebeta>-АРМ (>> 41 УО). Несприятливою для прогнозу виходу гострого періоду ІГМ ознакою стало подальше підвищення рівнів <$Ebeta>-АРМ в динаміці, що спостерігалося у клінічно тяжких хворих.

Скринінговий аналіз психосоціального функціонування молодших школярів в умовах навчального закладу / Н. Г. Міхановська, Ж. В. Сотнікова-Мелешкіна, Г. Є. Островська, Д. В. Штриголь

На цей час все більшої актуальності набувають наукові дослідження щодо можливих психологічних та соціально-психологічних проблему дітей і підлітків протягом періоду їх навчання. Широке використання стислих скринінгових тестів-опитувальників дозволяє визначити можливі відхилення у психосоціальному функціонуванні звичайних дітей та підлітків, дітей із соматичними захворюваннями, жертв насильства. Мета дослідження було підвищення ефективності визначення психосоціальної дисфункції у дітей молодшого шкільного віку шляхом аналізу результатів скринінгового дослідження. За допомогою методики "Перелік дитячих симптомів" з його дитячою (Y-PSC) та батьківською (PSC) версіями в український адаптації було обстежено 263 учні початкових класів та 228 їх батьків шляхом заповнення паперового варіанту опитувальника або його точної версії у онлайн-форматі. Статистичну обробку даних проведено за допомогою t-тесту та одно факторного дисперсійного аналізу у ліцензованому програмному пакеті SPSS Statistic v.20. За адаптованою версією методики було визначено, що загальний середній рівень психосоціального функціонування дітей молодших класів за Y-PSC перевищував встановлену норму, особливо на 2-му та 3-му роках навчання, що може свідчити про деяке напруження механізмів психосоціальної адаптації протягом цього періоду. Критично високими за дитячою версією у 12,9 % випадків були показники за субшкалою уваги, у 33,1 % - інтерналізації та у 21,7 % - екстерналізації. За батьківською версією PSC критично високими у 18,9 % випадків були показники за субшкалою уваги, у 7,9 % - інтерналізації та у 32,9 % досліджуваних за субшкалою екстерналізації. За допомогою однофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на психосоціатьний стан впливали стать, рік навчання та спосіб опитування. Наприклад, показники за субшкалою уваги та екстерналізації були вищими за онлайн-даними. У дівчат визначався більш високий рівень інтерналізаціїї, а у хлопців вірогідно - екстерналізації і за батьківською, і за дитячою версією. Показники за субшкалою уваги та екстерналізації були суттєво вищими у першокласників, а рівень інтерналізації - у учнів 2-го та 3-го року навчання. Таким чином, одержані результати можуть стати підгрунтям для подальших досліджень різних вікових категорій дітей шкільного віку та підлітків. Крім того, динамічне спостереження за дітьми групи ризику в умовах залучення до їх супроводу, психологічних інтервенцій, психоосвітніх програм з боку психологів, насамперед, шкільних, може створювати певні обгрутовані заходи для подолання та дезактуалізації наявних відхилень на доклінічному рівні.

Proteolytic system condition as in the case of neutrophil elastase in patients with trophic ulcers on the background of diabetes mellitus = Стан протеолітичної системи на прикладі нейтрофільної еластази у хворих з трофічними виразками на тлі цукрового діабету / A. S. Nikolaienko

За даними ВООЗ та Міжнародної Діабетичної Федерації (IDF) численність хворих на цукровий діабет (ЦД) у світі на 2019 р. становила 463 млн осіб. Типовим проявом ускладнень ЦД є розвиток трофічних виразок нижніх кінцівок, що призводить до зниження якості життя, втрати працездатності та значних фінансових витрат на лікування. Мета роботи - вивчити вплив аутогенної плазми, збагаченої тромбоцитами (АПЗТ), на коливання показників нейтрофільної еластази у хворих з трофічними виразками на тлі ЦД, що, можливо, надасть змогу впливати на патогенез виразкоутворення у випадку СДС. На базі опікового відділення та відділення судинної хірургії Сумської обласної клінічної лікарні проліковано 98 хворих з невропатичними виразками діабетичного генезу, яких було розподілено на дві групи. У групу порівняння (II група) увійшло 47 хворих, які одержували лікування за стандартною схемою. У основну (I групу) входило 51 хворих, у яких стандартний комплекс лікування був доповнений використанням аутоплазми, збагаченої тромбоцитами. У контрольну групу увійшло 20 практично здорових осіб. Пацієнтів було досліджено у динаміці рівень еластази в день госпіталізації на 20 добу лікування. На дослідження використовується 25 - 30 хв. Висновки: у процесі дослідження встановлено, що середній рівень нейтрофільної еластази у хворих основної групи становив <$E272,4~symbol С~4,2> нмоль/(хв-мл). Середній показник нейтрофільної еластази у досліджених групи порівняння становив <$E274,2~symbol С~3,2> нмоль/(хв-мл). Показники обох груп були більшими, ніж у групі контролю у 3,8 разу (p << 0,05). На 20 добу лікування рівень нейтрофільної еластази у основній групі зменшувався до <$E93,24~symbol С~1,78> нмоль/хв-мл. У хворих групи порівняння зменшення еластази відбулося до <$E164,17~symbol С~2,00> нмоль/хв-мл. Зменшення рівня нейтрофільної еластази у основній групі відбувалося значно швидше, ніж у групі порівняння, що свідчить про позитивний вплив АПЗТ на відповідну ланку патогенезу виразкового дефекту.

Long-term consequences of the use of autologous platelet-rich plasma in the treatment of patients with diabetic ulcers, and medical and social adaptation of such patients = Віддалені наслідки використання аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, при лікуванні хворих на діабетичні виразки та їхня медико-соціальна адаптація / I. D. Duzhyi, A. S. Nikolayenko, O. M. Yasnikovskyi

За Міжнародної Діабетичної Федерації (IDF) численність хворих на ЦД у світі на 2019 р. становила 463 млн осіб. Одним із тяжких місцевих ускладнень ЦД є синдром діабетичної стопи, проявом якого є розвиток діабетичних виразок нижніх кінцівок, що призводить до зниження якості життя та втрати працездатності. Мета роботи - оцінити віддалені результати після використання аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, під час лікування хворих на трофічні виразки на тлі цукрового діабету II типу та вивчити особливості медико-соціальної адаптації хворих, які піддалися такому лікуванню у порівнянні з традиційними методиками. Досліджених було розподілено на дві групи. В основну групу увійшло 55 хворих, у групу порівняння - 50. Хворим групи порівняння проводили лікування за стандартною схемою згідно з рекомендаціями міжнародної робочої групи по діабетичній стопі (IWGDF 2015). Лікування хворих основної групи базувалося на наведених рекомендаціях та корекцією місцевого лікування за запропонованою авторами методикою з використанням аутогенної плазми, збагаченої тромбоцитами. Під час вивчення ефективності лікування було застосовано адаптований авторами опитувальник EuroQol EQ-5D-5L. Статистичну обробку результатів проводили з використанням t-критерію Стіюдента. За достовірність результату приймалася різниця середніх значень за p << 0,05. Висновки: виявлено, що рецидив виразкування у основній групі досліджених був менш часто, у порівнянні з хворими групи порівняння (p << 0,05). У віддалений період після лікування поміж реципієнтів основної групи не було проблем з пересуванням у 34 (72,3 %) осіб, у групі порівняння - 21 (46,7 %). Анкетовані основної групи не потребували допомоги у обслуговуванні у 44 (95,7 %) осіб, а у групі порівняння - у 35 (77,8 %). Можливість брати участь у звичайній повсякденній діяльності анкетовані основної групи мали у 33 (70,2 %) досліджених, а у групі порівняння - у 17 (37,8 %). Загальна якість життя та психоемоційний стан анкетованих основної групи, хворі які не піддавались депресії був у 37 (78,7 %) досліджених, а у групі порівняння - у 18 (40 %) анкетованих, що менше у 1,9 разу (p >> 0,05).

Гіпервентиляційний синдром як фактор ризику діастолічної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу / І. В. Зарівна, В. А. Левченко [и др.]

Гіпертонічна хвороба (ГХ) є однією з актуальних проблем сучасної кардіології. Відомо, що на формування та перебіг ГХ впливає ряд супутніх коморбідних станів, одним із яких є нейрогенний гіпервентиляційний синдром (НГВС). Останній як прояв і маркер розладів надсегментарних вегетативних структур дестабілізує константи гомеостазу, ініціює розвиток специфічних патологічних процесів, які лежать в основі соматизації гіпервентиляційних порушень, в т.ч. змін з боку серця. Що ініціювало дослідження стану структурних і функціональних характеристик шлуночків серця за допомогою ЕХО-кардіографії у хворих на ГХ на тлі НГВС. Серед цих хворих із 1 стадією ГХ (43,59 %) було виявлено розширення порожнин шлуночків, переважно правого, без потовщення їх стінок. У хворих із II стадією гіпертензії, розширення порожнин шлуночків відмічалось у 37,88 % випадків. При цьому було виявлено наступні варіанти ремоделювання: концентричне - у 10,61 % осіб, концентричну гіпертрофію - у 22,73 % випадків, асиметричну гіпертрофію - у 12,12 %, ексцентричне ремоделювання та ексцентричну гіпертрофію лівого шлуночка відповідно у 4,55 % і 9,09 % пацієнтів. У 13,64 % випадків спостерігалось потовщення вільної стінки правого шлуночка. В контрольній групі хворих без проявів гіпервентиляційного синдрому ознаки концентричної і асиметричної гіпертрофії відмічалися у 10 % пацієнтів, ексцентричної - у 20 % випадків; розширення лівого шлуночка у 20 % осіб. На підставі результатів оцінки стану трансмітрального та трикуспідального потоків виявлено достовірне збільшення числа випадків розладів релаксації шлуночків серед гіпертоніків на фоні НГВС. Що може свідчити про певну роль перманентної гіпервентиляції у формуванні ремоделювання шлуночків і обов'язковий систематичний ехокардіографічний контроль цих хворих.

The present conception of neonatal microbiome formation = Сучасне уявлення про становлення мікробіому новонароджених дітей: (a lit. rev.) / S. V. Popov, O. I. Smiian, A. O. Profatylo

Період новонародженості є критичним у процесі розвитку мікробіому та шлунково-кишкового тракту у немовлят загалом. Тобто, мікробіом регулює не тільки процеси, які пов'язані з основними функціями шлунково-кишкового тракту, а має зв'язок з вмістом вітамінів, деяких мікронутрієнтів, впливає на розвиток нервової та ендокринної системи новонароджених. Постнатальна мікробна колонізація є важливою ранньою подією в мутуалізмі господар - мікроб. Дуже добре, що материнські мікробіом та імунітет готують новонародженого малюка до його майбутніх проблем. Хоча передчасні пологи вже багато років пов'язані з мікробною колонізацією амніотичної порожнини та плодових оболонок, догма про стерильне внутрішньоутробне середовище під час нормальної вагітності виникла досить нещодавно. За допомогою метагеномного секвенування було виявлено великий плацентарний мікробіом, наявність мікроорганізмів у амніотичній порожнині у жінок в нормальних термінах вагітності. Також було виявлено у малюків, що були народжені шляхом кесарського розтину, наявність мікроорганізмів у тканинах кишечника, що одержані з операційної під час резекції аномалій кишечника одразу після народження та до початку годування. В даному літературному огляді досліджено сучасне розуміння мікробної колонізації кишечника дітей та становлення функції шлунково-кишкового тракту. Обговорено, як генітальна та екстрагенітальна патології матері, її харчування, спосіб життя, прийом лікарських препаратів під час вагітності формують мікробіом плода і його подальший розвиток у періоді новонародженості. Також не менш важливими для формування мікробіому новонароджених є гестаційний вік, спосіб народження, прийом лікарських речовин, включаючи антибіотики та спосіб вигодовування. Тому порівняння флори дитини, яка народилась доношеною, у вагінальних пологах та дитини, яка була недоношеною, народженою за допомогою кесарського розтину, є клінічно значимим для лікарів різних галузей. Дослідження змін у мікробному складі кишечника є важливим кроком у діагностиці патологічних станів у даному періоді та в розвитку дитини протягом всього життя.

Antidiabetic effects of medicinal plants: (a lit. rev.) / A. O. Ojetunde

Diabetes is a chronic disorder that is characterized by an increase in blood glucose (hyperglycemia) with alteration of protein, carbohydrates, and fat metabolism. Consequently, it can lead to renal failure, atherosclerosis, nerve damage, blindness, and coronary heart disease. It is also known as the 5<^>th leading cause of death. Although, there are numerous types of glucose-lowering drugs that exhibit antidiabetic effects but results of treatment in patients are still not so perfect. Therefore, many treatments that include the use of medicinal plants are suggested and encouraged. Medical plants are believed to contain chemical substances with potential curative effects and can often have antidiabetic effects. This study introduced about 23 effective medicinal plants reported by various experimental researchers with the curative potential to treat diabetes. Although, most of the research used animal models, there is a clear indication that medicinal plants with anti-diabetic potentials are being investigated by several researchers. However, there is a need for further research to be conducted with isolated bioactive ingredients present in these plants in order to have potential ingredients that could be used as a pharmacological agent in the treatment of diabetes mellitus with fewer adverse effects. Again, the mechanisms of action of these medicinal plants in ameliorating diabetes need to be investigated.

A rehabilitation effect of water with low surface tension on the functional condition of the kidneys = Реабілітаційний вплив води низького поверхневого натягу на функціональний стан нирок / O. V. Zaliavska, A. A. Antoniv [et al.]

Мета роботи - з'ясувати вплив навантаження водою низького поверхневого натягу на показники екскреторної функції нирок та поверхневий натяг сечі у порівнянні з індукованим діурезом звичайною водогінною водою. В експериментах на 40 самцях білих нелінійних щурів масою 0,16 - 0,18 кг досліджували вплив навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см), яку одержували шляхом обробки водогінної води кораловим кальцієм (корал Санго, о. Окінава, Японія). Екскреторну функцію нирок вивчали за умов водного індукованого діурезу та навантаження водою низького поверхневого натягу, для чого досліджувані рідини в кількості 5 % від маси тіла за допомогою металевого зонда уводили щурам у шлунок із подальшим збором сечі впродовж 2 год. У сечі визначали концентрації креатиніну за реакцією з пікриновою кислотою. Концентрації іонів натрію та калію досліджували задопомогою методу фотометрії полум'я на ФПЛ-1. Концентрацію білка в сечі оцінювали за методом із сульфосаліциловою кислотою. Визначали pH сечі, концентрації кислот що титруються, аміаку. Розраховували: екскрецію іонів калію, натрію, білка, кислот що титруються, аміаку, амонійний коефіцієнт. Поверхневий натяг сечі визначали з використанням сталагмометричного методу підрахунку крапель за методом Харкінсона, в основі якого лежить визначення ваги краплі, що відривається від капіляра під дією сили тяжіння. Навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см) у порівнянні з діурезом індукованим звичайною водогінною водою (поверхневий натяг 73 дин/см) характеризується системним впливом на пригнічення поверхневого натягу сечі з <$E75,00~symbol С~0,000> дин/см до <$E74,05~symbol С~0,260> дин/см (p << 0,01) зменшення втрат білка з сечею з <$E0,36~symbol С~0,0074> мг/2 год-100 г до <$E0,012~symbol С~0,0024> мг/2 год-100 г (p << 0,01), іони натрію та наявність значної взаємозалежності між поверхневим натягом сечі, концентраціями іонів натрію та білка в сечі. Висновок: у дослідах на 40 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях з індукованим діурезом за умов навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см) у порівнянні зі звичайною водогінною водою (поверхневий натяг 73 дин/см) встановлено наявність системного впливу з гальмуванням поверхневого натягу сечі (p << 0,01), зменшенням втрат із сечею білка та наявністю достовірних взаємозалежностей між поверхневим натягом сечі, концентраціями іонів натрію та білка сечі. Таким чином, використання води, обробленої препаратом Coral-mine, може бути рекомендовано як реабілітаційний засіб з метою поліпшення функціонального стану нирок як у разі пошкодження канальців нефрона, так і за нормальної функції нирок.

Взаємозв'язок показників фізичного розвитку та рівня артеріального тиску в дітей шкільного віку / Д. Ю. Нечитайло, Ю. М. Нечитайло, Т. М. Міхєєва, О. Ю. Нечитайло

Обстежено 848 дітей шкільного віку, яких було розподілено на грапи: першу склали 182 дитини з артеріальною гіпертензією (АГ), другу - 78 із передгіпертензією (ПГ) та контрольну групу - 588 із нормальним рівнем артеріального тиску. Фізичний розвиток дітей оцінювали за соматометричними величинами за загальноприйнятою уніфікованою методикою. Вимірювання рівня артеріального тиску проводилось автоматичними тонометрами тричі з обрахуванням середньої величини. Результати оцінювалися за перцентильними таблицями відносно віку, статі та зросту. Статистична обробка даних проводилася за допомогою непараметричних методів оцінки з використанням програм Microsoft Office Excel та Statistica 10.0. Аналізуючи антропометричні показники, виявлено, що Z-оцінка показника індексу маси тіла у дітей першої групи була вірогідно вищою у порівнянні з дітьми з нормальним рівнем артеріального тиску. У них відмічалась різниця обводів талії і стегон у порівнянні з дітьми з другої та контрольної груп. На основі одержаних результатів дослідження проведено епідеміологічний аналіз за чотрирьохпольною таблицею та виявлено, що надлишкова вага є вагомим фактором ризику розвитку АГ в цій віковій групі (OR = 3,36; RR = 2,50; специфічність - 0,81 ; чутливість - 0,43). За результатами проведеного корелятивного та кластерного аналізу відмічено взаємозв'язок між показниками фізичного розвитку та рівнем артеріального тиску в школярів. Наявність надлишком ваги та ожиріння у дітей виступає фактором ризику по розвитку АГ. За даними епідеміологічного аналізу у дітей із ожирінням шанси розвитку АГ у 3,4 разу вище, ніж у дітей з нормальною масою тіла.

Some fibrinolytic parameters in coronary artery disease patients: focus on unstable angina subgroups = Показники фібринолітичної системи у пацієнтів з ішемічною хворобою серця: фокус на клінічні типи нестабільної стенокардії / Yu. V. Tyravska, O. M. Bondarchuk [et al.]

Нестабільна стенокардія (НС) розподіляється на 3 клінічні типи: НС, що вперше виникла, прогресуюча та НС спокою. Мета дослідження - визначити концентрації окремих параметрів системи фібринолізу у пацієнтів з НС, що вперше виникла, та у пацієнтів з прогресуючою НС та стабільною стенокардією та оцінити їх можливі відмінності з урахуванням основних анамнестичних, електрокардіографічних і гемодинамічних показників. У крос-секційне дослідження було включено 93 пацієнти віком 62,32 (6,94) роки, 41 чоловік (44,1 %)). Виділено 3 групи: 22 пацієнти зі стабільною стенокардією (контрольна група), 21 пацієнт з НС, що вперше виникла, та 50 пацієнтів з прогресуючою НС. Групи були співставні за базовими характеристиками. Забір крові проводився до початку лікування. Аналіз концентрації тканинного активатора плазміногену та інгібітору активатора плазміногену першого тиру виконувався за методом ELISA. Під час надходження до лікарні у пацієнтів реєструвалися 14 показників, а саме: вік, стать, індекс маси тіла, куріння, обтяжений кардіоваскулярний анамнез, депресія сегмента ST, варіабельність зубця T, аритмії, блокада лівої ніжки пучка Гіса, частота серцевих скорочень, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, критерій Соколова - Лайона та клінічний тип НС. Після порівняння концентрацій фібринолітичних показників у досліджених групах було визначено основні незалежні предиктори з-поміж досліджених 14 з метою побудови оптимальних регресійних моделей для розрахунку досліджених показників фібринолізу. Концентрації тканинного активатора плазміногену та його інгібітору статистично значущо відрізнялися у групах стабільної стенокардії, НС, що вперше виникла, та прогресуючої (P = 0,001 та P << 0,001, відповідно). Зафіксовано лінійний взаємозв'язок між тканинним активатором плазміногену і систолічним артеріальним тиском (r = -0,675, P << 0,001), діастолічним артеріальним тиском (r = -0,655, P << 0,001), інверсією зубця T (r = -0,233, P = 0,02), депресією сегмента ST (r = 0,344, P = 0,001), частотою серцевих скорочень (r = -0,568, P << 0,001) та клінічним типом НС (r = -0,706, P << 0,001), а також концентрацією інгібітору активатора плазміногену (тип 1) та віком (r = -0,560, P << 0,001), індексом маси тіла (r = -0,249, P = 0,049), депресією сегмента ST (r = 0,542, P << 0,001), аритміями (r = 0,210, P = 0,03), систолічним артеріальним тиском (r = 0,310, P = 0,04) і клінічним типом НС (r = -0,406, P << 0,001). Оптимальні регресійні моделі для розрахунку тканинного активатора плазміногену та його інгібітору включали систолічний артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, клінічний тип НС (<$Eroman R sub adj sup 2 ~=~65,0> %, P << 0,001) і систолічний артеріальний тиск, клінічний тип НС (<$Eroman R sub adj sup 2 ~=~42,7> %, P << 0,001), відповідно. Таким чином, виявлені відмінності концентрацій досліджених параметрів системи фібринолізу між клінічними типами НС, що не залежать від низки анамнестичних, електрокардіографічних та гемодинамічних показників, свідчать на користь доцільності врахування типу НС за оцінки стану пацієнта.