10-year risk estimation of atherosclerotic cardiovascular disease in hypertensive patients = Оцінка 10-річного атеросклеротичного серцево-судинного ризику у пацієнтів із артеріальною гіпертензією / O. M. Chernatska, X. Sibongumusa

Артеріальна гіпертензія (АГ) є найбільш поширеною причиною виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання, що є частою причиною смертності для багатьох пацієнтів. Саме тому оцінка 10-річного ризику виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання у хворих на АГ є надзвичайно важливою. Мета дослідження - визначення 10-річного абсолютного ризику виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання у пацієнтів із АГ для розгляду подальшої тактики ведення та необхідності корекції лікування. Було обстежено 61 пацієнта із АГ 1-го та 2-го ступенів, більшість із яких були жінки (70 %). Вік хворих склав <$E56,84~symbol С~8,1> роки. Середній вміст загального холестерину був (<$E4,32~symbol С~1,0>) ммоль/л, холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності - (<$E1,35~symbol С~0,2>) ммоль/л та (<$E2,44~symbol С~0,7>) ммоль/л відповідно. Дані було проаналізовано із використанням Microsoft Excel. Ризик було визначено за допомогою онлайн-калькулятора "ASCVD Risk Estimator Plus" із зазначенням віку, статі, расової приналежності, систолічного та діастолічного артеріального тиску, вмісту загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої та низької щільності, наявності цукрового діабету, статусу курця, прийому антигіпертензивних препаратів, статинів, аспірину. Категорії ризику: низький (<< 5 %), граничний (5 - 7,5 %), проміжний (7,5 - 20 %) та високий (<$Esymbol У~20> %). Для п'яти хворих не вдалося визначити даний ризик за допомогою онлайн-калькулятора, що зумовлено занадто низькими значеннями загального холестерину та холестерину ліпопротеїдів низької щільності. Низький 10-річний абсолютний ризик виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання було констатовано у 30 (53,6 %), граничний - 2 (3,6 %), проміжний - 11 (19,6 %), високий - 13 (23,2 %). Висновки: низький 10-річний абсолютний ризик виникнення атеросклеротичного серцево-судинного захворювання було визначено у більше ніж половини (53,6 %), високий - у чверті (23,2 %), проміжний - у п'ятої частини (19,6 %) хворих на АГ. У разі виявлення граничного та проміжного ризику доцільно продовжити прийом середніх доз статинів; високого ризику - високих та низьких доз аспірину у разі відсутності високого ризику кровотеч. У разі визначення низького 10-річного абсолютного атеросклеротичного серцево-судинного ризику доцільно оцінити і загальний серцево-судинний ризик та, у випадку відсутності цільових значень холестерину ліпопротеїдів низької щільності, продовжити середньодозову статинотерапію з подальшою оцінкою її ефективності через (<$E8~symbol С~4>) тиж.

A rare foreign body in the chest under COVID-19 epidemic conditions = Рідкісне стороннє тіло грудної порожнини за умов епідемії COVID-19 / I. D. Duzhyi, S. O. Holubnychyi [et al.]

Одним із негативів цивілізації в усьому світі є значне поширення травматизму. До проявів останнього відносяться і суїцидальні дії, які трапляються у осіб у процесі суспільного й індивідуального життя. Відомі випадки таких дій за невиліковних хвороб. Сприяє суїциду пристрасть до алкоголю. Мета дослідження - поділитись з широким медичним загалом рідкісним випадком суїцидальної травми, яка, незважаючи на, здавалося б, несумісність з життям, закінчилася сприятливо проте не була відразу верифікована. Проведення променевого обстеження у двох проекціях надало змогу встановити предмет суїцидальної дії. Під спостереженням був постраждалий від суїциду - хворий віком 55 років, який у стані алкогольного сп'яніння, начувавшись про смертність від COVID-19, вирішив укоротити собі життя. Через одну годину був госпіталізований в ургентне хірургічне відділення. Після удару себе кухонним ножем хворий 55 років сам викликав швидку допомогу, доставлений у задовільному стані в ургентне хірургічне відділення через 1 год. після травми. Ознак кровотечі і її наслідків та проявів стиснення порожнистої вени не було. Гемодинаміка була стабільна, порушення зовнішнього дихання відсутні. Клінічні дослідження крові без відхилень від норми. Виконано ревізію рани у нижніх відділах шиї. На глибині 2,5 см прощупано "вирізку груднини", яка потім виявилася стороннім тілом. Було вирішено травмованого госпіталізувати для спостереження у зв'язку з локалізацією травми. Виконано оглядову і бокову рентгенографію. Здійснено повздовжню стенотомію. Між вхідним отвором на шиї по боковій поверхні середостіння над коренем легені знайдено ніж, пронизавши паренхіму нижньої долі, "розташувавшись" над діафрагмою. Після видалення ножа рану легені було ушито. Післяопераційний період закінчився благополучно. Висновки: за всіх ран грудної клітки обов'язковим є мінімально двопрофільне променеве обстеження, лише після цього необхідна хірургічна обробка. За потреби торакотомії і можливості її відтермінування оперативне втручання доцільно проводити у денний час.

A rehabilitation effect of water with low surface tension on the functional condition of the kidneys = Реабілітаційний вплив води низького поверхневого натягу на функціональний стан нирок / O. V. Zaliavska, A. A. Antoniv [et al.]

Мета роботи - з'ясувати вплив навантаження водою низького поверхневого натягу на показники екскреторної функції нирок та поверхневий натяг сечі у порівнянні з індукованим діурезом звичайною водогінною водою. В експериментах на 40 самцях білих нелінійних щурів масою 0,16 - 0,18 кг досліджували вплив навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см), яку одержували шляхом обробки водогінної води кораловим кальцієм (корал Санго, о. Окінава, Японія). Екскреторну функцію нирок вивчали за умов водного індукованого діурезу та навантаження водою низького поверхневого натягу, для чого досліджувані рідини в кількості 5 % від маси тіла за допомогою металевого зонда уводили щурам у шлунок із подальшим збором сечі впродовж 2 год. У сечі визначали концентрації креатиніну за реакцією з пікриновою кислотою. Концентрації іонів натрію та калію досліджували задопомогою методу фотометрії полум'я на ФПЛ-1. Концентрацію білка в сечі оцінювали за методом із сульфосаліциловою кислотою. Визначали pH сечі, концентрації кислот що титруються, аміаку. Розраховували: екскрецію іонів калію, натрію, білка, кислот що титруються, аміаку, амонійний коефіцієнт. Поверхневий натяг сечі визначали з використанням сталагмометричного методу підрахунку крапель за методом Харкінсона, в основі якого лежить визначення ваги краплі, що відривається від капіляра під дією сили тяжіння. Навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см) у порівнянні з діурезом індукованим звичайною водогінною водою (поверхневий натяг 73 дин/см) характеризується системним впливом на пригнічення поверхневого натягу сечі з <$E75,00~symbol С~0,000> дин/см до <$E74,05~symbol С~0,260> дин/см (p << 0,01) зменшення втрат білка з сечею з <$E0,36~symbol С~0,0074> мг/2 год-100 г до <$E0,012~symbol С~0,0024> мг/2 год-100 г (p << 0,01), іони натрію та наявність значної взаємозалежності між поверхневим натягом сечі, концентраціями іонів натрію та білка в сечі. Висновок: у дослідах на 40 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях з індукованим діурезом за умов навантаження водою низького поверхневого натягу (43 дин/см) у порівнянні зі звичайною водогінною водою (поверхневий натяг 73 дин/см) встановлено наявність системного впливу з гальмуванням поверхневого натягу сечі (p << 0,01), зменшенням втрат із сечею білка та наявністю достовірних взаємозалежностей між поверхневим натягом сечі, концентраціями іонів натрію та білка сечі. Таким чином, використання води, обробленої препаратом Coral-mine, може бути рекомендовано як реабілітаційний засіб з метою поліпшення функціонального стану нирок як у разі пошкодження канальців нефрона, так і за нормальної функції нирок.

A Venezuelan anatomist cited in the human anatomy treatise Testut-Latarjet = Венесуельський вчений-анатом, цитований у підручнику по анатомії людини "Testut-Latarjet" / R. Romero-Reveron

Le traite d'anatomie Testut - Latarjet (The human anatomy Testut - Latarjet treatise) published in 1887, is considered one of the most complete on human anatomy, with detailed descriptions of the human body and anthropological concepts, accompanied by philosophical and anthropological concepts. This anatomy treatise is still a very useful teaching tool in many Latin American and European Medical Faculties. In 1902, this anatomical treatise won the Saintour Prize, awarded by the French Academy of Medicine and since 1910 it has been translated into Spanish, Italian, German and other languages. The Testut - Latarjet treatise on human anatomy consists of four volumes with a total of 4,935 pages in its 1960 Spanish edition, as well as 4,144 highly detailed illustrations in color. The 1960 Spanish edition of Testut - Latarjet treatise in its volume IV included a citing of the doctoral thesis: El elemento nervioso en el apendice libre. Sus aplicaciones quirurgicas (External innervation of the cecal appendix: its surgical applications) written in 1943 by Rubіn Rodriguez Escovar, M. D., a Venezuelan anatomist and surgeon, who held the Department of Human Anatomy at the Universidad Central de Venezuela, distinguishing himself as teacher and researcher over a period of 40 years. Certainly, Rubіn Rodriguez Escovar is not in the greatest group of prominent anatomists mentioned in the Treatise. Nevertheless, on merit alone for his research about meso-appendicular region's innervations, he was cited into Testut - Latarjet's treatise. As far as the present author knows, Ruben Rodriguez Escovar is the sole Non-European anatomist to be mentioned in the outstanding Testut - Latarjet Human Anatomy Treatise.

Analysis of microbiology online teaching in quarantine conditions = Аналіз досвіду викладання мікробіології on line у період карантину / V. I. Fedorchenko, V. P. Polanska [et al.]

Викладання мікробіології, вірусології та імунології у медичному навчальному закладі традиційно проводилось без застосування online технологій. Саме тому зміни у способах взаємодії стейкхолдерів мають бути проаналізовані. Проведено аналіз досвіду викладання курсу мікробіології, вірусології та імунології on line за умов коронавірусного карантину 2020 р. Відзначено основні проблеми у досягненні належного рівня теоретичних знань студентів, деякої частини практичних вмінь та навиків, які виникли у зв'язку зі зміною форми проведення практичних занять та лекцій. Відзначено позитивні сторони цього непередбачуваного експерименту у способі викладання дисципліни. Цей предмет передбачає здобуття студентами значної кількості сенсорних і рухових навичок. У той же час, суть предмету містить великий фрагмент теоретичних знань, які складаються з емпіричних даних про властивості збудників інфекційних захворювань, способи їх дослідження з метою мікробіологічної діагностики; структури збудників, що необхідно для розуміння напрямків етіотропної терапії інфекційних захворювань; біологічних та антигенних властивостей для оцінки можливостей специфічної профілактики та лікування захворювань; стійкість збудників до зовнішніх чинників з метою усвідомлення особливостей епідеміології кожного окремого захворювання та можливостей його специфічної профілактики. Також студенти мають засвоїти інформацію про структуру імунної системи людини, вивчити механізми її функціонування. Має бути побудований комплекс теоретичних знань, практичних вмінь та навиків. Не зважаючи на проблемність ситуації з викладанням даного предмету on line в умовах карантину, відзначено, що у той же час відбувся певний прорив у застосуванні новітніх цифрових технологій, нагромаджених людством, у навчальному процесі у таких традиційно класичних сферах освіти, як, наприклад, викладання курсу мікробіології, вірусології та імунології у медичних вищих навчальних закладах. Ці здобутки проаналізовано у даній роботі з метою оцінки перспектив осучаснення навчального процесу з предмету.

Antibacterial influence of silver nanoparticles on multi-resistant strains of K. pneumoniae isolated at hospitals = Антибактеріальний вплив наночастинок срібла на полірезистентні клінічні штами K. pneumoniae / V. M. Holubnycha, V. V. Korniienko [et al.]

Надмірне та неправильне використання антибіотиків для лікування людей, тварин та в сільському господарстві призвело до широкого зростання антибіотикорезистентності та посилення ролі внутрішньолікарняних патогенів. Klebsiella pneumoniae стає все більшою загрозою для здоров'я населення. Наноматеріали є перспективною альтернативою звичайним антибіотикам у боротьбі з мультирезистентними мікробами. Наночастинки срібла є добре відомими металевими наночастинками з антимікробною активністю. Мета дослідження - оцінити поширення стійких до антибіотиків штамів K. pneumoniae серед пацієнтів та оцінити антимікробну ефективність НЧ Ag щодо мультирезистентних клінічних штамів K. pneumoniae. Штами K. pneumoniae було виділено та ідентифіковано з використанням класичного бактеріологічного методу. Чутливість мікроорганізмів до інгібіторів <$Ebeta>-лактамаз, карбопенемів, макролідів, оксазолідонів та інших груп антибіотиків оцінювали за дискодифузійним методом Кірбі - Бауера. Здатність НЧ Ag пригнічувати прикріплення та розмноження мультирезистентних штамів K. pneumoniae перевіряли із використанням методу серійних розведень, тесту на редукцію резазурину та СЕМ. K. pneumoniae було виділено з 13,7 % зразків, переважно в мікробних асоціаціях (97,5 %). У 73,2 % випадків мікроорганізми були стійкі до п'яти та більше антибіотиків. НЧ Ag демонстрували антимікробну активність проти досліджуваних штамів у концентрації від 1,25 мкг/мл до 2,5 мкг/мл та спричиняли загибель усіх мікроорганізмів через 3 год. інкубації. НЧ Ag інгібували утворення біоплівок на початкових етапах та руйнували зрілу (2-денну) біоплівку у концентрації 20 - 40 мкг/мл. Ефективність антибіоплівкової дії срібла залежала від віку плівок, утворених K. pneumoniae. На СЕМ зображеннях 2-денних плівок наявний лізис бактеріальних клітин, у той же час аналіз 5-ти денних біоплівок виявив збереження трьохмірної структури. Висновки: у даному дослідженні вивчено поширення K. pneumoniae серед пацієнтів з ларингологічною патологією та визначено чутливість мікроорганізмів до одинадцяти антибіотиків. Виявлено високий рівень мультирезистентності серед штамів K. pneumonia. НЧ Ag мають потужний антибактеріальний та антибіоплівковий потенціал проти мультирезистентних K. pneumoniae. Таким чином, одержані результати підкреслюють, що НЧ Ag мають багатообіцяючі антимікробні та антибіоплівкові властивості проти мультирезистентних клінічних штамів K. pneumoniae.

Antibiotic-associated blood changes in newborns = Антибіотик-асоційовані зміни крові у новонароджених / S. V. Popov, O. I. Smiyan [et al.]

Мета дослідження - визначення шансів зниження клітин загального аналізу крові під час використання антибіотиків у новонароджених. Усього було досліджено 46 новонароджених дітей, які перебували на стаціонарному лікуванні з основним діагнозом гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. За гестаційним віком вони належали до груп пізнонедоношених і доношених. Новонароджених було розподілено на 2 підгрупи. Група 1, основна, 25 дітей, які одержували антибіотики, група 2, контрольна група, 21 дитина, які не одержували антибіотики. У свою чергу, групу 1 було розподілено на дві підгрупи: група 1а, 16 новонароджених, які одержували 1 антибіотик, та група 1b, 9 новонароджених, які одержували 2 антибіотики. Антибіотики вводилися у вікових дозах, внутрішньовенно, до них входили полісинтетичні пеніциліни, цефалоспоріни, аміногликозіди, карбапенеми, глікопептиди. Вивчалися особливості аналізу крові за основними показниками. Зазначено, що за загальними характеристиками новонароджені основної і контрольної груп були порівняні. При аналізі середніх значень показників крові було виявлено достовірне зниження еритроцитів, лейкоцитів та еритроцитів у групі новонароджених, які одержували антибіотики у порівнянні з контрольною групою. Абсолютна кількість нейтрофілів була достовірно низькою для групи новонароджених, які одержували 2 антибіотики, відносно контрольної групи. Розрахунок відношення шансів показав наявність підвищених шансів зниження кількості клітин крові при призначенні антибактеріальної терапії. Найбільші шанси зниження рівня від нормативного виявлено для лейкоцитів - в 5,34 разу, еритроцитів - в 3,56 разу. Абсолютне число нейтрофілів знижувалося з найбільшими шансами при введенні 2 антибіотиків - в 22 рази. Висновок: призначення антибактеріальної терапії призводить до зниження кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Найбільшою мірою це відзначалося для лейкоцитів та еритроцитів. Абсолютна кількість нейтрофілів найбільше значно знижувалася при використанні 2 антибіотиків.

Antidiabetic effects of medicinal plants: (a lit. rev.) / A. O. Ojetunde

Diabetes is a chronic disorder that is characterized by an increase in blood glucose (hyperglycemia) with alteration of protein, carbohydrates, and fat metabolism. Consequently, it can lead to renal failure, atherosclerosis, nerve damage, blindness, and coronary heart disease. It is also known as the 5<^>th leading cause of death. Although, there are numerous types of glucose-lowering drugs that exhibit antidiabetic effects but results of treatment in patients are still not so perfect. Therefore, many treatments that include the use of medicinal plants are suggested and encouraged. Medical plants are believed to contain chemical substances with potential curative effects and can often have antidiabetic effects. This study introduced about 23 effective medicinal plants reported by various experimental researchers with the curative potential to treat diabetes. Although, most of the research used animal models, there is a clear indication that medicinal plants with anti-diabetic potentials are being investigated by several researchers. However, there is a need for further research to be conducted with isolated bioactive ingredients present in these plants in order to have potential ingredients that could be used as a pharmacological agent in the treatment of diabetes mellitus with fewer adverse effects. Again, the mechanisms of action of these medicinal plants in ameliorating diabetes need to be investigated.

Antimicrobial effect of citrate buffer with antibiotic = Протимікробна дія комбінації цитратного буферу з антибіотиком / O. V. Gancho, T. D. Bublii, O. P. Kostyrenko, V. I. Fedorchenko

Стійкість найбільш розповсюджених патогенів, в тому числі збудників ендодонтичних інфекцій, до антибіотиків залишається найважливішою проблемою у всьому світі. Тому, створення нових лікарських композицій є одним із шляхів вирішення цієї проблеми. Мета дослідження - визначення ефективності антимікробної дії цитратного буферу в поєднанні з антибіотиком амоксиклав по відношенню до стандартних референтних штамів мікроорганізмів. Дослідження, в яких використовували стандартні культури C. albicans ATCC10231, E. coli ATCC25922, S. aureus ATCC25923, E. faecalis ATCC29213, М. luteus ATCC4698, S. epidermidis ATCC14990, було проведено на кафедрі мікробіології, вірусології та імунології Полтавського державного медичного університету. Чутливість стандартних штамів мікроорганізмів до складу композиції досліджували за допомогою кількісного методу серійних розведень відповідно міжнародним стандартам CLSI. ISO/TC 212 "Клінічні лабораторні випробування та тестові системи для діагностики in vitro. 2021". Референтні штами Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis виявили найвищу чутливість до цитратного буферу, яка у 4 рази (p << 0,05) перевищувала цей показник по відношенню до мікрококів, ентерококів та дріжджеподібних грибів, і була у 8 разів (p << 0,01) вище, ніж чутливість Escherichia coli, яка виявилася найменш чутливою до досліджуваної речовини. Амоксиклав також найкращим чином пригнічував ріст S. aureus АТСС 25923 та S. epidermidis ATCC 14990 та мінімально впливав на референтний штам E. coli ATCC 25922, мінімальна інгібуюча концентрація якого перевищувала цей параметр у стафілококів у 31,3 разів (p << 0,001). Запропонована комбінація цитратного буферу з амоксиклавом значно підвищила антимікробну ефективність окремих її компонентів проти всіх штамів мікроорганізмів. Таким чином, чутливість E. coli ATCC 25922 та M. lysodeisticus ATCC 4698 до запропонованої комбінації зросла у 8 разів (p << 0,05) у порівнянні з цитратним буфером та амоксиклавом окремо. Чутливість золотистого стафілококу та ентерококу до композиції піднялась максимально: до 32 разів (p << 0,001) по відношенню до буферу та в 4 рази до антибіотику (p << 0,01). Було зафіксовано значне підвищення чутливості штаму C. albicans ATCC 10231 до цитратного буфера після додавання амоксиклаву: у 128 разів (p << 0,0001), що з'явилося доказом синергічної фунгіцидної дії комбінації антибіотик-цитратний буфер.

Assessment of the risk of skin lesions associated with Demodex mites in students with acne vulgaris = Оцінка ризику ураження шкіри кліщами роду демодекс серед студентів з вугровою хворобою / A. Radko, O. Melekhovets, T. Kharchenko, Yu. Melekhovets

Фактором ризику, що сприяють підвищенню вірогідності виникнення ураження кліщами роду Demodex, може виступати наявність вугрових вугрів або інші хронічні дерматози. Застосування теорії шансів є доцільним для обчислення ризиків виникнення кліщового ураження серед пацієнтів з вугровою хворобою (ВХ). У дослідження було включено 132 студенти медичного інституту, яких було розподілено на дві групи: 1 група - 56 студентів, які не мали елементів прищів, 2 група - 76 студентів із легкою формою ВХ. Визначення наявності кліщів роду Demodex, із застосуванням епітеліального скотч-тесту, проводили двічі: на моменті включення у дослідження та через 12 міс. Для оцінки впливу ВХ на появу кліщів роду Demodex було використано метод теорії шансів. Під час проведення другого скотч-тесту через 12 міс. було встановлено наявність кліщів роду Demodex у 3,57 % студентів 1-ї групи та 21,05 % студентів 2-ї групи. Значення ймовірності (P) серед студентів 1-ї групи було P1 = 0,037; студентів 2-ї групи P2 = 0,266. Показник коефіцієнта шансу (O) у 1-й групі студентів склав O1 = 0,04, у 2-й групі O2 = 0,21. Значення коефіцієнта відношення шансів (OR) у групах (випадок/контроль) дорівнювало 7,20. Довірчий інтервал складав (95 % CI) - (1,582, 32,765): нижня межа довірчого інтервалу (2,019, <$E+ inf>); верхня межа довірчого інтервалу (<$E- inf>, 25 680). Значення тесту значущості p = 0,00533. Висновок: ВХ є одним із обтяжуючих факторів, що збільшує ризик виникнення кліщів Demodex.

Association between the rs801460-polymorphism in the SRA1 gene and thyroid nodules among Ukrainian women with proliferative type of benign breast dysplasia without atypia = Зв'язок поліморфізму rs801460 гену SRA1 з виникненням вузлів щитовидної залози серед українських жінок з проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози без атипії / I. M. Lukavenko, A. V. Kolnoguz [et al.]

Як було виявлено, більша частина людського геному представлена некодуючими послідовностями. Вони включають також і довгі некодуючі РНК (днРНК), представником яких є SRA1. Ця днРНК взаємодіє з рецепторами стероїдних гормонів, активуючи їх транскрипційну активність. Таким чином, SRA1 може брати участь у патогенезі пухлин гормон-чутливих тканин. Мета роботи - вивчити зв'язок між поліморфізмом rs801460 гена SRA1 та розвитком вузлів щитовидної залози (ЩЗ) серед українських жінок з проліферативним типом доброякісної дисплазії молочної залози (ДДМЗ) без атипії. У дослідження було включено 117 пацієнтів з проліферативним типом ДДМЗ без атипії. Вони були поділені на дві групи порівняння: 12 об'єктів з вузлами ЩЗ та 105 - без. Обстеження та лікування усіх пацієнтів проводив ліцензований хірург (ліцензія Ав № 600519). Полімеразну ланцюгову реакцію з аналізом довжин рестрикційних фрагментів було використано для генотипування SRA1 rs801460-гіоліморфізму. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення "Статистичний пакет для соціальних наук" (SPSS, версія 25.0, Чикаго, Іллінойс, США). Розподіл CC-гомозигот, CT-гетерозигот та TT-гомозигот у пацієнтів із вузлами ЩЗ становив 1 (8,3 %), 11 (91,7 %) та 0 (0 %) відповідно. Розподіл генотипів у групі пацієнтів без вузлів ЩЗ становив 38 (36,2 %), 51 (48,6 %) та 16 (15,2 %) відповідно. Встановлено статистично значущу різницю у розподілі генотипів між пацієнтами з вузлами та без них (P = 0,017). Мультиваріабельна логістична регресія показала, що CT-генотип має нижчий ризик виникнення вузлів ЩЗ у порівнянні з CC- та TT-генотипами (P = 0,020, OR = 0,083, 95 % ДІ = 0,010 - 0,681). Висновок: було виявлено статистично значущий зв'язок між SRA1 rs801460-поліморфізмом та появою вузлів ЩЗ серед українських жінок з проліферативним типом ДДМЗ без атипії. Особи з CT-генотипом мають менший ризик розвитку вузлів ЩЗ у порівнянні з гомозиготами (CC та TT).

Association of MALAT1 rs3200401 gene polymorphism with kidney cancer in Ukrainian population = Зв'язок поліморфізму rs3200401 гену MALAT1 з раком нирки в українській популяції

Наведено результати вивчення поліморфізму rs3200401 гену MALAT1 у 101 хворого на рак нирки та 100 осіб контрольної групи. Виявлено статистично значиму різницю у розподілі генотипів за поліморфізмом rs3200401 гену MALAT1 у пацієнтів з раком нирки та осіб без цієї недуги. У носіїв мінорного алелю (генотипи T/T та C/T) за поліморфізмом rs3200401 гену MALAT1 ризик розвитку раку нирки менший у порівнянні з домінантними гомозиготами (C/C). Мінорний алель (T) є протективним.

Association of MALAT1 rs3200401 gene polymorphism with kidney cancer in Ukrainian population = Зв'язок поліморфізму rs3200401 гену MALAT1 з раком нирки в українській популяції

Наведено результати вивчення поліморфізму rs3200401 гену MALAT1 у 101 хворого на рак нирки та 100 осіб контрольної групи. Виявлено статистично значиму різницю у розподілі генотипів за поліморфізмом rs3200401 гену MALAT1 у пацієнтів з раком нирки та осіб без цієї недуги. У носіїв мінорного алелю (генотипи T/T та C/T) за поліморфізмом rs3200401 гену MALAT1 ризик розвитку раку нирки менший у порівнянні з домінантними гомозиготами (C/C). Мінорний алель (T) є протективним.

Biochemical and biomechanical substantiation of reparative regeneration of intervertebral discs in patients with degenerative disc diseases = Біохімічні та біомеханічні обгрунтування репаративної регенерації міжхребцевих дисків у хворих з дегенеративними захворюваннями хребта: (a rev.) / J. A. Bodnarchuk, M. V. Khyzhnjak, O. O. Potapov, N. G. Chopik

Дегенеративні захворювання хребта займають друге місце в загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Захворювання опорно-рухового апарату та сполучної тканини у 40 % пацієнтів з остеохондрозом хребта викликають первинну інвалідність. Дегенерація диску - це патологічний процес, який є основною причиною виникнення болю у попереку та турбує переважну більшість людей у певний момент їх життя. Вплив механічного навантаження призводить до дегенеративних змін в тканинах пульпозного ядра міжхребцевого диску. Обмежений транспорт і низька клітинна насиченість дисків перешкоджають відновленню, роблять міжхребцевий диск особливо вразливим до травм та сприяють появі морфологічних ушкоджень тканин, пов'язаних з процесами біологічного старіння. Патологічний процес поширюється на всі структурні елементи міжхребцевого диску. Найбільш ранні прояви дегенерації диску зазвичай відбуваються в пульпозному ядрі, де знижений вміст протеогліканів порушує механічну функцію, що призводить до прогресуючої морфологічної дегенерації всього міжхребцевого сегмента. Існуючі методи лікування (як хірургічні, так і консервативні) не здатні корегувати кількість клітин пульпозного ядра та не можуть зупинити патологічний процес у міжхребцевому диску. Профілактика дегенерації або репарація міжхребцевого диску є потенційним лікуванням для поперекових больових синдромів. Клітинна терапія стала предметом великого інтересу, оскільки нові дослідження повідомляють про великий регенеративний потенціал для багатьох клітинних джерел, в тому числі і для регенерації області пульпозного ядра міжхребцевого диску. Використання і впровадження в практичну нейрохірургію сучасної клітинної терапії надає змогу підійти до вирішення проблеми дегенерації міжхребцевого диску, на новому якісному рівні із застосуванням мультипотентних клітин, біохімічних пептидів у репаративних процесах пульпозного ядра, як можливості лікування і профілактики в майбутньому вертеброгенних больових синдромів.

Cerebrovascular complications of COVID-19 (systemic review) = Цереброваскулярні ускладнення COVID-19 (системний огляд) / V. Lychko, M. Burtyka

Здійснено систематичний пошук в Інтернеті статей з використанням пошукових термінів "Коронавірус, SARS-CoV-2 та неврологічні ускладнення", що було опубліковано з січня 2019 по вересень 2021 рр. Неврологічні прояви є дуже поширеними під час зараження коронавірусом 2 типу, що спричиняє тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS-CoV). Існує чіткий зв'язок між цереброваскулярними розладами та коронавірусною хворобою 2019 р. (COVID-19). Однак сьогодні невідомо, є ця асоціація причинною чи випадковою. Даний системний огляд представляє можливі патофізіологічні механізми, що пов'язують COVID-19 із цереброваскулярними захворюваннями, описує найчастіші неврологічні ускладнення та їх прогноз, а також деякі клінічні та лабораторні параметри неврологічних хворих. Було проведено систематичний пошук літературних джерел із наступним аналізом відповідних даних. Дисфункція рецепторів ангіотензинперетворюючого ферменту-2, неконтрольований імунний шторм із запаленням, коагулопатія, численні ускладнення внаслідок тяжкої хвороби з тривалою госпіталізацією можуть сприяти розвитку потенційних етіопатогенетичних механізмів, що призводять до клінічних проявів різноманітних цереброваскулярних розладів. Інфаркт головного мозку, внутрішньомозковий крововилив і тромбоз венозних пазух головного мозку описано у повідомленнях про випадки хворих на COVID-19, поширеність яких коливається в межах 0,5 - 5,0 %. Пацієнти з інсультами, що розвивалися на фоні SARS-CoV-2, мали вищі показники смертності, гірші функціональні результати після лікування та більшу тривалість госпіталізації у порівнянні з неінфікованими хворими. Глибше розуміння специфічних демографічних, клінічних, лабораторних і рентгенологічних характеристик може бути використано як "червоні прапорці" для розпізнавання гострих неврологічних ускладнень, пов'язаних із COVID-19.

Clinical and epidemiological features of Lyme borreliosis = Клініко-епідеміологічні особливості Лайм-бореліозу / I. V. Lutai, A. S. Ivanova, T. A. Husieva

Лайм-бореліоз (ЛБ) є найпоширенішим трансмісивним захворюванням, що передається кліщами. Дана хвороба є значною медичною проблемою з огляду на можливість ураження багатьох органів і систем, схильністю до хронізації та тривалої втрати працездатності та інвалідності. На даний час існує тенденція до зростання захворюваності на хворобу Лайма в Сумській обл. Так, в Україні у 2015 р. інцидентність складала 7,96 на 100 тис. населення, а у 2019 р. - зросла до 10,62. Перевищення середнього рівня показників реєструється у Київській (29,0), Черкаській (25,4), Вінницькій (23,09), Сумській (25,89) обл. та м. Київ (2,54). Пік активності кліщів в Україні реєструється у травні, якийзбільшився у 4,23 разу. Найбільший відсоток хворих припадає на працездатне населення, та завдає значних збитків державі. Збільшення кількості випадків захворювання говорить про масове поширення збудників хвороби Лайма у Сумській обл. Для того, щоб запобігти їх розповсюдженню, необхідно вивчити усі можливі причини даної хвороби та знайти шляхи їх вирішення. Це стало підставою для створення уніфікованого анонімного опитувальника, який висвітлює основні питання стосовно даного захворювання з позиції різних категорій населення. Уніфікована анонімна "Анкета хворого на хворобу Лайма" вміщує 16 питань із варіантами відповідей та можливістю вносити власні коментарі. Перша група запитань стосується тендерних, вікових та соціальних даних осіб, що проходять анкетування (найбільший відсоток хворих припадає на працездатне населення (42,86 %). У наступній групі запитань з'ясовуються епідеміологічні особливості даної патології (обставини, дата, час, місцевість, локалізація присмоктування кліща). Найчастіше напади кліщів відбувалися під час відвідування лісопаркових осередків міста, що встановлено у 42,86 % випадків та більшість опитаних відмічає напади кліщів у червні та липні, що становить 39,29 %. Інші питання спрямовані на знання профілактики Лайм-бореліозу. Наступна група запитань спрямована на з'ясування клінічних особливостей перебігу хвороби (частим місцем присмоктування кліща є нижні кінцівки (46,43 %), серед клінічних форм Лайм-бореліозу переважає еритемна (91,07 %). За даними анонімного анкетування було проаналізовано й оцінено інформованість хворих, які одержували лікування в КНП СОР МКЦИХТД ім. 3. Й. Красовицького та Університетській клініці СумДУ, щодо діагностики, клінічних ознак та заходів профілактики хвороби Лайма.

Clinical and functional indicators over time in overweight patients with bronchial asthma receiving standard therapy vs. standard therapy with a complex of rehabilitation measures = Клініко-функціональні показники хворих на бронхіальну астму з підвищеною масою тіла в динаміці стандартного лікування і стандартної терапії, доповненої комплексом заходів фізичної реабілітації / Ju. A. Zaikina

Поєднання бронхіальної астми (БА) та ожиріння призводить до зростання тяжкості перебігу БА, зниження рівня її контролю, розвитку резистентності до базисної терапії, підвищення частоти госпіталізацій. У сучасних схемах лікування БА та ожиріння слід приділити більше уваги комплексним реабілітаційним програмам з використанням методів, спрямованих на всі ланки патогенезу даного поєднання захворювань. Мета дослідження - аналіз клініко-функціональних показників хворих на БА з підвищеною масою тіла в динаміці стандартного лікування і стандартної терапії, доповненої комплексом заходів фізичної реабілітації. У дослідженні взяли участь 102 хворих на персистентну БА середнього ступеня тяжкості з підвищеною масою тіла (індекс маси тіла (ІМТ) не більше 39,9 кг/ріст, м<^>2) у віці 35 - 60 років. Хворих було розподілено на дві групи. Перша група включала 72 пацієнта, які одержували стандартну медикаментозну терапію (160 мкг будесоніду і 4,5 мкг формотеролу) на тлі дієти, наближеної до середземноморської, а також комплекс реабілітаційних заходів, що включали дихання за методикою К. П. Бутейко, звукову гімнастику і дозовану ходьбу. Друга група, 30 пацієнтів, одержували тільки стандартну терапію на тлі дієти, наближеної до середземноморської. Тривалість лікування склала 6 міс. Всім хворим було проведено загальноклінічні дослідження, спірографію, тест з 6-хвилинною ходьбою з оцінкою рівня задишки за шкалою Борга, анкетування за допомогою опитувальника Asthma Control Questionnaire-5, респіраторного опитувальником госпіталю SGRQ, опитувальників за шкалою депресії Бека і шкалою тривожності Спілбергера - Ханіна. Встановлено, що в групі хворих, які одержували лікування з включенням заходів з фізичної реабілітації, відзначалася більш виражена позитивна динаміка. Так, показники медіан ФЖЕЛ і Т6Х в групі 1 були більше відповідно в 6 і в 2,4 разу. Динаміка змін за результатами тестів ACQ5, SGRQ, ШДБ, ШТС-р, ШТС-о у пацієнтів групи 1 також була більш виражена і перевищувала динаміку показників в групі 2 в 1,8 разу, 4,4 разу, 2,5 раза, 3,5 разу відповідно. Висновки: включення в комплекс лікування хворих на БА з підвищеною масою тіла засобів фізичної реабілітації, а саме: дихання за К. П. Бутейко, звукової гімнастики і дозованої ходьби, сприяє достовірному підвищенню ОФВ1 і статистично достовірному покращанню показників якості життя і психологічного статусу через 6 міс. терапії.

Clinical, morphological, and epidemiological characteristics of endometrial hyperplastic processes in Sumy region = Клініко-морфологічна та епідеміологічна характеристика гіперпластичних процесів ендометрія у Сумському регіоні / N. L. Tsyndrenko, A. M. Romaniuk, Ya. R. Nikolayenko

Гіперпластичні процеси ендометрія посідають вагоме місце серед гінекологічної захворюваності жінок різних вікових груп та є однією з найбільш частих причин госпіталізації до гінекологічного стаціонару. Актуальність патології зумовлена значним поширенням гіперпластичних процесів ендометрія, високою частотою малігнізації, тривалим рецидивуючим перебігом та зниженням репродуктивної функції, адже вони є однією з найчастіших причин непліддя у жінок репродуктивного віку. Статистичні дані щодо захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія в Україні відсутні. Виконаний аналіз історій хвороб та медичних карт показав, що у 40 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були безсимптомними. У 60 % випадків клінічними проявами гіперпластичних процесів ендометрія були порушення менструального циклу у вигляді менорагії, метрорагії, дисменореї та олігоменореї. У 30 % випадків гіперпластичні процеси ендометрія були рецидивуючими. Найчастішою супутньою патологією зі сторони органів малого тазу були лейоміома матки та ендометріоз, а екстрагенітальною патологією - гіпертонічна хвороба й ожиріння. Виконане дослідження та аналіз даних показав, що на сьогодні спостерігається тенденція до зростання захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у Сумському регіоні у період 2011 - 2020 рр. Пік захворюваності припадав на 2016 р. Відмічено певний взаємозв'язок частоти гіперплазій з віковими категоріями. Так, найбільша кількість неатипових та атипових гіперплазій ендометрія спостерігається у жінок віком 45 - 55 років. Найменшу кількість неатипових гіперплазій ендометрія виявлено у жінок віком 66 і більше років, а атипових гіперплазій - у жінок віком до 30 років. Залозисті поліпи ендометрія найчастіше діагностуються у віці 31 - 44 роки; найменшу ж кількість залозистих поліпів ендометрія виявлено у жінок після 66 років. Найбільшу кількість залозисто-фіброзних поліпів ендометрія спостережено у жінок віком 45 - 55 років, а найменшу - у жінок до 30 років. Фіброзні поліпи ендометрія найчастіше зустрічаються у старших вікових групах - 66 і більше років; найменшу кількість таких поліпів ендометрія виявлено у жінок до 30 років. Зменшення захворюваності на гіперпластичні процеси ендометрія у 2020 р. пояснюється введеними карантинними заходами, і, як наслідок, зменшенням кількості діагностованих випадків гіперпластичних процесів ендометрія, адже останні часто перебігають безсимптомно.

Combined estrogenoliposomal therapy in complex treatment of pyoinflammatory soft tissue lesions in elderly and senile patients = Використання комбінованої естрогеноліпосомальної терапії в комплексному лікуванні запально-гнійних уражень м'яких тканин у хворих похилого та старечого віку / O. V. Lihonenko, S. M. Zhdanov [et al.]

Ранозагоєння у осіб похилого та старечого віку відбувається повільніше, ніж у молодих, одне з пояснень цьому - зниження рівня естрогенів і неповноцінне функціонування клітин, задіяних в різних фазах ранового процесу. Мета роботи - покращити результати лікування запально-гнійних уражень м'яких тканин у хворих похилого та старечого віку шляхом використання в комплексному лікуванні комбінованої естрогеноліпосомальної терапії. Виконано експериментальні дослідження та клінічні спостереження з використанням в комплексному лікуванні естрогенів та ліпосом. Контролювали рановий процес за допомогою біохімічних, цитологічних, патоморфологічних, мікробіологічних, планіметричного методів досліджень. В групах тварин, які одержували в комплексному лікуванні естрогени та ліпосоми відбулось статистично значиме збільшення в ділянці рани рівня ДНК, РНК, індексу РНК/ДНК, оксипроліну, фібробластів, макрофагів, фагоцитарної активності, зменшення нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, мікробної забрудненості, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини та загоєння ран у порівнянні з групою контролю. У хворих, які одержували в комплексному лікування комбіновану естрогеноліпосомальну терапію відбулось статистично значиме зменшення в ділянці рани рівня тестостерону, нейтрофільних гранулоцитів та їх деструктивних форм, мікробної забрудненості, збільшення рівня естрогенів, естрадіол/тестостеронового індексу, макрофагів, фібробластів, фагоцитарної активності, фагоцитарного індексу, прискорення рановоє контракції та ранозагоєння. Висновки: використаня запропонованого способу лікування призводить до посилення біосинтетичної активності клітин, роепаративних процесів та синтезу колагену в ділянці рани, прискорення раневої контракції, утворення грануляційної тканини та процесів мікробної деконтамінації гнійної рани, скорочення терміну перебування на стаціонарному лікуванні.

Comparative features of open source software products for the development of an automated breast cancer diagnostic program = Порівняльна характеристика можливостей програмних продуктів з відкритим кодом доступу для розробки автоматизованої програми діагностики раку молочної залози

Рак молочної залози (РМЗ) - одне з найчастіших онкологічних захворювань у світі серед жінок з високою захворюваністю та смертністю. Надійність гістологічної верифікації РМЗ залежить від досвіду, знань патолога, його готовності до самовдосконалення та вивчення спеціалізованої літератури. Цифрова патологія також широко використовується в навчальних цілях, в телепатології, телеконсультаціях та науково-дослідних проектах. Нещодавно розроблена система Whole Slide Image (WSI) відкриває великі можливості у покращанні якості гістопатологічної діагностики. Розробка різноманітного програмного забезпечення для морфологічної діагностики - важливий напрямок для підвищення якості гістологічної верифікації діагнозу в онкопатології. Мета роботи - пошук і порівняльний аналіз існуючих програмних засобів з відкритим вихідним кодом для обробки повнослайдових гістологічних зображень. У результаті здійснено детальне дослідження програмних продуктів з відкритим вихідним кодом ASAP, Orbit, Cytomine та QuPath. Проаналізовано їх особливості та методи обробки зображень, на основі яких було визначено, що програмне забезпечення QuPath має найкращі характеристики для використання у розробці автоматизованої програми діагностики онкологічної патології. QuPath поєднує в собі зручний простий інтерфейс, розширюваність функціоналу користувацькими модулями та відсутність високих вимог до обчислювальної потужності. Крім цього, QuPath направлений на роботу з повнослайдовими зображеннями з імуногістохімічними маркерами; функції, реалізовані в даному програмному забезпеченні, надають змогу проводити морфометричний аналіз. Використання QuPath допоможе зберегти час на розробку графічного інтерфейсу користувача і надасть систему, яку можна розширювати - додавати нові ключові функції, визначені метою. QuPath підтримує розширення, розроблені за допомогою різних мов програмування, включаючи MATLAB та Python.