Эффективность применения препарата Гемоферон у больных с железодефицитной анемией: 4, 2005

Цель исследования - оценить эффективность и безопасность применения препарата "Гемоферон" для лечения пациентов с железодефицитной анемией (ЖДА) в практике внутренних болезней. Обследовано 22 (8 мужчин и 14 женщин в возрасте от 46-ти до 64-х лет) больных ЖДА. С целью устранения ЖДА, помимо стандартного базисного лечения по поводу основных заболеваний, в терапию включали препарат "Гемоферон", который назначали по 5 мл 3 раза в сутки за полчаса до еды. Курс лечения составил 4 недели. Через 2 недели на фоне применения препарата "Гемоферон" у большинства больных отмечено улучшение самочувствия, уменьшение выраженности клинических проявлений анемии - слабости, быстрой утомляемости, головной боли, головокружения, одышки при физической нагрузке. В конце наблюдения (через 4 недели) симптомы анемии исчезли практически у всех пациентов. У 15-ти (68,2 %) пациентов достигнут целевой уровень гемоглобина и зафиксировано отсутствие клинических проявлений анемии, что свидетельствует о высокой эффективности препарата. У 7-ми (31,8 %) пациентов отмечалась его умеренная эффективность. Эффективность терапии оценивалась как очень хорошая с точки зрения 70 % больных, хорошая - 30 %. Хороший терапевтический эффект и переносимость позволяют рекомендовать "Гемоферон" в качестве препарата выбора для лечения пациентов с ЖДА в терапевтической практике.

Эффективность магнитолазерной терапии у пациентов с болезнью Паркинсона: результаты клинико-электроэнцефалографического исследования: 5, 2004

Мета роботи - визначення клінічної ефективності магнітолазерної терапії у пацієнтів із хворобою Паркінсона на різних етапах базисної медикаментозної терапії. Обгрунтовано позитивний вплив курсового застосування магнітолазерної терапії на основні рухові порушення при хворобі Паркінсона та показники церебрального електрогенезу за даними топографічного електроенцефалографічного картування.

Эффективность лечения пациентов с туберкулезом легких в сочетании с заболеваниями органов пищеварения: 3, 2005

Проанализировано 120 историй болезни пациентов с туберкулезом органов дыхания в сочетании с заболеваниями органов пищеварения. Установлено, что заболевания органов пищеварения существенно влияют на сроки и эффективность лечения по поводу туберкулеза легких. Продолжительность основного курса химиотерапии у пациентов с хроническим гастритом и гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью составила 6 - 8 мес., с язвенной болезнью и хроническим гепатитом - 10 - 12 мес. Наличие сопутствующей патологии существенно не отразилось на частоте и сроках прекращения бактериовыделения, но сказалось на сроках заживления полостей распада. Наиболее существенно на сроки заживления полостей распада оказывали влияние язвенная болезнь и хронический гепатит.

Эффективность и токсичность Флудары, комбинации Флудары и циклофосфамида у больных хроническим лимфолейкозом. Результаты многоцентрового исследования: 1, 2005

Наведено результати вивчення ефективності й токсичності флударабіну (препарату "Флудара"), поєднаного застосування Флудари та циклофосфаміду в межах нерандомізованого багатоцентрового дослідження, виконаного в 28-ми гематологічних клініках України. В дослідження включили 159 хворих на хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) із вперше встановленим діагнозом або рефрактерністю до терапії, яку проводили раніше. Хворим призначали флудару в монорежимі в дозі 25 <$E roman мг "/" roman м sup 2> площі тіла внутрішньовенно на 1 - 5-й день (режим А) чи комбінацію Флудари в дозі 25 <$E roman мг "/" roman м sup 2> внутрішньовенно на 1 - 3-й день та циклофосфаміду в дозі 300 <$E roman мг "/" roman м sup 2> внутрішньовенно на 1 - 3-й день (режим Б). Курси повторювали кожні 28 днів. Ефективність терапії оцінювали згідно з критеріями Національного інституту раку США за такими параметрами: повна ремісія (ПР), часткова ремісія (ЧР), стабілізація стану, прогресування захворювання, а безпеку і токсичність - згідно з критеріями токсичності. Ефекти лікування оцінювали у 129-ти хворих. Загальна ефективність терапії у всіх хворих становила 82,17 %, за цього у 50-ти (38,76 %) хворих була досягнута ПР, а у 56-ти (43,41 %) хворих - ЧР. Ефективність комбінованого режиму флудара + циклофосфамід вища у порівнянні з такою монотерапії флударою (позитивну відповідь на терапію одержано відповідно у 86,32 % та 70,59 % хворих) переважно за рахунок досягнення ПР (45,26 % та 20,59 % відповідно, <$E p~<<~0,05>). Флудара ефективна як у первинних, так і у пацієнтів з рефрактерністю до стандартної терапії. Медіана тривалості ремісії була вищою у хворих, у яких одержано повну відповідь

на лікування (24 міс.), в той час як у хворих, у яких отримано часткову відповідь, становила 15,8 міс. Медіана виживаності у групі в цілому становила 38,4 міс. і була значно вищою у хворих, у яких відзначено відповідь на терапію (40,5 міс.) у порівнянні з тими, у кого не було отримано відповіді на лікування (19 міс.). Токсичність монотерапії та комбінованої терапії флударою в поєднанні з циклофосфамідом достовірно не відрізняється. Терапія флударою сприяє значному покращанню якості життя пацієнтів з ХЛЛ.

Эффективность внутривенной формы блокатора 5-липоксигеназы кверцетина у больных с инфарктом миокарда и синдромом острой сердечной недостаточности: возможная связь с коррекцией метаболизма оксида азота: 2, 2005

Наведено результати клінічного застосування блокатора 5-ліпоксигенази кверцетину в ін'єкційній формі (препарату "Корвітин<190>" виробництва Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, Україна, Київ) під час лікування пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) і синдромом гострої серцевої недостатності (ГСН) у першу добу захворювання. Препарат призначали 23-м пацієнтам додатково до базисної терапії (основна група). Контрольну групу становили 29 пацієнтів, яким проводили тільки базисну терапію. У всіх хворих в динаміці оцінювали параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки, а також вивчали формування зони ураження міокарда і визначали масу некротизованого міокарда. Встановлено, що включення препарату "Корвітин<190>" у комплексну терапію у хворих з ГІМ і ГСН зменшує дилатацію порожнини лівого шлуночка (ЛШ) і сприяє поліпшенню насосної функції серця. Позитивний ранній геодинамічний ефект препарату був більш вираженим у хворих із систолічною дисфункцією ЛШ. Раннє застосування препарату "Корвітин<190>" призводить до скорочення часу вимивання МБ-фракції креатинфосфокінази і зменшення маси некротизованого міокарда. Як один з основних механізмів захисної дії препарату за ГСН і порушення систолічної функції розглядається його здатність впливати на метаболізм оксиду азоту. Результати проведеного дослідження дозволяють рекомендувати "Корвітин<190>" як засіб патогенетичної терапії за ГІМ з наявністю ГСН і свідчать про необхідність подальшого вивчення можливих терапевтичних ефектів препарату у разі серцевої недостатності різного генезу.

Частота та етіологічні фактори ектопічної та гетеротопічної вагітності після програм екстракорпорального запліднення: 4, 2005

Зазначено, що у пацієнток з безпліддям та особливо після екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) вірогідність виникнення позаматкової вагітності (ПВ) вища, ніж у загальній популяції. Але механізми та фактори ризику виникнення ПВ досі не з'ясовані. Мета дослідження: визначити частоту та основні етіологічні чинники виникнення ектопічної та гетеротопічної вагітності після циклів ЕКЗ. Ретроспективно проаналізовано 554 цикли ЕКЗ, досліджено частоту та фактори ризику виникнення ПВ, в тому числі і гетеротопічної. Досліджено фактори ризику та показники ефективності циклів ЕКЗ (частоту вагітності та частоту імплантації) у 124-х пацієнток з ПВ в анамнезі. Внаслідок 554 циклів ЕКЗ настало 155 вагітностей, з яких 9 виявились позаматковими та 3 - гетеротопічними. Частота настання ПВ серед всіх випадків вагітності після ЕКЗ становила 5,8 %, з них після рутинного in vitro fertilization (IVF) - 6 (6,8 %), в тому числі і 2 (2,1 %) гетеротопічних, а після процедури інтраплазматичної ін'єкції сперми (ICSI) - 2 (3 %), одна з яких була гетеротопічною. Ураження трубно-перитонеального сегмента внаслідок перенесених інфекцій, хірургічних втручань та ендометріозу виявляли у 67-ми (54 %) жінок з ПВ в анамнезі, у 57-ми (46 %) - не виявлено. Частота настання вагітності у пацієнток з ПВ в анамнезі та трубно-перитонеальною патологією (58,2 %) була статистично вищою у порівнянні із загальноклінічним показником та з такою серед жінок з ПВ в анамнезі в цілому (28 та 37,9 % відповідно). У підгрупі, де трубно-перитонеальної

патології не виявляли, відзначено статистично значущу найнижчу результативність циклів ЕКЗ (14 %). Ці факти можуть свідчити про те, що у частини жінок ПВ виникає через проблеми з рецептивністю ендометрію. Ектопічна і в тому числі гетеротопічна вагітність після програм ЕКЗ настає статистично значущо частіше, ніж внаслідок натуральних циклів; після рутинного IVF відзначається статистично значущо вища частота ПВ, ніж після ICSI; основними етіопатогенетичними чинниками та факторами ризику виникнення ПВ (трубної) в натуральних циклах та в програмах ЕКЗ є трубно-перитонеальна патологія, ендометріоз; у частини пацієнток ПВ виникає внаслідок нерецептивності ендометрію; у клініках допоміжних репродуктивних технологій частка пацієнток з патологією ендометрію як причиною виникнення ПВ збільшується.

Центральні механізми розвитку втоми у хворих на розсіяний склероз: 1, 2005

Мета дослідження - визначити взаємозв'язок між тяжкістю втоми у хворих на розсіяний склероз (PC) і поширеністю вогнищ демієлінізації в головному мозку за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ), з'ясувати роль дисфункції контралатеральних сенсомоторних ділянок кори лобних часток головного мозку у виникненні втоми. У дослідження були залучені 120 (47 чоловіків та 73 жінки віком від 19 до 57-ми років) хворих на PC. Всім пацієнтам проводили МРТ головного мозку. Додатково 21-му хворому (8-ми чоловікам та 13-ти жінкам) віком від 16-ти до 57-ми років проведено клініко-електрофізіологічне обстеження. До контрольної групи увійшли 11 практично здорових осіб із порівнянними демографічними показниками. Аналіз отриманих результатів засвідчив, що втома у хворих на PC здебільшого виникала у разі множинного ураження структур головного мозку. Локальне ураження окремих ділянок головного мозку за даними МРТ істотно не впливало на вираженість втоми. Результати клініко-електрофізіологічного дослідження свідчать про виникнення у хворих на PC із проявами втоми кортикальної дисфункції у відповідних сенсомоторних ділянках кори головного мозку навіть під час виконання простих тестів із моторним навантаженням. Отримані дані підтверджують значення центральних механізмів у виникненні втоми у хворих на PC.

Характеристика імунної дисфункції у хворих на гемофілію інгібіторної форми: 5, 2004

Проаналізовано результати клінічного спостереження та комплексних коагулологічних та імунологічних досліджень у 188-ми хворих на гемофілію. В обстежених хворих виявлено високу частоту інгібіторної форми гемофілії. Антитіла до вірусу гепатиту C у хворих з інгібіторною формою гемофілії виявляють достовірно частіше, ніж у хворих, у яких інгібіторних антитіл до факторів згортання крові не зафіксовано. Імунні порушення інгібіторної форми гемофілії характеризуються зменшенням кількості T- і B-лімфоцитів, T-хелперів і співвідношенням <$E roman CD4 sup + "/" CD8 sup +>-клітин, посиленням активації лімфоцитів та антитілогенезу, підвищенням рівня IgG і IgA, циркулюючих імунних комплексів, що становить вторинний імунодефіцитний стан. Поява інгібіторних антитіл до факторів згортання крові - це результат порушення імунологічної толерантності й імунної регуляції, що є виявом аутоімунного процесу. Хворим на гемофілію необхідне проведення імунологічного моніторингу для прогнозування виникнення аутоімунних ускладнень, контролю їх перебігу та лікування, включаючи імунокоригувальну терапію.

Функціональний стан плода у вагітних із герпесвірусною інфекцією: 3, 2005

Проведено аналіз функціонального стану плода у 60 вагітних із герпесвірусною інфекцією. Встановлено, що у вагітних на фоні герпесвірусної інфекції внаслідок порушення матково-плацентарного кровообігу розвивається фетоплацентарна недостатність.

Флудара в таблетках, а также сочетание Флудары в таблетках и циклофосфамида у больных хроническим лимфолейкозом. Предварительные результаты многоцентрового нерандомизированного исследования: 2, 2005

Наведено попередні результати вивчення ефективності й токсичності флударабіну (препарат "Флудара") у таблетках і поєднаного застосування флудари і циклофосфаміду в таблетках в межах нерандомізованого багатоцентрового дослідження, яке проводиться в 16-ти гематологічних клініках України. У дослідження були включені 44 хворих на хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ) із вперше встановленим діагнозом або рефрактерністю до терапії, яку проводили раніше. Ефективність терапії оцінювали згідно з критеріями Національного інституту раку США за такими параметрами: повна ремісія (ПP), часткова ремісія (ЧР), стабілізація стану (СС), прогресування захворювання (ПЗ). Безпеку і токсичність терапії оцінювали згідно з критеріями токсичності Національного інституту раку США. Хворим призначали флудару у монорежимі в дозі 40 <$E roman {мг "/" м sup 2}> площі тіла у таблетках на 1 - 5-й день (режим А) або комбінацію Флудари в дозі 30 <$E roman {мг "/" м sup 2}> у таблетках на 1 - 5-й день і циклофосфаміду в дозі 200 <$E roman {мг "/" м sup 2}> у таблетках на 1 - 5-й день (режим Б), курси повторювали кожні 28 днів. Позитивну відповідь на терапію зареєстровано у 32 хворих із 44 (відносна частота - 0,73), за цього в 17-ти хворих досягнута ПР, у 15-ти - ЧР, у той час як у 12-ти хворих відзначали СС або ПЗ. Встановлено, що результативність лікування трохи вища у хворих, яким раніше не проводили терапії з приводу основного захворювання, у порівнянні з тими, у кого розвинулася рефрактерність до стандартної терапії. За використання комбінованого режиму флудара і циклофосфамід значно частіше (у 1,8 рази) досягається ПР у порівнянні з використанням флудари в монорежимі.

Ефективність терапії значно вища у хворих з ХЛЛ більш ранніх стадій. Токсичність терапії у хворих з ХЛЛ із використанням флудари є допустимою, проявляється найчастіше мієлосупресією, на фоні якої розвиваються інфекційні ускладнення. Токсичність монорежиму і комбінованого режиму порівняна. До моменту проведення попереднього аналізу терапії у хворих з ХЛЛ із включенням флудари в таблетках медіана загальної виживаності не досягнута. Медіана тривалості ремісії становила 15,3 міс, медіана безрецидивної виживаності - 23,5 міс. Терапія флударою сприяє значному поліпшенню якості життя хворих з ХЛЛ.

Фармакотерапия при боковом амиотрофическом склерозе: 5, 2004

Зазначено, що бічний аміотрофічний склероз (БАС) - дегенеративне захворювання нервової системи, що зумовлює 100 % летальність. Існуючі методи терапії, зокрема фармакологічні, дозволяють лише зменшити вираженість симптомів та/чи пролонгувати перебіг захворювання. На сьогодні вивчення ланок патогенезу БАС відбувається паралельно з пошуком можливих шляхів фармакотерапії, серед яких перспективними визнано такі: антиексайтотоксична терапія, поліпептидні фактори росту, антиоксиданти, блокатори іонних каналів, антиапоптична терапія, вітаміно- та імунотерапія. Наведено сучасні дані стосовно клінічного й експериментального вивчення препаратів зазначених груп.

Факторы, влияющие на клинические проявления носительства вируса гепатита C у участников ликвидации последствий аварии на ЧАЭС: 4, 2004

За результатами обстеження учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - носіїв вірусу гепатиту С (105 пацієнтів, основна група) та осіб без ознак вірусоносійства (263 пацієнти, контрольна група) встановлено, що у носіїв вірусу гепатиту С частіше підвищується активність амінотрансфераз сироватки крові (37,41 % у пацієнтів основної та 15,59 % - контрольної групи; <$E roman p~<<~0,01>). Факторами ризику підвищення амінотрансферазної активності є чоловіча стать пацієнта, серологічні ознаки перенесеного вірусного гепатиту В, інші інфекції TORCH-групи (цитомегаловірус та Toxoplasma gondii), за наявності останніх - порушення імунологічної реактивності (зниження абсолютного вмісту <$E roman CD4 sup +> Т-лімфоцитів-хелперів).

Туберкульоз ока. Сучасні уявлення про етіологію, патогенез та патоморфологічну діагностику: 5, 2004

Наведено сучасні дані щодо поширеності туберкульозу органу зору, його етіології, патогенезу, патоморфологічної характеристики. Проаналізовано основні доведені фактори ризику розвитку туберкульозної інфекції в оці, проблеми діагностики й актуальність теми за сучасних умов епідемії туберкульозу в Україні.

Тканинні доплєрографічні показники функції міокарда у хворих на токсичну кардіоміопатію: 4, 2005

З метою вивчення змін систолічної та діастолічної функції міокарда у хворих на токсичну кардіоміопатію обстежено 20 пацієнтів, які протягом тривалого часу зазнавали впливу токсичних речовин - ксенобіотиків, пов'язаного із професійною діяльністю. Проведено трансторакальну ехокардіографію, визначено розміри камер серця, товщину стінок, вираховано фракцію викиду (ФВ), об'єм лівого шлуночка. Методом імпульсної доплерометрії визначено трансмітральні потоки (ранній, передсердний) та їх співвідношення. За допомогою тканинної імпульсної доплерографії (ТІД) визначено криву міокардіальних швидкостей: систолічну (Sm), ранньодіастолічну, пізньосистолічну хвилі; часові інтервали: ізоволюметричне скорочення (IVCTm) і розслаблення, час систолічної фази викиду (CTm). В усіх пацієнтів були значно розширені камери серця. Виявлено ознаки систолічної дисфункції, яка проявлялася порушенням циркулярної (зменшення ФВ) та поздовжньої скоротності (зменшення Sm і CTm, збільшення IVCTm). Ці показники корелювали зі ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН). Значна роль у прогресуванні СН належала відносній недостатності мітрального клапана з регургітацією. Одночасно виявлено різні типи діастолічної дисфункції, які корелювали з функціональним класом СН, відображаючи різні стадії патологічного процесу. Діастолічні ТІД-показники корелювали з розмірами камер серця, даними трансмітральної доплерометрії, а також із показниками систолічної функції.

Показники поздовжньої кінетики міокарда, визначені за допомогою ТІД, мають велике значення у вивченні патогенезу СН у хворих з токсичними ураженнями міокарда і є перспективним напрямом для встановлення чутливих критеріїв ранньої діагностики.

Субпопуляції лімфоцитів і дія на організм іонізуючого випромінювання: 5, 2004

Надано огляд літератури з проблеми вмісту різних субпопуляцій (у першу чергу - T- і B-) лімфоцитів після зовнішнього та внутрішнього опромінення організму різними дозами. Проаналізовано дані про вміст основних імунокомпетентних клітин після дії іонізуючого випромінювання на організм людини та експериментальних тварин. Розглянуто результати обстежень осіб, що працювали на атомних електростанціях, і потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Особливу увагу звернуто на дані про наявність у певної частини учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС <$E roman CD4 sup +>-лімфоцитопенії.

Структурно-функціональний патерн радіаційного ураження головного мозку в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: 5, 2004

Мета дослідження - виявити дозозалежні ознаки органічного ураження головного мозку за даними комп'ютерної електроенцефалографії (КЕЕГ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) і визначити нейрофізіологічні кореляти структурних змін у головному мозку в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС). Дозозалежними ознаками органічного ураження головного мозку за даними КЕЕГ є: підвищення відносної <$E delta>-потужності, особливо у лівій лобно-скроневій ділянці; зниження абсолютної <$E theta>-потужності у скроневій ділянці лівої півкулі; дифузне зниження <$E alpha>-потужності; за даними МРТ-зниження коефіцієнтів контрастності лівої внутрішньої капсули та білої речовини лівої тім'яної частки відносно лікворної системи мозку. Частота виявлення та вираженість цих ефектів закономірно зростає пропорційно до дози опромінення при дозах, більших за 0,3 Зв (в УЛНА) та 1 Зв (після гострої променевої хвороби). Структурно-функціональний патерн радіаційного ураження головного мозку в УЛНА на ЧАЕС полягає у патології кори великих півкуль, підкіркових структур, провідникових шляхів і кортико-лімбічної системи переважно у лівій гемісфері. Кожний нейрофізіологічний прояв порушення функції має характерний церебральний структурний базис. Це свідчить про структурно-функціональну цілісність організації головного мозку та виключає протиставлення "функціональних" і "структурних" радіоцеребральних ефектів. Наявність асоціації нейрофізіологічних і нейровізуалізаційних параметрів з дозою опромінення зумовлює доцільність оцінки можливості реконструкції дози за параметрами КЕЕГ і МРТ головного мозку у віддалений період після опромінення.

Структурна характеристика твердих тканин зубів при гіперестезії дентину, що виникла на фоні захворювань пародонта: 6, 2004

З використанням растрового електронного мікроскопа з рентгенівським мікроаналізом "Superprobe 733" вивчено структуру та мікроелементний склад твердих тканин зубів за гіперестезії дентину, що виникла на фоні захворювань тканин пародонта, Досліджено 10 зубів з ознаками гіперестезії дентину II - III ступеня, видалених у пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом II - III ступеня тяжкості, та 10 інтактних зубів. Встановлено, що в основі розвитку гіперестезії дентину у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта лежить комплекс морфологічних змін, який призводить до оголення плащового дентину з наступним розкриттям дентинних канальців і збільшенням їх діаметра. Втрата цементного шару й розкриття канальців дентину відбувається внаслідок руйнування періодонтальної зв'язки й утворення пародонтальної кишені. Розміри і локалізація зони оголеного дентину визначаються втратою епітеліального прикріплення. Виявлена тенденція до більш високої щільності відкритих дентинних канальців у пришийковій ділянці на вестибулярній поверхні у порівнянні з оральною пояснює переважну локалізацію болю саме на вестибулярній поверхні. Структурні зміни в твердих тканинах зубів за гіперестезії дентину відбуваються на фоні їх демінералізації і зниження вмісту мікроелементів, зокрема магнію, що призводить до неспроможності місцевих компенсаторно-захисних механізмів.

Структура психических расстройств у лиц, совершивших суицидальную попытку: 4, 2005

Обследованы 137 человек с психическими расстройствами (40 мужчин и 97 женщин) в возрасте от 18 до 69-ти лет, которые совершили суицидальную попытку. Среди обследованных преобладали пациенты с непсихотическими расстройствами (75,2 %), в том числе невротическими и связанными со стрессом расстройствами. Среди больных с психотическими расстройствами (24,8 %) преобладали пациенты с аффективными расстройствами и шизофренией. Проведенные исследования позволяют определить структуру и особенности психических расстройств у лиц, совершивших парасуицид, и разработать направления эффективного лечения и реабилитации этих пациентов.

Стан системи гемостазу у хворих на хронічний гепатит та хронічний холецистит із супутнім цукровим діабетом: 4, 2004

Під час дослідження показників системи гемостазу та мікроциркуляції у 40-ка хворих на хронічний гепатит та у 32-х хворих на хронічний некаменевий холецистит, в тому числі з супутнім цукровим діабетом II типу, встановлено активацію другої та третьої фаз коагуляційного гемостазу, зниження антикоагулянтного потенціалу крові, пригнічення фібринолітичної активності плазми крові через пригнічення ферментативного та Хагеманзалежного фібринолізу, а також компенсаторне підвищення активності неферментативного фібринолізу, що є більш вираженим у разі цукрового діабету. Дисбаланс змін параметрів гемостазу збільшується внаслідок інтенсифікації лізису високомолекулярних білків, а також розладів в'язкоеластичних властивостей еритроцитів, які максимально виражені у хворих на цукровий діабет.

Специфічність і чутливість гіпохолестеринемії як ознаки тяжкого перебігу негоспітальної пневмонії: 6, 2004

З метою визначення чутливості та специфічності гіпохолестеринемії як критерію оцінки тяжкості перебігу пневмонії проаналізовано рівень холестерину в крові у 30-ти практично здорових осіб та 116-ти хворих на негоспітальну пневмонію. Гіпохолестеринемія виявилася чутливим тестом для діагностики тяжкого перебігу негоспітальної пневмонії. Специфічність її є високою для діагностики деяких ускладнень пневмонії. Гіпохолестеринемія як діагностичний тест може використовуватися для прогнозування перебігу пневмонії.