Сучасна дискурсологія: соціолінгвістичний аспект / С. М. Романчук, І. В. Гриненко

Мета роботи - висвітлити дискурс як складний феномен, який "пронизує" різні наукові площини. У ході дослідження було використано такі методи: описовий (для зазначення теоретичних засад роботи); аналізу й синтезу, структурний (для узагальнення та систематизації одержаних даних). Зокрема, розглянуто лінгвістичний і соціальний параметри розуміння дискурсу. Увагу приділено дискурс-аналізу як знаку мовного коду, зануреного в соціальне середовище. Його визначають як міждисциплінарну галузь знань, що спирається на соціологію, психологію, розробки штучного інтелекту, етнографію, семіотику, стилістику, філософію. Проаналізовано причини різноманітності підходів до соціологічного аналізу дискурсу, підходи до вивчення проблеми трактування поняття "дискурс", розмежовано значення термінів "текст", "дискурс", "мовлення", з'ясовано категорії, одиниці та структуру дискурсу, а також описано деякі його типологічні риси. Наголошено на природі дискурсу, яку пов'язано з двома аспектами - прагматичним і когнітивним; обгрунтовано психолінгвістичні параметри дискурсу. Зокрема, охарактеризовано дві позиції: власне лінгвістичну (дискурс як результат); лінгвокогнітивну (дискурс як процес). Наукова новизна праці полягає в розкритті ъсоціолінгвістичних векторів дискурсу крізь призму його психолінгвістичних параметрів. Результати дослідження можуть бути використані під час комплексних досліджень соціологічної та психологічної природи дискурсу й підготовки фахівців соціологів, психологів і журналістів.

Виробнича тематика та шляхи її художньої реалізації в збірці репортажів В. Владка "Донбас - золота країна" / О. М. Бикова

Мета дослідження - виявити жанрово-стильові особливості репортажу на виробничу тематику на прикладі збірки В. Владка "Донбас - золота країна". Відповідно до мети, процес дослідження вимагав комплексного застосування таких методів, як: індуктивно-дедуктивний - для спостереження та опису виокремлених характеристик репортажу на виробничу тематику; описово-аналітичний - для аналізу текстових засобів реалізації жанроутворювальних ознак репортажу на виробничу тематику з подальшим зіставленням й узагальненням отриманих результатів; бібліографічний - для збору та опрацювання літератури за темою дослідження. Для збирання первинних емпіричних матеріалів застосовано метод спостереження. На основі структурно-функціонального методу здійснено аналіз репортажної збірки В. Владка "Донбас - золота країна". Метод узагальнення надав змогу підсумувати теоретичні положення дослідження й сформувати комплексне бачення шляхів художньої реалізації виробничої тематики в збірці репортажів В. Владка "Донбас - золота країна". Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. провідною в радянській журналістиці стає тема праці. У тогочасній періодиці все частіше виходять матеріали, в яких журналісти особливу увагу приділяють описові трудових подвигів радянських людей під час кампаній індустріалізації та колективізації, цікавляться роботою заводів, фабрик, колгоспів, зображують віру людей у краще майбутнє. Саме тому надзвичайно популярним із кінця 1920-х рр. стає репортаж на виробничу тематику. На основі аналізу збірки В. Владка "Донбас - золота країна" зроблено висновок, що репортажу на виробничу тематику як жанрово-тематичному різновиду притаманні такі специфічні ознаки: оптимістично-піднесений тон оповіді; акцентування на перевагах соціалістичного шляху розвитку; партійність, ідейність, пафосність; головні герої репортажів - робітники і "будівники світлого комуністичного майбутнього"; натуралістична описовість виробничих процесів; створення ідилічних картин радянського життя; наявність протокольно-декларативних гасел, виробничої лексики, великої кількості фактичного матеріалу (статистичних даних, історичних відомостей). Виокремлено репортаж на виробничу тематику як жанрово-тематичний різновид репортажу. Результати дослідження можуть бути використані під час розроблення навчальних матеріалів з нормативних дисциплін ("Вступ до спеціальності", "Жанри журналістики", "історія української журналістики", "Теорія і практика журналістської творчості"), спецкурсів і спецсемінарів у закладах вищої освіти для студентів спеціальності "Журналістика".

Культурна тематика у фокусі сучасних українських газет (на прикладі газет "День", "ВЗ", "УМ", "ЛГ") / М. О. Кіца

Мета дослідження - з'ясувати місце культурної тематики в сучасній украинській пресі й ступінь зацікавленості читачів цією темою. У ході дослідження використано методи аналогії, порівняння, аналізу для характеристики матеріалів на культурну тематику. Відбір матеріалів здійснено за допомогою методу контент-аналізу. Опитування надало змогу з'ясувати ставлення читачів видань до публікацій на культурну тематику, зокрема, яким чином публікації в рубриці "Культура" допомагають суспільству духовно розвиватися та бути поінформованим про культурні події й заходи, чи читають респонденти публікації культурного характеру, що вони думають з приводу актуальності таких матеріалів на шпальтах українських газет. Анкета містила запитання із запропонованими варіантами відповідей і такі, що передбачали обгрунтування респондентами своєї позиції. Висновки за результатами дослідження сформульовано за допомогою методк узагальнення. За даними соціологічного дослідження 80 % людей, яким не байдужі події, які відбуваються в різних сферах суспільного життя, читають газети. І лише 10 % респондентів не цікавляться тим, про що інформує читачів сучасна преса. Дослідження проведено на основі чотирьох газет. Виявлено, що найбільш актуальним та читабельним виданням для опитаних є газета "День" - їм вона до вподоби, і вони із задоволенням купують її. Натомість однаковою є популярність регіональної газети "ВЗ" та загальнукраїнської "УМ". Перегляду цих видань у вільний час приділяють свою увагу по 10 % респондентів. "ЛГ" опитаним не подобається зовсім. Дехто, наприклад, вважає цікавішим таке видання, як "Експрес". З'ясовано, що для того, аби збільшити кількість та зацікавленість читацької аудиторії, варто друкувати розгорнуті, цікаві матеріали культурної тематики різних жанрів, зокрема репортажі чи рецензії, не обмежуючись простими замітками. Виявлено ставлення читацької аудиторії до матеріалів культурної тематики, опублікованих у сучасних українських газетах. Результати дослідження можуть бути використані для покращfння культурологічного контенту в газетах та, відповідно, збільшення читацької аудиторії.

"Борись і добувайся батьківщини..." (життя і творчість Лесі Українки, вшанування її пам'яті на сторінках часопису "Українські вісті", Німеччина, 1945 - США, 2000) / С. Б. Козак

Мета роботи - з'ясувати значення біографії та творчості Лесі Українки в житті української діаспори, зокрема для читачів еміграційного періодичного видання. Основний метод дослідження - аналіз публікацій у часописі "Українські вісті". Завдяки історичному методу одержано можливість вивчати об'єкти в хронологічній послідовності. Проаналізовано всі матеріали за темою "Життя і творчість Лесі Українки, вшанування її пам'яті на сторінках часопису "УВ" (Німеччина, 1945 - США, 2000)". Усього за темою дослідження виявлено 89 дописів у часописі "Українські вісті" ("УВ"). Серед них - матеріали таких тематичних напрямів: твори Лесі Українки на шпальтах газети, біографічні відомості, закордонні книжкові видання творів поетеси, їх переклади чужими мовами в різних країнах світу, сценічне життя драматичних творів авторки, хроніка вшанування її пам'яті в середовищі діаспори тощо. На сторінках "УВ" ці публікації оприявнено в таких, відповідно до нашої систематизації, рубриках: "Література. Критика. Час", "Літературна хроніка", "Мистецтво", "Освіта", "Імена і дати", "Українська мова. Наука", "Видавнича справа". Матеріали про Лесю Українку на шпальтах цього еміграційного часопису досліджено вперше. Зокрема, уперше підготовлено бібліографічний (хронологічний) покажчик матеріалів за цією темою, визначено їх тематично-жанрову розмаїтість, окреслено внесок діаспори на шпальтах газети у справу вивчення лесезнавства. Усе це може мати неабияке практичне значення, зосібне для тих, хто досліджує творчість класиків української літератури на сторінках преси діаспори, загалом для тих науковців-лесезнавців, які, як відомо, працюють у багатьох країнах світу.

Образ-трансформа у структурі публіцистичного дискурсу / В. В. Колкутіна

Мета дослідження - виявлення образу-трансформи в літературно-критичній спадщині Д. Донцова. Головним методом дослідження стала націософська герменевтика, завдяки якій виявлено основні сегменти, котрі надають можливість виокремити образ-трансформу, змістовно-комунікативні елементи, комунікативні моделі. Доведено, що утвердження національної ідентичності на основі національної ідеї в умовах колонізаторського тиску знаходить своє інтерпретаційне вираження в хужожньому образі-трансформі Дон Кіхота. Цей образ - вербальне повідомлення, що накопичує в собі кардинально різні комунікативні смисли: боротьби, змагання чи, навпаки, спокою, тиші - і може модифікуватися кардинально по-різному. Він різно/іншокодовий (може навіть трансформуватися в Санчо Пансу) і відбиває націософські устремління Д. Донцова. Інформаційний код, закладений у сенс вічного образу італійського ідальго, зазнає верифікації, тобто підтверджується (Сервантес), підлягає сумніву (Я. Галан), збагачується (майбутніми образами Дон Кіхотів), перетворюється (Санчо Панса) за допомогою імплікованої інформації. За тією ж комунікативною моделлю, але більш широко модифіковано античний образ Прометея. Змістовно-фактуальна інформація змінює свій знаковий характер та вербальний код: він визначється (античний міф, Есхіл), спотворюється (П. Тичина, О. Олесь, К. Поліщук), збагачується (Тарас Шевченко), перероджується в інше (Джек Лондон). Актуалізація образу-трансформи значно розширюється в мікро- і макроплощинах, коли цей образ імплікується як у межах однієї літературно-кричної розвідки (Дон Кіхот), так і в творчому доробку публіциста загалом, знаходячи втілення в інших семантично споріднених жанрах (художня стрічка, кіно-рецензія) (Прометей). Уперше в сучасному журналістикознавстві було виділено і досліджено образ-трансформу в літературно-критичний спадщині Д. Донцова на матеріалі есеїв публіциста, котрі вміщено у виданні "Дві літератури нашої доби". Одержані результати можуть бути використані для написання теоретико-публіцистичних праць із соціальних комунікацій, широкого осмислення поняття публіцистичного образу-трансформи як іншокодової комунікативної моделі та розкриття механізмів таких модифікацій.

Трансформація системи ЗМІ Криму в контексті анексії 2014 року: статистичний аспект / Г. З. Юксель

Описано процес примусового переформовування та трансформації інформаційної сфери в АР Крим та м. Севастополь після окупації 2014 р. (термін "окупація" використано відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 71/205 від 19 грудня 2016 р., яка засвідчує "тимчасову окупацію" Криму). Мета дослідження - висвітлення процесу переформовування інформаційного простору Криму внаслідок окупації 2014 р. та дослідження статистичного аспекту цього процесу. Методологія дослідження грунтується на принципах вивчення процесів, явищ, тенденцій, які відбуваються у сфері журналістики та є невід'ємним складником загальнополітичних процесів у суспільстві. У дослідженні застосовано хронологічний підхід до розгляду подій. Інформацію систематизовано за допомогою історичного, соціологічного, статистичного методів дослідження. На різних етапах використано методи спостереження, порівняння, підрахунку, узагальнення, абстрагування. Розглянуто етапи примусової зміни та експансії в інформаційну сферу Криму. Після окупації 2014 р. в Криму спостерігається скорочення кількості ЗМІ у порівнянны із часом до окупації, головною причиною чого є встановлення тотального контролю над сферою інформації та комунікацій (включно із соціальними мережами) з боку чинної влади. Введено в науковий обіг інформацію про події, факти й тенденції переформовування системи ЗМІ Криму після окупації. Залучено інформацію з низки довідкових, правозахисних, публіцистичних матеріалів, оприлюднених після подій 2014 р. Робота є частиною комплексного дослідження трансформації інформаційного простору Криму й відображення в медійної сфері України "питання Криму" та тимчасово окупованих територій. Результати дослідження можуть бути використані в процес формування інформаційної політики України щодо тимчасово окупованих територій, встановлення комунікації з громадянами України в Криму, вивчення ідеологічної, організаційної, пропагандистської роботи з населенням півострова. Важливим є посилення моніторингу та висвітлення актів системних репресій щодо активістів і громадянських журналістів з метою інформування та забезпечення спостереження правозахисних організацій за ходом судових процесів у Криму й на території Росії, куди вивозять заарештованих цивільних журналістів і активістів.

Редакторсько-видавнича діяльність Агапія Шамрая / Н. С. Подоляка

Мета дослідження - розкрити редакторську діяльність відомого літературознавця XX ст. Агапія Пилиповича Шамрая й визначити його роль у підготовці до друку та популяризації в Україні творів красного письменства. Для виділення матеріалів, які характеризують А. Шамрая як видавця чи редактора, використано загальнонаукові методи дедукції, індукції, аналізу, синтезу й узагальнення, а також застосовано історико-критичний метод, що надав змогу одержати з архівних документів достовірну інформацію, реконструювати історичні факти, зіставити їх із загальновідомою інформацією. У результаті дослідження було з'ясовано, що критики того часу відзначали пильну увагу літературознавця до тексту у написаних ним передмовах та примітках. Метою цілеспрямованої роботи А. Шамрая було виявити, систематизувати, структурувати й підготувати до друку найкращі твори української літератури. Завдяки цьому важливою віхою в розвитку вітчизняної видавничої справи став вихід тритомного збірника "Харківська школа романтиків", творів Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка тощо. Наукова новизна публікації полягає в тому, що виявлено та до наукового обігу введено нові факти, базовані на архівних джерелах та публікаціях початку XX ст., виокремлено факти редакторсько-видавничої діяльності вченого, на які досі не звертали увагу дослідники. Сьогодні спадщина науковця потребує переосмислення, адже про редакторську діяльність відомо дуже мало, біографія науковця тривалий час замовчувалася, а глибинних досліджень творчої спадщини вченого не проводилося. Практична цінність визначена тим, що матеріали публікації можуть бути використаними у підготовці грунтовних праць з теорії та історії видавничої справи, літературознавчих розвідок, матеріалів історико-краєзнавчих конференцій.

Сторителінг як стратегія розбудови PR-комунікацій / А. Д. Баранецька

Мета роботи - вивчення функціональних можливостей застосування сторителінгу в PR-комунікаціях. Під час розгляду порушеного питання, зокрема вивчення та систематизації наукових засад феномена сторителінгу, його структурних елементів та організації матеріалу, а також функціональних можливостей як комунікаційного засобу застосовано методи синтезу й аналізу, рецепції, описовий та узагальнення. Представлено формат розповідання історій як вагоме соціокультурне комунікаційне явище в сучасному інформаційному просторі та нову технологію організації діалогу з громадськістю. Закцентовано увагу на таких домінантних характеристиках сторителінгу, як емоції, ідентифікація, персоніфікація. Охарактеризовано сторителінг як актуальний формат організації інформації в PR-комунікаціях. Осмислено сторителінг як важливий комунікаційний інструмент в організації зовнішніх і внутрішніх комунікацій організації. Описано базові характеристики сторителінгу у формуванні комунікаційної взаємодії з різними аудиторіями. Виділено основні напрямки його функціонального застосування у корпоративному спілкуванні. Розкрито сторителінг як вагомий та оперативний інструмент формування довіри зі споживачами. Подано моделі організації матеріалу в історію. На прикладі відомого бренду "Моршинська" та компанії "Нова пошта" здійснено аналіз реалізації сторителінгу, описано базові аспекти встановлення комунікаційного контакту з аудиторію та критерії потенційної ефективності розповідання історій. Описано та систематизовано аспекти реалізації сторителінгу в PR-комунікаціях. Висвітлено основні напрямки втілення історій та особливості їх розбудови. Представлено сучасні практики застосування сторителінгу в сучасних паблік рилейшнз. Положення, викладені у роботі, можуть бути застосовані під час організації PR-комунікацій та іміджевих стратегій, а також подальшого вивчення комунікаційних практик у різних сферах.

До проблеми формування методологічних орієнтирів науки про соціальні комунікації / І. С. Бондаренко

Мета роботи - аналіз основних методологічних парадигм, що окреслилися у світовій і вітчизняній науці про комунікації. Авторка, спираючись на методику компаративного аналізу, намагається окреслити специфіку національних програм розвитку науки про соціальні комунікації. Вивчаючи світовий досвід вивчення феноменів масової комунікації й соціально-комунікаційних технологій, фахівчиня здійснює ретельний огляд терміносистеми цього академічного проєкту. Її увага зосереджується на точній семантиці й джерелах походження термінів, що означують цю галузь знань, - "комунікативістика", "комунікологія" (сommunicology), "наука про соціальні комунікації" ("сommunication studies"/"communication sciences"). Методика метааналізу надала змогу відтворити процес становлення соціально-комунікаційного підходу у вітчизняній науці. У роботіті обстоюється думка про те, що вітчизняна платформа вивчення соціальних комунікацій постає модерною й автономною дослідницькою стратегією, що інтегрує здобутки світової гуманітаристики й практики наукового осягнення комунікаційних систем у працях українських учених. Подано критичне осмислення застосування інструментарію соціального інжинірингу до конструювання соціально-комунікаційного простору суспільства. Репрезентовано динаміку змістовних модифікацій концепту "соціальний інжиніринг" у світовій науці. Праця спонукає до думки, що статус соціальних комунікацій як прикладної науки автоматично впорядковує увесь її методологічний ресурс, орієнтований на проєктування комунікаційних систем і мереж, оптимізацію існуючих соціально-комунікаційних технологій, прогнозування можливих негативних наслідків їх впливу на суспільство, конструювання безпечного правового інформаційного простору.

Безпека бренду в умовах коронавірусної пандемії: контентні та комунікаційні аспекти / Л. М. Вежель

Один з аспектів екосистеми цифрової реклами, який привернув до себе увагу в період пандемії, - роль інструментів забезпечення безпеки бренду, які блокують показ рекламних повідомлень поруч з певними типами контенту. Рекламодавці не хочуть, щоб їх продукцію асоціювали з такими темами, як COVID-19, і тому все частіше використовують списки ключових слів для блокування, що безпосередньо впливає на новинний бізнес. Мета дослідження - охарактеризувати проблеми безпеки бренду в умовах коронавірусної пандемії та проаналізувати стратегії її забезпечення в цифровому середовищі. У процесі вирішення дослідницьких завдань використано такі загальнонаукові методи, як: аналіз і синтез і для виокремлення чинників впливу на безпечне функціонування бренду; порівняння, індукції та дедукції і для прогнозування контентних і комунікаційних трансформацій поняття суті безпеки бренду. Представлені результати дослідження грунтуються на аналізі кейсів відомих брендів, які активно використовують "чорні" списки для захисту своєї реклами від неналежного контенту. Доведено гіпотезу про те, що компанії мають розробляти проактивну й гнучку стратегію безпеки бренду, яка б не лише фокусувалася на блокувальних списках, а й використовувала семантичний аналіз та враховувала культурні, соціальні та політичні події як на локальному, так і глобальному рівнях. Новизна одержаних результатів зумовлена тим, що, незважаючи на активний інтерес наукової спільноти до суті брендингу, досі немає серйозних узагальнювальних праць, присвячених комунікаційним та контентним аспектам безпекового функціонування в цифровому середовищі, які б враховували перманентні зміни глобального та технологічного характеру, що створює значну прогалину в розумінні сучасних процесів безпечного партнерства (бренду зі ЗМІ, бренду із цифровими платформами, бренду зі споживачами) та вимагає пошуку релевантних підходів і рішень. Теоретичні висновки можуть бути використані для подальших наукових досліджень національного брендингу, цифровий досвід та прикладні розробки світових компаній можуть бути враховані в діяльності українських компаній.

Discourse of communicational platforms: critical and digital typology = Дискурс комунікаційних платформ: критичний та диджитальний різновиди / A. Dosenko

Мета роботи - вивчення культурологічних і критичних дискурсів комунікаційних платформ, що допоможе краще зрозуміти природу цього явища. У дослідженні реалізовано порівняльний аналіз наукових поглядів, моніторинг контенту сучасних популярних локальних комунікаційних платформ, аналіз діючих платформ. Загалом явище дискурсу є багатогранним, має стародавню етимологію, яку нині продовжують вивчати фахівці. Мережеві типи дискурсів, досліджувані науковцями, зокрема публіцистичний, що знайшов себе у галузі КП, формується як елемент загальної дискурсивної канви, що має низку складових та генерує виникнення нових типів. Саме з виникненням мережевої комунікативістики та диджитальтних жанрів (що сьогодні становлять окрему групу, без якої неможливе існування Інтернет-журналістики) постає диджитальний дискурс. Диджитальний дискурс комунікаційних платформ варто визначати як загальний процес Інтернет-мовлення, письма, формування інформаційного простору світоглядних позицій аудиторії, а також процес виникнення принципово нових понять та одиниць, що безпосередньо пов'язані із зазначеним процесом формування мережевого контенту (мови ЗМІ, аматорських медіазавантажень, соціальних мереж, комунікаційних платформ). Тож, вивчення дискурсу стає трендовим та необхідним процесом. На думку сучасних науковців, нинішні умови входження у світовий медійний ринок зумовлено трендами та популярністю, постійним зростанням потреб споживачів. Одним з таких ринків є сучасний ринок Інтернет-комунікацій, де нині мають місце й конкурентоспроможні комунікаційні платформи. У роботі проаналізовано контент платформ Спрага, Слух, ТвояЛюбов, The Troya, Your Healthy choice. У межах роботи простежено динаміку існування поняття дискурс на комунікаційних платформах та його типи. Результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення розвитку Інтернет-комунікацій як галузі.

Підготовка фахівців зі стратегічних комунікацій для Міністерства оборони України / А. Ю. Ділай

Обговорено сучасний стан інформаційної небезпеки в умовах "гібридної війни", що призвело до посилення уваги до підготовки фахівців стратегічних комунікацій у Міністерстві оборони України. Агресія Російської Федерації проти України приpвела до пошуку можливих механізмів цілісного реагування на такий виклик експертами з національної безпеки. Одним із механізмів такого реагування є розробка системи стратегічних комунікацій. Мета дослідження - проаналізувати особливості підготовки фахівців із стратегічних комунікацій для Міністерства оборони України. У ході дослідження здійснено пошук доступної методичної та наукової літератури з аналізом знайденого матеріалу, з'ясування причинно-наслідкових зв'язків, систематизацію та аналіз документації й результатів науковців з окресленої тематики. Великий блок проблем, пов'язаних із формуванням ефективної системи стратегічних комунікацій в Україні, включає чітке розуміння її складових та ефективну координацію стратегічних комунікацій у багаторівневих системах із власною ієрархією, системою прийняття рішень, традиціями та навіть цілями. Метод контент-аналізу застосовано для осмислення практик підготовки відповідних фахівців у матеріалах засобів масової комунікації. Розглянуто зміст стратегічного співробітництва між Україною та НАТО у сфері стратегічних комунікацій. Для реалізації Плану Міністерство оборони України в межах пакету Партнерських цілей між Україною та НАТО запустило нову програму Партнерської мети C0021 "Стратегічні комунікації", яка передбачала комплекс системних заходів у цій галузі, які мають були реалізовані до кінця 2018 р. Охарактеризовано діяльність закладів вищої освіти в межах освітньої програми та із залученням інших навчальних закладів у сфері підвищення рівня підготовки фахівців із стратегічних комунікацій. Національний університет оборони створює відповідну навчальну базу, комплексну модель стратегічних комунікацій із залученням відповідних підрозділів на всіх рівнях. З 2018 р. НАНГУ здійснює підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальністю "Лінгвістичне забезпечення військ та стратегічні комунікації" на рівнях бакалавра та магістра. Обгрунтовано, що сновний акцент у підготовці фахівців повинен бути на підготовці професійних менеджерів проєктів та аналітиків для роботи в динамічному й непередбачуваному комунікативному середовищі, де формуються стратегічні комунікації та стрімко розвивається ринок нових інформаційних засобів. Результати дослідження будуть корисні в навчальному процесі ЗВО.

Інноваційні гібридні навчальні комплекси з української мови в ЗМІ професора О. Сербенської / О. Д. Кузнецова

Мета дослідження - показати необхідність використання інноваційних, концептуальних гібридних навчальних комплексів з української мови в ЗМІ професора Олександри Сербенської у закладах вищої освіти України, до яких входять друковані навчальні посібники, практикуми, довідники, словники, тексти лекцій, та електронні навчально-контролюючі засоби, що відповідають сучасним європейським вимогам до структури, змісту навчальної, методичної літератури ЗВО для навчання студентів-журналістів. Важливою складовою якісної підготовки майбутніх журналістів є забезпечення студентів комплексами навчальних, методичних друкованих та електронних засобів, що інтенсифікують навчання, удосконалюють його методи, форми, чому сприяють втілені ідеї "гібридного" комплексного навчально-методичного забезпечення навчання української мови в ЗМІ Академіка вищої школи, заслуженого професора Львівського національного університету ім. І. Франка Олександри Сербенської. Проаналізовано відомі всій Україні її багатотиражні, чотири рази перевидані друковані й електронні, присутні в Інтернеті, навчально-методичні засоби вивчення української мови. Диференційовано навчально-методичні праці професора Олександри Сербенської на два типи: друковані й електронні, а друковані на види: посібники, практикуми, довідники, методичні вказівки, навчальні програми; також розподілено електронні навчально-методичні засоби на види: локальні, присутні у віртуальному навчальному середовищі університету, й віддалені, доступні в Інтернеті. Підтверджено, що навчальні книги за авторства, співавторства, під керівництвом професора Олександри Сербенської втілюють компетентнісний підхід до вивчення української мови в ЗМІ, враховують специфіку фахової журналістської діяльності, мають приклади з матеріалів сучасних масмедіа, містять практичну спрямованість володіння мовленнєвою, писемною мовою майбутніми журналістами та особливо зосереджують увагу на різних етапах професійної діяльності відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики компетентностей, самостійній, творчій роботі з акцентом на забезпеченні культури мови, мовлення на радіо, телебаченні. Розкрито інноваційний, "гібридний", комплексний, концептуальний, компетентнісний характер друкованих та електронних навчально-методичних праць професора Олександри Сербенської, що відповідає вимогам сучасних європейських стандартів підготовки студентів університету. Поширення в Україні гібридного навчання сприяє використанню в навчальному процесі, під час самостійної роботи студентів інноваційного досвіду наукових колективів під керівництвом професора Олександри Сербенської, що закріплений у навчально-методичних друкованих комплексах (виданих друком посібниках, практикумах, словниках, довідниках, методичних вказівках, навчальних програмах), а також електронних навчальних засобах вивчення, удосконалення державної української мови матиме великий вплив на якість, результативність знань студентів відповідно до європейських вимог.

Формування цифрових компетенцій фахівців галузі соціальних комунікацій / О. В. Лесюк, Н. О. Кодацька, О. М. Ятчук

Мета дослідження - теоретичне обгрунтування та аналіз науково-методичних засад розвитку неформальної дистанційної освіти фахівців галузі соціальних комунікацій, визначення впливу дистанційної освіти на рівень цифрових компетенціїй спеціалістів. У дослідженні використано загальнонаукові методи систематизації та групування матеріалу щодо нових форм, методів та онлайн-сервісів дистанційного навчання в роботі освітніх центрів та провідних бібліотек; метод контент-аналізу надав змогу провести змістовний аналіз навчальних програм і практичних курсів з набуття цифрових компетенцій. Виконано дослідження генерування контенту в умовах конвергенції (технічної, контентної, професійно-функціональної, організаційної, конвергенції ринків), формування й вивчення мобільних технологій, інформаційної соціалізації та інформаційного самообслуговування, створення інфографіки, відслідковано сучасні медійні тренди, які можна застосувати освітньому процесі. Формування цифрових компетенцій нерозривно пов'язано із цифровізацією освітнього процесу. Цифрові технології сприяють інтенсифікації освітнього процесу, а сам процес навчання стає мобільним, диференційованим та персоналізованим. У ході дослідження визначено вплив пандемїї COVID-19 на прискорення переходу соціально-комунікаційних інституцій у цифрове середовище. Результатом роботи є аналіз сучасних положень, суті та передумови формування цифрових компетенцій у контексті розвитку глобального тренду цифрової трансформації суспільства. Розглянуто основних суб'єктів та об'єкти соціально-комунікаційної інфраструктури, що забезпечили швидке реагування на виклики цифрового світу шляхом розвитку онлайнових сервісів для користувачів і дистанційного професійного розвитку. Методи формування цифрових компетенцій спеціалістів галузі масової комунікації засобами дистанційного навчання вдосконалено з урахуванням новітніх емпіричних даних. Виявлено, що соціально-комунікаційні інституції відіграють важливу роль у формуванні інформаційного суспільства. Результати дослідження можуть бути використані в частині виконання Національної програми навчання загальних і професійних цифрових компетенцій "Дія. Цифрова освіта".

Children's TV studio in the system of integrated media education = Дитячі телестудії в системі інтегрованих ЗМІ / I. Penchuk

Мета роботи - розглянути досвід роботи медіаосвітньої роботи з дітьми в Україні; класифікувати моделі організації масової медіаосвіти дітей, зокрема дитячого телебачення, обгрунтувати необхідність систематизації засобів масової інформації як інституту формування медіакомпетентності дитячої аудиторії. Для вирішення поставлених завдань використано метод типології, за допомогою якого виявлено подібне та відмінне між формами та типами дитячих засобів масової інформації; аналізу, синтезу, узагальнення - для обгрунтування висновків щодо стуації з дитячими ЗМІ; когнітивного аналізу - для окреслення перспектив дитячих медіа. Діяльність у дитячій телевізійній студії не лише дає реальні можливості кожному спробувати себе в ролі журналіста, ведучого, оператора, а й збагачує життєвий досвід, який є основою для вступу в суспільство, для оволодіння соціальною культурою, а також вимог навколишнє середовище. Рівень якості дитячої телевізійної студії в системі інтегрованої медіаосвіти в першу чергу залежить від рівня медіакомпетентності дорослих, які навчають дітей. На відміну від навчальних закладів, засоби масової інформації мають дуже корисну якість, таку як здатність охопити велику та розсіяну аудиторію. Однак як інститут освіти журналістика в даний час не має необхідних якостей. Відсутня регулярність і забезпечення поступового розвитку знань аудиторією. Тобто власний потенціал засобів масової інформації, необхідний для проведення широкої медіаосвітньої роботи, ще не повною мірою використовується у розвитку медіакомпетентності дитячої аудиторії. У роботі розглянуто досвід медіаосвіти для дітей в Україні. Автор класифікує моделі масової медіаосвіти дітей, обгрунтовуючи потребу систематичних засобів масової інформації як інституту медіакомпетентності дитячої аудиторії. Результати дослідження можуть стати у нагоді як працівникам телеканалів, так і викладачам.

Дослідження уявлень студентів про професійно важливі особистісні характеристики журналіста в аспекті підвищення якості журналістської освіти / О. В. Ситник

Висвітлено результати одного з етапів дослідження уявлень студентів про складники професійної компетентності журналістів. Мета роботи - висвітлення результатів дослідження уявлень студентів першого курсу про професійно важливі особистісні якості в структурі професійної компетентності журналістів як предиктора їх професійного становлення. Методика дослідження передбачала проведення серед першокурсників, які навчаються за спеціальністю 061 "Журналістика" (N = 207), опитування за методом Лікерта з використанням спеціально розробленої анкети. Для вербально-числового оцінювання за шкалою важливості/необхідності респондентам запропоновано 78 характеристик журналіста, визначених автором у процесі дослідження. Серед них 27 характеристик є професійно важливими особистісними якостями, аналіз результатів оцінювання яких першокурсниками представлено в пропонованій роботі. За результатами рейтингового розподілу оцінюваних характеристик визначено найбільш важливі, на думку респондентів, професійно важливі якості журналіста (оцінені балами з найвищого діапазону - 9 - 11 б.): чіткість мовлення, здатність моделювати обставин, стресотійкість, акуратність у роботі. Аналіз загального рейтингу оцінюваних характеристик надав змогу зробити висновок, що загальні уявлення першокурсників про професійно важливі якості журналіста зумовлені їх розумінням основних професійних функцій і ролей фахівця медіагалузі в аспекті зовнішніх впливів на його роботу. Виявлено деякі хиби в уявленнях студентів-першокурсників та аргументовано необхідність їх коригування у процесі викладання відповідних дисциплін. З'ясовано форми навчання, які сприятимуть розвитку найбільш важливих, за уявленнями студентів, особистісних характеристик майбутніх журналістів. Представлені результати дослідження надали можливість підтвердити гіпотезу про те, що систематичне опитування студентів за запропонованою методикою надасть змогу: визначати адекватність уявлень студентів про професію та в разі необхідності вчасно коригувати їх; прогнозувати професійне становлення студентів; удосконалювати зміст та методики викладання відповідних навчальних дисциплін. Запропоновано напрями подальшого дослідження, зокрема вивчення уявлень студентів на різних етапах навчання в закладі вищої освіти, викладачів і журналістів-практиків щодо необхідних навичок у когнітивній і діяльнісній площинах професійної компетентності журналіста з метою аналізу й удосконалення змістового та методичного складників журналістської освіти.

Глобалізація як фоновий чинник зовнішнього впливу в переході від модерну до постмодерну / Е. А. Гугнін

Мета дослідження - побудова описової характеристики глобалізації як фонового чинника зовнішнього впливу суспільств, які є культурними лідерами щодо суспільств, які є об'єктами зовнішнього впливу. Дослідження базується на використанні загальнонаукових методів пізнання соціальних явищ і процесів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, типологізації, екстраполяції, операціоналізації, інтерпретації, абстрагування, узагальнення, а також методів логіко-історичного, системного, порівняльного та структурно-функціонального аналізу). За допомогою логіко-історичного методу досліджено характеристику глобалізації як фонового чинника зовнішнього впливу суспільств; методу типологічного аналізу і проаналізовано ознаки культурно-стандартизаційних чинників глобалістичного лідерства. Визначено, що поглиблення постмодерністської деконструкції включає, перш за все, створення нестабільних держав із нестабільними культурними системами. У структуруванні соціального порядку глобалістичні актори пропонують перепідпорядкування культурних систем екстернальним суб'єктам та остаточне розмивання культурної статики на користь безсуб'єктної культурної динаміки. Відзначено, що соціальна статика, якою є культурний порядок, тримається на суб'єктності, тоді як постмодерн поширює уявлення про безсуб'єктну динаміку. Це означає зміщення дослідницьких акцентів із структур на процеси та "потоки" спонтанного культуротворення. Визначено, що така парадигма надає можливість розмивати авторство відповідних культурних впливів та зняти всілякі обмеження у сфері цензурування та фільтрації культурних сенсів. Зрозуміло, що потокова та процесуально-безсуб'єктна картина культурного й соціального світу зазнає спрямованого поширення в тих суспільствах, які стають мішенями неоколонізації та інфільтрування агентів зовнішнього впливу.Побудовано описову характеристику глобалізації як фонового чинника зовнішнього впливу суспільств, які є культурними лідерами, щодо суспільств, які є об'єктами зовнішнього впливу. Побудову здійснено завдяки визначенню культурно-стандартизаційних чинників глобалістичного лідерства та наслідків глобалістичних культурних проєктів для нестійких суспільств. Практичне значення одержаних результатів полягає в збагаченні української соціології теоретичним і методичним обгрунтуванням терміна "глобалізація" як фонового чинника зовнішнього впливу в період модерну та постмодерну.

ПР-технології як засіб формування й використання громадської думки під час інформаційних війн / В. А. Полторак, Я. В. Зоська, А. Г. Стадник

Мета дослідження - виявити особливості впливу ПР-технологій на формування й використання громадської думки під час інформаційних війн. У ході дослідження використано такі методи й підходи: системний аналіз - для з'ясування характеристик, з одного боку, сучасної інформаційної війни, з іншого і стану масової свідомості та громадської думки; структурно-функціональний аналіз - для дослідження особливостей впливу інформаційної війни та реакції на неї громадської думки; порівняльний аналіз - для зіставлення ефектів впливу інформаційної війни на різні групи населення України. Емпіричну базу дослідження становлять дані експертного опитування представників низки специфічних категорій населення: воїнів АТО, волонтерів, викладачів суспільно-політичних кафедр закладів вищої освіти (32 особи, 2016 р.). Розглянуто особливості використання ПР-технологій суб'єктами інформаційних війн для формування громадської думки в населення обох сторін, що протиборствують, та вирішення різноманітних проблем, що постають у ході війни. Проаналізовано специфіку використання таких технологій, як іміджмейкінг, брендинг, приховане управління на НЛП-технології, організація ПР-кампаній тощо. Аналіз здійснено переважно на базі розгляду відповідних проблем, що виникали та виникають у процесі інформаційної війни між Російською Федерацією та Україною, що триває з 2014 р. Наведено приклади використаняня ПР-технологій. Сформульован висновки можуть бути використані як науковцями для розвитку спеціальних соціологічних теорій (соціології масових комунікацій, соціології війни, соціології громадської думки), так і практиками, працівниками систем державного управління та служби безпеки України для поліпшення роботи у сфері інформаційної безпеки держави.

Засоби формування вербальної парадигми архетипного символу "ворог" у медіапросторі / Г. В. Микитів

Мета дослідження - висвітлення словесної парадигми архетипного символу "ворог" у медійному просторі Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ". У роботі застосовано такі методи дослідження: порівняльно-історичний, синтезу та узагальнення - для простеження виникнення дефініцій "символ", "архетип", "архетипний символ", їх порівняння та зіставлення; описовий метод, прийоми контекстного аналізу та інтерпретації - для аналізу архетипного символу "ворог", засобів його вербалізації, виявлення семантичних та структурних особливостей у медіапросторі; системного аналізу - для визначення засобів формування вербальної парадигми архетипного символу "ворог". У роботі розглянуто проблему співвідношення понять "символ", "архетип" та "архетипний символ"; проаналізовано засоби формування словесної парадигми архетипного символу "ворог" та його модифікаторів - образних лексем-символів; описано лексико-семантичне поле архетипного символу "ворог"; окреслено вербалізатори, що його модифікують; репрезентовано вербальну парадигму засобів творення архетипного символу "ворог" у сучасному медіапросторі. Уперше досліджено засоби формування вербальної парадигми архетипного символу "ворог" у сучасному медіадискурсі; окреслено його лексико-семантичне поле та охарактеризовано структуру; доведено, що засобами вербалізації архетипного символу "ворог" у медійному просторі Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" є лексеми на позначення образу нападника, агресора, противника. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що їх можуть використовувати автори журналістських текстів при висвітленні воєнних подій на Сході України для формування асоціативного поля архетипного символу "ворог" з метою кращого сприйняття змісту інформаційного повідомлення.

Застосування лінгвосеміотичного аналізу в дослідженнях медіадискурсу / Н. В. Варех

Мета дослідження - актуалізація методологічних можливостей лінгвосеміотики для аналізу медіадискурсу. У ході дослідження використано загальнонаукові методи: узагальнення, абстрагування, типологізації, - які надали змогу систематизувати напрями лінгво-семіотичного аналізу в царині соціальних комунікацій та окреслити ключові підходи до його застосування. За допомогою спеціально-наукового методу дослідження - лінгвосеміотичного аналізу - розкрито багатошарову структуру концепту "Brexit", продемонстровано його прагматичну динаміку в медіадискурсі, простежено зміну смислових нашарувань у субконцептах. Визначено, що концепт "Brexit" є подієво орієнтованим і характеризується значною мовленнєвою компресією. Він є дискурсотвірним чинником у медіапросторі Великобританії й залежно від етапу життєвого циклу набуває різних конотацій, спричиняє різні субконцепти, які маніфестують варіативні аудиторні очікування. Визначено, що "Brexit" диференціює британську громадськість на дві категорії: "Leavers" та "Remainers", - для кожної з яких характерна своя відповідна риторика. Вказано на те, що вона відрізняється модальністю. Виявлено семіотичне явище подвоєння сигніфікату, яке спостерігається в концептах "UK Brexit" та "Brexit Britain", що підсилюють впливовість стрижневого концепту "Brexit". Уперше використано методологічні можливості лінгвосеміотичного аналізу для вивчення подієво орієнтованих концептів, типових для сучасного медіадискурсу. Лінгвосеміотичний аналіз може бути застосований у медіакритичних студіях для продуктивного опрацювання впливогенного потенціалу новітніх медіаконцептів. Методологія аналізу також може збагатити наукову галузь "Соціальні комунікації".