Анотований список рідкісних та зникаючих видів рослин флори Нижньодніпровських пісків / М. Я. Захарова

Запропоновано список рідкісних видів судинних рослин Нижньодніпровських пісків (Херсонської та Миколаївської області), який включає 126 видів (14,3 % від загального числа видів), що відносяться до 99 родів і 54 родин. Серед них в Європейському Червоному списку - 1 вид (Agropyron dasyanthum), в Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи - 2 види (Salvinia natans), в Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення - 10 видів (усі представники родини Orchidaceae), в списку Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі - 7 видів (Ostericum palustre, Lindernia procumbens, Zostera marina - тільки в Bern), в Червоній книзі України - 34 види (з них: статус "Зникаючий" мають 4 види - Alyssum savranicum, Carex liparicarpos, Fimbristylis bisumbellata, Tephroseris palustris; "Вразливий" - 23 види; "Рідкісний" - 5 видів та "Неоцінений" - 6 видів), в Червоному списку Херсонської області - 41 вид, в Червоному списку Миколаївської області - 7 видів. До загального списку пропонується 42 нових види, які необхідно включити до Червоного списку Херсонської області - 39 видів та Червоного списку Миколаївської області - 14 видів (тільки до ЧСМО - Centaurea odessana, Centaurium spicatum, Moehringia trinervia). Дослідивши хорологію раритетів по аренам встановлено, що найбільший созологічний статус має Кінбурнська коса, яка налічує 72 види, з них - 29 видів судинних рослин, які більше ніде не представлені на Нижньодніпровських пісках (Crambe maritima, Eryngium maritimum, Astrodaucus littoralis, тощо). Друге місце по кількості рідкісних видів займає іванівська арена - 51 вид, з них 12 видів притаманні тільки цій арені (Allium regelianum, Salicornia borysthenica, Tulipa gesneriana). Наступне місце за кількістю созофітів займає Чалбаська арена - 46 рідкісних види, з них - 6 видів унікальні для цієї території (Ostericum palustre, Dactylorhiza majalis, Eremogone rigida тощо). На четвертому місці знаходиться Олешківська арена - 45 видів, 10 раритетів є притаманні тільки цій території (Carex atherodes, Epipactis palustris, Menyanthes trifoliata). П'яте місце займає Збур'ївська арена - 32 созофіти, з них 3 види є характерними тільки для неї, а саме: Athyrium felix-femina, Dryopteris filis-mas та Tephroseris palustris. Передостаннє місце займає Козачо-Лагерська арена - 26 рідкісних видів судинних рослин, 4 созофіти є характерними тільки для цієї території, а саме: Drosera rotundifolia, Nymphaea alna, N. candida та Schoenoplectus mucronatus. Останньою є Каховська арена - 15 видів і тільки 1 вид є ендемічним - Doronicum hungaricum, але його місцезнаходження не було встановлено автором.

Нові та валідизовані назви деяких синтаксонів класу рослинності Festuco-Brometea зі Східної Європи / Д. С. Винокуров

Наведено опис нових, а також відбувається валідизація деяких синтаксонів рослинності класу Festuco-Brometea. Запропоновано справжні степи Східної Європи, поширені від східної частини Румунії до Уралу, відносити до порядку Galatello villosae-Stipetalia lessingianae. Він є проміжною ланкою між мезоксерофітними угрупованнями Центральної та Східної Європи порядку Festucetalia valesiacae Soo 1947 та пустельними степами порядку Tanaceto achilleifolii-Stipetalia lessingianae Lysenko et Mucina in Mucina et al. 2016. Кальцепетрофітні угруповання Понтичного регіону запропоновано об'єднати у порядок Cephalario uralensis-Jurineetalia stoechadifolii. Вони заміщають ценози Stipo pulcherrimae-Festucetalia pallentis Pop 1968 у Східній Європі в умовах більш континентального клімату. Валідизовано союз Galio campanulati-Poion versicoloris, що охоплює угруповання на карбонатних відслоненнях Центрального та Західного Поділля, і є одиницею порядку Stipo pulcherrimae-Festucetalia pallentis Pop 1968 на східній межі поширення, а також асоціацію, що є його лектотипом. Описано нову асоціацію пустельних степів з Республіки Калмикія з союзу Tanaceto achilleifolii-Stipion lessingianae. Окрім того, наведено нову назву Paeonio tenuifolii-Stipetum tirsae для асоціації лучних кримських степів, оскільки стара її назва має бути відхилена внаслідок омонімії.

Аутфітосозологічна характеристика піщаних терас долинного комплексу Дніпро-Карань (Середне Придніпров'я) / І. В. Соломаха, В. Л. Шевчик, О. О. Безсмертна, І. В. Бондар

Виконано дослідження стану збереженості раритетної компоненти флори ділянки налівому березі середньої течії Дніпра площею 19036,5 га, що є об'єктом Смарагдової мережі UA0000337 "Дівички" та пропонується до створення в цих межах національного природного парку. Рослинність представлена лучно-болотними, лісочагарниково-болотними та лісовими угрупованнями. У ландшафтно-генетичному відношенні панівними є чотири типи місцевостей: мілководні акваторії давньостаричних озерець та прибережні мілководдя із водною та прибережноводною рослинністю; підтоплені сегменти притерасних та западинних знижень борової тераси із комплексом чагарниково-лісо-лучно-болотної рослинності; знижених рівнинних та слабопогорбованих сегментів борової тераси із середньобагатими свіжими дерново-підзолистими ірунтами із суборами та дібровами; сегменти піднять геолового походження із сухими слабосформованими грунтами та пісками із сухими борами, сосновими рідколіссями та псамофільними пустошами. Станом на сьогодні, на даному етапі дослідження флори території долинного комплексу піщаних терас Дніпро-Карань можна стверджувати про зростання тут 6 видів-созофітів міжнародного, 13 загальнодержавного та 7 регіонального значення. із числа охоронюваних видів загальноєвропейського значення виявлені популяції 6 видів: Iris hungarica, Jurinea cyanoides, Ostericum palustre, Salvinia natans, Liparis loeselii, Trapa natans (три останні занесені також до Червоної книги України). Окрім цього, на вказаній території зареєстровано популяції ще 10 видів судинних рослин із Червоної книги України, а саме: Dactylorhiza incarnata, Daphne cneorum, Epipactis helleborine, E. palustris, Lycopodiella inundata, Lilium martagon, Neottia nidus-avis, Platanthera bifolia, Pulsatilla pratensis та Stipa borysthenica. Популяції 14 видів-созофітів представлені багатьма локалітетами із високою чисельністю особин та хорошими показниками репродуктивного процесу; 6 видів мають слабку представленість через незначну кількість самих локалітетів та низьку чисельність особин в популяціях; для популяцій 3 созофітів (Liparis loeselii, Lycopodiella inundata, Dryopteris cristata) існує небезпека зникнення у зв'язку із тим, що виявлені лише поодинокі локалітети із незначною чисельністю особин. Зважаючи на сучасний стан та розташування ландшафтного комплексу даної території є досить ймовірним зростання тут ще цілої низки видів-созофітів, що робить актуальним подальше її дослідження.

Лісова рослинність садово-паркових ландшафтів Середнього Побужжя (Вінницька та Черкаська області України) / А. І. Ковтонюк, А. А. Куземко

Дослідження присвячено результатам комплексного фітосоціологічного обстеження лісової рослинності садово-паркових ландшафтів Середнього Побужжя, зокрема встановленню її синтаксономічної структури, з'ясуванню провідних факторів диференціації, аналізу одиниць рослинності і досліджених парків за рівнем видового багатства та різноманітності. Матеріалами для дослідження були 90 повних геоботанічних описів, виконаних на території 15 об'єктів (8 парків пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного, 5 - місцевого значення, один дендрологічний парк загальнодержавного значення і один ландшафтний заказник місцевого значення). Описи оброблялися за допомогою сучасних кількісних методів фітосоціологічних досліджень у середовищі програми Juice. В ході дослідження було отримано сім одиниць рослинності, шість з яких були інтерпретовані до рівня асоціації (Salicetum albae, Urtico dioicae-Alnetum glutinosae, Chelidonio-Robinietum, Tilio-Carpinetum, Isopyro thalictroidis-Carpinetum і Galeobdolo lutei-Carpinetum) і одна як дериватне угруповання. Отримані одиниці репрезентують чотири класи рослинності - Salicetea purpureae, Alnetea glutinosae, Carpino-Fagetea sylvaticae і Robinietea. За допомогою ординаційного аналізу було встановлено найбільшу екологічну відокремленість дериватного угруповання Taraxacum officinale+Fraxinus excelsior, яке об'єднало паркові фітоценози з найбільш інтенсивним доглядом, від решти одиниць рослинності, а також провідну роль вологості і континентальності у диференціації дослідженої рослинності. Порівняльний аналіз синтаксонів і парків за рівнем видового багатства і значеннями індексів різноманітності Шеннона-Уінера і Сімпсона засвідчив залежність цих показників від ландшафтного різноманіття, інтенсивності догляду та площі досліджених парків, а також найвище видове багатство та різноманітність заплавних вільхових лісів класу Alnetea glutinosae, які є дуже рідкісними в досліджених парках. Результати проведеного дослідження можуть бути теоретичним підгрунтям при плануванні управління та реконструкції садово-паркових ландшафтів у регіоні.

Thalictrum foetidum L. у степовій зоні України: нові знахідки та еколого-ценотичні особливості / І. І. Мойсієнко, Д. С. Винокуров, Д. В. Ширяєва

Повідомлено про нові місцезнаходження рідкісного виду рослин, включеного до Червоної книги України - Thalictrum foetidum L. (Ranunculaceae) на території степової зони України. Для території Національного природного парку "Бузький Гард" в Миколаївській області підтверджено відоме місцезнаходження в околицях села Богданівка та виявлено новий локалітет в околицях села Львів. На території Національного природного парку "Кам'янська Січ" в Херсонській області Th. foetidum був виявлений нами вперше. Також вид наводиться нами вперше для території Херсонської області. Дане місцезнаходження є найпівденнішим із усіх відомих в Україні. Подається характеристика умов місцезростання популяцій виду в степовій зоні України та приводиться їх синтаксономічна приуроченість. Загалом,для всіх виявлених нами місцезнаходжень Th. foetidum у степовій зоні характерним є наявність відслонень (кристалічних на території Національного природного парку "Бузький Гард" та вапнякових на території Національного природного парку "Кам'янська Січ"), заростання чагарниками та затінення. Усі локалітети траплялися на крутих і середньокрутих схилах (20 - 60<$E symbol Р>) північної та північно-східної експозиції. На території Національного природного парку "Кам'янська Січ" Th. foetidum зростає в угрупованнях класу Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. ex Soo 1947. В межах Національного природного парку "Бузький Гард" синтаксономічна приуроченість Th. foetidum значно різноманітніша. Крім степових угруповань він виявлений також в ценозах класу Crataego-Prunetea Tx. 1962 та перехідних між класами Crataego Prunetea і Festuco-Brometea, а також в угрупованнях хазмофітної рослинності класів Asplenietea trichomanis (Br.-Bl. in Meier et Br.-Bl. 1934) Oberd. 1977 та Polypodietea Jurko et Peciar ex Boicaiu, Gergely et Codoreanu in Raiiu et al. 1966. Th. foetidum в степовій зоні є надзвичайно рідкісним і тому його популяції потребують подальшого вивчення та застосування природоохоронних заходів у разі потреби.

Копрофільні аскоміцети Національного природного парку "Олешківські піски" (Херсонська область, Україна) / Ю. І. Литвиненко, Д. А. Романова [и др.]

У результаті дослідження копрофільних аскоміцетів Національного природного парку "Олешківські піски" було виявлено 34 види грибів із 14 родів, 10 родини та 5 порядків. Це представники трьох класів: Sordariomycetes - 15 видів, Dothideomycetes - 12, Pezizomycetes - 7. Серед порядків найчисельнішими є Sordariales - 12 видів, Pleosporales - 11 та Pezizales - 7. У родинному спектрі грибів переважають представники Sporormiaceae, Podosporaceae, Coniochaetaceae, Delitschiaceae та Sordariacea, які об'єднують 64,7 % загальної кількості виявлених видів аскоміцетів. Серед родів переважають Coniochaeta, Delitschia, Sordaria, Sporormiella та Triangularia. Екологічні умови території парку є більш сприятливими для розвитку локулоаскоміцетів і піреноміцетів. Кількість знахідок видів дискоміцетів є незначною. Представлено список зареєстрованих видів грибів, для кожного виду вказано локалітети та живильні субстрати. Всі види грибів зібрані на посліді зайця та корови. інші типи копром не досліджувались. З виявлених видів аскоміцетів 31 наводиться вперше для території парку, 15 є новими для степової зони України. Два види аскоміцетів є новими для мікобіоти України та Східної Европи: Coniochaeta hansenii та Sporormiella tetramera. Представлено їх діагнози та фото, обговорюються деталі морфології, субстратної приуроченості та поширення у світі. C. hansenii є досить звичайним та поширеним у світі видом, що переважно трапляється на екскрементах зайцеподібних. На території парку також була зібрана на копромах зайця. S. tetramera належить до поширених у світі, але рідкісних видів копрофільних аскоміцетів, відомих з поодиноких знахідок у небагатьох країнах. У парку зібрана на посліді зайця. Знахідки Coniochaeta leucoplaca, Delitshia perpusilla та Triangularia comata є новими для території степової зони України та вдруге наводяться для нашої держави.

Іcторія дослідження флори водойм та перезволожених територій східної частини Дніпровсько-Донецької западини. (Ч. 1. ХVIII - ХIХ ст.) / А. Б. Рокитянський, Ю. Г. Гамуля

Розглянуто історію дослідження флори водойм та перезволожених територій східної частини Дніпровсько-Донецької западини у XVIII - ХIХ столітті. За результатами проведеного літературного пошуку встановлено, що першими достовірними даними, які містять інформацію про флору регіону датуються серединою-кінцем ХVII століття є флористичні дослідження академіка Й. А. Гюльденштедта та, пізніше, українського історика, філософа Д. І. Багалія, які Rokutianskyi A. B., Gamulya Yu. G. V. N. Karasin Kharkiv National University, Svobody sq., 4, Kharkiv, 61022, Ukraine e-mail: y.gamulya@karazin.ua Submitted 12 April 2021 Recommended by R. Melnyk Published 30 September 2021 Чорноморський ботанічний журнал - том 17, № 2 (2021) іcторія дослідження флори водойм та перезволожених місцезростань східної частини Дніпровсько-Донецької западини (Частина 1. ХVIII - ХIХ ст.) 135 публікують фрагментарні дані щодо складу флори Слобідської України станом на кінець XVI - початок XVII століття. Розквіт ботанічних досліджень в регіоні був пов'язаний з відкриттям у 1804 році Харківського університету. Саме з цього часу починається планомірне дослідження флори Харківської губернії та її окремих повітів. Фундаментальною піонерною роботою, що й тепер є еталоном та відправною точкою для аналізу флори території колишньої Харківської губернії, стала праця В. М. Черняєва "Конспект растений...", опублікована у 1859 році. Чисельні тривалі ботанічні екскурсії з дослідження флористичного різноманіття в цей період відбуваються завдяки активній діяльності Товариства дослідників природи при Харківському імператорському університеті, яке було засновано у 1869 році та зробило значний вклад у розвиток ботанічної науки Лівобережної України. В цей час публікуються анотовані списки, або наводиться загальна характеристика рослинного покриву в численних природничих роботах. У 1791 (1891) р. виходить праця Й. А. Гюльденштедта "Reisen durch Russland", що містить окремі флористичні дані для незначної частини Харківської губернії; у 1842 - 1853 роках К. Ф. Ледебур публікує "Flora Rossica sive enumeration plantarum in totis Imperi Rossici provincis Europaeis, Asiaticia et Americanis hucusque observatarum", що також містить окремі ботанічні відомості для незначної частини Харківської губернії. Лише у 1859 році виходить класична праця В. М. Черняєва щодо флори Харківської губернії та суміжних територій (містить 1769 видів). Проведений аналіз літературних джерел ХіХ століття виявив, що незважаючи на активне дослідження флори та рослинності регіону або його окремих адміністративних територій, жодна спеціалізована флористична робота щодо вивчення флори та рослинності водойм та перезволожених місцезростань нам не відома. Проте у досліджених роботах міститься важлива історична інформація щодо розповсюдження рідкісних для регіону видів, які на теперішній час або зникли, або знаходяться на межі зникнення: Calla palustris, Callitriche stagnalis, Drosera rotundifolia, Ledum palustre, Limnanthemum nymphoides, Trapa natans, Oxycoccus palustris та деякі інші.

Старі штучні парки як осередки різноманіття епіфітних лишайників Півдня України / В. В. Дармостук, О. Є. Ходосовцев

Старі штучні парки є важливою складовою природної та культурної спадщини півдня України, яка представляє значну різноманітність специфічних місцезростань для лишайників. Мета дослідження - проаналізувати загальне різноманіття лишайників у старих парках, а також поширення рідкісних видів, та видів, що охороняються. Більшість матеріалів було зібрано під час експедиційних досліджень протягом 2017 - 2020 років у Херсонській та Миколаївській областях. У цілому, було виявлено 108 видів лишайників та 21 ліхенофільних грибів на території 17 старих парків. Найбільше різноманіття лишайників зафіксовано в парках "Лабіринт" (66 видів) та "Недогірський ліс" (61 видів). Виявлено 18 видів лишайників (16,6 %), занесених до Червоного списку Херсонської та Миколаївської областей та 26 (24 %) рідкісних видів, які приурочені до штучних лісових біотопів. З огляду на це, старі парки є дуже важливими територіями для збереження різноманіття лишайників у степовій зоні України, а також унікальними місцезростаннями таких видів, як Graphis scripta, Hyperphyscia adglutinata, Sclerophora pallida на півдні України. Встановлено, що загальне різноманіття лишайників не мало статистично значущої кореляції із загальною кількістю порід дерев, що може бути пов'язано з домінуванням кількох порід дерев (Fraxinus excelsior, Quercus robur), тоді як більшість інших форофітів молоді та представлені одиничними екземплярами. Усі старі парки мають увійти до природно-заповідного фонду як ботанічні заказники для збереження загального біологічного різноманіття на своїх територіях, захисту від незаконних вирубок та регулювання потенційної рекреаційної діяльності.

Нотовид xSorbaronia fallax (Rosaceae) у флорі України / І. Г. Ольшанський, О. І. Шиндер

xSorbaronia fallax - комплекс штучно вивеведених міжродових гібридів. Це одна з нетрадиційних плодових культур. Єї плоди використовуються в харчуванні та як лікарська сировина. xSorbaronia fallax спорадично вирощують у плодових садах, лісових культурах, лісосмугах, використовують в озелененні. У багатьох країнах - Великій Британії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Бельгії, Нідерландах, Чехії, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Білорусі, окремих суб'єктах Російської Федерації та в США (Коннектикут) xS. fallax є інвазійною. Під час експедиційних досліджень у 2018 і 2020 роках нами відмічено кілька випадків зростання цього нотовиду поза культурою. Нашою метою було узагальнити відомості про спонтанне поширення xS. fallax поза місцями культивування і окреслити її вторинний ареал в Україні. Обговорено проблему таксономії і номенклатури "чорноплідної горобини", яка розповсюджена в Україні і є апоміктичним мікровидом. На нашу думку, для цього Olshanskyi I. G. 1 , Shynder O. I. 2 1 M. G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Tereshchenkivska Str., 2, Kyiv, 01024 Ukraine 2 M. M. Hryshko National Botanical Garden, National Academy of Sciences of Ukraine, Timiryazyevska Str., 1, Kyiv, 01014 Ukraine mail: olshansky1982@ukr.net Submitted 11 April 2021 R ecommended by V. Shapoval Published 30 September 2021 Чорноморський ботанічний журнал - том 17, № 2 (2021) Ольшанський І. Г., Шиндер О. І. 120 нототаксону доцільно було б використовувати назву xSorbaronia mitschurinii, проте це б суперечило International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants. Основна частина публікації присвячена аналізу наявних джерел про вирощування і спонтанне поширення xS. fallax в Україні. Поза культурою цей нототаксон нині росте у Львівській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Сумській областях, а також в околицях Києва. Він спонтанно поширюється на узліссях, вирубках, вздовж лісових доріг, на пасовищах, болотистих і заплавних луках, болотах та торфовищах. xSorbaronia fallax є еукенофітом, ергазіофітом. Локальні спонтанні популяції xS. fallax переважно малочисельні, але деякі з них нараховують від кількох десятків до кількох сотень особин. Показуємо, що є підстави розглядати xS. fallax як потенційно інвазійний нотовид у північних і західних областях України. У додатках наведено перелік відомостей про поширення xS. fallax у культурі та поза нею.

Індивідуальні та групові параметри Rumex alpinus L. (Polygonaceae) як індикатор ступеня порушення карпатських високогірних лучних екосистем / Ю. Й. Кобів

Вивчено індивідуальні (висоту генеративного пагона, довжину сегментів кореневища та їхню кількість на осі наростання) і групові параметри (проєктивне покриття, щільність імматурних особин, генеративних і вегетативних пагонів) клонального високотравного виду - Rumex alpinus у популяціях, що перебувають на різних стадіях антропогенної сукцесії в Карпатах. Цей вид здатний утворювати зімкнені рудеральні угруповання - щавельники (Rumiceta alpini) на угноєному грунті біля стійбищ худоби. Видові властивий тривалий онтогенез і наявність довговічних масивних кореневищ, у яких розмір сегментів відображає життєвість особини у минулі роки. Досліджені показники характеризують ступінь антропогенних змін у лучних екосистемах Карпат на різних етапах їх дигресивно-демутаційних перетворень. Значна кількість імматурних особин насіннєвого походження свідчить про молодий вік популяції і служить індикатором дигресивного спрямування змін в екосистемі. Натомість, у сформованих щільних щавельниках особини насіннєвого походження (зокрема імматурні) майже або цілком відсутні, оскільки у самовідновленні переважає вегетативне розмноження. Найвищі індивідуальні і групові параметри R. alpinus відзначено на площах, що зазнають підживлення гноївкою. Припинення господарського впливу призводить до розрідження популяцій та їх поступового згасання. В інвазійних популяціях відзначено послідовне збільшення річних приростів кореневищ, натомість у регресивних - їхнє скорочення. Rumex alpinus є також компонентом деяких корінних непорушених угруповань, де виявляє невисоку життєвість особин і низьку щільність популяцій. Отже, високі значення індивідуальних і групових показників цього виду є індикатором значного порушення території та її низької цінності з природоохоронної точки зору, натомість його нечасте трапляння лише на окремих невеликих ділянках може свідчити про відсутність або незначний ступінь девастації гірської лучної екосистеми.

Онтогенетична та віталітетна структури популяцій Мuscari botryoides (L.) Mill. (Asparagaceae Juss.) на північно-східній межі ареалу / С. В. Бойчук, В. В. Буджак

Досліджено онтогенетичну та віталітетну структуру восьми популяцій Muscari botryoides з території України. M. botryoides - це рідкісний, ендемічний вид з родини Аsparagaceae, який перебуває на північно-східній межі ареалу та занесений до третього видання "Червоної книги України" зі статусом "зникаючий". Подано характеристику основних онтогенетичних станів виду. Побудовано вікові спектри популяцій. Розраховано онтогнетичні індекси за І. М. Коваленко. У складі досліджуваних популяцій M. botryoides виявлено особини восьми вікових станів: насіння (sm), проростки (p), ювенільні (j), іматурні (im), віргінільні (v), молоді генеративні (g1), зрілі генеративні (g2) та старі генеративні (g3). Субсенільні (ss) та сенільні (s) особини не зареєстровані. Вікові спектри всіх досліджуваних популяцій лівосторонні з переважанням рослин ювенільного онтогенетичного стану. За ознаками онтогенетичної структури усі досліджувані популяції -нормальні, неповночленні. Згідно з класифікацією популяцій О. О. Уранова та О. В. Смірнової вони є нормальними молодими, згідно з класифікацією "Дельта-Омега", запропонованою Л. А. Животовським -молодими, згідно з Л. О. Жуковою та Т. А. Полянською - перспективними. індекси відновлення популяцій дуже високі, а індекси генеративності, старіння та віковості - низькі. Проведено факторний аналіз з урахуванням 17 морфопараметрів M. botryoides, встановлено, що ознаками, які детермінують життєвість особин є: довжина першого листка, ширина цибулини, довжина суцвіття та кількість квіток у суцвітті. Віталітетний аналіз засвідчив, що у більшості досліджуваних популяцій домінують особин середнього рівня життєвості. За віталітетною структурою шість з восьми популяцій відповідають процвітаючому якісному типу, дві популяції перебувають у депресивному стані.

Rudbeckia triloba (Asteraceae), новый вид адвентивных растений во флоре Украины / М. В. Шевера, А. А. Орлов, О. Д. Волуца, Р. Я. Киш

Повідомлено про новий для флори України вид адвентивних рослин Rudbeckia triloba L. (Asteraceae). В Україні основними центрами його культивування є Донецький ботанічний сад НАН України (з 1982 року), Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України (з 1983 року), Ботанічний сад Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також численні приватні сади (наприклад, в Ужгороді з 1973 року, у Кривому Розі Дніпропетровської обл. з 2013 р. та населених пунктах Житомирської області з 2016 р.). У здичавілому стані рослини виду зафіксовані у наступних населених пунктах: місті Харкові (2010), селі Дачне Бахчисарайського району, місті Сімферополі (2012), селі Зарічне Сімферопольського району АР Крим (2018), місті Чернівці (2014), місті Одеса (2014), місті Лозова Харківської області (2014), місті Черняхів (2015), місті Малин (2017), селі Івниця Андрушівського р-ну Житомирської області (2019), місті Рахів (2016), між містом Перечин та селом Малий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області (2018). Наведено таксономічну та морфологічну характеристики виду, відомості про тип, дані про первинний та вторинний ареали, еколого-ценотичну приуроченість. Вид має північноамериканське походження, за способом занесення - ергазіофіт, за ступенем натуралізації - ергазіофігофіт/колонофіт. У відомих локалітетах окремі особини або нечисленні їх групи, які відмічені у складі несформованих рослинних угруповань, лише на Житомирському Поліссі рослини зафіксовані у складі ценозів союзу Arrhenatherion elatioris Luquet 1926 (Arrhenatheretalia elatioris Tx. 1931, Molinio-Arrhenatheretea Tx. 1937) - у ксеромезофітних умовах при повному освітленні та союзу Aegopodion podagrariae Tx. 1967 (Circaeo lutetianae-Stachyetalia sylvaticae Passarge 1967, Epilobietea angustifolii Tx. et Preising ex von Rochow 1951) - у мезофітних умовах при значному затіненні. Подано картосхему поширення виду в Україні.

Дві нові асоціації для галофітної рослинності України / Д. А. Давидов, А. О. Давидова

Узагальнено дані щодо синтаксономії угруповань зі значною участю двох малопоширених на території України видів-галофітів - Frankenia pulverulenta L. i Camphorosma annua Pall. Угруповання з переважанням Frankenia pulverulenta описано у Північному Причорномор'ї (Скадовський район Херсонської області) і Керченському Приазов'ї (Ленінський район АР Крим). На основі кластерного аналізу у програмі Juice за допомогою алгоритму TWINSPAN модифікований вони визначені як нова для науки асоціація Puccinellio fominii-Frankenietum pulverulentae Davydova & Davydov ass. nova, яка належить до союзу Frankenion pulverulentae Rivas-Martinez ex Castroviejo & Porta 1976, порядку Frankenietalia pulverulentae Rivas-Martinez ex Castroviejo & Porta 1976 і класу Saginetea maritimae Westhoff & al. 1962. Усі ці синтаксони вищого рангу раніше для України не наводилися. До цього часу вважалося, що угруповання класу Saginetea maritimae репрезентують ефемерну гало-субнітрофільну рослинність тільки Атлантичного узбережжя і Західного Середземномор'я, а Frankenia pulverulenta на території України є лише супутнім видом у складі фітоценозів різних асоціацій, що належать до інших класів галофітної рослинності - Therosalicornietea Tuxen in Tuxen & Oberdorfer 1958, Kalidetea foliati Mirkin & al. ex Rukhlenko 2012 і Festuco-Puccinellietea Soo ex Vicherek 1973. Також наведено результати порівняльного аналізу угруповань зі значною участю Camphorosma annua. У складі цих угруповань виділено два синтаксони, що відрізняються за видовим складом та екологією. Перший з них відомий у вітчизняних джерелах під назвою Camphorosmo annuae-Puccinellietum distantis Shelyag-Sosonko & Solomakha 1987, однак за флористичним складом і структурою його ценози цілком відповідають тим, що відомі з Центральної Європи під назвою Camphorosmetum annuae Soo 1934. Остання назва має пріоритет за роком публікації і має вживатися замість Camphorosmo annuae-Puccinellietum distantis. Другий синтаксон описано як нову для науки асоціацію Puccinellio giganteae-Camphorosmetum annuae Davydov ass. nova. Обидві асоціації з переважанням Camphorosma annua віднесено до порядку Puccinellietalia Soo 1947 класу Festuco-Puccinellietea, але до різних союзів: Puccinellion limosae Soo 1934 (Camphorosmetum annuae) і Puccinellion giganteae Golub & Solomakha ex Dubyna & Neuhauslova 2000 (Puccinellio giganteae-Camphorosmetum annuae). Для усіх синтаксонів зазначено номенклатурні цитати, типи та їх діагностичні види.

Еколого-ценотична структура флори регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" (Полтавська область, Україна) / О. Р. Ханнанова

Встановлено екологічну та еколого-ценотичну структуру флори регіонального ландшафтного парку "Гадяцький". За відношенням до провідних екологічних факторів - світла та вологи - у флорі парку переважають мезофіти (378 видів; 39,9 %) та геліофіти (449 видів; 47,5 %) відповідно. У географічному відношенні мезофіти є представниками неморального і частково бореального елементів. Переважання геліофітів серед геліоморф свідчать про наявність на території парку відкритих біотопів. За широтою еколого-ценотичної амплітуди панівне місце займають гемістенотопи (321 вид; 33,9 %) та стенотопи (299; 31,6 %). Це зумовлено входженням території до екотонної ділянки двох природних зон, у результаті чого багато видів зростають на межі своїх ареалів і мають вузькі синекологічні амплітуди. За участю видів у характерних рослинних угрупованнях абсолютно переважають асектатори (749; 79,1 %). На основі ценотичної приуроченості представників флорирегіонального ландшафтного парку "Гадяцький" розподілено за 18 екологоценотичними групами (степова, лучно-степова, піщано-степова, піщано-вологолучна, лучна, неморально-лісова, бореально-лісова, узлісна, болотно-лісова, лучно-болотна незасолених місцезростань, лучно-болотна засолених місцезростань, болотна, прибережно-водна, водна, група видів із широкою екологічною амплітудою, рудеральна, сегетальна, види інших груп). Відмічено значну участь видів у групах, що належать до зональних для Лісостепу типів рослинності, - неморально-лісової та лучно-степової (по 96 видів; по 10,1 %). Наявність у межах парку та на суміжних із ним територіях антропогенно трансформованих ділянок позначилася на флористичному складі природних угруповань. Екологічний та ценотичний аналізи флори показують її гетерогенний характер. Виділені екоморфи є досить диференційованими та свідчать про різноманітний спектр екологічних умов біотопів.

До питання про видову самостійність Tamarix odessana Steven ex Bunge / О. М. Царенко, М. М. Федорончук, Т. Б. Вакуленко, Г. М. Шихалєєва

Наведено результати порівняльного дослідження морфологічних ознак вегетативних й генеративних органів рослин Tamarix ramosissima Ledeb. Та T. odessana Stevenex Bunge. Таксономічний статус T. odessana, описаного Х. Стевеном з околиць Одеси (Україна), неоднозначно трактується у різних флористичних зведеннях: його розглядають як окремий вид чи форму, надають статус різновиду у складі T. ramosissima, або взагалі не визнають. Опрацювання чисельних гербарних зразків (KW) було проведено з метою з'ясування питання щодо можливості існування T. odessana як самостійного виду. Особливо цінними були матеріали з гербарної колекції М. С. Турчанінова (KW), де представлений також один зразок, зібраний в "Бессарабії", спочатку визначений В. Бессером як "T. tetrandra M. B.", а потім перевизначений як T. odessana. Також ретельно була вивчена фотокопія типового зразка T. odessana (Museum Botanicum Univ. (H) Helsinki). Для порівняння були досліджені гербарні зразки T. ramosissima, зокрема зразок "№ 718. In arenosis ad lacum Noor-Saisan. Fr. et Augusts. Kar. et Kir. 1840" (KW), зібраний з тієї ж території, що і типовий зразок T. ramosissima. Для більшої достовірності були досліджені й інші зразки обох видів та проаналізовано їх першоописи. Встановлено, що за морфологічними ознаками, переважно генеративних органів (форма віночка, пелюсток, чашолистків, стилодія з приймочками) вид T. odessana добре відрізняється від T. ramosissima. Представлена порівняльна таблиця з морфологічними характеристиками рослин обох видів та фотографії їх вегетативних й генеративних органів, за якими вони найпомітніше різняться. Проте, для остаточного вирішення питання видової самостійності T. odessana доцільно було б в подальшому залучити молекулярно-біологічні дані, які на сьогодні відсутні.

Попередні відомості про гриби та грибоподібні організми Національного природного парку "Дністровський каньйон" / О. Ю. Акулов, А. С. Усіченко

Під час дослідження мікобіоти Національного природного парку "Дністровський каньйон" (Тернопільска обл.) виявлено 337 видів грибів та грибоподібних протистів, серед них 25 належать до відділу Myxomycota, 2 - Zygomycota, 192 - Ascomycota та 118 - Basidiomycota. Чотири види (Neocucurbitaria prunicola, Neomedicopsis prunicola, Polyscytalum neofecundissimum та Roussoella euonymi) нещодавно були описано як нові для науки. 21 вид з території дослідженого національного парку є новими для України. Це Acremonium domschii, Arachnocrea stipata, Bertiella rhodospila, Ceratostomella pyrenaica, Colletotrichum eryngiicola, Cosmospora arxii, Dialonectria diatrypicola, Fenestella media, Hypomyces subiculosus, Isaria fumosorosea , Massaria campestris, Nectriopsis oropensoides, Parafenestella rosacearum, Pseudocosmospora eutypae, P. eutypellae, P. hypoxylicola, Repetophragma inflatum, Stylonectria carpini,Thyronectria rhodochlora, Tolypocladium microsporum та Tympanosporium parasiticum. Ще 17 видів є рідкісними. Серед них три Kavinia himantia, Mucronella calva та Xylobolus frustulatus є видами-індикаторами корінних, добре збережених лісів. Серед зібраних грибів переважна більшість є ксилофільними (181 вид) та мікофільними (69 видів). Гриби решти екологічних груп у парку залишаються майже недослідженими.

Koeleria moldavica (Poaceae): географічне поширення, екологічні умови місцезростань та ценотична приуроченість / М. О. Баранець, Г. Н. Шоль, В. В. Кучеревський

За результатами власних флористичних досліджень, опрацювання гербарних фондів KW, KRW, CWU, YALT та за літературними даними наведено хорологію рідкісного ендемічного виду Koeleria moldavica в Україні та Республіці Молдова. Встановлено, що вид поширений ширше, ніж вважали раніше. Загалом ареал K. Moldavica охоплює степові райони Причорноморської низовини та лісостепові - південної частини Подільської височини. Наведена екологічна характеристика місцезростань виду. Встановлено приуроченість K. moldavica виключно до вапнякових відслонень переважно середньої течії Дністра, інгулу, інгульця та пониззя Дніпра, де вона росте на примітивних та бідних дерново-степових грунтах. На території України в нижній частині долини Дніпра відомо 5 місцезнаходжень виду, у долині інгульця та його притоки річки Висунь - 6, у долині інгулу - 5, в Одеській області - 4. На території Республіки Молдова в середній течії річки Дністер відомо загалом 12 місцезнаходжень, з них більшість зосереджена в околицях міста Рибниця та в басейні річки Ягорлик. Koeleria moldavica не утворює власної формації, зрідка виступає в ролі субдомінанта, а здебільшого - асектатора. Також вид є важливим компонентом багатьох асоціацій рідкісних формацій: Jurineeta brachycephalae, Stipeta capillatae, S. lessingianae, S. asperellae, S. ucrainicae, Botriochloeta ischaemi, Chamaecytiseta granitici, Elytrigieta stipifoliae, Galatelleta villosae або є одним із компонентів агломеративних угруповань на вапняках. Указано основні антропогенні та природні чинники, які призводять до скорочення чисельності популяцій виду. Для збереження популяцій K. moldavica пропонується створення нових природно-заповідних об'єктів в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях та включення виду до Червоної книги України.

Синтаксономія полезахисних лісових смуг Середнього Придніпров'я / І. В. Соломаха, В. Л. Шевчик

Виконано дослідження рослинних угруповань полезахисних лісових смуг на території Середнього Придніпров'я, сформованих для захисту сільськогосподарських угідь від несприятливих кліматичних умов. Різноманітність рослинних угруповань лісосмуг потребує нових синтаксономічних рішень у зв'язку з суттєвою їх відмінністю від природних лісових угруповань. На основі виявленого ценотичного впливу деревних видів було розроблено синтаксономію полезахисних лісових смуг. Її створення стало можливим завдяки охопленню всього видового складу, в тому числі типових рудеральних видів та видів природних лісів та чагарників, які набули здатність до існування в цих біотопах. Комплексні ценотичні дослідження наявних угруповань викликали потребу в виділенні нового союзу Sambuco nigrae-Quercion robori у межах основного порядку синантропної деревно-чагарникової рослинності Chelidonio-Robinietalia pseudoacaciae класу Robinietea з описом нових для науки асоціацій Alliario petiolatae-Ptelietum trifoliatae, Elytrigio repentis-Quercetum robori, Sambuco nigrae-Quercetum robori. Крім того, було описано ще три нові асоціації Poo nemoralis-Tilietum cordatae, Geo urbano-Fraxinetum та Balloto nigrae-Ulmetum, що відносяться до союзу Geo-Acerion platanoides. Фітоценози, що виділені в ранзі нових синтаксонів, є результатом спонтанного становлення еконіш популяцій аллохтонних та автохтонних видів регіональної флори Лісостепу України за умов едифікаторноговпливу штучно створених деревостанів. Надано екологічну та флористичну характеристику ідентифікованих та вперше описаних синтаксонів.

Conspectus of old settlements flora of the Lower Dnipro = Конспект флори городищ Нижнього Придніпров'я / I. I. Moysiyenko, P. M. Dayneko [et al.]

Протягом минулих століть високий рівень сільськогосподарського виробництва призвів до значного зменшення степової рослинності. У трансформованих ландшафтах півдня України пам'ятки культури, такі як старі поселення, можуть бути потенціальними місцями для збереження біорізноманіття. Протягом останніх років (2010 - 2019) нами була приділена увага 18 городищам Нижнього Придніпров'я, площа яких варіюється від 1,1 до 18,7 га. Всі городища розташовуються на крутому березі Дніпра по обидві сторони, в основному між двома близько розташованими балками. Річкова тераса і балки були гарним природним захистом для городищ з трьох сторін, а з четвертої вони були захищені штучним ровом і валом. Окрім того, ключовою роллю розташування городищ був Дніпро як провідна водна магістраль для торгівлі та формування економічної структури у класичний та елліністичний періоди. Конспект флори городищ Нижнього Придніпров'я включає 526 видів судинних рослин, що відносяться до 279 родів, 74 родини, 3 класи та 2 відділи. На одному городищі росте від 125 до 290 видів судинних рослин, в середньому 178. Городища з найбільшою площею характеризуються найбільшими показниками видів. Рівень созологічної цінності по окремим городищам неодноманітний. В цілому, на частину охоронюваних рослин припадає 30 видів (6 %). З них 10 видів включені до Червоної книги України (Astragalus borysthenicus, A. dasyanthus, Elytrigia stipifolia, Gymnospermium odessanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana, T. gesneriana) та 20 видів до Червоного списку Херсонської області (Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Dianthus andrzejowskianus, Ephedra distachya, Ferula capsica, Fraxinus excelsior, Hyacinthella leucophaea, Jurinea salicifolia, J. stochadifolia, Limonium platyphyllum, Linaria macroura, Linum czernjajevii, Prangos odontalgica, Quercus robur, Silene supina, Valeriana stolonifera, Veronica capsellicarpa, Vinca herbacea, Vitis sylvestris).

Участь видів роду Epilobium (Onagraceae) у біотопах України / М. М. Федорончук, Н. Б. Клімович

Наведено результати ценотичного і екотопічного аналізу видів роду Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss.) у біотопах України. У флорі України налічується близько 20 видів роду Epilobium s. l. (вкючаючи Chamerion). Переважна більшість з них - це багаторічні трави або напівчагарники з довгими надземними або підземними повзучими гонами. Види роду Epilobium належать до двох типів екологічних груп - мезофіти та гігрофіти. Характерними біологічними особливостями видів роду Epilobium є висока морфологічна мінливість, а також міжвидова гібридизація. Представники роду Epilobium зростають головним чином по берегах річок, у канавах, на заплавних луках, у вологих лісах, на болотах, на вирубках і по згарищах. Багато видів трапляються в горах від верхнього лісового до альпійського поясу. Низка видів роду Epilobium бере активну участь у формуванні різних типів біотопів (за класифікацією EUNIS, адаптованої для України). Epilobium hirsutum L. є константним й характерним видом біотопу Е:1.13 - Вологі високотравні угруповання, або за класифікацією біотопів України В4.1.6 - Високотравні окрайові нітрофільні біотопи низинних річок та біотопу Т3.3.2 - Мокрі луки з домінуванням високотравія. Epilobium montanum L. є константним й характерним видом біотопу G:1.123 - Березові ліси свіжих та сухих умов та біотопу К2.2.1 - Осипища вапняків Карпат, а також бере активну участь у формуванні ще одного біотопу фанерофітного типу G:2.111 - Ліси Picea abies Полісся. Характерними видами біотопу - К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат є E. collinum C. C. Gmel. та E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. - характерний для болотного гірського підтипу біотопу Б1.21а - Жорстководні джерела та струмки на туфах і травертинах. Epilobium alpestre (Jacq.) Krock. - є характерним видом біотопу Т4.4.1 - Субальпійське широколистяне високо трав'я на силікатних субстратах, а також є одним з характерних видів для біотопу Т4.4.2 - Субальпійське широколистяне високо трав'я на карбонатовмісних субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) - один з домінантів травіяного ярусу біотопу В4.2.2 - Слабо зарослі трав'яною рослинністю гравійні береги гірських потоків, а також є одним із характерних видів угруповань біотопу Ч7.2 - Чагарникові зарості гравійних берегів.