Антагоністичні властивості нових штамів мікроорганізмів, ізольованих із грунтів Молдови: 1, 2007

Установлено, що активними антагоністами фітопатогенних грибів Alternaria alternata, Botrytis cinerea і Fusarium graminearum є вилучені з грунту Молдови представники роду Streptomyces і бактерії роду Bacillus. Значно менше антимікробні властивості виявляли гриби роду Penicillium і бактерії роду Pseudomonas. Ріст дріжджів ці ж самі штами затримували активніше за інших.

Антибактеріальна активність комплексних сполук нітрату кадмію (II) з 3-, 4-нітробензгідразидами: 3, 2008

Досліджено антибактеріальні властивості комплексних сполук (ди-мета-нітро-к<^>3-О,О'О''-біс[біс(3-бензгідразиду-к<^>2N',О) кадмію (II)] динітрату ([Cd(3-NBA)2NO3]NO3) та аква(нітрато-к<^>2О,О')біс(4-нітробензгідразиду-к<^>2N<^>2,O)кадмію(II)нітрату ([Cd(4-NBA)2NO3H2O]NO3) стосовно умовно патогенних мікроорганізмів - збудників нозокоміальної інфекції людини. Охарактеризовано можливість застосування зазначених сполук як нових хіміотерапевтичних і/чи дезінфікувальних засобів.

Антимікробні властивості N-бензотіазол-2-іл-бензенсульфонаміду і його аналогів з нуклеофільними замісниками: 3, 2008

Встановлено, що N-бензотіазол-2-іл-бензенсульфонамід (сполука I) і його похідні з нуклеофільними замісниками (сполуки II, III і IV) дозозалежно пригнічують in vitro ріст S. aureus, P. aeruginosa і S. enteritidis. Інгібувальний вплив на стафілокок не залежав від структури похідних. Водночас, аналоги з нуклеофільними замісниками були більш активними у порівнянні зі сполукою I щодо грамнегативних бактерій. За присутності пара-амінобензойної кислоти антимікробна дія сполуки I знижувалася приблизно на 40 %, а сполук III і IV майже не змінювалась.

Бифидобактерии и их биологические свойства: 1, 2008

Представлены данные литературы и исследований автора в области биологии бифидобактерий. Изложены сведения о развитии и современном состоянии таксономии бифидобактерий и о фенотипических признаках этой группы микроорганизмов. Проанализированы работы по изучению антагонистических, адгезивных свойств бифидобактерий. Освещен вопрос использования бифидобактерий в составе пробиотических препаратов.

Біопаливні елементи - проблеми і перспективи розвитку. I. Ферментні паливні елементи: 3, 2008

Розглянуто проблеми, проаналізовано стан і визначено перспективи розвитку біопаливних елементів - електрохімічних пристроїв, в яких за допомогою мікроорганізмів здійснюється пряме перетворення хімічної енергії різноманітних речовин (вуглеводів, жирів, білків та ін.) в електричну в результаті біохімічних трансформацій.

Вивчення адгезивних властивостей штамів збудників бактеріального раку винограду: 3, 2008

Модифіковано методику визначення адгезивності бактерій на рослинних тканинах. Вивчено адгезивні властивості 13 штамів Rhizobium vitis, виділених із винограду та грунту виноградників, і штаму R. radiobacter, виділеного з троянд. Показано, що штами патогенних ризобій на 4-х тест-рослинах характеризувалися різними рівнями адгезивності (від <$E 7,0~symbol С~0,4~cdot~10 sup 2> до <$E 0,9~symbol С~0,1> КУО/мм<^>2). Найбільша кількість клітин патогенних ризобій прикріплялася до тканин винограду та троянд, а найменша - до тканин хризантеми та каланхое.

Влияние комплекса мезо-тетра(4-N-метил-пиридил) порфирина с висмутом на рост и формирование биопленки Pseudomonas aeruginosa ATCC 27853: 1, 2008

Комплекс мезо-тетра(4-N-метил-пиридил) порфирина с висмутом обладает выраженной способностью ингибировать рост Pseudomonas aeruginosa в суспензионной культуре. Повышение ингибирующего эффекта наблюдалось в интервалах концентраций от 0,04 до 4 и от 40 до 80 мкмоль. Максимальная из использованных концентраций (80 мкмоль) ингибировала рост P. aeruginosa на 80 %. Металлокомплекс в концентрациях 0,04 и 40 мкмоль ингибировал образование биопленки в 1,8 и 2,7 раза, соответственно. При этом снижается способность клеток P. aeruginosa синтезировать кислые мукополисахариды и образовывать конгломераты.

Влияние препарата бактериофага Clostridium perfringens на функциональное состояние макрофагов: 1, 2008

Показано, что препарат бактериофага Clostridium perfringens in vivo и in vitro подавляет фагоцитарную способность макрофагов брюшной полости и селезенки и образование ими активных форм кислорода. Выраженность этих эффектов зависит от длительности приема препарата и его концентрации в среде инкубации. Эти изменения сопровождаются усилением синтеза фактора некроза опухолей <$E alpha> как в организме, так и в культуре макрофагов in vitro. Препарат не оказывает прямого токсического влияния на макрофаги.

Внеклеточные полисахариды дрожжей Cryptococcus albidus (Saito) Skinner: 1, 2008

Изучен моносахаридный состав внеклеточных полисахаридных препаратов дрожжей C. albidus УКМ У-1028, 1063 и 1066, доминирующим углеводом которых была манноза (до 67 %). Отобран штамм C. albidus УКМ У-1066, в составе внеклеточных полисахаридов которого преобладали манноза (58 %), глюкоза (21 %) и ксилоза (16 %). Полученный препарат можно использовать в качестве сорбента микотоксинов.

Вплив бактерій роду Rhizobium на концентрацію пігментів і крохмалю у рослин гороху: 3, 2008

Вивчено вплив інокуляції бульбочковими бактеріями роду Rhizobium на концентрацію пігментів і крохмалю у рослин гороху посівного Pisum sativum L. На початкових етапах онтогенезу гороху концентрація хлорофілу a і антоціанів була більшою у порівнянні з контролем у всіх інокульованих бактеріями рослин. Обробка місцевими штамами RRL7, RRL8, RRL11 і референтним штамом Rhizobium leguminosarum 245a не впливала на концентрацію каротиноїдів у листках протягом всього періоду онтогенезу рослин гороху. Концентрація крохмалю у фазі 4 - 5 листків у рослинах P. sativum L., інокульованих бактеріями штамів RRL8, RRL11 і 245a, була нижчою у порівнянні з контролем.

Вплив посівного матеріалу на амілолітичну активність штаму Aspergillus niger СNMN FD-02: 1, 2007

Установлено, що активність як стандартних, так і кислотостабільних амілаз є вищою у разі використання 10 мл на 200 мл живильного середовища водної суспензії (<$E 1~times~10 sup 6> спор/мл) спор 12 - 14-денної культури, яка виросла на скошеному середовищі сусло-агар за температури 28 - 30 <$E symbol Р>C. У цьому випадку максимум накопичення амілолітичних ферментів і культуральної рідини зареєстровано на 6-ий день культивування та складає 172,2 од/мл для стандартних амілаз (pH 4,7) і 274,0 од/мл для кислотостабільних (pH 2,5). Для вегетативного інокулюму оптимальним є 24-годинний розплодок у кількості 15 мл, що забезпечує активність стандартних кислотостабільних амілаз, яка дорівнює 145,2 і 143,6 од/мл, відповідно.

Вплив сірководню на Saccharomyces cerevisiae: 3, 2008

Досліджено ріст Saccharomyces cerevisiae у середовищах із різними концентраціями сірководню. Сірководень концентрацією 9,4 мМ повністю пригнічує ріст дріжджів за аеробних та анаеробних умов. На електронно-мікроскопічних фотографіях клітин, оброблених сірководнем, добре помітні зміни у клітинній стінці, цитоплазматичній мембрані та вакуолі. Оброблення клітин сірководнем у концентрації 31,3 мМ протягом 45 хв забезпечує 16 % виживання дріжджів. Виділено ауксотрофні мутанти з клітин, оброблених сірководнем.

Долгосрочное прикрепление миксобактерий Myxococcus xanthus: 1, 2007

Изучено долгосрочное прикрепление бактерий Myxococcus xanthus V-25 и M. xanthus 422 к гидрофобным и гидрофильным поверхностям. Показано, что миксобактерии лучше прикреплялись к гидрофобным поверхностям. Периодат натрия способствовал откреплению от обоих типов поверхностей, в отличие от протеазы и хлорамфеникола. Присутствие Zn, Pb, Cd и Cr приводило к изменениям в прикреплении штаммов к обоим типам поверхностей. Наблюдалось снижение прикрепления в фазе гибели клеток, по сравнению с экспоненциальной и стационарной фазами, однако не было выявлено значительных отличий в изученных свойствах клеточной поверхности на различных фазах роста. Прикрепление бактерий обоих штаммов снижалось с повышением рН. На основании полученных результатов обсуждены возможные механизмы долгосрочного прикрепления миксобактерий.

Жизнь и научно-педагогическая деятельность академика Д. К. Заболотного в Одессе (28.12.1866 - 15.12.1929): 1, 2007

На основании изучения архивных материалов Института архивоведения НБУ имени В. И. Вернадского АН Украины, Государственного архива Одесской области, личных архивов преподавателей Одесского университета и литературных источников рассмотрены основные события в научно-педагогической деятельности Д. К. Заболотного, которые связаны с его пребыванием в г. Одесса в разные годы.

Жирнокислотный состав бактерий рода Psychrobacter, выделенных из воды Черного моря: 1, 2008

Отмечено, что жирнокислотные спектры трех штаммов бактерий, выделенных из воды Черного моря и отнесенных согласно данным фенотипического анализа и частичного сиквенса 16S рРНК к роду Psychrobacter, были типичными для представителей этого рода и содержали в качестве важнейших компонентов ненасыщенные жирные кислоты С18:1 (61,89 - 74,86 %), С17:1 (6,48 - 22,96 %) и С16:1 (4,58 - 7,26 %). В качестве минорных компонентов присутствовали С12:0, С16:0, С18:0, у отдельных штаммов - 12-изо-С15:0 и изо-С17:0 кислоты. Результаты фенотипических и хемотаксономических исследований свидетельствуют об отличиях черноморских изолятов от эволюционно близкого им вида P. glacincola.

Использование гидроген сульфида и накопление элементной серы в клетках Thiocystis sp.: 1, 2008

Исследованы закономерности утилизации гидроген сульфида и накопления серы в клетках пурпурных серобактерий Thiocystis sp. Скорость использования гидроген сульфида бактериями зависит от его содержания в среде. Освещение культуры 1000 лк и высокие концентрации гидроген сульфида (свыше 200 мг/л) содействуют более быстрой его утилизации клетками. Максимальное накопление элементной серы наблюдается на 6 сут культивирования. Интенсивность освещения и содержимое гидроген сульфида в среде являются теми факторами, которые регулируют накопление серы в клетках бактерий. После использования гидроген сульфида из среды гранулы серы в клетках освобождаются от белковой мембраны, и сера используется в процессе бескислородного фотосинтеза как донор электронов.

Інактивація стафілококового бактеріофага в присутності синтетичних порфіринів: 3, 2008

У модельній системі бактеріофаг - бактерія-хазяїн вивчено вплив синтетичних порфіринів на інфекційні властивості стафілококового фага. Показано, що за темнових умов антифагову активність чинять металокомплекси тетрахінолінілпорфірину з цинком і вісмутом в концентрації 10 мкМ. Вісмутові комплекси протопорфірину IX і тетрапіридилпорфірину знижують інфекційність бактеріофага за усіх досліджених концентрацій (0,1; 1 і 10 мкМ). Після фотоактивації всі сполуки на 30 - 70 % пригнічували здатність бактеріофага лізувати клітини S. aureus. Інактивацію стафілококового бактеріофага за темнових умов спостережено через 24 год після додавання порфіринів, а за фотоактивації - через 20 хв.

Клонирование гена глюкозооксидазы в Penicillium adametzii ЛФ F-2044.1: 3, 2008

Для клонирования гена gox в P. adametzii ЛФ F-2044.1 сконструирован вектор pNOM102-GOX и отработаны условия получения протопластов гриба. Проведена электропорация P. adametzii ЛФ F-2044.1 и отобраны трансформанты, устойчивые к антибиотику генетицин. Штаммы P. adametzii ЛФ F-2044.1.17 и P. adametzii ЛФ F-2044.1.18 обладали повышенным уровнем синтеза глюкозооксидазы по продуцирующей способности мицелия в 2 - 2,5 раза. Установлено, что для сохранения векторов в составе трансформантов необходимо их поддержание на среде, содержащей антибиотик.

Кcиланази мікроорганізмів: 3, 2008

Наведено дані щодо ксиланаз - ферментів, які беруть участь у розщепленні природних полісахаридів, зокрема ксиланів. Показано, що залежно від походження структура та хімічний склад ксиланів значною мірою варіюють, що обумовлює участь в їх розщепленні, крім ксиланаз, і інших ферментів, таких як арабінофуранозидази, <$E beta>-глюкуронідази, естерази. Показано, що здатність продукувати ферменти, які деградують ксилан, є притаманною грибам, актиноміцетам та еубактеріям. Ксиланази різного походження відрізняються фізико-хімічними властивостями, субстратною специфічністю. Показано можливість застосування ксиланаз у целюлозно-паперовій і харчовій промисловості, у виробництві хліба, напоїв, текстилю.

Моноцукридний склад рабдовірусів, ізольованих з тварин та рослин: 1, 2008

Вивчено моноцукридний склад глікопротеїнів зоорабдовірусу везикулярного стоматиту (ВВС) і фітопатогенних рабдовірусів - вірусу кучерявої карликовості картоплі (ВККК) і вірусу плямистості аїру (ВПА). У процесі порівняння моноцукридного складу всіх 3-х представників рабдовірусів виявлено загальні моноцукриди - глюкозу, манозу, галактозу, арабінозу, фукозу. Домінуючими із них у складі ВККК і ВВС присутні глюкоза і маноза (35,2, 21,6 % і 23,8, 49,6 % відповідно), для ВПА - глюкоза і галактоза (24 і 16,4 % відповідно). ВККК і ВПА на відміну від ВВС містять рамнозу (3 і 9,7 % відповідно). У всіх цих вірусах поряд із моноцукрами виявлено також і аміноцукри глюкозамін і галактозамін.