Ad hoc фантастика у драматургії Юніє Палмотича

Розглянуто особливості фантастичного дискурсу у творах відомого хорватського драматурга Ю. Палмотича. На прикладі трьох драм - "Квітослава", "Бісерниця" та "Павлімир" - досліджено стратегію введення у текст міфологізованих псевдоісторичних дійових осіб, фантастичних персонажів і предметів, які походять із народного фольклору, демонології та карнавального дискурсу, створення відповідного антуражу. Простежено моделі функціонування псевдоісторичних і фантастичних істот як ідеограм, символів та емблем. Обгрунтовано доцільність використання терміна ad hoc фантастика для аналізу творів Ю. Палмотича.

Anthologies of 'young' prose as a reflection of the poetics of new generations of Serbian literature in the early 21st century = Антології "молодої" прози як відображення поетики нових генерацій у сербській літературі початку XXI ст.

На прикладі антологій так званих молодих (окреслення тимчасового характеру; зазвичай вживається під час виходу на літературну сцену нового покоління письменників, пов'язане не з конкретною поетикою, а з бажанням внести зміни в актуальну), розглянуто новітні тенденції в сучасній сербській прозі. Генераційні поетики в сучасній сербській літературі рідко ставали предметом спеціального дослідження, особливо ж актуальною є проблема вивчення під цим кутом зору прози початку XXI ст., яка ще чекає на теоретичне й історико-літературне осмислення. Антології сербської "молодої прози" початку XXI ст. трактуються як орієнтири генераційної поетики і вписуються у контекст сербської літератури попередніх поколінь.

Ars poetica: Маланюк - Тувім (інтертекстуальний діалог)

В поезієзнавчому дискурсі йдеться про поетичні твори Є. Маланюка та Ю. Тувіма, в яких розглянуто питання мистецтва поетичного. Створено модель аналізу інтертекстуального діалогу обох поетів.

Bosnian-Herzegovinian and Montenegrin literature among Ivan Franko's creative interests = Боснійсько-герцеговинська та чорногорська література у колі творчих зацікавлень Івана Франка

Постановка проблеми: творчий перекладацький доробок І. Франка у розглядуваній царині кількісно не такий уже й великий, але він надає змогу проілюструвати низку наукових положень, має значний евристичний потенціал, велику теоретичну цінність, що вже надало підставу низці дослідників зробити важливі теоретичні висновки. Розглянуто переклади, образні аналогії, інші форми реалізації іншомовного дискурсу, над якими активно працював І. Франко. Увагу приділено чорногорцю Л. Йововичу, першопублікацію якого - образок "Гайдуки" (Журнал "Луча") - І. Франко переклав і доповнив літературознавчою довідкою про автора. У відомій статті "Інтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літературах" І. Франко, зокрема й на прикладі Л. Йововича, обгрунтував ідею близькості національної за формою творчості письменників різних народів до загальнолюдських почувань, а саме: такі митці будуть одночасно зрозумілі та цікаві не тільки своїм землякам, а й цілому цивілізованому світу, бо всі знайдуть у їхніх творах, попри незвичайність і національну неповторність їх форми, ті самі почуття, сумніви, страждання, симпатії й антипатії, які становлять суть освіченої людини свого часу. Важливе місце у дослідженнях І. Франка посідають питання інтертекстуальності, а також міжслов'янських літературно-наукових зв'язків. Суттєво різняться творчі стилі І. Франка як перекладача-поета і перекладача-прозаїка. На матеріалі сербської літератури між ними, як видається, існує антиномія (вельми вдалі переклади поетичних творів та не завжди такі переклади прози), однак у перекладах з інших літератур, про які тут йдеться, такого контрасту не спостерігається. З огляду на це, наступним кроком, тобто дослідженням на зазначену проблематику, міг би, цілком імовірно, стати аналіз Франкового перекладу "Гайдуків" і першотвору Л. Йововича.

Cyrilo-Methodian tradition and its forms in some works of Slovak literature = Кирило-мефодіївська традиція і її форми в деяких творах словацької літератури / S. Laukova, P. Kaizerova

Досліджено вплив кирило-мефодіївської традиції на розвиток словацької літератури від середньовіччя до сьогодення. У хронологічній послідовності наведено та проаналізовано її ідейно-тематичне, мотивне та жанрово-стильове розмаїття в творах словацьких авторів. Констатовано, що на теренах Словаччини тривалий час, аж до кінця XVIII ст., творча спадщина св. Константина-Кирила та Мефодія була невідомою, оскільки оригінали їхніх творів не збереглися. Стверджується, що всі тогочасні згадки про солунських братів мали значною мірою опосередкований і релігійно-сакральний характер. У наступні століття інтерес до цієї теми поступово зростає, яскраво проявляючись як у прозі, так і в поезії. Доведено, що словаки як нація шукають свою історію, знаходять її і водночас намагаються художньо осмислити, активно звертаючись передовсім до першовитоків свого письменства.

"Dusza z tych pet wyrwana": діалектика душі/тіла в поезії Антонія Лянге: Вип. 59, 2010

Досліджено вживання топосів душа та тіло у поезії представника Молодої Польщі Антонія Лянге. Завдяки здійсненому аналізу виокремлено основні світоглядні концепти митця-модерніста, з'ясовано семантичне поле топосу душа/дух у його поетичній творчості. Простежено витоки антропологічного дуалізму у середземноморському культурному середовищі (міфологія орфізму). З'ясовано різницю у вживанні термінів душа, дух у поезії Молодої Польщі. Особливу увагу приділено стосунку душі як сутності ліричного героя до трансцендентного Абсолюту. Проведено паралелі між творчістю А.Ляніе та філософськими ідеями Г. Гегеля, А. Берісона, З. Фройда, гебрайською антропологією, пізнішими здобутками екзистенціалістів.

"Megalos Mastoras i njegovo delo" Pekiceva prica o zarazi i remek-delu / J. M. Kopanja

Prica kojom Pekic otvara zbirku Novi Jerusalim - "Megalos Mastoras i njegovo delo" analizirace se u kontekstu bozanskog (demijurksog) obelezja umetnickog dela i predstave o Umetniku kao Bogu. Nasuprot price o stvaranju stoji prica o Haosu kroz predstavu zaraze - kuge, simbola unistenja. Stoga, posebna paznja bice posvecena temi zaraze, koja je u ovom trenutku, kada je svet obuzet pandemijom koronavirusa, a smrt postaje depersonalizovana kolektivna stvar, nazalost, aktuelizovana. Pored mitoloske pozadine, antiutopijske, odnosno "distopijske" predstave, na primeru ove price pokazace se kako Pekic covekov pad posmatra kao neminovnost, kao zadatost. Posebno mesto u prici zauzima prica kojom se zapravo dovodi u pitanje istinitost Kir Dumetriusove biografije koju pisac belezi. Prica se sa druge strane dovodi u vezu sa palimpsestom gde jedna prica nastaje na osnovama druge price, odnosno jedan tekst upucuje na drugi tekst. Poigravajuci se sa faktografijom, Pekic nam govori da nije bitna stvarnost, nego je vazna IDEJA koja je tu stvarnost kreirala. Imajuci u vidu pricu o prici, stice se utisak da Pekiceva prica "Megalos Mastoras i njegovo delo" pripada redu onih prica koje su "vecne, nepromenljive i odreduju zivote ljudi". Pekic nam poput proroka iznova, na maestralan nacin, potvrdujuci svoje vizionarstvo, daje pricu koja ima "silu sudbine", a mozda nas time vraca i na pocetke umetnosti - "dok je ova nesto znacila".

Narrative empathy in two novels by Ivan Cankar = Наративна емпатія у двох романах Івана Цанкара

Наука почала цікавитися проблемою почуттів й емпатії щойно наприкінці XX ст., а нині наративною емпатією найбільш систематично займається посткласична наратологія; саме її підходи застосовано для аналізу знакових романів одного з найвідоміших словенських письменників І. Цанкара (1876 - 1918): "На вулиці бідняків" (1902) і "Будинок Марії Помічниці" (1904). Наративну емпатію у цих творах досліджено у трьох вимірах - емпатія автора, емпатія тексту й емпатія читача. У ході аналізу емпатії автора беруться до уваги автобіографічність, посилена авторська емпатія й естетика продукту. Встановлено, що емпатія автора виявляється у значній частці автобіографічності, співчутті зубожілим робітникам, безправним жінкам і немічним дітям, а також у витонченому поєднанні рис реалізму, символізму й імпресіонізму як естетичних чинників твору. Уході дослідження емпатії тексту звернено увагу на вибір письменником жанру (пролетарський роман, романіст, використовуючи елементи драми, живо й без моралізаторства показує статеве насильство) й оповідних стратегій (створює особливий оповідний ритм, вдається до дитячої перспективи, естетики потворного). Наведено емпатію читача, яка щодо двох романів була різною - перший був оцінений позитивно, а другий - негативно.

"Piesni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська в рецепції західнослов'янських учених ХIX ст.: Вип. 56, 2007

Висвітлено питання рецепції збірника "Piesni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego" Вацлава з Олеська польськими, чеськими та словацькими ученими, культурними діячами та письменниками.

"Rubon" - польський часопис на теренах колишньої Латгалії у XIX ст.

Стаття присвячена єдиному друкованому у XIX ст. на теренах колишньої Латгалії часопису "Rubon. Pismo poswiecone pozytecznej rozrywce", який видавав громадський діяч, дослідник і літератор К. Буйніцький. Розкрито умови видання часопису, його структуру, значення для тодішньої польської та латиської громадськості.

Sacrum в поезії Яцка Подсядла (збірка "Аритмія")

Проаналізовано поезію Я. Подсядла, в якій звучать мотиви, пов'язані зі сферою sacrum. Розглянуто різні виміри sacrum, надано відповідь на питання, що означає святість для бунтаря, який зневажає Бога у своїй "Сповіді".

South slavonic issues in Ivan Franko's writings = Південнослов'янська проблематика у творчості Івана Франка

Запропонована тема охоплює такі аспекти: науково-критичні праці, в яких порушуються вказані проблеми, перекладацький і перекладознавчий доробок на матеріалі цієї проблематики, образні аналогії та інші форми засвоєння іншомовного тексту, що їх розпрацював та активно впроваджував І. Франко. З огляду на це, постає важлива проблема інтертекстуальності. У науково-критичних працях, написаних на матеріалі головно сербської, болгарської та чорногорської літератур, порушується низка проблем, як-от: переклади творів Т. Шевченка сербською та словенською мовами, коломийковий розмір у сербських та українських народних піснях. Ця подібність, на думку І. Франка, не випадкова, і варто б дошукуватися її джерел, у цьому сенсі привертають увагу статті "Сербські народні думи і пісні", "Новий сербський місячник "Стража", "Пісні гайдуцькі", "Болгарська університетська афера", "Болгарські праці М. Драгоманова" та ін. Важливим у цьому плані є й листування І. Франка. Все це підтверджує життєве кредо І. Франка - "бути чоловіком, освіченим чоловіком, не лишитися чужим у жаднім такім питанні, яке складається на зміст людського життя" ("Промова на 25-літньому ювілеї"). Перекладацький доробок І. Франка у царині південнослов'янських літератур представлено у чотирьох томах [т.10, с. 86 - 108 (Із сербохорватської народної поезії); т. 25, с. 457 - 470 (Із сербської літератури); т. 51, с. 803 - 812 (Із чорногорської літератури); т. 52, с. 727 - 728, 729 - 736 (Із сербської народної поезії; із боснійсько-герцеговинської поезії)], що становить 3 автори, 12 творів, 39 сторінок (сербська література), 2 автори, 2 твори, 8 сторінок (боснійсько-герцеговинська поезія), 1 автор, 1 твір, 10 сторінок (чорногорська література) - всього 57 сторінок. Сюди варто додати й поему "Сурка", написану за мотивами болгарської народної творчості. Знайшовши в І. Франка глибокий аналіз "Прогласу" і використовуючи його підрядковий переклад, Д. Павличко зробив свій переклад-переспів цього геніального твору. Отже, тема є багатоплановою, вимагає узагальнення, подальшого дослідження, насамперед аналізу перекладів і надає цікавий матеріал до висвітлення проблеми творчого методу І. Франка-перекладача, його мовної особистості, філософсько-культурологічного контексту діяльності.

Європа очима сербського інтелектуала - подорожні записки Владети Єротича

Розглянуто питання рецепції Європи в антропологічному дискурсі Сербії, представленому з урахуванням імагологічної інтерпретації світу. У роздумах на тему "Серб, що зустрічає Європу" проаналізовано записки В. Єротича, які порівнюються з описами Д. Обрадовича.

Європейські лідери XIII ст.: Лев Данилович і Пшемисл II Оттокар

Розглянуто взаємини сюзерена Галицько-Волинської держави князя Лева Даниловича та короля Чехії і герцога Австрії Пшемисла II Оттокара - ключових політичних фігур у другій половині XIII ст., які значною мірою впливали на події у Центрально-Східній Європі. Вперше використано широкий спектр латиномовних джерел.

Європейська ідея Томаша Масарика

Висвітлено еволюцію поглядів Т. Масарика на європейську інтеграцію з кінця XIX ст. і до 1935 р. Основну увагу приділено аналізу його проектів об'єднання Європи після Першої світової війни. В їх основі - концепція всебічної інтеграції (політичної, економічної, культурної) на засадах свободи та демократії, союзні відносини Європи з США та співпраця з Росією, врівноваження принципів централізму та автономізму. Показано підтримку Т. Масариком Панєвропейського руху.

Ідеї панславізму в сучасному російському офіційному дискурсі і пропаганді

Проаналізовано ключові ідейні позиції, які вказують на спадкоємність сучасної російської офіційної риторики щодо панславізму в його найбільш агресивній формі. На підставі наявних документів продемонстровано, що панслов'янські ідеї активно циркулюють у медіях та офіційному дискурсі, звучать у промовах російських офіційних осіб, функціонують у текстах науковців і публіцистів, в яких порушуються геополітичні проблеми загалом та українська тема зокрема.

Ідейний вплив хорватського мислителя Марка Антонія де Домініса на пошуки церковного порозуміння у Київській митрополії (перша половина XVII ст.

Розкрито реформаторські погляди хорватського мислителя і католицького архієпископа Марка Антонія де Домініса, викладені в його творі "Послання до єпископів" і пов'язані з ідеєю повернення Західної Церкви до еклезіології нерозділеного християнства. Доведено вплив "Послання" на православного полеміста Мелетія Смотрицького в його пошуках реформи Київської Церкви і порозуміння у Київській митрополії.

Ідейно-естетичні параметри польського письменства у літературно-критичному дискурсі Миколи Євшана

Висвітлено особливості рецепції ідейно-естетичних методологем польської літератури у творчості літературного критика М. Євшана. Проаналізовано інтерпретацію критиком національного питання, яка передбачає дослідження польськомовних письменників у двох аспектах: польська література як естетичний художній феномен, а також ідеологічні фактори польської літератури крізь призму українського національно питання. Запропоновано панорамний огляд ідей, естетичних параметрів польської літератури в оцінці М. Євшана, а й надано компаративний аспект функціонування двох пограничних літератур.

Ідейно-естетичні пошуки в словацькій літературі на межі ХIХ - XX ст. (до проблеми становлення реалізму в словацькій літературі): Вип. 56, 2007

Зроблено спробу оглянути деякі тенденції в розвитку словацької літератури на межі XIX - XX ст., коли провідним літературно-мистецьким напрямом тут став реалізм. На першому етапі - в 80 - 90-ті рр. XIX ст. - поряд з реалістичним зображенням дійсності автори в своїх творах використовували художні прийоми романтизму. Наприкінці 90-х рр. XIX ст. в літературу приходить нова генерація письменників, яку прийнято називати "другою хвилею" словацького реалізму. Вони звертаються до аналітичного дослідження дійсності, посилюють психологізацію, критично освітлюють недоліки всередині словацького суспільства. В той же час рубіж XIX - XX ст. ознаменувався в Словаччині і виникненням модерністських течій.

Ідея слов'янської єдності у творах Олександра Солженіцина / Н. Нечесний

Висвітлено раніше не досліджуваний аспект поглядів російського письменника та дисидента О. Солженіцина - його ставлення до ідеї слов'янської єдності. На підставі аналізу творів письменника окреслено його міркування щодо виникнення панславізму, а також ролі цієї ідейної течії в історичному розвитку Росії. Увагу приділено концепції східнослов'янської єдності, яку О. Солженіцин запропонував у своїх творах. Також охарактеризовано вплив переконань письменника на російське суспільство.