Ансамблеве мислення Бетховена. I соната для фортепіано та віолончелі N 4, op. 102 N 1: Вип. 6. – Х., 2000

Розглянуто проблему формування ансамблевих основ жанру віолончельної сонати в творчості Л. ван Бетховена. Нововведеннями Бетховена є використання поліфонічних засобів музичного розгортання в сонатно-симфонічному циклі й ансамблевий тип мислення композитора. Перша соната op. 102 дає уявлення про бетховенські принципи в камерно-інструментальному жанрі пізнього періоду.

В.А.Комаренко і музична освіта на народних інструментах в Слобідській Україні: Вип. 6. – Х., 2000

Проаналізовано творчість видатного українського диригента, реформатора оркестру народних інструментів В.А.Комаренка. Розкрито значення диригента у формуванні музичної освіти в Слобідській Україні.

Варіантна форма як композиційне ціле (на прикладі двох авторів харківських композиторів): Вип. 6. – Х., 2000

Розкрито тему формоутворення в сучасній українській музиці, зокрема, в творчості композиторів Харкова С.Пілютикова та Ю.Алжнєва. На основі порівняльного аналізу різних стильових композицій визначено загальні закономірності варіантної форми як композиційного цілого: саморух заданої звукової ідеї, первісне інтонаційно-конструктивне утворення; взаємна функціональна рівність варіантів; інтонаційне та структурне проростання, що грунтується на функціональній подібності: від ядра (теми) до цілого (частина, цикл); принципова відкритість до якісного оновлення первісної ідеї, до взаємодії з іншими принципами тематичного розвитку та множинність її вирішень; принципова відсутність обмежень паретворення; зниження чіткої межі структурованості і розвитку форми, за якої межа між експозиційним і розвиваючим викладенням виявляється умовною; розширення семантичних та драматургічних функцій, перехід із однієї функції до іншої.

Вокально-хорова творчість М.Кармінського: Вип. 6. – Х., 2000

Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Деякі аспекти функціонування кріпацьких оркестрів в Україні: Вип. 6. – Х., 2000

Проаналізовано розвиток оркестрово-виконавського мистецтва України, яке відіграло важливу роль у справі становлення та розвитку естетико-ціннісних аспектів художньої культури України, менталітету українського народу. Причинами виникнення оркестрів в Україні були: сприятливі умови розвитку музичного мистецтва, вплив італійської опери, музична освіта дворян, вивчення музики, зокрема, інструментальної у навчальних закладах, наслідування оркестрового виконавства, яке вже почало функціонувати в Росії, розвиток та поширення сімейно-побутового музикування, становлення гастрольно-концертної справи. Наведено історичні матеріали.

Деякі особливості телемови та мовна підготовка телефахівців: Вип. 6. – Х., 2000

Викладено деякі особливості сучасної телемови і мовної підготовки телефахівців. Акцентовано увагу на зовнішній техніці- вмінні володіти диханням, голосом, дикцією, літературною вимовою, що потрібно акторам і дикторам телебачення.

Дослідник українського народного мистецтва: Вип. 6. – Х., 2000

Розглянуто діяльність дослідника українського народного мистецтва, етнографа, музеєзнавця і громадського діяча Д.М.Щербаківського, який стояв біля витоків вищої освіти з музеєзнавства в Україні на початку 20-х років XX ст.

Драматургія А.П.Чехова на харківській сцені (1900 - 1940 рр.): Вип. 6. – Х., 2000

Наведено факти, які свідчать про великий успіх драматургії А.П.Чехова на сцені харківських театрів. Вистави "Іванов", "Чайка", "Дядя Ваня", "Три сестри", "Вишневий сад" увійшли в історію мистецтва початку XX ст., нерідко випереджали столичні спектаклі за часом і сценічною майстерністю.

Діалектика національного та інтернаціонального в сучасній українській культурі: Вип. 6. – Х., 2000

Процес розбудови культурного життя сучасної України базується на двох принципах: відвертості менталітету українського народу та міжнародних норм-стандартів світового співтовариства.

Жанрово-стильові аспекти сучасного хорового виконавства: Вип. 6. – Х., 2000

Висвітлено мало визначені у музикознавстві питання теорії хорового виконавства, жанру, стилю.

З історії музейної справи на Харківщині (30-ті рр. XX ст.): Вип. 6. – Х., 2000

Розглянуто ідею утворення мережі музейних інститутів, яка виникла в 30-ті рр. XX ст., і проект Центрального Палацу Техніки архітектора О.М.Бекетова, створений з метою популяризації науково-технічних досліджень.

Звернення до минулого: про етичний вимір понять "пам'ять" та "забуття": Вип. 6. – Х., 2000

Відродження культури пов'язано з питаннями "пам'яті" та "забуття", що переплітаються й утворюють складну єдність. Є минуле "вчорашнє", що назавжди пройшло, але є минуле "нетлінне", що продовжує жити в сучасному як відблиск вічності - у часі. Культура не може жити, дихати, зростати, не звертаючись до "вічно сущного минулого". Це звертання - до коренів життя, основ, до вищих смислів і архетипів, без "пам'ятування" яких культура приречена до самознищення.

Кантата С.І.Танєєва "Іоан Дамаскін" у російському музичному мистецтві XIX ст: Вип. 6. – Х., 2000

Проаналізовано розвиток російської композиторської школи кінця XIX ст. на прикладі твору "Іоан Дамаскін" С.І.Танєєва. Охарактеризовано творчі пошуки композитора. Зроблено припущення, що композитор суто асоціативно звернувся до норм і форм музичного мислення, повністю підвладного "релігійному відчуттю" світу. А саме - контрапунктивних прийомів і форм музичного написання, притаманних західноєвропейській поліфонії XVII - XVIII ст., звучанню хоралу.

Категорії "час", "простір" та "рух" у структурі поняття театралізації хорових творів: Вип. 6. – Х., 2000

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Континуум культур: проблеми взаємозалежності та співробітництва: Вип. 6. – Х., 2000

Розглянуто проблему подолання бар'єрів між національними культурами, визначено людські цінності щодо конценсусу міжнародного співтовариства.

М.Ф.Сумцов і музеєзнавчий досвід на рубежі XIX - XX століть: Вип. 6. – Х., 2000

Досліджено проблему теорії та практики музейної справи, діяльність видатного вченого М.Ф.Сумцова в історичному аспекті.

Мистецтвознавство. – Х., 2000

Розглянуто проблеми розвитку світової та національної культури, телебачення, фольклористики, музеєзнавства, театрального, музичного й образотворчого мистецтва. Основну увагу приділено дитячій хоровій культурі Харківщини кінця XX ст., деяким особливостям музичного театру К.Пендерецького, а також специфіці ансамблевої комунікативності.

Головний редактор:

Муціо Клементі: "Прогрес фортепіано - імітація оркестру...": Вип. 6. – Х., 2000

Клементі зробив значний і багатогранний внесок в розвиток фортепіанного мистецтва. Він одним з перших розкрив нові звукові можливості фортепіано і переваги його перед клавесином. Кращі твори композитора-піаніста містять у собі глибину музичної думки, визначену промовистість і художній зміст. У них знайшов своє втілення "симфонічний" склад його мислення, одним з яскравих прикладів якого є словнозвісна "Патетична сцена". Клементі сприяв своїми фортепіанними творами виникненню піанізму нового типу, що дало змогу новому фортепіано вийти на широку концертну естраду.

Образ Автора як тип рефлексії: Вип. 6. – Х., 2000

Проблему Автора розглянуто в дискурсі рефлексійного підходу до творчості, тобто спочатку відносин Автора зі своїм твором, а потім зустріч свідомості слухача з твором як відображення авторської свідомості.

Обрядова пісенна традиція у сучасному слобожанському осередку. Колядки: Вип. 6. – Х., 2000

Досліджено фольклорну традицію та пісенні осередки Слобожанщини, пласт нового музичного діалекту і традиції пісенної обрядовості на Харківщині. Проаналізовано ритмоструктуру та різні мелоінтонаційні типи колядок, які виникли і розповсюджені у даному регіоні.