Розглянуто періодичні видання, що з'явилися в оточенні українських військовополонених, переміщених осіб і біженців, які перебували після завершення Другої світової війни на території Італії, Австрії, Великобританії, Бельгії, Німеччини, Франції, Швейцарії та інших європейських держав. Значну увагу приділено діяльності видавництв "Українська трибуна", "Вернигора", "Академія", "Логос", "Дніпро", "Українське слово", "Культура", "Прометей", "Час".

Наведено періодичні видання, що з'явилися у середовищі інтернованих українців на теренах Чехії, Польщі, Румунії та Єгипту. Детально проаналізовано національно-духовну та культурно-освітню діяльність українських емігрантів у даний період. Подано стислі відомості про співробітників українських таборових часописів після Першої світової війни, а саме: Є.В.Бачинського, В.О.Біднова, П.Н.Загоруйка, І.С.Зубенка, М.П.Левицького, Є.Ф.Маланюка, А.В.Ніковського та ін.

Наведено бібліографічні дані про відомих, маловідомих і "забутих" публіцистів, редакторів, організоторів видавничої справи, які тривалий час перебували за межами української етнокультури.

Висвітлено концептуальні засади впровадження та розвитку дистанційної освіти (ДО) українців зарубіжжя, проаналізовано організаційну структуру та соціальну базу її системи. Розглянуто її основні риси, стан і перспективи розгортання в Україні та світі. Наведено апробовані технології ДО, а також маркетинговий аналіз її ринку попиту серед фізичних осіб країни.

Освещены концептуальные основы внедрения и развития дистанционного образования (ДО) украинцев зарубежья, проанализированы организационная структура и социальная база ее системы. Рассмотрены его основные черты, состояние и перспективы развертывания в Украине и мире. Приведены апробированные технологии ДО, а также маркетинговый анализ его рынка спроса среди физических лиц страны.

Наведено історико-бібліографічні відомості про українську пресу етнічних українських земель, захоплених Російською та Австро-Угорською імперіями, та в інших країнах світу впродовж 1812 - 1890 рр. Охарактеризовано найважливіші дослідження з історії та бібліографії української преси ХІХ - ХХ ст., проаналізовано умови її функціонування та розвитку.

Приведены историко-библиографические сведения об украинской прессе этнических украинских земель, захваченных Русской и Австро-Венгерской империями, и в других странах мира за 1812 - 1890 гг. Охарактеризованы важнейшие исследования по истории и библиографии украинской прессы ХІХ - ХХ ст., проанализированы условия её функционирования и развития.

Проаналізовано філософську інтерпретацію творчості Т.Г.Шевченка в українській діаспорі як складову української філософії. Виявлено основні об'єкти та проблеми діаспорних досліджень стосовно відношення "людина і світ" у творчості Т.Г.Шевченка. Висвітлено діаспорні інтерпретації за категоріальним принципом, розглянуто категорії, що розкривають філософський зміст творчості поета: "світу", "людини", "суспільства", "Бога", "зла", "морального ідеалу". Обговорено суспільно-релігійні погляди поета щодо взаємодії об'єктивного та суб'єктивного в його творчості. Доведено спорідненість всього діаспорного шевченкознавства зі світовим гуманітарно-філософським дискурсом.

На підставі аналізу архівних документів, вітчизняної та зарубіжної історіографії, мемуарів, матеріалів періодичних видань висвітлено проведення великомасштабної кампанії української діаспори з відзначення тисячоліття хрещення Руси - України у 1970 - 1980 рр. Проаналізовано передумови, причини та необхідність проведення ювілейної кампанії, її вплив на процеси в середовищі еміграції та відродження Української греко-католицької церкви (УГКЦ) і Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) в УРСР. Розглянуто форми та методи діяльності суспільно-політичних, релігійних та наукових об'єднань української діаспори, а також ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації, організацій країн Заходу до вимог українців, висунутих в ході кампанії, особливо в частині забезпечення релігійної свободи в СРСР та УРСР. Охарактеризовано політику протидії органів влади СРСР і УРСР інформаційним заходам та акціям української діаспори, країн Заходу, спрямованих на захист релігійної свободи, відродження УГКЦ і УПЦ в УРСР.

Проаналізовано етапи та специфіку формування української періодики першої половини ХХ ст. (1914 - 1950) у таборах військовополонених, інтернованих частин Армії УНР та Української Галицької Армії, переміщених осіб і біженців на території Європи (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Польща, Італія, Великобританія), Азії (Далекий Схід, Росія) та північної Африки (Єгипет). Розглянуто специфіку виявлення національно-духовних ознак української еміграції у культурно-освітній та видавничій діяльності, пропаганди національного імені засобами публіцистики, пошук шляхів політичного та духовного самоствердження серед інших народів. До наукового обігу введено понад 600 таборових часописів, простежено журналістський шлях репресованих працівників преси.

Уперше українську пресу за кордоном розглянуто як складову педагогічної спадщини українського народу. Реалізовано "журналістсько-методичний підхід" щодо використання педагогічного часопису як навчально-методичного й організаційно-розпорядчого посібника. Розглянуто журнал освітян Америки як явище педагогічного, етнопсихологічного, історичного, політичного, духовного, соціокультурного, мистецького життя. На базі систематизації та узагальнення великого фактичного матеріалу розкрито внесок конкретного видання (часопису "Рідна школа") в осмислення давньої, нової та новітньої України. До оперативного поля дослідження інкорпоровано творчі персоналії творів видання та твори, що відбивають науково-педагогічний суть України й українців.

Наведено історико-бібліографічні відомості про українську пресу 1891 - 1905 рр., висвітлено умови її функціонування і поступу. Подано бібліографічні описи газет і журналів українською мовою в її історичних, територіальних, діалектних різновидах на українських землях і на різних континентах, і двомовних (українською та іноземними мовами), а також українських іншомовних часописів.