Висвітлено результати аналізу публікацій про творчий шлях І.Франка на шпальтах видань українців Росії та Польщі, зокрема, громадсько-політичного журналу "Украинская Жизнь" (1912 - 1916 рр.), науково-популярного видання "Наша Культура" (1958 - 1991) та часопису "Український Календар" (1957 - 1986). Наведено матеріали про політичну дискусію І. Франка з літературними та громадськими діячами Росії у 1912 р., проаналізовано взаємозв'язки письменника з ученими Російською Академією наук.

Приведены результаты анализа публикаций о творчестве И. Франка на страницах изданий украинцев России и Польши, в частности, общественно-политического журнала "Украинская Жизнь" (1912 - 1916 гг.), научно-популярного издания "Наша Культура" (1958 - 1991) и журнала "Украинский Календарь" (1957 - 1986). Изложены материалы о политической дискуссии И. Франка с литературными и общесвенными деятелями России в 1912 г., проанализированы взаимосвязи писателя с учеными Российской Академии наук.

Наведено результати комплексного дослідження науково-педагогічної діяльності української еміграції у країнах Центральної та Західної Європи (1919 - 1939 р.) та виявлено її особливості. Вивчено організацію освітньо-педагогічної, науково-дослідницької та видавничої діяльності української еміграції в Європі. Характерні риси цього процесу висвітлено у контексті передумов і умов щодо науково-педагогічної діяльності українців у еміграції. Розкрито зміст освіти та виховання молодої генерації українців, розглянуто особливості фахової підготовки в осередках української еміграції, а також здобутки науково-дослідницької та видавничої діяльності українців в еміграції, окреслено можливості творчого використання історичного досвіду за сучасних умов реформування освіти в Україні.

Наведено кодикологічні описання 263-ти слов'янських рукописних книг, уривків та фрагментів XVI ст. кириличного письма, які зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, з урахуванням сучасних досягнень археографії, палеографії, філігранознавства, кодикології та кодикографії. Розкрито зміст пам'яток, подано дані про стан збереження, художнє оздоблення, оправи пам'яток, записи щодо історії рукопису, старі шифри, штампи.

Здійснено спробу всебічного дослідження створення та діяльності українських студентських організацій в еміграції. Проаналізовано проблеми соціальної адаптації студентів-емігрантів. Введено до наукового обігу архівні документи та матеріали, що поглиблюють інформацію про життя української політичної еміграції. Проаналізовано умови виникнення та специфіку розбудови українських студентських організацій. Висвітлено культурно-просвітню роботу українського організованого студентства в еміграції та його роль у розвитку української культури й обстоюванні її досягнень перед світовою спільнотою. Проаналізовано ідейно-політичну діяльність українських студентських організацій. Досліджено співпрацю українських студентських організацій з міжнародними та національними студентськими об'єднаннями.

Розглянуто Креси як феномен культури, аксіологію їх простору. Досліджено спільноту стражденних і вигнанців. Представлено Креси як оберіг польськості, аркадійський світ, спільноту спільнот. Вирізнено чотири основні книги у кресовій літературі міжвоєнного двадцятиліття: Книгу облоги, Книгу тернів і слави, Книгу пісень про нашу землю, Книгу єднання та любові. У книзі облоги вирішальну роль виконують неоднозначні метатекстуальні сигнали. У ній з'являються названі й явні посилання на "Мохорта" Вінценти Поля та на "Трилогію" Г. Сенкевича. Книга тернів і слави присвячена "землякам-вигнанцям" і функціонує за принципам поминальної композиції. Книга пісень про нашу землю спрямована на вшанування пам'ятних місць та пов'яязаних з ними цінностей. Книга єднання та любові навчала, що Батьківщина - це світ безмежних цінностей, певна етична субстанція, яка відрізняється плюралізмом, толерантністю та добросусідством.

Представлено наукові археографічні описи та кодиколого-палеографічне й графіко-орфографічне дослідження 12-ти кириличних пам'яток писемності XII - XIII ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, здійснені з урахуванням сучасних досягнень археографії, палеографії, кодикології та кодикографії, а також досліджень давніх південно- та східнослов'янських графіко-орфографічних систем. Подано науково-довідковий апарат і полеографічний альбом, опубліковано тексти усіх найдавніших кириличних уривків, що зберігаються в Інституті рукопису.

Уведено до наукового обігу вперше систематизовані факти щодо ролі бібліотек в організації просвітницької роботи серед військовополонених українців часів Першої світової війни, названо прізвища подвижників, які займалися гуманною і благородною діяльністю - формуванням національної самосвідомості українців.

Введено в научное обращение впервые систематизированные факты относительно роли библиотек в организации просветительской работы среди военнопленных украинцев времён Первой мировой войны, названы фамилии подвижников, которые занимались гуманной и благородной деятельностью - формированием национального самосознания украинцев.

Проаналізовано політичну полеміку, що відбувалася в політичному середовищі "лівих" політичних течій. Це надає змогу простежити не тільки еволюцію політичного мислення, а й шляхи пошуку цивілізованого політичного діалогу на сторінках преси, що є надзвичайно актуальним для сучасної України.

Здійснено комплексне вивчення українського легального видавничого руху на центрально- і східноєвропейському просторі в зазначений період. Запроваджено новий пласт джерел, що зберігаються в українських і закордонних бібліотеках і архівосховищах і заповнюють істотну прогалину в теперішньому баченні вимірів і побутування української культури воєнного часу. Запропоновано визначення видавничого руху як організованої суспільної діяльності, спрямованої на генерування, матеріальне втілення та поширення соціокультурного продукту свого часу з метою забезпечення комунікативних зв'язків між різними сферами, верствами, індивідами. Обгрунтовано доцільність його застосування в історичному контексті. Реконструйовано масив друкованої продукції головних видавництв та проаналізовано його тематико-типологічне наповнення. Досліджено структуру видавничої мережі в Центрально-Східній Європі, масштаби та тенденції перебігу видавничого руху в головних його центрах. Поглиблено вивчення життєдіяльності окремих сфер суспільного життя, громадських рухів (студентства, шкільництва, наукової спільноти, політичних груп) воєнного часу через розкриття змісту, аналіз, інтерпретування відповідних складових частин видавничої продукції, зафіксованих у ній різноманітних текстів. Удосконалено наукові підходи до вироблення суспільної оцінки досліджуваного явища, які дозволяють виділити в ньому найбільш вагомі частини.

Розглянуто процес виховання малих дітей від народження до двох років у східних слов’ян VI - XIII ст. Приділено увагу традиціям та обрядам, яких дотримувалися давні слов’яни під час лікування, годування, купання дитини, а також під час виготовлення різноманітних предметів побуту. Наведено жіночі та чоловічі імена, якими східні слов’яни називали своїх дітей. Проаналізовано праці дослідників щодо вивчення історії виховання дітей давніх східних слов’ян.

Рассмотрен процесс воспитания маленьких детей от рождения до двух лет у восточных славян VI - XIII в. Уделено внимание традициям и обрядам, которых придерживались древние славяне при лечении, кормлении, купании ребенка, а также при изготовлении различных предметов быта. Приведены женские и мужские имена, которыми восточные славяне называли своих детей. Проанализированы работы исследователей по изучению истории воспитания детей древних восточных славян.

Consider the process of educating young children from birth to two years) in the eastern Slavs VI - XIII century. Paying attention to the traditions and rituals that were followed in the treatment of the ancient Slavs, feeding, bathing the child, as well as in the manufacture of various household items. Powered by male and female names that Eastern Slavs called their children. Analyzed the work of researchers on the study of the history of parenting ancient eastern Slavs.

Здійснено комплексне дослідження публіцистичного дискурсу журналу "Культура" в контексті українсько-польського порозуміння. Вперше виокремлено матеріали, які стали основою концепції УЛБ (Україна, Литва, Білорусь) та спричинили дискусію довкола моделей відносин між українським і польським народами. Окреслено внесок Літературного інституту у збереження українського літературного спадку XX ст. Досліджено роль антології "Розстріляне відродження" у появі руху шістдесятників і примиренні між двома народами. Удосконалено схеми формалізації публіцистичного дискурсу, представлені Б. Бердиховською та М. Сенич. Набули подальшого розвитку концепції аналізу медійного дискурсу А. Смоляра, В. Кулика, А. Менцвеля. Визначено внесок журналу "Культура" в порозуміння між українським і польським народами. Досягнення такого консенсусу створило підгрунтя для міждержавних відносин нового рівня, а розроблена Ю. Мєрошевським та Є. Гедройцем концепція відносин між Києвом та Варшавою, як відомо, була прийнята обома державами після здобуття незалежності.