Запропоновано нову модель для опису даних малокутового розсіяння нейтронів магнітних рідинних систем з надлишком поверхнево-активної речовини. Одержано структурні параметри даних систем за допомогою запропонованої моделі. Виявлено, що поява притягання між стрижень-подібними молекулами в системі призводить до зміщення точки переходу системи з ізотропного в рідкокристалічний стан в бік менших концентрацій. Встановлено, що різке порушення стабільності ферофлоїду відбувається у разі надлишку стабілізатора більше ніж 25 % за об'ємом. На підставі результатів експериментів з малокутового розсіяння нейтронів на розчинах монокарбоксильних кислот показано, що стеричне відштовхування домінує для ненасиченої олеїнової та насиченої міристинової кислот у бензолі. У даних системах виявлено значне Ван-дер-Ваальсове притягання. Доведено, що для молекул стеаринової кислоти в бензолі дане притягання сприяє ефективному притяганню між молекулами в системі. Експериментально доведено, що в розчинах стеаринової кислоти в бензолі формуються великі агрегати за концентрацій кислоти більших ніж 5 % за об'ємом. Встановлено, що притягання між молекулами кислоти в магній рідинній системі більше, ніж у чистому бензолі. Методом малокутового розсіяння нейтронів виявлено кластерну організацію магнітних частинок у водних магнітних рідинних системах. На підставі вивчення одержаних структурних результатів виявлено, що використання монокарбоксильних кислот для стабілізації водних ферофлоїдів сприяє формуванню більш стабільних магнітних рідинних систем у порівнянні з іншими дослідженими стабілізаторами.

Вирішено актуальну науково-прикладну задачу щодо вдосконалення методу розгорнутого меніска для контролю поверхневих властивостей на межах розділу фаз. Проаналізовано відомі методи контролю поверхневих властивостей розчинів поверхнево-активних речовин (ПАР) за допомогою дослідження форми менісків та їх технічних реалізацій. Здійснено порівняльний аналіз відомих методів контролю поверхневого натягу рідин методом розгорнутого меніска, на основі чого виявлено шляхи удосконалення методу розгорнутого меніска. На основі моделювання розгорнутого меніска досліджено особливості менісків такого типу та розроблено рекомендації щодо проведення досліджень, детально розглянуто закономірності зміни кривизни та форми меніска в залежності від поверхневого натягу рідини, крайового кута змочування досліджуваною рідиною матеріалу стрижня, радіуса зануреного стрижня. Удосконалено метод розгорнутого меніска для контролю ПН розчинів ПАР з регресійною методикою визначення координат точок контуру меніска. Запропоновано методику цифрової обробки експериментальних зображень, покрокового визначення контуру меніска та субпіксельне його виділення. Розроблено та виготовлено прилад, який дозволяє здійснювати контроль поверхневих властивостей рідин і розчинів ПАР різних концентрацій, а також рідин із різними фізичними властивостями. Здійснено метрологічний аналіз розроблених удосконалених методу розгорнутого меніска та приладу для контролю поверхневого натягу та крайового кута змочування рідин та водних розчинів ПАР і проведено лабораторні випробування розробленого приладу шляхом контролю поверхневих властивостей рідин і водних розчинів ПАР різних концентрацій.