Запропоновано новий метод і наведено результати визначення діаметра Сонця. Розроблений метод базується на фотометричних спостереженнях повних сонячних затемнень. Спостереження затемнень 11 липня 1991 р. та 11 серпня 1999 р. виконано з застосуванням фотоелектричних фотометрів за ефективної довжини хвилі близько 0,69 мкм у декількох місцях у межах смуг повного затемнення біля їх границь. Для кожного з місць спостережень радіус сонячного диска визначено за методом найменших квадратів як один з невідомих параметрів теоретичної кривої блиску затемнення, описаної інтегральним рівнянням I роду з урахуванням розподілу яскравості сонячного диска вздовж радіуса на його краї та нерівності рельєфу на краї диска Місяця. Кутовий розмір диска Місяця та швидкість його руху використано як відомі незалежні параметри. Усереднений за всіма спостереженнями кожного затемнення радіус сонячного диска для відстані 1 а. о. та оцінки його середньоквадратичних похибок становлять <$E959 symbol Т .70~ symbol С ~0 symbol Т .12> щодо затемнення 11 липня 1991 р. та <$E959 symbol Т .66~ symbol С ~0 symbol Т .03> - щодо затемнення 11 серпня 1999 р.

З використання даних щодо абсолютних власних рухів зір на базі каталогу GPM1 одержано компоненти швидкості обертання осей координат, закріплених каталогом астрометричного супутника HIPPARCOS, відносно галактик. Разом з матеріалами інших досліджень дані результати використано у процесі побудови остаточного варіанта каталогу HIPPARCOS. Одержано понад 2300 знімків, що фіксують положення близько 30 мільйонів зір північного неба до <$E16 sup m> на середню епоху 1989.19. Для 1700 платівок проведено вимірювання всіх зірок до <$E14,5 sup m>. Проведено редукцію вимірів і одержано каталог положень, власних рухів і фотометричних характеристик 2 млн зір до <$E14,5 sup m>, який є наймасовішим зі створених у пострадянський період. Досліджено дисторсію, кому та рівняння блиску подвійного ширококутного астрографа (ПША) з використанням нової методики визначення сталих платівки телескопа за обробкою знімків за двома експозиціями різної тривалості.

Наведено результати спостережень, одержані під час реалізації програми фотополяриметричного моніторингу молодих зірок з протопланетними дисками. Визначено характеристики та структуру дисків. Показано можливість представлення параметрів розсіяного випромінювання дисків RR Tau і BM And моделями з максимально наближеними до міжзоряних параметрами теплової суміші, формою оболонки у вигляді диска з конічною поверхнею та кутом розкриття менше <$E30 symbol Р>, оптичною товщею диска у центральній площині ~ 1. У CQ Tau підтверджено існування фотометричного циклу тивалістю близько 20 років і знайдено другий цикл з періодом 1 000 днів. Показано, що з фазою 20-літнього циклу змінюється характерний розмір порошин на промені зору. Наведено результати одночасних фотометричних спостережень RR Tau у видимій та ІЧ областях, на підставі яких знайдено істотну нестабільність внутрішньої зони диску в зоні сублімації пилу. Оцінено хвильову залежність навколозоряної екстинкції у діапазоні від 0,35 до 1,6 мкм, температуру сублімації пилу, масу пилової хмари, що спричинила тривалий мінімум. За результатами аналізу спостережень Rz Psc зроблено висновок, що зірка оточена сильно сплюсненою пиловою оболонкою (диском), видимою "з ребра". Встановлено, що відстутність інфрачервоного надлишку та одночасно присутність досить інтенсивного розсіяного випромінювання свідчить про існування між зорею та її навколозоряним диском порожнини, вільної від пилу. Проаналізовано кругову та лінійну поляризацію WW Vul і виявлено значний ступінь орієнтованості несферичних порошин.

Описано методики спостережень та їх обробки, наведено результати дослідження затемнюваних подвійних систем на стадії обміну масами чи еволюційно близьких до них, а також виявлення відмінностей у зірок, що знаходяться на близьких стадіях еволюції. Вивчено 7 затемнюваних систем (CD, And, DG Per, ZZ Cnc, RX Ari, BW Cas, AT Mon та IY Aur). У 2001 - 2003 рр. було проведено фотополяриметричні спостереження трьох затемнюваних систем - RY Per, VW Cyg, 393 Cyg (34, 37 і 65 ночей спостережень відповідно). На підставі аналізу п'ятикольорових поляризаційних спостережень затемнюваної подвійної системи RY Per виділено міжзоряну та власну складові спостережуваної поляризації. Ступінь власної поляризації системи поза затемненням досягає максимуму (0,23 %) у смузі B і швидко зменшується у разі зростання довжини хвилі. Відзначено, що така спектральна залежність величини поляризації свідчить про наявність у системі оптично товстого шару. Установлено, що сумарна маса оптичного тонкого шару у системі RY Per (нижня межа) складає близько <$E2~ cdot ~10 sup -10 ~ M sub { font 129 roman M }>, а повна маса оболонки повинна бути у кілька разів більше. Визначено нахил орбітальної площини подвійної системи до площини Галактики. Для затемнюваної системи VW Cyg за результатами аналізу поляриметрії зроблено висновок, що значення поляризації на фазах, що відповідають головому мінімуму та поза затемненням, розрізняються. Виділено власну (<$Eroman P~=~0,30~ symbol С ~0,02~%>) та міжзоряну компоненти поляризації. Здійснено рішення щодо UVRI-кривих блиску VW Cyg. Зроблено перекласифікацію VW Cyg з розділених систем до напіврозділених. Для системи V393 Cyg