Із використанням методів рентгенівської емісійної (PEC), абсорбційної (РАС) та фотоелектронної (РФС) спектроскопій досліджено електронну будову оксидів <$E roman RеO sub 3> і <$E roman {Re sub 2 O sub 7}>. Для досліджуваних сполук отримано PE <$E {roman O} K sub alpha>- та РА <$E {roman Re} L sub III>-спектри і визначено енергії зв'язку РФ-спектрів внутрішніх електронів. Для триоксиду ренію отримано також PE <$E {roman Re} L sub {beta sub 5}>-смугу, котру суміщено в єдиній енергетичній шкалі з <$E {roman O} K sub alpha>-смугою цієї сполуки. В досліджуваних оксидах ренію енергетичні положення максимумів та "центрів ваги" РЕ <$E {roman O} K sub alpha>-смуг залишаються незмінними в межах точності експерименту, проте півширина вказаної смуги зменшується приблизно на 0,4 еВ в послідовності <$E roman ReO sub 3~symbol О~roman {Re sub 2 O sub 7}>. У вказаній вище послідовності сполук спостерігається високоенергетичний зсув точки перегину <$E {roman Re} L sub III>-краю поглинання, що свідчить про зростання ефективного позитивного заряду на атомах ренію при переході від <$E roman ReO sub 3> до <$E roman {Re sub 2 O sub 7}>.

Разработан новый метод синтеза пентакарбонилиодида рения (I) восстановлением перрената калия в условиях открытой системы. Восстановление проведено гипофосфитом натрия в смеси иодистоводородной и муравьиной кислот. Состав и строение целевого продукта установлены методами ИК-спектроскопии и элементного анализа.

Розроблено універсальні методи синтезу трьох структурних типів біядерних комплексних сполук диренію (III) з фосфатними лігандами: <$Eroman {Cat sub 2 [Re sub 2 (HPO sub 4 ) sub 4 L sub 2 ]}>, де <$Eroman {Cat~=~ Cs sup + ,~K sup + ,~Na sup + ,~NH sub 4 sup + }>; <$Eroman {L~=~H sub 3 PO sub 4 ,~H sub 2 O}>; <$Eroman {Re sub 2 (RCOO) sub 4 X sub 2 ]}>, де <$Eroman {R~=~CH sub 3 ,~C sub 2 H sub 5 ,~C sub 3 H sub 7 ,~i - C sub 3 H sub 7 }>; <$Eroman {X~=~1"/"2HPO sub 4 sup 2- ,~H sub 2 PO sub 4 sup - }> та <$Eroman {Re sub 2 (HPO sub 4 ) sub 2 (H sub 2 PO sub 4 ) sub 2 (H sub 2 O) sub 2 ]~ cdot ~4H sub 2 O}>. За методами інфрачервоної й електронної спектроскопії, кондуктометрії, потенціометрії, елементного, термічного, ретгеноструктурного та рентгенофазового аналізів установлено склад, будову та властивості одержаних сполук. Проведено дослідження термічного розкладання одержаних сполук. Розраховано певні кінетичні параметри реакцій термічних перетворень досліджуваних речовин. Здійснено дослідження стійкості фосфатних комплексів диренію (III) у водних розчинах, а також у розчинах молярної й оптової кислот. Показано перспективність подальшого дослідження різних типів біоактивності сполук цього класу, зокрема як протипухлинних препаратів з низькою токсичністю.

Запропоновано універсальний метод одержання транс-тетрагалогеноди-<$Emu>-карбоксилатів диренію (III), який полягає у дії газоподібного хлороводню на відповідний кристалічний дигалогенотетра-<$Emu>-карбоксилат диренію (III). Зазначено, що транс-похідні вперше синтезовані за умов гетерогенного процесу в твердій фазі з практично кількісними виходами. З використанням запропонованого методу синтезовано раніше відомі сполуки транс-<$Eroman {Re sub 2 (RCOO) sub 2 Cl sub 4 }> (<$Eroman {R~=~CH sub 3 ,~C sub 2 H sub 5 ,~C sub 3 H sub 7 ,~і -C sub 3 H sub 7 }>), а також уперше одержано сполуки з $Eroman {R~=~C sub 10 H sub 15 }>, <$Eroman {C sub 10 H sub 15 CH sub 2 ,~H,~C sub 6 H sub 5 }>. Розроблено метод синтезу транс-тетрагалогеноди-<$Emu>-карбоксилатів диренію (III) у рідкій фазі, який полягає у дії газоподібного хлороводню на розчин або суспензію відповідного кристалічного дигалогенотетра-<$Emu>-карбоксилату диренію (III) у розчиннику зі слабкими донорними властивостями, що дає змогу значно спростити одержання цих сполук. Уперше для галогенокарбоксилатних похідних диренію (III) здійснено нетермічну цис-транс-ізомеризацію. Показано, що передумовою цього процесу повинне бути видалення аксіальних лігандів у цис-ізомера. Вивчено деякі кінетичні закономірності транс-цис-ізомеризації галогенокарбоксилатів диренію (III) в електронодонорних розчинниках, визначено умови проходження такого процесу та зроблено припущення щодо його механізму.

Досліджено взаємодію комплексних сполук диренію різних структурних типів з фосфоліпідами та вищими карбоновими кислотами за формування мікрокапсул та у реакціях з нуклеїновими основами. Показано, що координація фосфоліпідів за рахунок фосфатної груп і вищих карбонових кислот за рахунок карбоксилатної групи відбувається у екваторіальне положення та призводить до підвищення стійкості та біологічної активності комплексних сполук дирепію. Дані взаємодії комплексних сполук ренію з нуклеїновими основами вказують на різний механізм дії цих речовин і відомих протипухлинних препаратів на основі платинідів.

Досліджено взаємодію комплексних сполук диренію(III) з галогенідними та карбоксилатними лігандами усіх можливих структурних типів на прикладі стабільних трифенілвердазильного та гальвіноксильного радикалів. Визначено маршрут реакції взаємодії похідних кластеру <$Eroman {Re sub 2 sup 6+ }> з 1,3,5-трифенілвердазильними (ТФВ) та Gl-радикалами. Виявлено, що на I стадії реакції відбувається координація вільного радикала в аксіальні положення кластерного фрагмента <$Eroman {Re sub 2 sup 6 + }>, потім відбувається процес перенесення електрона. Показано, що похідні кластеру <$Eroman {Re sub 2 sup 6+ }> здатні бути "пасткою" вільних радикалів за рахунок четверного зв'язку Реній - Реній, а поступове заміщення галогенідних лігандів на карбоксилатні у кластерах диренію(III) обумовлюють уповільнення реакції з радикалом.

Проведены численные оценки микротвердости по Виккерсу HV для боридов (ReB, ReB2, ReB4), карбидов (Re4C, Re2C, ReC), нитридов (Re3N, Re2N, ReN, ReN2, ReN4), а также для некоторых тройных диборидов (Re1-xМxВ2, М = W, Тс, Os, Ir) рения, основанные на эмпирических корреляционных зависимостях НV от модулей сдвига G и Юнга Y этих фаз. Обсуждена корреляция между НV этих фаз и их модулями всестороннего сжатия В и так называемыми индексами хрупко-пластичного поведения G/B.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л288.73 + Г127.235

Рубрики:

Сполуки ренію

Шифр НБУВ: Ж14159 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Разработана методика синтеза галогенокарбоксилата дирения (III) цис-конфигурации с 3-амино-1-адамантанкарбоновой кислотой - цис-<$E roman {[Re sub 2 (NH sub 3 C sub 10 H sub 14 COO) sub 2 Cl sub 4~cdot~2ДМ CO]Cl sub 2}>, изучены его спектральные свойства, определена молярная электропроводность. Состав и строение полученного комплексного соединения доказаны методами элементного анализа, ЭСП, ИК-, ПМР-спектроскопии.

Изучено взаимодействие транс-Re2(HO-C10H14-COO)2Cl4 с искусственными радикалами: 1,3,5-трифенилвердазилом, гальвиноксилом и дифенилпикрилгидразилом. Показано, что транс-Re2(HO-C10H14-COO)2Cl4 способствует разрушению свободных радикалов за счет <$E delta sup *> компоненты четверной связи рений - рений, но в результате реакции в комплексе дирения(III) восстанавливается эта связь, поэтому транс-Re2(HO-C10H14-COO)2Cl4 может выступать как антирадикальный агент многократного действия.

Досліджено будову і властивості координаційних кластерних сполук Re(III) з 3-похідними 1-адамантанкарбонової кислоти. Вперше синтезовано та виділено в індивідуальному виді 29 нових комплексних сполук диренію(ІІІ). Склад і будову одержаних комплексних сполук встановлено методами елементного аналізу, ІЧ-, ПМР- і електронної спектроскопії, кондуктометрії. Вперше одержано в індивідуальному стані трихлоротри-μ-карбоксилати зі змішаним алкільним і адамантильним лігандним оточенням. Досліджено взаємодію синтезованих комплексних сполук диренію(ІІІ) з представниками трьох класів вільних радикалів. Встановлено, що досліджені сполуки виявляють антирадикальну активність, зберігають свою конфігурацію, що дозволяє використовувати їх як антирадикальні агенти багатократної дії. Досліджено взаємодію комплексних сполук з альбуміном, що дозволяє припустити схему взаємодії кластерних сполук з 3-похідними 1-адамантанкарбонової кислоти з біологічними макромолекулами. Показано \i in vivo \i0 наявність нефропротекторної активності одержаних галогенокарбоксилатів диренію(ІІІ), що дозволяє використовувати їх в протипухлинній терапії.