Вивчено субстратну селективність гідроксилювання метилбензолів у системі H₂O₂ - H₂SO₄ (70,0 % мас.) при 15 - 55 °С. Ентропії активації корелюють з основністю аренів, а субстратна селективність і ентальпії активації - одночасно з основністю та потенціалами іонізації ArH. Зроблено висновок, що структура перехідного стану реакції є проміжною між комплексом з переносом заряду та sigma-комплексом.

Систематизовано й узагальнено дані літератури з методів функціоналізації каліксрезорциноларенів, які є перспективними молекулярними платформами для дизайну різноманітних супрамолекулярних структур.

Систематизированы и обобщены литературные данные по методам функционализации каликсрезорциноларенов, которые являются перспективными молекулярными платформами для дизайна различных супрамолекулярных структур.

The review summarizes the literature data in synthetic chemistry of calixresorcinolarenes, which are promising molecular platforms for designing of various supramolecular structures.

У межах теорії збурень проаналізовано вплив замісників на енергію дисоціації C - H-зв'язку в молекулах моно- та дизаміщених толуолу. Показано, що зміна термохімічних властивостей в альтернативних радикалах описується в другому порядку теорії збурень квадратичною залежністю від констант замісників.

За допомогою методу термічного циклічного аналізу досліджено вплив термічної передісторії розплаву бензолу на передкристалізаційне переохолодження <$E DELTA T sup ->. Установлено стрибкоподібну залежність від величини перегріву розплаву <$E DELTA T sup +> відносно температури плавлення <$E T sub L> і закономірність переходу від рівноважної крісталізації до нерівноважно-вибухової. Проаналізовано термодинамічні параметри кристалізації - зміну ентропії <$E DELTA S>, критичні розміри, роботу та швидкість утворення зародків бензолу. Результати трактуються з точки зору структурних перетворень молекул бензолу в рідкій фазі та кластерно-коагуляційної моделі кристалізації.

Проаналізовано умови утворення н-пропілбензолу, толуолу й етилбензолу як основних продуктів, супутніх бензолу та пропілену під час крекінгу кумолу на цеоліті Y залежно від кислотного спектра цеоліту. Запропоновано механізми утворення кожного із цих продуктів.

За допомогою методу термопрограмованої реакції вивчено процеси дегідратації C2 - C4-спиртів та деалкілування етил- і пропілбензолів на H-<$E beta> і WO3/ZrO2. На підставі аналізу ТРП-спектрів утворення олефінів знайдено лінійні залежності між температурами максимальної швидкості цих реакцій і спорідненістю до протона як в ряду молекул спиртів, так і алкілбензолів.

За допомогою методу інтерферометрії досліджено самодовільне підвищення розчинності бензолу в інтра- та інтермолекулярних полікомплексах на основі полівінілового спирту та поліакриламіду.

Виявлено затухаючі коливання зростаючої частоти в алкілуванні бензолу деценом-1, які інтерпретуються виходячи з поверхневої конкуренції бензолу з утворюваним коксом за механізмом поперемінних інверсій адсорбційного шару. Запропоновано схему інверсій у термінах хімічних потенціалів адсорбованих компонентів. Зміну характеру коливань пов'язано з якісною зміною коксу в часі.

Показано, що квантово-хімічні розрахунки, проведені на рівні теорії B3LYP/LANL2DZ для всіх метилзаміщених бензолів та їх комплексів з іоном срібла (вільним і гідратованим молекулою води) та метилатом срібла, успішно застосовано для дослідження термодинаміки комплексоутворення метилбензолів зі сріблом (I) у рідинній хроматографії. Перевірено три можливі схеми рівноважного комплексоутворення метилбензолів з різними срібловмісними ефекторами. За допомогою методів регресійного аналізу розроблено ряд кореляційних моделей, з яких вибрано модель, що дає можливість найкращим чином співвідносити експериментальні дані з результатами квантово-хімічних розрахунків і прогнозувати константи хімічної рівноваги використовуючи розрахункові методи. Використано як незалежну індикаторну змінну, що відображає вплив положення замісників на властивості ароматичного субстрату (ортоефект), а також експериментально визначено ступінь десольватації.

Досліджено реакційну здатність амінофенолів (АФ) у реакції з пероксирадикалами (ПР) етилбензолу залежно від будови їх молекул і в порівнянні з амінами аналогічної структури. Встановлено, що АФ мало відрізняються від відповідних амінів за активністю по відношенню до ПР, але мають більш виражену антиоксидантну активність. Ефективність АФ як антиоксидантів обумовлена наявністю двох реакційних центрів, один з яких (N - H-група) забезпечує високу активність речовини у реакції з ПР, а інший (O - H-група) подовжує тривалість дії антиоксиданту в системі.

Изучено автоокисление аскорбиновой кислоты (АК) в среде диметилсульфоксида, показано изменение концентраций ионных форм АК в этом процессе. Исследовано инициированное азодиизобутиронитрилом окисление кумола в гетерофазных условиях в присутствии АК в апротонной и протонодонорной средах при варьировании концентрации АК. Доказано, что АК может действовать как гидрофильный, так и липофильный антиоксидант.

Установлена зависимость активности и селективности ионообменных форм цеолитов X с инкорпорированным карбонатом цезия в процессе алкилирования толуола метанолом в боковую цепь от природы ионообменного катиона (<$E roman {Na sup + ,~Cs sup + ,~Mg sup 2+ ,~Zn sup 2+}>). Показано, что введение <$E roman Mg sup 2+> и <$E roman Zn sup 2+> в комбинации с Cs2CO3 существенно повышает выход этилбензола и стирола по сравнению с их выходом на щелочных формах цеолита X.

На модельній реакції ініційованого азодіізобутиронітрилом вільно-радикального окиснення кумолу молекулярним киснем за допомогою газоволюмометричного методу досліджено антиоксидантну активність антрону (АОАА) в середовищах диметилсульфоксиду, диметилформаміду й ацетонітрилу. Показано, що АОАА залежить від рівноважного вмісту його енольної форми. Встановлено перший порядок витрачання інгібітора та показано, що механізм обриву ланцюгів залежить від парціального тиску кисню.

Представлены технические характеристики медьсодержащих катализаторов, которые применялись в качестве форконтакта на установке гидрирования бензола. Предложен способ очистки паров бензола от органических и неорганических соединений серы с использованием медь-цинк-алюминиевого катализатора низкотемпературного синтеза метанола (СНМ-У). Представлены особенности эксплуатации катализатора СНМ-У в этом процессе.

Данные о кинетике, селективности, КИЭ и влиянии кислотности среды на скорость реакций бензола и алкилбензолов в сернокислотных (59 - 78 % мас. H2SO4) растворах 1-адамантанола при 30 <$E symbol Р>C свидетельствуют о том, что непосредственным реагентом являются адамантильные (<$E roman Ad sup +>) карбокатионы, алкилирующие арены; орто-положения бензольного кольца не доступны из-за стерических препятствий; скорость атаки катионом <$E roman Ad sup +> доступных пара- и мета-положений кольца контролируется образованием <$E sigma>-комплекса.

Вивчено реакцію озону з n-крезолом в оцтовому ангідриді. Показано, що основними продуктами окиснення n-крезолу є пероксидні сполуки - продукти озонолітичної деструкції ароматичного кільця (72 %) і меншою мірою - продукти окиснення по метильній групі - n-ацетоксибензилацетат і n-ацетоксибензилідендіацетат, сумарний вихід яких не перевищує 20 %. Визначено константи швидкості реакції озону з n-крезолом і продуктами його перетворювання. Запропоновано механізм реакції озону з n-крезилацетатом.

Сфероидальные структуры углерода, образующиеся при пиролизе бензола одновременно с нанотрубками, селективно осаждаются в более низкотемпературной зоне реактора. Предложено, что сфероидальные и тубулярные углеродные структуры образуются в результате реакции конденсации молекул бензола и его гомологов. Кривизна образующейся структуры создается в момент взаимодействия молекул, в одной из которых отсутствует компланарность атомов из-за наличия углерода с <$E sp sup 3>-гибридизацией.

Разработан метод определения молярного коэффициента поглощения (МКП) фуллеренов <$E roman C sub 60> и <$E roman C sub 70>, состоящий в том, что величины МКП, полученные графическим методом, затем уточняются математическим методом последовательного приближения. Установлены границы аналитических длин волн, интервалы оптимальных для количественного анализа концентраций растворов смеси фуллеренов. На спектрах растворов <$E roman C sub 60> и растворов его смесей с <$E roman C sub 70>, содержащих <$E roman C sub 60~symbol У~0,5~cdot~10 sup -4> моль/л, обнаружено батохромное смещение полосы поглощения с максимумом при <$E lambda~=~335> нм.

Изучены фазовый состав и каталитическая активность WO3/ZrO2, допированного ионами <$E roman {Zn sup 2+ ,~ Al sup 3+ ,~Cr sup 6+ ,~Si sup 4+ ,~ Ti sup 4+ ,~Sn sup 4+ ,~Ce sup 3+ ,~VO sup 2+}> и <$E roman Bi sup 3+>, в реакции деалкилирования кумола. Показано, что допирование WO3/ZrO2 различными элементами приводит как к повышению, так и к понижению его каталитической активности. Найдена корреляция между каталитическими свойствами и изменением температурных границ существования тетрагональной фазы оксида циркония в допированном WO3/ZrO2.

Детально досліджено властивості кінематичної зсувної в'язкості <$E nu> бензолу, в першу чергу, її залежність від нормованих температури t та питомого об'єму <$E v tilde>. Спираючись на експериментальні значення <$E nu>, t і <$E v tilde> для бензолу та аргону на їх кривих співіснування, показано, що поведінка кінематичних зсувних в'язкостей цих рідин є цілком подібною та свідчить про можливість застосування до них динамічного варіанта принципу відповідних станів. Цей висновок є несподіваним, оскільки їх рівняння стану задовольняють принцип відповідних станів тільки наближено. Строго доведено, що кінематична зсувна в'язкість бензолу не має активаційного характеру. Запропоновано явний вигляд формули, яка описує поведінку <$E nu> в аргоні та бензолі. Показано, що значення <$E nu> визначаються, в першу чергу, питомим об'ємом молекул у рідинах. Така ж сама особливість зсувної в'язкості є властивою і формулі Бачинського, хоча конкретний прояв ефектів власного об'єму молекул є суттєво різним.