Освещены вопросы влияния кислорода и его активных интермедиатов на процессы окисления органических веществ в жидкой фазе, деструктивных для живой материи свойств активных форм кислорода, неспециализированных и специализированных механизмов генерации активных метаболитов кислорода, механизмов противостояния действию таких агентов у аэробных организмов.

Мета роботи - визначити клітинну відповідь та встановити профіль активації кіназ ERK1/2 після обробки клітин 293 та U373 білками CHI3L1 чи CHI3L2. Специфічну активацію і локалізацію кіназ ERK1/2 після внесення білків CHI3L1 або CHI3L2 до клітинного середовища, що не містить сироватки, проаналізовано за Вестерн-блот аналізом та методами імунофлуоресценції і конфокальної мікроскопії. Для встановлення, чи зможе додавання білків CHI3L1 або CHI3L2 посилювати мітогенез, застосовано аналіз інкорпорації [<^>3Н]тимідину в клітинну ДНК. Одержані результати демонструють, що стимуляція фосфорилювання кіназ ERK1/2 після додавання CHIL1 або CHI3L2 має дозо- та часозалежний характер. Виявилося, що, на відміну від CHI3L1, дозозалежне пригнічення інкорпорації [<^>3Н]тимідину констатовано у 293 та U373 клітинах. В обох типах клітин обробка білком CHI3L2 викликає тривалішу активацію каскаду МАРК, ніж обробка білком CHI3L1, з акумулюванням кіназ ERK1/2 y ядpi клітин 293. Висновки: на противагу активації фосфорилювання кіназ ERK1/2 внаслідок обробки клітин білком CHI3L1, що спричиняє проліферацію, стимуляція цих кіназ додаванням білка CHI3L2 пригнічує мітогенез у клітинах 293 та U373, що перебувають у стані сироваткового голодування.

Важливість функціонування ксантиноксидази (КО) в процесах проліферації і диференціації клітин доведено багатьма вченими. Припущено, що КО виконує незамінну роль у процесах розвитку, дозрівання, а також загибелі клітин мозку ембріона людини. Абортивний матеріал людини застосовано для культивування клітин (Е90). Активність КО визначали за кількістю сечової кислоти в тканині; клітинну смерть - з використанням трипанового синього. Алопуринол, згідно із дослідженням, пригнічує активність КО (<$E 0,12~symbol С~0,02>; <$E 0,20~symbol С~0,03> відповідно, <$E р~symbol Г~0,05>). На 12-й день кількість клітин у культурі, у яку вносили алопуринол, починаючи з перших етапів розвитку, була вищою, ніж у контролі (<$E 2350,1~symbol С~199,0~vs~2123~symbol С~96>), та перевищувала кількість клітин у культурі, до якої додавали алопуринол на більш пізніх стадіях росту і розвитку (<$E 1479,6~symbol С~103,8,~р~<<~0,05>). В усіх культурах кількість мертвих клітин виявилася нижчою у порівнянні з контролем, що вказує на захисні властивості алопуринолу як інгібітора КО. Висновки: алопуринол ініціює клітинну проліферацію на ранніх етапах розвитку клітинної культури та пригнічує клітинний ріст на пізніших стадіях.

To find causal relations between the cellular energy, alterations of mitochondria, and the cellular mechanism of reactive adaptation (MRA) under exogenous stimuli, a formal analysis is performed. It is shown that there are four main consumers (biosynthesis, homeostasis, reparative and compensatory syntheses) of cell energy. Violating the cellular homeostasis, the exogenous factors decrease the part of energy necessary to provide the biosynthesis. Intermediate chemical agents of the strangulated biosynthesis activate a cascade of transformations leading to an enlargement of both the mitochondrial power and the energy production intensity. This negative feed-back contour is the essence of MRA that maintains the process of decentralized adaptation of a multicellular organism to environmental shifts.

Досліджено взаємодію двох груп біорегуляторів, яким властива протилежна спрямованість дії на аденілатциклазну та фосфоінозитидну сигнальні системи клітини з ленгмюрівськими моношарами, що сформовані з 1-стеароїлфосфатидилхоліну. Виявлено, що біорегулятори, які активують аденілатциклазну та (або) інгібують фосфоінозитидну сигнальні системи, концентрацією <$E 1~cdot~10 sup -4> моль/л достовірно змінюють значення структурних і термодинамічних параметрів ліпідних моношарів.

Доведено існування комплексу між ендогенними кіназами S6K1 і S6K2 та білком TDRD7 у клітинах ссавців. Встановлено, що взаємодія між білками відбувається за участі С-кінцевої ділянки білка TDRD7, де розташований один з його Tudor доменів. Одержано та охарактеризовано моноклональні антитіла, специфічні до N-кінцевих ділянок білків TDRD7 та S6K2. За допомогою біоінформатичного аналізу передбачено, a \i in vitro \i0 кіназною реакцією підтверджено, існування у TDRD7 сайтів фосфорилювання для S6K1 та S6K2. Встановлено, що С-кінцева регуляторна ділянка S6K2 залучена до взаємодії з TDRD7, а ефективність взаємодії залежить від її метилювання за Арг475 та Арг477. Методами конфокальної мікроскопії клітин показано співлокалізацію між S6K1 та TDRD7, а також S6K2 і TDRD7, що спостерігається у перинуклеарній зоні клітин НЕК293, HEPG2 та нейронах первинної культури клітин гіпокампу щурів. За допомогою субклітинного фракціонування показано можливість існування у клітинах ссавців потенційних ізоформ білка TDRD7.

Рассмотрены биологические эффекты микроволнового излучения современных систем мобильной связи, приведены результаты исследований, которые свидетельствуют о потенциальных рисках низкоинтенсивного микроволнового излучения для здоровья человека при условии его длительного воздействия. Анализ метаболических изменений в живых клетках под действием микроволнового излучения систем мобильной связи позволяет классифицировать данный физический фактор как стрессовый для клетки. Среди воспроизводимых метаболических эффектов низкоинтенсивного микроволнового излучения - гиперпродукция протеинов теплового шока, увеличение содержания активных форм кислорода, изменение концентрации ионов кальция в клетке, повреждение ДНК, угнетение репарации ДНК, индукция апоптоза. К выявленным метаболическим изменениям причастны каскады киназ регуляции внеклеточных сигналов ERK и стресс-зависимые киназы р38МАРК. Проведенный анализ позволяет утверждать, что представления об исключительно тепловой природе биологических эффектов микроволнового излучения не соответствуют действительности. Это, в свою очередь, ставит вопрос о необходимости принятия адекватных международных стандартов электромагнитной безопасности, которые до нынешнего времени базируются исключительно на тепловых эффектах неионизирующего излучения.