Під час вивчення ектопаразитів кажанів на території України серед іксодоїдних кліщів виявлено 2 види - Ixodes vespertilionis (Koch) та Argas vespertilionis (Latreille, 1802). Усього зареєстровано 90 екз. кліщів. Наведено нові місця реєстрацій A. vespertilionis для території України. Обговорено умови існування хазяїв та їх ектопаразитів.

На території національного природного парку "Синевир" Міжгірського р-ну Закарпатської обл. у благородного оленя (Cervus elaphus montanus Botezat.) виявлено три види нематод: Onchocerca flexuosa, O. skrjabini, O. garmsi, які є новими у фауні України.

Під час вивчення ектопаразитофауни кажанів на східній частині території України було виявлено 797 екземплярів 15-ти видів кліщів, що відносяться до 9 родів з 7 родин. Дано оцінку сучасного стану ектопаразитофауни кажанів. Обговорюються умови існування хазяїв та їх ектопаразитів.

Установлено пристосованість представників роду Corynosoma до певних хазяїв, показано особливості їх локалізації, вікову та статеву структури геміпопуляцій, екстенсивність та інтенсивність інвазії, з'ясовано ранг хазяїв відносно специфічності до них паразитів.

Исследования проведены на территории шести областей Украины: Черниговской, Киевской, Житомирской, Ровенской, Тернопольской и Закарпатской. На материалах от диких кабанов обнаружены очаги трихинеллеза в природных биоценозах Закарпатской и Ровенской областей, Средний показатель распространения трихинеллеза среди диких кабанов на данной территории - 4,35 %. У косуль и пятнистых оленей трихинеллы не обнаружены.

На основі дослідження фауни акантоцефалів справжніх тюленів, що мешкають в тихоокеанському секторі Антарктики, встановлено, що вона представлена 5-ма видами: Corynosoma arctocephali Zdzitowiecki, 1984, C. bullosum (Linstow, 1892), C. hannae Zdzitowiecki, 1984, C. pseudohamanni Zdzitowiecki, 1984 та C. shackletoni Zdzitowiecki, 1978. Вид C. evae Zdzitowiecki, 1984 зведено до синонімів виду C. arctocephali Zdzitowiecki, 1984. Вид C. shackletoni вперше знайдено у морського ссавця - морського леопарда. Досліджено морфологічні особливості означених видів коринозом, наведено детальні рисунки для кожного представника. Встановлено особливості локалізації, віково-статеву структуру, кількісні показники інвазії акантоцефалів, визначено ранги хазяїв для кожного виду паразитів. Ретельно розглянуто індивідуальну, гостальну та географічну мінливість, фенотипічне різноманіття коринозом. З'ясовано, що найбільш сталими ознаками є розміри та форма хоботка, довжина та форма тіла, розміри яєць. Визначено, що пластичні ознаки червів залежать від виду остаточного хазяїна, проте меристичні - не залежать від нього. Констатовано, що в районі островів Баллені мешкають цілісні популяції акантоцефалів Corynosoma pseudohamanni та C. bullosum. Виявлено, що у коринозом у тихоокеанському секторі в порівнянні з атлантичним бідніше коло хазяїв, нижчі показники інвазії, але більші розміри яєць. Зроблено висновок, що всі антарктичні види коринозом, за винятком C. bullosum, мають в північній півкулі власних "двійників", які подібні до них як за формою та розмірами тіла, так і за іншими ознаками.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*836.6:Е623.362.447 + Е621.143.5

Рубрики:

Загальна біологія

Acanthocephala Скреблянки

Шифр НБУВ: РА328826 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлено, що в екосистемі Каспійського моря каспійський тюлень входить як третя, четверта або п'ята ланка до складу багатьох трофічних ланцюгів. До його консортів належать 23 види гельмінтів, серед яких переважають трематоди. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози зустрічається один вид гельмінтів, в мероконсорції тонкого кишечнику - 10, шлунка - 2, товстого кишечнику - 3. В мероконсорціях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози та шлунка під впливом гельмінтів-консортів відбуваються глибокі патоморфологічні зміни, що призводять до порушень процесів метаболізму. Виявлено неоднозначну спрямованість у змінах маси тіла за наявності тих або інших консортів - гельмінтів у органах каспійського тюленя. Консортивні зв'язки підтверджують підрозділ виду на північну і південну популяції. В межах північної популяції консортивні зв'язки чітко позначають присутність трьох субпопуляцій тюленя, що характеризуються своєрідним набором гельмінтів. Консортивні зв'язки підтверджують гіпотезу автохтонного формування каспійського тюленя.

The analysis of consortive relationships between Pusa caspica and infesting helminths showed the ancient isolation of the species and confirmed the hypothesis of its autochthonous origin.