Розподіл семи груп ендогенних ретровірусів (ALV-родинні, HERV-I-родинні, EAV-HP, EAV-0, E-33, E-51, ART-CH) у геномі курки досліджено у зв'язку з композиційним складом (варіюванням GC-вмісту) геному хазяїна. GC-багаті ретровіруси (ALV-родинні, ART-CH і EAV-0) локалізовані, головним чином, у GC-найбагатших родинах ізохор H2, H3 і H4, GC-бідні HERV-I-родинні провіруси, E-51 та E-33 локалізовані в GC-бідних родинах ізохор L1, L2, а також у H1 (ізопікнічність). GC-багатий ретровірус EAV-HP, окрім очікуваної наявності в GC-багатих ізохорах, присутній також у GC-бідних компартментах. Дослідження експресії за допомогою RT-PCR, а також аналіз баз даних EST свідчать, що експресія ендогенних ретровірусів курки може бути тканиноспецифічною. Це, в свою чергу, може впливати на картину провірусної локалізації внаслідок реінтеграції. Причиною ізопікнічної локалізації ендогенних ретровірусів є композиційна відповідність між інтегрованою послідовністю та хромосомною ділянкою хазяїна, що забезпечує стабільність інтеграції.

Зазначено, що латентний мембранний білок 2A (LMP2A) вірусу Епштейна - Барр є важливим регулятором латентної фази вірусної інфекції. Мета роботи - ідентифікувати білки, які взаємодіють з пролін-збагаченими мотивами LMP2A. Аналіз in silico за допомогою програмного забезпечення Scansite дозволив передбачити можливість взаємодії амфіфізину 1 (Amphl) і LMP2A. Використано загально прийняті техніки молекулярного клонування, сайт-спрямований мутагенез і тест на взаємодію in vitro для подальшого дослідження структурних основ взаємодії комплексу LMP2A/Amphl. Фракцію екзосом одержано за допомогою послідовних центрифугувань. Показано, що ізоформа LMP2A, але не LMP2A <$E DELTA>NT взаємодіє з доменом SH3 амфіфізину 1. Виявлена взаємодія опосередковується трьома різними пролін-збагаченими мотивами, розташованими в N-кінцевій ділянці LMP2A. Всі три мотиви є взаємозамінними, оскільки присутність хоча б одного з них є достатньою для реалізації зв'язування LМP2A з Amph1. Продемонстровано взаємодію Amph1 і високоспорідненого з ним Amph2 з LMP2A за допомогою ко-імунопреципітації ендогенних комплексів. Мутант LMP2A за проліновими мотивами не взаємодіяв з Amph1, що спричиняло зникнення його з фракції екзосом. Зроблено висновки, що латентний мембранний білок 2A вірусу Епштейна - Барр утворює комплекси з ендоцитозними адаптерними білками Amph1 і Amph2. Ідентифіковані нові партнери LMP2A можуть впливати на його внутрішньоклітинний трафік і секрецію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*725.111.3

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Мета роботи - вивчити динаміку морфологічних і фізіологічних змін трансформованих клітин, резистентних до пікорнавірусної інфекції. Дослідження виконано за умов in vitro із застосуванням цитохімічного і цитофотометричного аналізу. Використано пікорнавіруси різних родів. Встановлено, що стійкі до інфікування пікорнавірусами клітини різних чутливих ліній набувають аналогічних змін у фенотипі. У резистентних клітинах усіх культур як у ядрі, так і цитоплазмі виявлено зниження вмісту ДНК і РНК. Усі ці дані корелюють з підвищенням еуплоїдної (та біляеуплоїдної) популяції за формування резистентності. Усі резистентні до пікорнавірусів клітини були меншими за розмірами у порівнянні з початковим трансформованим фенотипом та демонстрували зниження проліферативної активності. Зменшення активності ядерець супроводжується вірогідним падінням усіх ядерцевих показників. Висновки: пікорнавіруси проявляють подвійну дію на чутливі клітини, яка виражається у селективній цитотоксичності і модифікуючому впливі. В цьому разі механізми їх дії є специфічними для кожного окремого пікорнавірусу. Так, резистентні стосовно одного пікорнавірусу клітини виявляються нестійкими до інфекції, спричиненої іншими пікорнавірусами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*725.112.22

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що іридовірус комара Mosquito iridescent virus (MIV) - це ікосаедричний ліпідовмісний вірус, що вражає комарів родів Aedes, Culex, Culizeta. Крім комарів та інших комах іридовіруси можуть спричиняти масову загибель риби та наносити великі збитки промисловому рибництву. Віріон MIV складається з ядра, що містить у собі двонитчату вірусну ДНК, ікосаедричної білкової оболонки (капсиду) та зовнішньої ліпідної оболонки. Мета роботи - визначення внеску складових іридовірусу комара (ліпідів, капсидних білків і вірусної ДНК) у формування спектральних властивостей цілих віріонів. В УФ і видимій областях спектра виміряно спектри поглинання, флюоресценції, фосфоресценції та збудження флюоресценції віріонів MIV, їх капсидних білків, ліпідів і вірусної ДНК у різних буферних розчинах. Показано, що поглинання віріонів в УФ області зумовлене поглинанням усіх їх складових (капсидних білків, ліпідів і вірусної ДНК). Флюоресценція віріонів за кімнатної температури зумовлена, головним чином, флюоресценцією капсидних білків. Спектри, виміряні за низької температури, надають змогу ідентифікувати тип нуклеїнової кислоти всередині віріонів (ДНК чи РНК) завдяки суттєвій відмінності спектрів фосфоресценції ДНК і РНК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*72

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*440.225 + Р514.16

Рубрики:

Загальна вірусологія

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (Хвороба Боткіна)

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше доведено позитивну залежність між підвищеною концентрацією цинку у тканинах рослин і високим вмістом вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ) у системно інфікованих рослинах тютюну. Встановлено, що за наявності додаткового стресового фактора абіотичної природи змінюється перебіг інфекції, викликаної ВТМ і ХВК. Встановлено, що системне поширення ВТМ у рослинах тютюну пригнічується додаванням у грунт цинку, але не свинцю. Визначено, що тривале пасажування ВТМ на рослинах Nicotiana tabacum cv. Samsun за хронічного впливу цинку у токсичній концентрації не індукує кількісних та якісних змін у інфекційних властивостях вірусу. Вперше виявлено кристалічні включення ВТМ у пероксисомах інфікованих клітин тютюну.

На двох модельних системах L929/ВВС і RF/ВПГ-1 за умов in vitro вивчено противірусну активність нових структурних аналогів тилорону дигідрохлориду: 4,4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифеніл дигідрохлориду та 2-метоксикарбоніл-4-4'-біс-[2-(діетиламіно)етокси]дифеніл дигідрохлориду. Використано дві схеми внесення дослідних сполук: профілактичну та лікувальну. Застосування профілактичної схеми внесення дослідних сполук підтверджує існування кореляції між продукцією інтерферону під дією сполук та їх противірусною активністю. Показано, що дифеніли здатні пригнічувати розвиток вірусного цитопатичного ефекту, спричиненого ДНК- і РНК-вмісними вірусами. Похідні дифенілу є значно менш токсичними, ніж тилорон, і їх можна розглядати як сполуки, перспективні для подальших досліджень під час створення нових противірусних препаратів.

Проаналізовано особливості інтерфероногенної, антивірусної та цитокініндукуючої активності похідних дифенілу, аналогів аміксину - 4,4’- \i біс \i0 -[2-(діетиламіно)етокси] дифеніл дигідрохлориду (сполука 1) та 2- метоксикарбоніл-4-4’-\i біс \i0 -[2-(діетиламіно)етокси] дифеніл дигідрохлориду (сполука 2), а також питання взаємозв'язку цих активностей із впливом сполук на стан мембран чутливих клітин. Доведено, що сполука 1 за інтерфероніндукуючими властивостями за умов \i in vitro \i0 не поступається аміксину та є менш токсичною і має ширший діапазон інтерфероногенних концентрацій. Встановлено, що сполука 1, як і аміксин, забезпечує 100 % захист від цитопатичного ефекту вірусу везикулярного стоматиту у разі застосування профілактичної та лікувальної схем внесення речовин, тоді як сполука 2 затримує розвиток цитопатичного ефекту вірусу тільки на 50 %. Показано ефективність сполук 1 та 2 проти вірусу простого герпесу I типу у разі застосування обох схем внесення сполук. Зазначено, що ці сполуки значно збільшують величину електрофоретичної рухомості Т-лімфоцитів та впливають на поверхневий заряд клітин. Також доведено вплив похідних дифенілу на активацію плазматичної мембрани клітин шляхом їх здатності збільшувати мембранний потенціал на ранніх етапах експозиції зі сполуками. Доведено стимулювальний вплив сполуки 1 на мітохондріальну активність ізольованих гепатоцитів щура на ранніх стадіях їх взаємодії з клітинами, що свідчить про активацію мітохондріальноопосередкованого антивірусного шляху, кінцевою ланкою якого є виявлена продукція інтерферону I типу.

Запропоновано принципово нову епіфітотіологічну модель вірусу бронзовості томатів (ВБТ). Встановлено шляхи циркуляції ВБТ у природі. Вперше показано можливість передачі патогену бур'янами, насінням і пилком, що має суттєве значення у виникненні вірусних епіфітотій, які викликані ВБТ і можуть бути першоджерелом його розповсюдження. Запропоновано заходи боротьби з насіннєвою вірусною інфекцією соняшника.

Розроблено новий підхід до визначення вірусів безпосередньо в клітинних гомогенатах за допомогою специфічних антитіл методом поверхневого плазмонного резонансу (ППР). Запропоновано нову модифікацію поверхні сенсора для визначення вірусів шляхом формування на його поверхні мономолекулярного шару з ефективним негативним зарядом, що запобігає денатурації білків і забезпечує їх орієнтовану іммобілізацію. Розроблено та випробувано на прикладі вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ) загальний підхід до виявлення та кількісного визначення вірусів методом ППР за допомогою специфічних антитіл, іммобілізованих на модифікованій KNCS і білком A. St. aureus поверхні сенсора. На прикладі культури зеленої водорості Bracteacoccus minor, інфікованої ВТМ на стадії зооспор, показано, що така модифікація поверхні сенсора дозволяє адекватно визначати вірус у клітинних гомогенатах, що підтверджено методами ІФА і світлової мікроскопії. На прикладі моделі структурного білка Х-вірусу картоплі і гексону аденовірусу типу 2 встановлено можливість використання такого підходу для визначення вірусних білків. Запропоновано нову оригінальну процедуру кількісного визначення вірусу шляхом іммобілізації комплексу специфічні IgG-вірус на модифіковану тіоціанатом і білком A поверхню сенсора. На прикладі Nicotiana tabacum за допомогою даного підходу досліджено розвиток вірусної інфекції у рослинах. Одержано узгодження між даними ППР та ІФА.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*74*728 + Е303.3*72

Рубрики:

Загальна зоологія

Взаємодія вірус-клітина

Шифр НБУВ: РА328801 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рекомбинантный бакуловирусный вектор, содержащий репортерный ген EGFP под регуляцией сильной промоторной кассеты CAG, использован для трансдукции нормальной (HEK293) и опухолевой (HeLa) клеточных линий человека. Показана зависимость эффективности трансдукции от дозы вируса, времени инкубации с вирусом, температуры и типа клеток. Экспрессия репортерного гена носила временный характер и, постепенно уменьшаясь, детектировалась в единичных клетках на 15-е сут после трансдукции.

Исследована кинетика процесса образования иммунного комплекса между вирусом ветряной оспы Varicella Zoster штамма Oka и антителами к этому вирусу. Исследования проведены с помощью кантилеверного сенсорного устройства.

Проведено комп'ютерний аналіз контекстів (нуклеотидного оточення) канонічного стартового кодона трансляції AUG у 15 тобамовірусів (45 генів) і 22 потексвірусів (110 генів). Встановлено, що контексти AUG вірусів рослин мають як високу схожість із відповідними контекстами еукаріотів, так і деякі особливості. Схожість проявляється в локалізації збіжних нуклеотидів поблизу стартового кодона (в позиціях -3... +18), наявності пурина в позиції -3 (-3R) і гуаніна в позиції +4 (+4G) відносно кодона AUG, а також у подібності трансляційних контекстів вірусів відповідним контекстам хребетних тварин (16,9 - 52,4 %) та однодольних (21,9 - 41,2 %) і дводольних рослин (39,3 - 74,3 %). Характерною особливістю вірусних трансляційних контекстів є висока частота компонентів +5С, -5Y і +10R, а також широке варіювання частоти контекстних елементів у різних вірусів і/або генів. Обговорено запропонований показник подібності трансляційних контекстів відомим консенсусним послідовностям.

Проведено комп'ютерний пошук подібних нуклеотидних сайтів у геномах фітопатогенних вірусів шляхом послідовного зіставлення двох геномних сиквенсів зі зростаючою величиною зсуву їх початкових позицій. Установлено граничні параметри невипадкової збіжності нуклеотидів у сиквенсах, показано наявність подібних нуклеотидних сайтів у філогенетично далеких родів вірусів, уточнено систематичне положення вірусу некрозу лізіантусу, виявлено особливості локалізації подібних нуклеотидних сайтів у вірусних геномах.

Розглянуто питання становлення вірусології як науки, методи виявлення, виділення та культивування вірусів. Визначено хімічний склад, морфологічну будову та природу геномів різних вірусів, описано механізми їх взаємодії з клітинами бактеріофагів, фітопатогенних і вірусів людини та тварин. Висвітлено участь вірусів у виникненні злоякісного росту (раку), природу віроїдів і пріонів, противірусного імунітету, методи профілактики та хіміотерапії вірусних інфекцій.

Рассмотрены вопросы становления вирусологии как науки, методы проявления, выделения и культивирования вирусов. Определены химический состав, морфологическая структура и природа геномов разных вирусов, описаны механизмы их взаимодействия с клетками бактериофагов, фитопатогенных и вирусов человека и животных. Освещены участие вирусов в возникновении злокачественного роста (рака), природа вироидов и прионов, противовирусного иммунитета, методы профилактики и химиотерапии вирусных инфекций.

Вперше встановлено, що три білки апарату ендоцитозу: інтерсектин 1 (ITSN1) та амфіфізин 1 (АМРН1) і амфіфізин 2 (АМРН2), утворюють комплекси з латентною фазою 2A (LMP2A). Детально досліджено інтерфейси взаємодії зазначених білків. ITSN1 зв'язується з пролін-збагаченим мотивом С-кінцевого домену LMP2A та опосередковано з ІТАМ-мотивом N-кінцевої частини. Показано, що адаптерний білок SHB взаємодіє одночасно з фосфотирозиновими сайтами LMP2A та БНЗ-доменами ITSN1, таким чином опосередковуючи зв'язування ITSN1 з N-кінцевою частиною LMP2A. Вперше показано, що адаптерні білки ITSN1 та SHB піддаються фосфорилюванню тирозинкіназою Syk в клітинах, що експресують LMP2A. Фосфорилювання SHB також залежить від активності кінази Lyn. Вперше було показано, що взаємодія АМРН1 з пролін-збагаченими мотивами LMP2A є необхідною для секреції вірусного білка на екзосомах. Доведено, що деформуючий мембрану білок SGIP1 утворює комплекси з ITSN1 та АМРН1.

Фітовірус кучерявої карликової картоплі (ВККК) за своїми морфологічними та структурними особливостями належить до родини Rhabdoviridae. Вивчено структурні білки ВККК і визначено репліказну активність у їх складі. Досліджено оптимальні умови для прояву її активності в системі реплікації in vitro. У складі ВККК охарактеризовано моносахариди та жирні кислоти. Порівнюючи моносахаридний та ліпідний склади ВККК і вірус везикулярного стоматиту, виявлено унікальні та загальні моносахариди й жирні кислоти в кожному з них. Одержані дані свідчать про схожість організації та універсальність характеру експресії геному рабдовірусів, які уражають теплокровних і рослини.

Исследовано антивирусное действие золей наночастиц диоксида церия (CeO2) в культуре клеток млекопитающих. Впервые показано их ингибирующее влияние на развитие цитопатического действия тест-вируса везикулярного стоматита при условии 24-часового предварительного контакта с клетками L929 и ЕРТ. Установлено, что эффективность защитного действия зависит от исходного прекурсора и способа получения водных золей наночастиц CeO2.