Наведено результати тривалих досліджень фізико-хімічних властивостей та функціонального значення вірусоспецифічних білків і нуклеїнових кислот у реплікації Х-вірусу картоплі та вірусу крапчастості червоної конюшини, а також взаємодії цих біополімерів з функціонально активними субклітинними комплексами інфікованих рослин.

На прикладі системи ціанофаг - ціанобактерія досліджена динаміка віруснаправленої регуляції формування комплексу вірус - клітина. Показано, що в процесі репродукції вірусу клітина-хазяїн необоротно втрачає власний генетичний апарат, систему регуляції біосинтетичних процесів, репродуктивну здатність та інші життєво важливі функції. По суті, сформований вірус-клітинний комплекс перетворюється на потужний генератор нуклеотидів та амінокислот для нелімітованого синтезу вірусних нуклеїнових кислот, білків і морфогенезу віріонів. Обговорюється питання щодо можливості використання системи ціанофаг - ціанобактерія як експериментальної моделі для розробки функціональної уніфікованої моделі продуктивної інфекції, ефективних методів профілактики та терапії вірусних інфекцій, а також вирішення різноманітних біотехнологічних проблем.

Последовательно и подробно изложены сведения о паразитоценозах (сообществах паразитов), составными частями которых являются вирусы, приведена их классификация. Представлены методики изучения гетерогенности этих образований. Показано, что популяции отдельных вирусов содержат несколько различных компонентов, как входящих, так и не входящих в структуру вириона. Объединение в сообщества увеличивает степень гетерогенности вирусов. Вызываемые такими сообществами смешанные инфекции имеют свои особенности, закономерности которых пытаются выяснить авторы. Описываются меры борьбы с ними.

Ефективність і механізм антифітовірусної дії дріжджових мананів різної будови залежить від їх концентрації та виду експериментальної системи. У помірній концентрації манани, очевидно, не впливають безпосередньо на проникнення у клітину і репродукцію вірусу тютюнової мозаїки (ВТМ), але активують захисні механізми у надчутливих рослинах. Однак підвищені концентрації їх можуть пригнічувати нагромадження ВТМ у тканинах сприйнятливих рослин і мезофільних протопластах, виділених із чутливих та надчутливих рослин тютюну. Показано інгібіторну дію мананів щодо трансляції клітинної та вірусної РНК in vitro.

Вивчено стан основних компонентів реплікативного комплексу ціанобактерії Plectonema boryanum CALU 465 в динаміці інфекції, спричиненої ціанофагом LPP-3. Показано, що зміни активності ДНК-полімерази X корелюють із випередженням у часі з синтезом вірусоспецифічної ДНК, при цьому пригнічення активності ДНК-полімерази I відбувається синхронно з процесом деградації хромосомальної ДНК ціанобактерії. Виявлено відмінності у фізико-хімічних властивостях ДНК-полімерази I, II та X і чутливості їх активності до інгібіторів. На підставі аналізу одержаних результатів і даних літератури запропоновано загальну схему вірусонаправленої модифікації та функціонування реплікативного апарату інфікованих клітин P. boryanum.

Запропоновано принципово нову епіфітотіологічну модель вірусу бронзовості томатів (ВБТ). Встановлено шляхи циркуляції ВБТ у природі. Вперше показано можливість передачі патогену бур'янами, насінням і пилком, що має суттєве значення у виникненні вірусних епіфітотій, які викликані ВБТ і можуть бути першоджерелом його розповсюдження. Запропоновано заходи боротьби з насіннєвою вірусною інфекцією соняшника.

Вивчено здатність препарату з антивірусною дією індукувати утворення інтерферону та можливість безпосередньо пригнічувати репродукцію вірусу. Предметом дослідження були молекулярні комплекси одноланцюгової РНК з тилороном. Показано інтерферогенну дію молекулярних комплексів (МК) гомополінуклеотидів poly (C), poly (U), дріжджової РНК з тилороном за умов in vivo та in vitro. Детально вивчено кількісні та часові параметри цього процесу. Показано, що індукований як in vivo, так і in vitro інтерферон належить до I типу (ІФН-alpha / beta). Визначено параметри токсичності препаратів молекулярних комплексів дріжджова РНК - тилорон гідрохлорид. Вказані препарати повністю нетоксичні в діапазоні доз від 2,5 до 250 мкг/мл. Розроблено способи збільшення продукції інтерферону шляхом праймінгу. Встановлено, що протягом 3-х років препарат не змінює здатності до індукції інтерферону in vitro. Молекулярні комплекси мають чітку антивірусну дію: пригнічують репродукцію вірусів в культурі клітин у ході профілактичного та терапевтичного використання. ХТІ досліджених препаратів складає 10. Антивірусна дія вивчених препаратів зумовлена, в основному, дією власне МК і тільки незначною мірою індукованим ним інтерфероном. Визначене дозволяє розглядати молекулярний комплекс дріжджова РНК - тилорон як перспективний противірусний препарат.

В огляді розглянуто нетрадиційні уявлення щодо можливої еволюції інфекцій (в основному вірусних) та проаналізовано її механізми. Становлення Ноосфери як самодостатньої системи, альтернативної Біосфері, спричинило вибухоподібну (за своїми масштабами і темпами) еволюцію вірусів. Відзначено невідповідність зміни вірусів і появи нових інфекцій, на основі чого введено поняття про "невизначеність інфекцій". Прогнозовано пришвидчення еволюції інфекцій (переважно вірусних) та її спрямованість. Обгрунтовано положенння стосовно "полігонів" еволюції інфекцій і сформульовано їх характеристики. Констатовано початок саме Ноосферного внеску в еволюцію інфекцій.

Фітовірус кучерявої карликової картоплі (ВККК) за своїми морфологічними та структурними особливостями належить до родини Rhabdoviridae. Вивчено структурні білки ВККК і визначено репліказну активність у їх складі. Досліджено оптимальні умови для прояву її активності в системі реплікації in vitro. У складі ВККК охарактеризовано моносахариди та жирні кислоти. Порівнюючи моносахаридний та ліпідний склади ВККК і вірус везикулярного стоматиту, виявлено унікальні та загальні моносахариди й жирні кислоти в кожному з них. Одержані дані свідчать про схожість організації та універсальність характеру експресії геному рабдовірусів, які уражають теплокровних і рослини.

Висвітлено проблеми моделювання динамічних процесів розвитку вірусних інфекцій рослин у розбалансованому довкіллі. Наведено математичний опис зниження інфекційності та процесу порушення морфології вірусних частинок у разі дії фізичних факторів, зокрема, гамма-випромінення, постійного магнітного поля, підвищеної температури. Структура побудованих моделей базується на взаємодії вірусного геному та клітини. Підібрано залежності для оцінювання сили гальмування бульбочкової азотофіксації інфікованих бобових рослин вірусами. Описано структуру різницевих моделей процесів розвитку рослин і бульбочкової азотофіксації, зумовлених вірусною репродукцією, на основі біологічних закономірностей, у якій виконуються умови зберігання речовин та енергії в ході імітації реальних інфекційних процесів. Запропоновано математичні моделі для аналізу втрат кількісних та якісних характеристик хмелю за умов вірусної інфекції.

Розглянуто Baculoviridae - родину різнорідних патогенних вірусів, що інфікують комах і характеризуються складним реплікаційним циклом, який завершується включенням віріонів у кристалічний білковий матрикс. Бакуловірусні гени експресуються за типом транскрипційного каскаду, в якому кожний наступний етап залежить від експресії генів на попередньому етапі. Огляд узагальнює сучасні уявлення про згаданий унікальний механізм генної експресії і про механізми бакуловірусної реплікації, пов'язаної з ним. Описано нуклеотидні послідовності та гени, що беруть участь у цих процесах.

За результатами проведених експериментальних досліджень показано, що у разі стафілококової інфекції у мишей та шлунково-кишкових захворювань телят недостатність імунної відповіді на збудник обумовлена пригніченням ефекторних функцій фагоцитів та їх здатності до продукції ключових медіаторів імунної та запальної реакції організму - ІФН та фактора некрозу пухлин (ФНП). Основою протективної дії ІФН та його індукторів за вказаних захворювань є їх здатність підсилювати неспецифічну резистентність організму, зокрема, підвищувати функціональну активність фагоцитів та природних клітин-кілерів, а також здійснювати регулюючий вплив на продукцію цитокінів - ІФН та ФНП. Досліджено у порівняльному аспекті динаміку інтерфероногенної активності індукторів ІФН I типу (Саврац, Рагосин, Кагоцел), нового препарату МК (молекулярного комплексу дріжджової РНК і тилорону) та нового індуктора ІФН II типу (Лектин кормових бобів) in vitro та in vivo. Встановлено, що пробіотичні препарати Біфідим та Бактерін-SL мають лікувально-профілактичні властивості та здатні стимулювати продукцію ІФН в організмі тварин у разі шлунково-кишкових захворювань телят.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*725.311.3 + Е60*741.3

Рубрики:

Загальна вірусологія

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА320064 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відзначено, що одержання рекомбінантних білків у штамах-продуцентах, створених на базі Escherichia coli, потребує виділення цільового продукту з бактеріальних клітин. Використання бактеріофага лямбда в таких системах суперсинтезу є одним з шляхів розв'язання цієї задачі. В результаті лізису фагом клітин E. coli, що несуть плазміду з цільовим геном, рекомбінантний білок виходить у культуральне середовище. В інфікованій клітині фаг може розвиватися як за літичним, так і лізогенним шляхом. Вибір літичного шляху розвитку фага можуть обумовлювати різні фактори. Досліджено вплив температури культивування (37, 28 і 21 <$E symbol Р>C) інфікованих фагом <$E lambda> клітин E. coli, що несуть плазміду з геном альфа-інтерферону людини (ІФН), на вихід розчинного ІФН у культуральному середовищі. Показано, що ефективність використання бактеріофага лямбда для лізису клітин продуцента і виходу розчинного ІФН у культуральне середовище залежить від температури культивування інфікованих клітин. Максимальну концентрацію розчинного цільового продукту в середовищі спостережено за температури 21 <$E symbol Р>C, яка не є оптимальною для літичного розвитку фага. Обговорено можливі причини одержаних результатів.

Досліджено ефективність включення радіоактивної мітки в <$E 3 prime >- і <$E 5 prime >-кінці ДНК ціанофага LPP-3 полінуклеотидкіназою Т4 та термінальною трансферазою за різних умов проведення реакції. Одержані дані свідчать про те, що ДНК ціанофага LPP-3 має виступаючі <$E 3 prime >-кінці. Експерименти з лігування нативних молекул ДНК LPP-3 вказують на те, що кінці вірусного геному не виявляють властивостей комплементарності. Проведено клонування деяких фрагментів ДНК LPP-3. Рестрикційний аналіз клонованих фрагментів підтвердив припущення про відсутність у геномі ціанофага LPP-3 послідовностей GGGCC та GGCCC. Висунуто гіпотезу щодо подібної сайт-специфічності вірусної нуклеази. Контрселекція геному ціанофага LPP-3 дозволяє вважати його перспективним для використання в конструюванні нових векторів клонування в ціанобактерії.

За результатами рестрикційного аналізу відібрано ендонуклеази рестрикції, придатні для фізичного картування ДНК ціанофага LPP-3. Використання методів сумісного гідролізу, рестрикції фрагментів ДНК, виділених з гелю, та кінцевого мічення дозволило побудувати фізичну карту ДНК ціанофага LPP-3 з повною схемою локалізації 14-ми сайтів для 8-ми рестриктаз - Alw44I, Bsp119I, BsuRI, Eco147I, EheI, NcoI, Kpn2I та PvuI, визначити положення певних сайтів для рестриктаз HindIII, KpnI і Sau3A.

Розглянуто чинники генетичної нестабільності в системі онковірус - клітина: експресію ранніх генів онковірусів (в основному на прикладі аденовірусів), взаємодію ранніх вірусних та клітинних генів, експресію деяких клітинних генетичних структур, які активуються в інфікованих клітинах, інгібування репарації клітинної ДНК під впливом екзогенних нуклеотидних послідовностей і модифікованих основ.