Вивчено імуносупресивну активність фільтрату культуральної рідини (ФКР) високовірулентного штаму Salmonella typhimurium 1468. Використано модель гіперчутливості сповільненого типу до небактеріального антигена у мишей, метод гель-фільтрації крізь колонку сефадексу G-200, імуносорбенти. У ФКР штаму виявлено три компоненти з імуносупресивною активністю - термолабільний і термостабільний з прямим імуносупресивним впливом, а також термолабільний компонент, що мав індуктивну імуносупресивну активність тільки після редокс-обробки. У складі всіх компонентів знайдено О-специфічну і ліпідну частини. Це дозволило віднести їх до ліпополісахаридів.

Розроблено простий спосіб визначення частотних характеристик горизонтального переносу стійкості до антибіотиків транскон'югаційними плазмідами різних груп несумісності у штами Erwinia carotovora. У запропонованому методі для відбору транскон'югантів E. carotovora використано селективне середовище з пектином та відповідним антибіотиком, що дозволяє проводити надійну контрселекцію донора (Escherichia, Salmonella). За допомогою розробленого методу вивчено горизонтальну передачу плазмід RP4 (Inc P), R391 (Inc J) і pKM101 (Inc N) у деякі штами E. carotovora, а також їх успадкування в клітинах ервіній.

Показано, що втрата жовтої пігментації (фенотип Crt) нефотосинтезуючою епіфітною бактерією Erwinia herbicola супроводжується втратою прототрофності (фенотип Thi). Значна кількість Crt Thi-варіантів змінює характер чутливості до інфікування помірним ервініофагом E105 і до дії бактеріоцинів (фенотип Ph/Bn). Деякі з них стають чутливими до кілерної дії власних бактеріоцинів - автоцинів (фенотип Au). Множинна зміна фенотипу у E. herbicola відбувається як спонтанно, так і під час перемінного вирощування бактерій за оптимальної та супраоптимальної температур росту. Виявлено також, що клітини одного зі штамів не здатні синтезувати додатковий каротиноїд або синтезують змінені продукти. Показано, що синтез каротиноїду в клітинах E. herbicola g157/5k можна відновити трансдукцією фенотипу Crt ліпідовмісним бактеріофагом UA1. Множинна зміна фенотипу, що відбувається разом з втратою жовтої пігментації E. herbicola, віднесена до явища популяційної дисоціації, яка в загальних рисах подібна до такої в E. carotovora.

Вивчено зв'язок між плазмідними спектрами та фаготипами штамів Escherichia coli, виділених від хворих з пухлинами товстої кишки. Виявлено, що 70 % ізолятів цієї бактерії з нормальної тканини, просвіту кишечнику та пухлин характеризуються множинним складом плазмід. Інколи великі ендогенні плазміди супроводжуються замкнутими кільцевими ДНК з дискретними розмірами: 3,2; 3,8 і 4,0 т.п.н. Інші позахромосомні фактори мають розмір 63 - 119 т.п.н. і поділені на 5 дискретних класів. Плазмідні ДНК, розмір яких становить 69 і 119 т.п.н., зустрічаються рідко та властиві тільки штамам E. coli, одержаним з пухлини. Клітини трьох ізолятів, знайдених у пухлинах і просвіті кишечнику, несуть плазмідний комплекс, який складається з трьох різних позахромосомних ДНК - 63, 82 і 102 т.п.н. Наявність комплексу, як правило, корелює з множинною стійкістю штаму до ампіциліну, канаміцину та тетрацикліну. Різноманітність плазмід клінічних ізолятів E. coli закономірно доповнюється різноманітністю фаготипів, виявлених за допомогою вірулентних бактеріофагів T2, T4, T7, FE44, TuIb, Ox2 і MS2. У більшості випадків спостерігається взаємозв'язок між плазмідним спектром і фаготипом: в один і той самий фаготип входять штами з однаковим набором плазмід. Результати створюють передумови для детального вивчення ролі мікробного фактора в розвитку та пригніченні пухлин.

Досліджено життєздатність, чистоту, біологічні та серологічні властивості колекційних штамів шигел Флекснера, які зберігалися більше 30-ти років у ліофілізованому стані. Уточнено первинні серологічні характеристики. Встановлено, що домінуючим серотипом, незалежно від року та регіону виділення, є серотип 2а. У деяких штамів унаслідок тривалого зберігання або попередніх пересівів на агаризованих середовищах спостерігається втрата антигенів.

Досліджено життєздатність, серологічні властивості, антибіотикограми та біовари колекційних штамів і нових ізолятів Shigella sonnei. Установлено, що ці фактори є досить варіабельними, тому вони не можуть бути самостійною основою для класифікації збудників.

Одержано модифіковані - дефосфорильовані та N,O-дезацильовані - препарати ліпополісахаридів (ЛПС) шести штамів Rahnella aquatilis. Показано, що модифіковані ЛПС, на відміну від нативних, повністю втратили токсичність і пірогенність. Це може свідчити про те, що як ацильні, так і фосфорильні групи беруть участь у проявленні біологічної активності ЛПС R. aquatilis.

Показано, что умеренный бактериофаг ZF40 Erwinia carotovora сочетает в себе два вида внутригеномной гетерогенности - циклическую пермутацию и когезивные концевые структуры. Последние реассоциируют быстрее, чем аналогичные cos-сайты фага лямбда Escherichia coli. После температурной инактивации фаговых частиц получена серия clear-мутантов, входящих в одну группу комплементации, которая причастна к гену репрессора. Один из этих мутантов, <$E roman ZF40 c sub {5 "/" 5}>, идентифицирован как вирулентный. Установлено, что у температурных clear-мутантов характер пермутации изменяется в сторону ее дискретности. В связи с уникальностью внутригеномной организации молекулярно-генетические исследования процессов репликации, сайт-специфической рекомбинации и упаковки ДНК фага ZF40 E. carotovora представляют большой научный интерес.

Оптимізовано умови культивування у рідкому живильному середовищі рекомбінантного штаму Escherichia coli КПР-42 - продуцента <$E gamma>-інтерферону людини. Оптимізовано вміст у середовищі глюкози, продукти катаболізму якої є чинником закиснення культуральної рідини. Завдяки цьому вдалося подовжити час ферментації культури та підвищити вміст рекомбінантного білка у клітинах продуцента на 23 - 25 %, уникнувши витратного збагачення середовища живильними компонентами.