Показано, що критеріями вікзалежних метаболічних змін в культурі мікроводоростей є інтенсивність росту, вміст ДНК, триацилгліцеридів і β-каротину. Вперше виявлено, що зміни метаболічних показників в клітинах мікроводоростей залежать від інтенсивності пересадки культур і складу середовища культивування (вмісту іонів міді). Вперше показано, що за умов довготривалого культивування за збільшення частоти пересадки до 10-ти днів для культури характерні признаки молодої культури: вміст ДНК, триацилгліцеридів і β-каротину не змінювався на протязі двох років. Збільшення вмісту ДНК, триацилгліцеридів і β-каротину відбувалося в клітинах мікроводоростей з частотою пересадки 20-ти, 30-ти та особливо 40-ка днів. Показано, що клітини мікроводоростей адаптувалися до високої концентрації міді в середовищі культивування. За цього в клітинах мідь-резистентної культури збільшувався вміст міді, вміст карбонільованих білків був у 2 рази більше, а вміст вільного проліну був у 2 рази менше порівняно з культурою, що росла на стандартному середовищі (мідь-чуттєва культура). Вперше показано, що за умов довготривалого культивування швидкість збільшення вмісту ДНК, триацилгліцеридів і β-каротину в клітинах мідь-резистентної культури вище, ніж в клітинах мідь-чуттєвої культури. Виявлено, що за стандартних умов культивування закономірності хронологічного старіння мідь-чуттєвої та мідь-резистентної культур розрізнялися, що може бути результатом різних адаптивних реакцій на флуктуації сонячної активності. Показано, що варіабельність інтенсивності росту та метаболічних показників мідь-чуттєвої та мідь-резистентної культур в процесі довготривалого культивування є результатом адаптації до комбінованого впливу локальних (іони міді в середовищі) і глобальних (сонячна активність) чинників середовища.