Дана оценка современного состояния и перспектив развития этологии и ее практического значения для медицины в диагностике и лечении ряда наследственных болезней человека. На основе сближения и объединения исследований в этологии, физиологии, нейробиологии и сравнительной психологии отмечены современные тенденции развития науки о поведении. Изучены взаимосвязи социальных и биологических факторов поведения человека. Показаны особенности типологии, структуры и динамики реализации стереотипов врожденных невербальных компонентов поведения в комплексе мимических, позовых и жестовых движений в зависимости от профессиональной направленности личности, принадлежности к различным этническим группам, пола и эмоционального состояния исследуемых лиц. Проанализированы особенности реактивности нервной системы и моноаминэргических структур ствола мозга, наследственно обусловленных стереотипов двигательной активности, эмоциональности, возраста и пола животных (крыс).

Зазначено, що імпульсна активність у вазоконстрикторних шляхах, сформована в ЦНС, в основному не зазнає модифікацій у ході її передачі через симпатичні ганглії до м'язів судин. Відповідні синаптичні процеси, які спостережено під час розвитку фонової та рефлекторної активності, вперше досліджено з використанням внутрішньоклітинного відведення в експериментах на анестезованих тваринах у лабораторії В. І. Скока в Києві (Україна). Кожний прегангліонарний нейрон дивергує та контактує з багатьма постгангліонарними нейронами; на кожному з останніх конвергують декілька прегангліонарних входів. Проте у цьому випадку дія лише надпорогових "потужних", або "домінантних", входів є достатньою для передачі центральних сигналів. Хоча більша частина постгангліонарних одиниць мають по одному потужному входу, деякі з цих одиниць мають два або, рідко, три подібних входи. У клітинах із чисельними потужними входами може бути викликана відповідна кількість кальцієвих струмів в окремих локусах, віддалених від соми; це свідчить про те, що потужні входи в асоціації з кластерами кальцієвих каналів локалізовані на дендритах окремо один від одного. Коли потужні прегангліонарні входи руйнуються, слабкі синапси, що залишилися, зазнають спраутингу і швидко відновлюють надпорогові зв'язки. Питання, у який спосіб організовані потужні синапси, потребує подальших досліджень; проте ясно, що їх високий гарантійний фактор забезпечує широку та надійну передачу вазоконстрикторних командних сигналів від ЦНС.

This is a short review summarizing some existing data on the mechanisms of synchronization in neuronal networks in a few CNS structures. Special attention is paid to quantitative measures of synchronization, functioning of the networks with shunting inter-connections, and to unresolved questions related to synchronization of the activity in neuronal networks.

Встановлено діапазони значень ентропії Колмогорова - Сіная (еКС) ЕЕГ у симетричних коркових ділянках півкуль головного мозку та структурах лімбікоретикулярного комплексу щурів лінії Вістар у стані спокійного неспання за умов вільної поведінки, а також гострого та хронічного емоційного стресу. За умов гострого емоційного стресу виявлено виражене збільшення еКС у фронтальній, парієтальній та окципітальній коркових ділянках лівої півкулі. З'ясовано, що у структурах лімбіко-ретикулярного комплексу найбіль виражене збільшення еКС відбувається в обох ретикулярних ядрах покришки. Встановлено, що відсутність рухомої активності відображається значним зниження еКС у правій сенсомоторній корковій ділянці. Виявлено стійке підвищення еКС за умов вільної поведінки після тривалої іммобілізації та зниження рівня еКС за умов іммобілізації за наявності хронічного емоційного стресу. У стані іммобілізації за умов гострого та хронічного стресу виявлено зменшення варіабельності серцевого ритму, зниження загальної спектральної потужності та потужності в усіх частотних діапазонах. Доведено, що тривала іммобілізація супроводжується стійкими змінами систем регуляції серцевого ритму, імовірно, характерними для хронічного емоційного стресу.

Проаналізовано вікові особливості інтегративної реакції мозку за умов зміненого тиреоїдного статусу, а також за наявності емоційно-больового стану (лапаротомії). Показано, що тиреоїдні гормони (ТГ) відіграють суттєву роль в організації природжених і набутих поведінкових рефлексів впродовж всього онтогенезу. Виявлено, що тиреодисфункції спричиняють поведінкові та когнітивні дефіцити, ступінь яких відповідає віку щурів (ювенільні <$E>>>>> старі <$E>>> молоді). Зазначено, що одним з можливих механізмів дії ТГ на поведінкову активність є модифікація рецепторних можливостей ліпідної фракції мембран кори та гіпокампа шляхом регуляції ступеня ненасиченості ліпідів. З'ясовано, що гальмування орієнтовно-дослідницьких і емоційних реакцій відбувається пропорційно процесу нагромадження ненасичених жирних кислот (НЖК) і поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) у ліпідах кори та гіпокампа, яке в ювенільних щурів зростає в 3 - 6 разів, у молодих - на 46 % - 130 %, у старих - в чотири рази. Визначено, що лапаротомія змінює характер впливу тиреодисфункцій на безумовнорефлекторну дільність, перетворює загальний депримувальний ефект центральної нервової системи на активуючий, що на функціональному рівні має прояв посиленням емоційності, а на структурному - зменшенням вмісту НЖК і ПНЖК в ліпідах гіпокампа (46 % - у ювенільних, на 34 % - у молодих, на 50 - 62 % - у старих тварин). Рівень активності набутих поведінкових рефлексів також визначається тиреоїдним статусом організму, а саме: дефіцит ТГ супроводжується зниженням кількості відтворених енграм просторової пам'яті, що у разі хірургічного стресу