Т-лімфоцити відіграють ключову роль у регуляції імунної системи людини та інших ссавців. Показано, що відсутність гена pttg спричинює пригнічення активації ізольованих Т-лімфоцитів, індукованої фітогемаглютиніном, конканаваліном А та лектином, виділеним із Lens culinaris.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.34

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен анализ современных данных о семействе Toll-подобных рецепторов (TLRs), которые играют первостепенную роль в иммунной защите организма. TLRs участвуют в индукции и модуляции реакций врожденного и адаптивного иммунитета, выступая в роли их интеграторов. Генетические аномалии собственно TLRs или компонентов их сигнальных путей зарегистрированы при различных патологических состояниях. TLRs - идеальная молекулярная мишень для терапии многих заболеваний, в том числе инфекционных, аутоиммунных, аллергических и онкологических.

Сравнена функциональная активность перитонеальных макрофагов (Мф) при Т-клеточно- и антитело-индуцированном гепатите у мышей линии СВА. Т-клеточный гепатит вызывали конканавалином А (КонА), антителоиндуцированный - ксеногенными противопеченочными антителами - <$E gamma>-глобулиновой фракции антигепатоцитотоксической сыворотки (<$E gamma>-АГЦС). Установлено, что однократное введение КонА или <$E gamma>-АГЦС через 20 ч вызвало повреждение печени с цитолитическим синдромом. Функциональная активность Мф в этих условиях была разнонаправленной. Применение КонА приводило к снижению фагоцитоза частиц латекса и кислородзависимого метаболизма, а <$E gamma>-АГЦС - к их увеличению. Ослабление активности Мф может быть одной из причин снижения элиминации погибших клеток, что приводит к поддержанию воспалительной реакции. В то же время выраженное усиление фагоцитарной активности Мф - один из путей увеличения эндогенных источников свободных радикалов, вызывающих альтерацию клеток и выступающих в роли медиаторов воспаления.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.3-641:Г116.6

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено загальні принципи будови генної мережі диференціації клітин і з'ясування участі мікроРНК у її функціонуванні, а також деталізовано та реконструйовано молекулярні механізми лімфопоезу. Показано, що в інтерферуючих РНК (коротких інтерферуючих РНК і мікроРНК) наявність динуклеотидів <$E5 prime - roman CNG-3 prime> набагато перевищує випадковий рівень. Запропоновано механізми ініціації інтерферуючими РНК метилювання ДНК de novo й алельного виключення. Розглянуто еволюційні передумови та механізми виникнення генної мережі диференціації клітин. Запропоновано концепцію модулів генів, згідно з якою дана мережа повинна складатися з окремих елементарних одиниць (модулів генів), керованих позитивним зворотнім зв'язком. Кожен ген зумовлює певний етап окремого напрямку диференціації клітини. Виявлено структуру генної мережі B-лімфопоезу та завершального етапу T-лімфопоезу. Установлено можливу роль мікроРНК miR-181 та miR-150 у регуляції експресії генів рекомбіназ Rag1 та Rag2 і генів транскрипційних факторів Bc16 і MITF. Узагальнено імовірну роль мікроРНК у диференціації клітин та підтриманні стабільності їх геному.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*743.3

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА360996 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості змін імунологічної реактивності організму та стану клітинних мембран лімфоцитів у разі застосування лімфоцитарних кейлонів, отриманих з різних популяцій лімфоцитів і кейлонів, що мають фазову клітинну специфічність. Розроблено новий напрямок - визначення стану лімфоцитарної кейлонної системи у нормі та за різних захворювань організму для інтегральної диференціації ступеня ушкодження різних ланок імунної системи та її потенційних можливостей, що необхідно для діагностики, імунокорекції та профілактики. Висвітлено новий метод визначення ступеня тяжкості гострої променевої хвороби та стану імунної системи у разі інших захворювань. Встановлено, що лімфоцитарні кейлони мають фазову та вузьку клітинну специфічність.Обгрунтовано можливість використання кейлонів як природних антиоксидантів. Запропоновано використовувати лімфоцитарні кейлони як діагностичні препарати для оцінки порушень імунної системи.

З використанням методів інфрачервоної (ІЧ) фур'є-спектроскопії поглинання та відбивання, SEIRA-спектроскопії та ультрафіолетової спектроскопії досліджено особливості структури нуклеїнових кислот, що виникають внаслідок дії іонізуючого опромінення, канцерогенних процесів та застосування протипухлинних препаратів. Запропоновано нову методику підсиленого металевою поверхнею ІЧ поглинання для реєстрації ІЧ-спектрів нуклеїнових кислот, доведено високу чутливість даного методу, а також правомірність його використання для спектроскопічних досліджень біологічних об'єктів. Виявлено, що у випадку дії слабких доз іонізуючого опромінення (1 - 50 сГр) виникають пошкодження вторинної структури, які полягають у перерозподілі сітки водневих зв'язків, розупорядкуванні в структурі, ослабленні зв'язків і появі потенційних місць розривів, тоді як вплив сильних доз опромінення призводить до розривів цукрово-фосфатного остову та можливої зміни конформації окремих ділянок ДНК. Показано спектроскопічні прояви відмінностей в структурі РНК з пухлинних тканин різного ступеня злоякісності, а також у структурі ДНК з чутливих і резистентних штамів пухлин. Грунтуючись на спектральних особливостях, сформульовано ознаки структурних пошкоджень нуклеїнових кислот з пухлинних тканин. Досліджено вплив протипухлинних препаратів на структуру ДНК з різних штамів пухлинних тканин.

Показано, що в основі біохімічних порушень, які зумовлюють зміни структурно-функціонального стану лейкоцитів за умов хронічного рентгенівського опромінення, лежить значне зростання продукції оксиду азоту (NO), викликане зміною співвідношення інтенсивності окисного та неокисного шляхів обміну L-аргініну за рахунок зростання активності NO-синтази на фоні інгібування аргінази. Активація апоптозу в імунокомпетентних клітинах крові за умов опромінення пов'язана з гіцерпродукцією NO. Зміни у структурі та кількості вуглеводних детермінант глікопротеїнів, експонованих на мембранах лейкоцитів на фоні впливу радіаційного чинника, є провідними механізмами, що зумовлюють зміни морфо-функціонального стану цих клітин. Виявлено, що L-NAME як неселективний інгібітор NOS є чинником, що має здатність запобігати генетично запрограмованій загибелі клітин імунної системи через інгібування токсичної та проапоптичної дії оксиду азоту за умов рентгенівського опромінення. Запропоновано на основі L-NAME проводити пошук і розробку препаратів, які запобігатимуть розвиткові або коригуватимуть ускладнення, що опосередковуються лейкоцитами периферичної крові за умов тривалого рентгенівського опромінення.

Показано, що відмінності у чутливості клітин мишей і приматів до дифтерійного токсину (ДТ) можуть бути обумовлені не лише різною спорідненістю токсину до їх рецепторів, але й процесами, що відбуваються після проникнення токсину всередину клітини. Показано роль ДТ у пригніченні антитоксичної імунної відповіді. Імуносупресивний ефект ДТ доведено також математичною моделлю, яка наближено до реальності описує різні форми перебігу захворювання. Розроблені імуноферментні й імунохроматографічні тести для виявлення ДТ та антитіл проти субодиниць ДТ можуть бути використані для вдосконалення діагностики дифтерії.

Досліджено вплив трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (ГСК) кісткового мозку та фетальної печінки на показники імунної системи опромінених і неопромінених молодих (3-міс.) та старих (20 міс.) мишей ліній CBA/Ca та FVB. Через 3 - 4 тижні після трансплантації ГСК виявлено перерозподіл субпопуляції клітин у тимусі, зокрема, зафіксовано зростання ранніх недиференційованих <$Eroman CD4 nothing sup - 8 sup -> та диференційованих <$Eroman CD4 nothing sup + 8 sup -> і <$Eroman CD4 nothing sup - 8 sup +> тимоцитів і збільшення кількості <$Eroman CD4 nothing sup + 8 sup +> клітин у кістковому мозку та селезінці. Доведено, що у неопромінених реципієнтів ГСК зменшується співвідношення стромальних клітин-попередників до гемопоетичних у кістковому мозку та зростають показники бласттрансформації епленоцитів під дією Т- і В-клітинних мітогенів. Встановлено, що трансплантовані ГСК фетальної печінки здатні мігрувати в осередок ішемічного пошкодження гіпокампа. Зроблено висновок, що трансплантація ГСК викликає зміни імунологічних показників у мишей, ступінь яких у більшій мірі визначається віком реципієнта, ніж походженням клітин.

За допомогою методу клітинного електрофорезу досліджено ранні зміни електрофоретичної рухомості (ЕФР) Т-лімфоцитів селезінки миші, індуковані аміксином у дослідах in vitro. Показано, що в перші години впливу аміксин достовірно збільшував абсолютне значення ЕФР Т-лімфоцитів у порівнянні з контролем. Ефект аміксину залежав від його концентрації в інкубаційному середовищі та тривалості впливу. Одержані результати дають змогу зробити висновок про те, що під впливом аміксину збільшувався сумарний негативний поверхневий заряд плазматичної мембрани Т-лімфоцитів. Цей ефект може мати важливе значення для міжклітинної кооперації в процесі реалізації імунної відповіді.

Анализ экспрессии иммуногистохимических маркеров CD 31, CD 34, a-SMA, Ki 67 и CK 19 клетками печени, задействованными в репаративных процессах, показал, что степень выраженности реакций с данными маркерами статистически достоверно не отличалась при использовании аутопсийного и биопсийного материалов.

Обобщено современное представление о роли интерлейкинов в регуляции различных физиологических процессов, а также при злокачественном росте и соответственно состоит из двух частей. Обобщена и проанализирована информация о характере участия интерлейкинов - всех известных к настоящему времени шести семейств как в регуляции гомеостаза системы иммунитета, так и клеток других органов и систем организма. Отражены различные аспекты участия интерлейкинов - членов всех семейств в развитии опухолевого процесса. В частности, обсуждена роль интерлейкинов в индукции супрессии, формировании микроокружения и резистентности к лекарственным препаратам. Большое внимание уделено роли Toll-like-рецепторов - TLRs (участие в физиологической регуляции и при злокачественном росте).

Охарактеризовано вуглеводні детермінанти поверхні клітин мишиної лімфоми NK/Ly за допомогою непрямого імуноцитохімічного методу виявлення зв'язування лектинів (Кон А, LcL, РNA, WGA) із застосуванням світлової і електронної мікроскопії. Префіксовані клітин оброблено нативними лектинами, після чого зв'язані лектини виявлено за допомогою одержаних специфічних антитіл (або пероксидази хрону для Кон А), мічених колоїдним золотом. Для візуалізації колоїдного золота за умов світлооптичної мікроскопії застосувано метод фізичної проявки ацетатом срібла. Встановлено, що на поверхні клітин NK/Ly найбільш виражені вуглеводні детермінанти до WGA з високим спорідненням зв'язування, що свідчить про значний вміст сіалових кислот у складі гліканів N- і, особливо, О-типу. Лектин сочевиці виявляв найменшу кількість детермінант із низьким спорідненням зв'язування. Відносно високий вміст PNA<^>+ клітин свідчить про десіалювання О-глікозильних ланцюгів і експонування T-F антигену. Обговорено переваги непрямого імунохімічного методу виявлення лектин-зв'язуючих сайтів у порівнянні з прямими методами, за яких застосовано модифіковані міткою лектини.

Кіназу рибосомного білка S6 (S6K) задіяно в сигнальних механізмах регуляції проліферації, диференціації та клітинного росту. На сьогодні відомо дві форми S6K (S6K1 і 2), які мають цитоплазматичний та ядерний сплайсингові варіанти. Відомо лише декілька фізіологічних субстратів S6K та партнерів її білково-білкової взаємодії. Для пошуку нових партнерів взаємодії з S6K1 і 2 використано дріжджову двогібридну систему. За допомогою аналізу шести створених "bait"-конструктів виявлено, що тільки повнорозмірна форма S6K1 відповідала вимогам двогібридного скринінгу. Великомасштабний скринінг кДНКової бібліотеки ембріона миші дозволив виявити 26 позитивних клонів, 13 з яких підтверджено методом статевого злиття. Рестрикційні дослідження й аналіз послідовностей даних клонів показали, що всі вони містять кДНК розміром близько 4000 п. н. з однаковою картиною рестрикції та послідовностями на <$E 5 prime>- та <$E 3 prime>-кінцях. Порівняння отриманих послідовностей з геномними та білковими банками даних засвідчило, що кДНК одержаних клонів кодує фрагмент нового білка. Первинна структура даного білка й особливості його взаємодії з S6K знаходяться в процесі вивчення.

Проаналізовано літературні дані з клонування ссавців. Розглянуто проблеми, пов'язані з досягненнями й обмеженнями у клонуванні ссавців: джерела донорських ядер, оптимальні фази клітинного циклу для пересаджуваних ядер, методи їх трансплантації, ефективність до- та постімплантаційного розвитку клонів, дефекти їх розвитку та зв'язок з модифікацією імпринтів.

The enzyme activity of components of the GSH-dependent antioxidative system in isolated rat thymocytes in dynamics after the addition of 0,1 mM H2O2 to the incubation medium is studied. The early (at 30 min) elevation of glutathione peroxidase activity against the depression of glutathione transferase and reductase activities is revealed. At the later period (3 - 5 h), the compensative changes in enzyme activities directed on the GSH level restoration in H2O2-treated cells are observed.

Досліджено вплив пептидоглікану S. aureus Wood 46 на функціональне дозрівання дендритних клітин (ДК) in vitro. Показано, що обробка незрілих ДК пептидогліканом призводить до підвищення ступеня їх зрілості, що виявляється в зростанні рівня експресії поверхневих маркерів HLA-DR і CD86. Обробка ДК пептидогліканом у концентрації 2 мкг/мл спричиняє підсилення здатності цих клітин індукувати проліферацію алогенних лімфоцитів.

Наведено результати дослідження динаміки імунної відповіді у мишей на введення алогенних клітин на різних етапах онтогенезу. Доведено наявність розвитку імунної відповіді як на фетальні лімфоїдні, так і на клітини головного мозку мишей 13 — 15-ї доби гестації, що свідчить про наявність експресії антигенів гістосумісності. Виявлено розвиток системної імунної відповіді за введення алогенних клітин у мозок. Встановлено, що імунна відповідь розвивається з 6-ї до 18-ї доби після імунізації, а пік її зафіксований на 12-ту добу як за внутрішньом'язового, так і за внутрішньомозкового способу введення. Доведено, що за повторної імунізації імунна відповідь підвищується незалежно від місця введення алогенних клітин. Одержані дані підтверджують наявність антигенів гістосумісності на фетальних нервових клітинах головного мозку, які здатні індукувати реакцію імунного відторгнення, що слід ураховувати у разі застосування ембріональних клітин під час нейротрансплантації.