Наведено довідкові відомості про видовий склад та охоронні категорії кажанів, склад печерних угруповань та його сезонні зміни, особливості розподілу кажанів у печерах. Подано тлумачення морфологічних ознак кажанів та розподіл діагностичних ознак за родовими групами, хіроптерологічну бібліографію та тримовний термінологічний словник.

Наведено результати зимових обліків кажанів 1999 - 2003 рр., проведені в 12-ти печерах Центрального Поділля (південно-східна частина Тернопільської та південно-західна частина Хмельницької областей). Всі обстежені підземелля, крім одного - печери Нігинської, є місцями зимівлі кажанів. Виявлено 9 видів кажанів: Rh. hipposideros, М. myotis, М. bechsteinii, М. daubenonii, М. mystacinus s. l., P. auritus, P. austriacus, B. barbastellus, E. serotinus. Основу складають два види, що є домінантами практично у всіх обстежених підземеллях - підковоніс малий та нічниця велика. За результатами дослідження частка першого виду (Rhinolophus hipposideros) сягає 67,8 %, а другого (Myotis myotis) - 30,4 % усіх облікованих особин кажанів, частка всіх інших видів не перевищує 2 %. Найчастішими місцями зимових скупчень кажанів виявилися печери Вертеба, Вітрова (системи Оптимістичної) та Лисячій Хід (системи Кришталевої). Для Вертеби відзначено 4 види кажанів (домінанти М. myotis, <$E roman n sub max~=~127>, та Rh. hipposideros, <$E roman n sub max~=~52>); для Вітрової - 4 види (домінант Rh. hipposideros, <$E roman n sub max~=~204>) та для Лисячого Ходу - 6 видів (домінант Rh. hipposideros, <$E roman n sub max~=~162>).

Представлены результаты наблюдений рукокрылых в подземельях Киева в 1999 - 2006 гг. Обследованы 28 объектов, относящихся к 4 типам: сакральным рукотворным пещерам, лессовым природным пещерам, оборонным сооружениям и дренажным штольневым системам (ДШС). Из 4 типов убежищ рукокрылыми в наибольшей степени используются ДШС. В них обнаружены относительно крупные зимовочные скопления - до 269 особей в одном объекте. Доминантом зимних скоплений рукокрылых в осмотренных подземельях является M. daubentonii - 97,4 % общего количества всех учтенных особей. Остальные 2,6 % представлены M. dasycneme, M. mystacinus, P. auritus. Весной рукокрылые начинают покидать штольни не позднее конца марта с пиком приблизительно в середине апреля. Для ДШС зарегистрировано явление осеннего роения, во время которого отмечены 5 видов рукокрылых.

Остроухих ночниц, Myotis blythii (Tomes, 1857), обитающих на территории Крыма, различные исследователи сближали с европейским подвидом Myotis blythii oxygnathus (Monticelli, 1885) или с переднеазиатским подвидом M. b. omari Thomas, 1906. Многомерный анализ изменчивости 29 краниометрических признаков подтвердил принадлежность крымских остроухих ночниц к подвиду M. b. oxygnathus.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.414

Рубрики:

Chiroptera Рукокрилі

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Остроухих ночниц, Myotis blythii, обитающих на территории Крыма, различные исследователи сближали или с европейским подвидом Myotis blythii oxygnathus, или с переднеазиатским подвидом M. b. omari. По своим одонтометрическим признакам крымские остроухие ночницы занимают промежуточное положение между двумя подвидами, однако более сходны с подвидом M. b. oxygnathus.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.414

Рубрики:

Chiroptera Рукокрилі

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України