Увагу приділено дослідженню впливу рекомбінантного бакуловірусу з геном інтерферону-бета (рБВ/ІФН) на фенотипові характеристики пухлинних клітин in vitro: морфологічні, ростові, цитогенетичні характеристики й експресію в них білків, асоційованих з проліферативною активністю, регуляцією клітинного циклу, епітеліально-мезенхімальним переходом (ЕМП), інвазивністю, міграційним потенціалом. В експериментах in vivo досліджено туморогенність і метастатичний потенціал трансдукованих рБВ/ІФН пухлинних клітин. Доведено, що трансдукція клітин меланоми (лінія ММ-4) та карциноми легені Льюіс миші (лінія LL) рБВ/ІФН призводить до значних змін їх ростових характеристик: пригнічення проліферативної активності клітин, зменшення щільності їх росту, зниження колонієутворюючої активності у напіврідкому агарі та пригнічення міграції клітин ММ-4 та LL in vitro, а також їх здатності рости в середовищі без сироватки. Трансдукція цих клітин супроводжується накопиченням апоптичних клітин, підвищенням рівня ядерних аномалій в клітинах ММ-4 та збільшенням частоти патології мітозів в клітинах LL. Окрім того, показано, що продукція рекомбінантного ІФН-бета в клітинах ММ-4 та LL супроводжується змінами в експресії білків, асоційованих з регуляцією клітинного циклу, ЕМП, інвазивністю та міграційним потенціалом: підвищенням ядерної експресії p19^ARF та p21^ARF1, зменшенням експресії N-кадгерину в клітинах ММ-4, збільшенням кількості Е-кадгерин⁺ клітин LL. Окрім того, трансдукція клітин карциноми легені лінії LL рБВ/ІФН супроводжується значним пригніченням експресії транскрипційних факторів ЕМП Slug і Twist. Встановлено, що трансдукція клітин меланоми ММ-4 та карциноми легені Льюіс лінії LL рБВ/ІФН in vitro у разі введення цих клітин in vivo призводить до достовірної інгібіції росту пухлин і пригнічення їх метастатичної активності. Показано, що внутрішньовенне введення рБВ/ІФН у терапевтичному режимі призводить до зменшення кількості та об'єму метастазів меланоми в легенях експериментальних тварин.

Показано, що стабільна трансфекція плазмідної ДНК може збільшувати рівень ХН і впливати на фенотип клітин лінії НЕК293. Білок CHI3L1 здатен підвищувати життєздатність пухлинних клітин з високим рівнем ХН. Довготривала обробка пухлинних клітин клінічним цитотоксичним препаратом темозоломідом, таргетним клінічним препаратом темзиролімусом (інгібітор mTOR кінази) або експериментальним таргетним інгібітором U0126 (інгібітор МЕК1/2 кіназ) призводять до суттєвих змін каріотипу та фенотипу пухлинних клітин. Вперше продемонстровано як збільшення, так і зменшення агресивності злоякісного фенотипу пухлинних клітин під дією темозоломіду залежно від генотипу клітин. Показано, що терапія цисплатином клітин С6 гліоми щура in vivo не призводить до змін кількості копій хромосомних локусів і ростових характеристик виділених з пухлини резистентних клітин.

У ході дослідження сигнальних мереж, залучених до регулювання експресії PAI-1 (plasminogen activator inhibitior-1) за умов гіпоксії, гіперінсулінемії та оксидативного стресу, вперше виявлено, що транскрипційний фактор HIF-1α (hypoxia-inducible factors) та елемент відповіді на гіпоксію (HRE) в промоторі РАІ-1 опосередковують стимуляцію експресії цього гена при дії інсуліну. Ці результати вказують на те, що інсулін і гіпоксія мають адитивний ефект на HIF-1α-залежну експресію РАІ-1. Вперше встановлено, що посилення експресії РАІ-1 за умов оксидативного стресу, викликаного додаванням пероксиду водню, опосередковується активацією транскрипційного фактора FOXO4. Активація FOXO4, у свою чергу, призводить до зменшення вмісту транскрипційного фактору HIF-1α при одночасній індукції транскрипційного фактора CREB. Вперше показано, що адаптерний протеїн Ruk/CIN85 посилює експресію РАІ-1 шляхом модулювання вмісту HIF-1α, впливаючи на деградацію цього протеїна, пов'язану з гідроксилюванням специфічних залишків проліну в молекулі HIF-1α. Оскільки відомо, що РАІ-1 та HIF-1α є компонентами регуляторних мереж, залучених до розвитку онкологічних захворювань, висловлено припущення, що посилення експресії Ruk/CIN85 сприяє злоякісному трансформуванню клітин in vivo та in vitro. Встановлено підвищення вмісту Ruk/CIN85 у зразках аденокарцином грудної та щитовидної залоз. Вперше продемонстровано, що посилення експресії Ruk/CIN85 в низькоінвазивних клітинах аденокарциноми грудної залози людини лінії MCF-7 сприяє їх злоякісній трансформації. Одержано оригінальні дані про функціонування сигнальних мереж, залучених до регулювання експресії антиоксидантного ензима гемоксигенази-1, за умов стресу, викликаного дією ліпополісахариду, скипидару та арсеніту натрію.

Досліджено можливості існування індивідуальних компонентів комплексу еEF1В в тканинах злоякісних пухлин різної локалізації. Вперше проведено порівняльний аналіз вмісту мРНК та білків субодиниць комплексу еEF1В в пухлинних та умовно нормальних тканинах кардіоезофагеалю, легені, нирки та головного мозку людини, який виявив неузгодженість пухлино-залежних змін кількості різних субодиниць комплексу еEF1В. Показано, що вміст субодиниць еEF1В підвищується більш ніж в два рази в 72 % кардіоезофагеальних пухлин і 52 % карцином легені, та залишається без змін в карциномах нирки, що свідчить про певну специфічність таких змін і може розглядатися як доповнення до ознак раку легені та кардіоезофагеалю людини. Вперше виявлено ядерну локалізацію виключно еEF1ВƳ в умовно нормальних і пухлинних тканинах легені людини, в той час коли в клітинній лінії А549 аденокарциноми легені людини всі компоненти комплексу еEF1В демонстрували ядерну локалізацію. Вперше продемонстровано принципову можливість формування комплексу еEF1В в ядрах клітин аденокарциноми легені людини А549 і показано відсутність взаємодії між цим комплексом та еEF1А в ядерному компартменті клітини.

На рівні протеїна показано відсутність CHI3L1 у дифузних астроцитомах, його продукцію в третині анапластичних астроцитом і підвищену продукцію в гліобластомах. Показано, що однонуклеотидний поліморфізм rs4950928, який знаходиться в сайті зв'язування комплексу транскрипційних факторів MYC/MAX промотора CHI3L1, не впливає на експресію CHI3L1 \i in vivo \i0 у хворих з первинними гліобластомами, проте за його відсутності експресія CHI3L1 є низькою. Встановлено, що цей SNP не пов'язаний з виживаністю хворих з первинними гліобластомами. Показано, що зниження рівня CHI3L1 у клітинах U87 MG є р53-залежним і може бути досягнуте шляхом ектопічної надекспресії ТР53, блокуванням гістондеацетилази SIRT1 її специфічним інгібітором - сіртінолом або активуванням р53 протипухлинним препаратом ресвератролом. Моделюванням протеїна CHI3L2 за гомологією до найбільш спорідненого з CHI3L1 знайдено ключові амінокислотні залишки, що є відмінними для цих двох протеїнів, які мають різний вплив на ріст клітин \i in vitro \i0. Методом сайт-спрямованого мутагенезу показано, що гепарин-зв'язувальний сайт CHI3L1 є важливим для набуття клітинами здатності до субстрат-незалежного росту клітин 293. Розроблено метод типування пухлин на основі комбінації підходів кластерного та нейромережевого аналізу за профілем експресії генів. За допомогою аналізу профілів експресії генів, одержаних у дослідженнях з використанням мікрочипів, у гліобластомах було знайдено два підтипи, що відрізняються між собою за функціями 416 генів, залучених до регуляції клітинного циклу або до розвитку нейронів.

Проаналізовано порушення потенційних генів-супресорів пухлин NKIRAS1, PPM1M, PRICKLE2, GPXs1, 2, 3, 4, 6 в світло клітинній карциномі нирки людини. Для генів NKIRAS1, PPM1M, PRICKLE2, GPXs1, З, 4 виконано дослідження експресії, аналіз метилування промоторних ділянок та аналіз кількості копій гена. Показано відсутність експресії генів GPXs2 і 6 в нормальних і пухлинних тканинах нирки. Метилування промоторних ділянок не виявлено для жодного з досліджених генів. Виявлено генетичі зміни та зниження рівня експресії NKIRAS1, PPM1M, PRICKLE2 та GPX1 і 3. Для генів PPM1M, GPX3 і GPX4 механізми зміни експресії потребують подальшого дослідження. Наявність генетичних змін, таких як гетерозиготні делеції, гомозиготні делеції й ампліфікації для генів NKIRAS1, PPM1M, PRICKLE2, GPXs 1,3,4 підтверджено за допомогою веб-ресурсу сВіoРоrtal.

Охарактеризовано пухлино-асоційований ген, що кодує хітиназа-3-подібний білок 2 (CHI3L2). За допомогою тестів на життєздатність і мітогенез встановлено й охарактеризовано проапоптотичний вплив білка CHI3L2 на клітини ліній 293 і U-251. Вперше показано активацію протеїнкіназ ERK1/2 сигнального каскаду МАРК в клітинах ліній 293 та U-251 після додавання білка CHI3L2 до поживного середовища. Після додавання до поживного середовища зазначених клітинних ліній білків CHI3L2 та CHI3L1 з використанням конфокальної імунофлуоресцентної мікроскопії вперше встановлено транслокацію фосфорильованих форм ERK1/2, що залежить від типу клітинної лінії. З використанням селективних інгібіторів процесів клатрин-опосередкованого ендоцитозу показано, що для CHI3L1-індукованого фосфорилювання ERK1/2 в клітинах лінії 293, критичним є формування сигнальних везикул, тоді як у випадку інкубації клітин з білком CH33L2 для активації MAPK/ERK1/2 достатньо лише проходження перших стадій цього процесу. Встановлено, що лентивірусна трансдукція кДНК CHI3L2 так само, як і кДНК онкогена CH13L1, в клітини лінії 293 призводить до набуття ними рис злоякісної трансформації (підвищена життєздатність та здатність до субстрат-незалежного росту) при культивуванні за присутності сироватки ембріонів великої рогатої худоби (FBS). Показано, що на відміну від онкогена CHI3L1, CH13L2 може мати як онкогенні, так і онкосупресорні властивості залежно від мікрооточення.

Вперше показано, що продукування активних форм кисню (АФК) пухлинними клітинами, опосередковане функціонуванням мембранних NADPH-оксидазних комплексів, позитивно корелює з рівнем експресії адаптерного протеїну Ruk/CIN85. Вперше сконструйовано плазмідний вектор для експресії в клітинах ссавців, що кодує внутрішньоклітинний біосенсор пероксиду водню НуРег, злитий з адаптерним протеїном Ruk/CIN85, Ruk/CIN85-HyPer-N1. Вперше показано, що попередня обробка клітин MCF-7 субклону G10 з високим рівнем експресії Ruk/CIN85 апоциніном і NAC призводить до реверсії тривалої EGF-індукованої активації Akt кінази на тимчасову з одночасним посиленням автофосфорилювання рецептора EGF, що супроводжується пригніченням міграції клітин. За допомогою ПЛР у реальному часі встановлено, що підвищене продукування АФК в клітинах MCF-7 із надекспресією адаптерного протеїну Ruk/CIN85 корелює з диференційними системними змінами у рівні експресії генів NOX. Взаємодію Ruk/CIN85 з ендогенним протеїном Tks4, організатором NADPH-оксидазного комплексу, підтверджено за допомогою реакції імунопреципітації та детально проаналізовано за допомого GST in vitro pull down аналізу в лініях клітин різного тканинного походження.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню здатності секреторної форми HB-EGF (sHB-EGF) людини стимулювати ядерний транспорт EGFR, вивченню внутрішньоклітинних шляхів такого транспорту та ролі тирозинової кінази рецептора у цих процесах. Створено евкаріотичні та прокаріотичні штами-продуценти рекомбінантного аналогу sHB-EGF людини та його флуоресцентних похідних, необхідних для дослідження внутрішньоклітинних шляхів транспортування sHB-EGF/EGFR ліганд-рецепторного комплексу. Доведено наявність біологічної активності одержаних рекомбінантних протеїнів. Виявлено новий механізм реалізації біологічної активності sHB-EGF людини, що полягає у його здатності стимулювати транспортування EGFR до ядра клітини. Встановлено здатність sHB-EGF транспортуватися до ядра клітини у складі sHB-EGF/EGFR ліганд-рецепторного комплексу. Виявлено, що утворений sHB-EGF/EGFR ліганд-рецепторний комплекс транспортується до ядра клітини ретроградним шляхом. Встановлено, що тирозинкіназна активність EGFR має лише частковий вплив на здатність транспорту рецептора до цис-мембран апарату Гольджі й ендоплазматичного ретикулуму. Проте, у подальше транспортування до ядра клітини можуть залучатися лише ті ліганд-рецепторні комплекси, до складу яких входять активні форми рецептора. Виявлено, що транспортований до ядра клітини sHB-EGF/EGFR ліганд-рецепторний комплекс мав здатність взаємодіяти із промоторною ділянкою гена цикліну D1 in vitro.

Досліджено молекулярно-цитогенетичні характеристики зрілих В-клітинних новоутворень у геномі субстратних клітин для підвищення ефективності диференційної діагностики й удосконалення прогностичних критеріїв перебігу захворювання шляхом визначення частоти і спектру хромосомних аномалій у клітинах периферичної крові, кісткового мозку та лімфатичних вузлах хворих. Молекулярно-цитогенетичне дослідження виконано 70-ти хворим на зрілі В-клітинні новоутворення, з них 30 осіб мали дифузну В-великоклітинну лімфому, 10 - лімфому Беркітта та 30 - хронічну В-клітинну лімфоцитарну лейкемію. У 72,9 % хворих на зрілі В-клітинні новоутворення виявлено аномалії хромосом 1, 4, 8, 11, 12, 13, 14, 16, 17 та 18. Анеуплодії (аномалії кількості) вказаних хромосом визначено в 32,9 % пацієнтів, що свідчить про геномну нестабільність злоякісних клітин. Трисомію хромосоми 12 виявлено в 11,4 % пацієнтів на зрілі В-клітинні новоутворення. Делеції хромосом 1р36 (ген CDC2L1), 13q (локуси 13q14 13q34) та 17р13.1 (ген ТР53) визначено в 51,4 % випадків. Транслокації генів FGFR3, MYC, CCND1, MAF та MALT1 із залученням генів важких ланцюгів IGH встановлено у 22,9 % хворих. Встановлено прямий сильний кореляційний зв'язок між хромосомними аномаліями та показниками відповіді хворих зі зрілими В-клітинними новоутвореннями на лікування. Вперше запропоновано алгоритм проведення молекулярно-цитогенетичних досліджень у хворих на зрілі В-клітинні новоутворення, що допоможе верифікувати діагноз і надасть допоміжні прогностичні оцінки цієї патології.

Установлено нові функціональні зв'язки між фосфатазою PTEN і білками-учасниками різних сигнальних шляхів за допомогою двогібридної дріжджової системи та підтвердити виявлену у дріжджах взаємодію з використанням молекулярно-біологічних методів за умов in vitro та у системах вищих еукаріотів. За допомогою двогібридного скринування кДНК-бібліотек з використанням мутантних форм фосфатази PTEN/S3 70D і <$EDELTA roman {N"/"PTEN}> як "байтів" ідентифіковано 9 PTEN-зв'язувальних білків, до яких належать переносник жирних кислот FABP4 репресор транскрипції гена aP2 білок AEBP1. Специфічність знайдених взаємодій підтверджено за допомогою аналізу статевого злиття дріжджів. Одержано моноклональні антитіла проти FABP4 та поліклональні антитіла проти фосфатази PTEN. Доведено утворення комплексу PTEN/FABP4 in vitro. Визначено <$Eroman {K sub D }> міжбілкового комплексу, що становить 2,78 мкМ. Установлено, що експресія PTEN у клітинах лінії NIH3T3L1 зростає за диференціації, що корелює з динамікою експресії FABP4. Показано можливість утворення комплексу PTEN/FAP4 в адипоцитах NIH3T3L1. Запропоновано модель функціонування фосфатази PTEN у клітинах жирової тканини.

За допомогою NotI-мікрочипів установлено генетичні / епігенетичні зміни генів / локусів трьох хромосом людини у пухлин епітеліального походження. Вивчено статус метилування гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок. З 192-х NotI-зв'язувальних клонів третьої хромосоми людини виявлено делеції / метилування більше, ніж у 30 % зразків пухлин для 32-х генів / локусів у разі раку шийки матки (11-ти - уперше), для 35-ти генів / локусів - у разі раку яєчників (17-ти - уперше), для 15-ти генів / локусів - у разі карциноми нирок (7-ми - уперше). Знайдено 7 генів / локусів з високою частотою генетичних / епігенетичних змін за умов всіх досліджених типів раку. Для гена GORASPI у аденокарциномах і гена GNAI2 в усіх досліджених зразках злоякісних пухлин яєчників уперше показано зниження експресії. Установлено значне гіперметилування <$E5 prime>CpG-острівця гена FHIT у разі світлоклітинної карциноми нирок, зменшення експресії FHIT для всіх досліджених пухлин з метильованим <$E5 prime>CpG-острівцем цього гена у порівнянні з пухлинами з неметильованим <$E5 prime>CpG-острівцем і немалігнізованою тканиною, що уможливлює використання FHIT як одного з прогностичних маркерів у разі світлоклітинної карциноми нирок.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-2 + Е70*445.4

Рубрики:

Онкологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА361607 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена проблема культивирования и определения жизнеспособности клеток на разных этапах роста. Показана целесообразность деления выращиваемых кератиноцитов на 3 класса по уровню их функционального состояния. Использован энтропийный критерий для классификации изображений пластов культуры, приведены результаты исследований.

Вперше одержано лінію клітин 293 (293_ CHI3L1), які стабільно продукують білок CHI3L1, що може використовуватись для вивчення взаємодії CHI3L1 з сигнальними шляхами клітини. Вперше показано, що надекспресія гена CHI3L1 перетворює іморталізовані клітини 293 в злоякісно трансформовані, які здатні до субстрат-незалежного росту. Вперше доведено, що інтракраніальна імплантація клітин 293_CHI3L1 призводить до утворення пухлин у головному мозку дорослих імунокомпетентних щурів. Вперше показано, що ектопічна експресія CHI3L1 в клітинах 293 призводить до активації ERK1/2 (МАР-кіназного) та АКТ (РІЗ-кіназного) сигнальних каскадів зі специфічною локалізацією активованих кіназ. Результати, одержані в експериментах in vitro та in vivo, вказують на те, що ген CHI3L1 є онкогеном і може брати участь в онкогенезі.

Вивчено ефект пригнічення функціональної активності головної сигнальної системи стресу ендоплазматичного ретикулуму на експресію циркадіальних факторів, ретинобластоми та залежних від неї генів, які відіграють вагому роль у контролі основних метаболічних процесів, клітинної проліферації та злоякісного пухлинного росту за нормальних умов, а також за умов гіпоксії та відсутності глюкози або глютаміну. Встановлено, що блокада сигнального ензиму стресу ендоплазматичного ретикулуму ERN1 приводить до збільшення рівнів експресії мРНК PER1, PER3 та CLOCK і зниження рівнів мРНК CRY1, PER2, BMAL1, BMAL2 та DEC2. Показано, що транскрипційний фактор ХВР1 взаємодіє з промотором гена PERI у клітинах гліоми, що свідчить про наявність ERN1-залежного шляху регуляції експресії гена PERI. Показано, що експресія генів ретинобластоми та більшості пов'язаних з нею генів залежить від функції сигнального ензиму ERN1 як за нормальних умов, так і за умов гіпоксії та відсутності глюкози чи глютаміну.

Досліджено функціональну роль бета-дефенсину-2 в пухлинних клітинах. Шляхом трансфекції плазмідними векторами, які містять кДНК гена повної та процесованої форми бета-дефенсину-2, на основі ліній ембріональної нирки людини (НЕК293) та карциноми легені Л'юїс миші (3LL) створено клітинні модельні системи з різним рівнем експресії бета-дефенсину-2. В експериментальних дослідженнях in vitro, проведених на трансфікованих сублініях, створених на основі лінії НЕК293, показано, що підвищення рівня експресії hBD-2 та його внутрішньоклітинне накопичення призводить до втрати клоногенної активності клітин і зниження їх проліферативних показників більш ніж утричі. Виявлено зниження фосфорилювання рибосомного S6 білка - одного з ключових компонентів білкового синтезу. На модельних системах, створених на основі лінії 3LL, продемонстровано, що зниження рівня експресії мPHK mBD-2 викликає підвищення здатності клітин до колонієутворення та зростання їх проліферативної активності. У дослідах in vitro на експериментальних пухлинах, одержаних з клітин 3LL з різним рівнем експресії мPH< mBD-2 встановлено зворотню кореляцію між експресією дефенсину та швидкістю росту пухлин. У пухлинах і клітинних лініях встановлено пригнічення експресії mBD-2.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-1 + Е70*445.4

Рубрики:

Онкологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: РА362508 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактора професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській популяції складає 85 %. Встановлено явище антипатії, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

Досліджено експресію та локалізацію білкового продукту онкогена PT1-1/eEF1A у пухлинах передміхурової залози людини, а також визначено можливі функції PT-1 у трансляційному процесі. На клінічному матеріалі виявлено підвищену експресію eEF1A та/або білка PT1 в аденокарциномах передміхурової залози людини у порівнянні з експресією в умовно нормальних тканинах. У більшості пухлин показано дифузне цитоплазматичне поширення антигену, у деяких пухлинах спостережено чітку ядерну локалізацію антигену. Проведено експериментальні дослідження та показано, що модифікований трипсином eEF1A, за допомогою якого було змодельовано білковий продукт онкогена PT-1, здатний брати участь в обміні нуклеотидфосфатів, утворювати неканонічні третинні комплекси з деацилованою <$Eroman {тРНК sup Фен }> та ГДФ, а також брати участь у синтезі поліфенілаланінового ланцюга в безклітинній системі трансляції полі (U), хоча з меншою ефективністю, ніж нативний eEF1A. У дослідах in vitro під час визначення помилкового включення дейцину за умов трансляції полі(U) за участі аналога білкового продукту PTI-1, було виявлено підвищення помилок трансляції майже у шість разів у порівнянні з нативним eEF1A.

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*445.4*739.177.52 + Р569.627.7

Рубрики:

Біологія людини

Пухлини головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: РА354533 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше одержано й охарактеризовано монокліальні антитіла до N-кінцевого SH3A домену адаптерного білка Ruk/CIN85. Досліджено особливості експресії ізоформ Ruk/CIN85 у пухлинах нирки, передміхурової залози та головного мозку людини на рівні мРНК та на рівні білка. Установлено зниження, а також підвищення експресії повнорозмірної форми Ruk/CUIN85 у зразках світлоклітинної карциноми нирки людини у порівнянні з відповідними контрольними зразками. Виявлені зміни у рівні експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> корелюють зі ступенем злоякісності досліджених зразків пухлин. Показано, що зниження рівня експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> у зразках світлоклітинної карциноми нирки людини супроводжується змінами субклітинної локалізації адаптерного білка - транслокацією до ядра та переважним накопиченням у примембранній зоні. Низький рівень експресії або практичну відсутність p85 продемонстровано у зразках аденокарцином передміхурової залози людини, а у разі доброякісної гіперплазії детектовано значний поліморфізм у рівні експресії досліджуваного адаптерного білка. Серед аденокарцином мінімальний рівень експресії Ruk/CINK85 відповідав зразкам з найагресивнішими параметрами злоякісного росту (ступінь злоякісності <$Eroman {G sub 3 ~-~G sub 4 }>). Показано суттєве зниження рівня експресії <$Eroman {Ruk sub I "/"CINK85}> у центральній ділянці зразків гліобластом у порівнянні з периферійною ділянкою, що обернено корелює з рівнем експресії рецептора епідермального фактора росту (ERGFR).