На 56 черепах виявлено, що в доліхоцефалів і брахіцефалів соскоподібні випускники та сигмоподібні пазухи більші справа, у мезоцефалів - зліва.

Наведено порівняльну характеристику 25 черепів із точки зору анатомії ідентичних об'єктів. Обгрунтовано можливість прогнозування деяких утрачених параметрів за морфометричними даними.

Проведено дослідження венозних пазух як складних анатомічних апаратів, що регулюють надходження, розподіл і напрямок кров'яних потоків. Визначено особливості індивідуальної та анатомічної мінливості будови пазух твердої оболонки головного мозку склепіння черепа та підшкірних вен верхньої та нижньої кінцівок, з урахуванням яких розроблено нову техніку проведення пазушно-венозної пластики, встановлено пошарову томографію та гістологію стінок пазух твердої оболонки головного мозку та великих підшкірних вен верхньої та нижньої кінцівок. Вперше наведено антропо- та морфометричне обгрунтування нових способів моделювання різних відділів пазух твердої оболонки головного мозку за допомогою венозних трансплантатів.

Вивчено морфометричні особливості 98-ми черепів, одержаних під час археологічних розкопок Верхнього Салтова, Нижнього Дону, Херсонеса, Тепе-Кермена. Здійснено їх краніометрію, виготовлення, сканування та вимірювання краніограм у програмі AutCAD 2007. Побудовано усереднені профілі для кожної популяції, визначено масштабний коефіцієнт для переводу одержаних за рентгенограмами значень лінійних показників в істинні. Проведено статистичний аналіз одержаних даних. Установлено лінійні та кутові показники черепа людини з використанням рентгенограм, проаналізовано статеві особливості будови, розмірів, форми людських черепів з різних археологічних розкопок. Проведено краніометричну характеристику нормальних черепів і черепів з набутою деформацією. Проведено порівняння вітчизняної та міжнародної систем вимірювань черепів. За результатами дослідження показано належність осіб, черепи яких вивчено, до європеоїдної раси. Встановлено краніометричні показники, що не розрізняються та вірогідно розрізняються у всіх досліджених черепах. Виявлено краніометричні показники з невисоким коефіцієнтом варіації для всіх вивчених археологічних розкопок. Показано ідентичність нормальних черепів з кварталу IXa північного району Херсонеса та "печерного міста" Тепе-Кермен. Виявлено краніометричні показники нормальних і деформованих черепів з археологічних розкопок, що мають вірогідні відмінності залежно від статі, місця мешкання та типу деформування.

Изучены морфометрия, антропометрия, проекционная анатомия, стереотопография на разных уровнях синусов твердой оболочки головного мозга с учетом возраста, пола и индивидуального строения черепа. Многообразие строения синусного стока зависит от индивидуального строения головы, различия его формы находятся в соответствии с установленными размерами.

За допомогою морфологічних методів дослідження (гістологічний, графічне та пластичне реконструювання, препарування, морфометрія) на 36 біологічних об'єктах вивчено особливості розвитку і становлення топографо-анатомічних взаємовідношень стінок верхньощелепних пазух упродовж 3 - 5 місяців внутрішньоутробного періоду онтогенезу людини. Визначено, що їх закладка відбувається всередині передплодового періоду. У плодовому періоді у їх будові відбуваються зміни якісного та кількісного характеру.

Вперше за допомогою комплексу адекватних і сучасних методів морфологічного дослідження вивчено особливості закладки, розвитку та становлення топографії решітчастої кістки в онтогенезі людини. Простежено динаміку змін форми та розмірів решітчастої кістки у всі вікові періоди життя людини. Вперше встановлено топографоанатомічні взаємовідношення решітчастої кістки із суміжними утвореннями лицьового черепа у пренатальному та постнатальному періодах онтогенезу людини. Визначено морфологічні зміни в будові складових решітчастої кістки, їх індивідуальну та вікову анатомічну мінливість, періоди інтенсивного й уповільненого росту. Встановлено критичні періоди, морфологічні передумови та час можливого виникнення варіантів і деяких природжених вад решітчастої кістки. Уточнено та доповнено дані літератури щодо вікових закономірностей будови решітчастої кістки упродовж онтогенезу людини.

Виконано порівняння точності вимірювання лінійних краніометричних показників, одержаних на 28-ми препаратах черепів, з використанням краніоскопіі (товстотний циркуль) та фотограмметрії (прикладні програми Mathmask і Faceanalyser). Доведено, що точність оцінки в програмі Mathmask є вищою. Це дозволяє рекомендувати її до подальшого використання в краніометричних дослідженнях.

Выполнено сравнение точности измерений линейных краниометрических показателей, полученных на 28-ми препаратах черепов, с использованием краниоскопии (толстотный циркуль) и фотограмметрии (прикладные программы Mathmask и Faceanalyser). Доказано, что точность оценки в программе Mathmask является более высокой. Это позволяет рекомендовать ее к дальнейшему использованию в краниометрических исследованиях.

Визначено кількісні норми довжини стінок правої та лівої очних ямок, ширини та висоти входу до них, глибини очних ямок, кута нахилу входу в праву та ліву очні ямки та кута між медіальною та латеральною стінками у дорослих людей першого, другого періодів зрілості та похилого віку жіночої та чоловічої статі з використанням комп'ютерної томографії. Встановлено відсутність асиметрії очних ямок справа та зліва, що надало змогу використовувати усереднені показники як морфометричного еталону. Відзначено вірогідну відсутність полового диморфізму в морфометричних показниках очних ямок. Встановлено наявність вірогідних відмінностей в глибині очних ямок та довжині нижньої стінки у віковій групі II періоду зрілості. Виявлено значущі відмінності між окремими морфометричними показниками очних ямок у людей з різними краніотипами за черепним індексом. Визначено силу та мінливість кореляційних зв'язків між морфометричними показниками очних ямок у загальній вибірці та вибірках за статтю, віком, краніотипами.