Наведено результати дослідження відносин між регуляцією дихальної функції в разі ізокапнічної зростаючої гіпоксії та інтенсивністю вільнорадикальних процесів у групах здорових молодих і людей похилого віку. Показано, що старіння супроводжується деяким зменшенням реакції системи дихання на гіпоксію без істотної зміни показників вентиляції спокою. У людей похилого віку у порівнянні з молодими випробуваними знижується активність каталази крові за відсутності вірогідних відмінностей в активності супероксиддисмутази та виявляється тенденція до підвищення вмісту продуктів пероксидного окиснення в крові. Обговорено можливі механізми, що опосередковують вікові перебудови системи регуляції дихання. Як первинні зміни розглянуто зрушення в системі про/антиоксидантного балансу та посилення процесів пероксидації на тлі зниження активності каталази; це призводить до модифікації чутливості хеморецепторів, котрі реагують на зниження напруги кисню в крові.

Проведено обследование 15-ти зимовщиков (мужчины в возрасте от 27 до 51 года), которые возвратились после длительной работы в Антарктике (в течение года). Предположено, что после длительного пребывания человека в условиях прибрежной Антарктики в организме могут возникать скрытые формы гипоксии, которые сопровождаются перестройками кислородных режимов и определяются индивидуальными особенностями генотипа.

Изучены возрастные особенности реакций кардиореспираторной системы на гипоксию (вдыхание газовой смеси с 12 % O2). Установлено, что при дыхании гипоксической смесью сдвиги сатурации крови, артериального давления и вегетативного баланса достоверно больше у пожилых людей по сравнению с молодыми людьми. Это свидетельствует о большей напряженности симпато-адреналовой системы при гипоксическом стрессе у пожилых людей, что подтверждает снижение у них устойчивости к гипоксии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.1 + Е70*733.2 + Р11(4УКР)028.6

Рубрики:

Біологія людини

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.725 + Е70*733

Рубрики:

Кисневе голодування. Асфіксія

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*733*02-636-601.2

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Повний текст  Наукова періодика України 

Построена упрощенная модель носовой полости с учетом наличия в ней воздухоносных пазух. Определены основные параметры и характеристики аэродинамического потока при его распространении в носовой полости. Рассмотрена задача о влиянии гайморовой полости на аэродинамику носовой полости в нормальном режиме, когда полость сообщается с носовым ходом посредством соустья, и патологическом режиме, когда полость закупорена и отсечена от носового хода. На основании теоремы Гаусса и уравнения непрерывности показано, что воздухоносная полость является слабовентилируемой зоной. Вентилируемая часть воздухоносной полости составляет лишь 5 % общего ее объема, а остальная часть является зоной застоя. При нормальном функционировании органов носовой полости в ней преобладает турбулентный режим воздушного потока, а при блокировании носовых полостей вследствие патологии - ламинарный. Особенностью турбулентности потока является гидродинамическое перемешивание движущейся среды, что обеспечивает более интенсивный по сравнению с ламинарным течением перенос импульса, тепла и массы. Показано, что в турбулентном режиме, доминирующем в области локализации носовых раковин, изменение температуры вдоль оси носовой полости составляет величину около 2 к/м.

У математичну модель функціональної системи дихання введено співвідношення, що характеризують регуляторний вплив еритропоезу на стабілізацію кисневих і вуглекислотних режимів організму. Співвідношення одержано у ході обробки лабораторних даних обстеження здорових людей за допомогою методу найменших квадратів.

Експериментально та теоретично досліджено акустичні властивості респіраторного тракту людини. Розроблено ряд сучасних методів електронної багатоканальної реєстрації та комп'ютерної обробки сигналів, характерних для коливань поверхні тіла людини. Проведено аналіз респіраторного тракту як аеродинамічного й акустичного каналів. Досліджено вплив фізичних та фізіологічних особливостей верхніх дихальних шляхів на характеристики шумів дихання.Показано, що завдяки великій швидкості потоку повітря в голосовій щілині виникає його турбулізація і, як наслідок, ефективне шумоутворення. На підставі аналізу спектрально-часових характеристик шумів дихання в нормі та патології проведено об'єктивізацію аускультативних ознак (вербальних моделей). Виконано і досліджено зміни основних і додаткових типів дихання, акустичних характеристик респіраторного тракту хворих в процесі їх одужання.

Досліджено фізичні процеси переходу звуків, генерованих процесами життєдіяльності організму на прийомні акустичні перетворювачі. Визначено шляхи побудови ефективних електроакустичних перетворювачів, призначених для аускультації звуків дихання. Запропоновано нові перетворювачі, в яких перехід звуку здійснюється більш раціонально. Установлено, що запропоновані перетворювачі перевершують за ефективністю закордонні. Здійснено дослідження, класифікацію та ранжування перешкод перетворювачів, електронного стетофонендоскопа: звукової, вібраційної та електромагнітної природи, розроблено рекомендації щодо їх зниження. Сформовано електронну цифрову базу звуків дихання верифікованих здорових і хворих на певмоконіоз - 600 звукових образів. Проведено комп'ютерну обробку даних звуків, виявлено звукові артефакти у хворих на пневмоконіоз, здійснено їх об'єктивізацію. Запропоновано фізичні гіпотези генерації додаткових звуків дихання у хворих на пневмоконіоз, спричинені морфологічними змінами у легенях.

Комплексно досліджено гістотопографію, кількість, будову та функціональні особливості лімфоїдних утворень різних відділів гортані в онтогенезі. Встановлено відмінності у морфологічній організації та клітинному складі лімфоїдних структур різних відділів гортані. Наведено комплексну морфофункціональну характеристику дифузно розташованих елементів місцевої імунної системи гортані у віковому аспекті та встановлено їх морфогенетичну роль у пре- та постнатальному формуванні епітеліальних і лімфоїдних структур гортані. Показано взаємозв'язок між кількістю, локалізацією лімфоцитів і рівнем біосинтетичних і формотвірних процесів у структурах гортані людини у пренатальному періоді онтогенезу. Встановлено закономірності динаміки лектин-позитивних лімфоцитів у гортані людини в онтогенезі. Виявлено етапи становлення структурно-функціональної основи імунної реактивності гортані щурів у ранньому постнатальному періоді онтогенезу. Встановлено закономірності змін в її формуванні у разі впливу антигеном у внутрішньоутробному періоді. Описано структури гортані, які мають рецептори до лектинів арахісу, сої та бобчука. З'ясовано закономірності динаміки їх кількісних змін. Виявлено вплив антигенного введення на формування структур гортані у ранньому постнатальному періоді онтогенезу.

Розглянуто особливості зовнішнього дихання та легеневого кровообігу в молодих здорових осіб за різних типів погоди. Встановлено, що у разі несприятливого ІІІ типу погоди, на відміну від особливо сприятливого І типу, змінюються співвідношення легеневих об'ємів легень, погіршується прохідність бронхів великого та середнього діаметра. Внаслідок цих змін виявлено суттєве зниження резервних можливостей системи зовнішнього дихання та погіршання кисневотранспортної функції крові. З'совано, що загальний легеневий кровообіг суттєво залежить від типу погоди. У випадку ІІІ типу погоди зафіксовано зростання інтенсивності загального кровонаповнення легень, підвищення швидкості кровотоку судинами великого діаметра. Вивчено зональний кровообіг молодих здорових осіб за різної погоди. Показано, що за умов погоди І і ІІ типів зміни зонального кровообігу є неістотними. Одержано дані про вплив положення тіла на кровообіг у малому колі, роль <$Ebeta>-адренорецепторів у забезпеченні зовнішнього дихання та загального кровообігу легень за різних типів погоди. Зазначено, що за умов ІІІ типу погоди також зростає чутливість <$Ebeta>-адренорецепторів дихальної системи до ізадрину. Доведено, що це супроводжується достовірним посиленням легеневої вентиляції, переважно через збільшення глибини вдиху, суттєвим поліпшенням бронхіальної прохідності та збільшенням інтенсивності легеневого кровообігу.

Розглянуто актуальні питання математичного моделювання функціональних систем саморегуляції системи дихання за умов напруженого м'язового навантаження й у складній ситуаційній обстановці. Досліджено чутливість математичної моделі системи дихання до зміни фізіологічних параметрів. Розроблено та обгрунтовано математичні моделі саморегуляції системи дихання, що базуються на різноманітних критеріях оптимальності. Здійснено числовий аналіз моделей керування газообміном за критерієм оптимальності, заснованим на принципі гомеостазу напруження кисню в артеріальній крові, а також за критерієм компромісного вирішення конфліктних ситуацій. Аналіз обчислювальних експериментів дозволив зробити висновки про вплив систем зовнішнього дихання та кровообігу на формування рівнів керівних впливів, а також про роль гіпоксичного та гіперкапнічного стимулів регуляції у випадку впливу на організм збурень внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Виконана і обгрунтована нова практично спрощена математична модель, на базі якої створено імітаційну модель з дослідження функціонування системи дихання в організмі людини, а саме процесів газообміну в організмі на тривалих інтервалах часу за умов гіпоксії. Зроблено якісний аналіз результатів експериментів, проведених на імітаційній моделі.

Досліджено варіабельність серцевого ритму (ВСР) випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання (КД) з індивідуально підібраною частотою. Встановлено, що КД, частота якого відповідає частоті максимального піку потужності в низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму, є потужним засобом керування серцевим ритмом і функціональним станом кардіореспіраторної системи випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції, про що свідчить оптимізація показників ВСР, збільшення толерантності серцево-судинної системи до субмаксимального фізичного навантаження та збільшення синхронізації серцевого та дихального ритмів.

Проанализированы аэродинамические процессы, происходящие в носовой полости и определяющие основную дыхательную функцию верхних дыхательных путей. Установлено наличие разности фаз между периодически изменяющимся внешним давлением и скоростью воздуха внутри моделируемого носового хода. Определена связь между диссипацией энергии воздушного потока и частотой дыхания в зависимости от координат. Показано, что при малой частоте дыхания область максимальной диссипации мощности дыхания находится на оси носового хода, а с повышением частоты смещается в пристеночную область.

Досліджено стан розвитку і функційні можливості деяких показників дихальної системи студентів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*733.23

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено основні технічні принципи, якими керувалася група фахівців під час розробки монітора дихання. Наведено блок-схему монітора, описано алгоритм його роботи. Обговорено результати моніторингу респіраторної функції пацієнтів у післяопераційному періоді, проілюстровані характерними епізодами дихання. Описано запропоновану методику аналізу динаміки дихання в часі. Визначено можливі кроки вдосконалення апаратно-програмних засобів монітора дихання пацієнта.

Оцінено динамічні складові діяльності центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем за умов поточного функціонального стану організму на основі аналізу показників роботи цих систем, які були зареєстровані одномоментно в реальному часі. Проаналізовано спектри потужності коливань амплітуди <$E alpha>-активності, кардіоінтервалів та періодів дихання. Показано, що у всіх спектрах та у всіх досліджуваних є періодичні коливання у всіх трьох частотних діапазонах, які описані для варіабельності серцевого ритму. Однак вони мають різну структуру. В спектрі коливань потужності <$E alpha>-активності переважають повільні та дуже повільні хвилі, а частка швидких коливань не перевищує 10 %. В спектрі варіабельності серцевого ритму швидкі та повільні хвилі складають половину потужності спектра, а другу половину займають дуже повільні хвилі. В спектрі варіабельності ритму дихання переважають швидкі коливання (більше ніж 60 %), є дуже повільні коливання (близько 30 %) і зовсім малу частку займають повільні коливання (близько 10 %).