Розглянуто основні особливості переривчастого метеорного зв'язку. Оцінено пропускну спроможність радіометеорного каналу зв'язку, обгрунтовано близький до оптимального обсяг пакета інформації, що передається.

Розглянуто вплив параметрів системи метеорного радіозв'язку на її пропускну здатність. Запропоновано метод вибору значень параметрів, за яких досягається максимальна пропускна здатність для заданої вірогідності. Для найбільш застосовуваних у метеорному зв'язку типу сигналу, завадостійкого коду, тривалості біта, потужності випромінювання та частоти наведено графіки пропускної здатності.

Розглянуто фізичні основи, переваги та недоліки метеорного радіозв'язку, визначено галузі ефективного застосування систем метеорного радіозв'язку. Наведено математичну модель передавання інформації метеорним радіоканалом. Запропоновано протокол передавання повідомлень, що дозволяє підвищити пропускну здатність. Подано загальні рекомендації щодо вибору параметрів систем метеорного радіозв'язку.

Розглянуто найважливіші особливості системи метеорного зв'язку та параметри експериментальної апаратури. Перелічено сфери застосування метеорного зв'язку і переваги, які він має.

На базі аналізу параметрів радіометеорного каналу зв'язку обгрунтовано можливість використання в ньому відносно вузькосмугового антенного пристрою. Наведено параметри розробленої резонансної антени у вигляді двох укорочених рамкових вібраторів.

Рассмотрена проблема повышения устойчивости принимаемого уровня сигнала в системах дальней тропосферной связи с помощью адаптивных антенн. Обоснован универсальный метод расчета энергетических потенциалов тропосферных систем связи с адаптивными антеннами с учетом концептуального подхода к проблемам создания энергетического запаса на замирания сигналов и определения потерь коэффициента усиления антенн при дальнем тропосферном распространении радиоволн. Обобщен опыт расчета энергетических потенциалов тропосферных систем связи с автокомпенсаторами замираний сигналов. Рассмотрены три аспекта анализа приема устойчивого уровня сигнала в тропосферных системах связи для простых систем, а также систем с автокомпенсаторами и адаптивными компенсаторами замираний.

Розглянуто можливість підвищення пропускної спроможності метеорного радіозв'язку шляхом застосування змінної швидкості передачі та багатошвидкiсної передачі. Цей метод дає змогу видобувати з сигналу різний обсяг інформації залежно від співвідношення сигнал - шум в місці приймання.

Обгрунтовано можливість підвищення шумової завадостійкості приймальних пристроїв частотної модуляції (ЧМ) сигналів, промодульованих груповим мовним повідомленням, шляхом параметричної оптимізації пристрою фазового автопідстроювання частоти (ФАПЧ) другого порядку з урахуванням форми спектра модулювального повідомлення та нелінійності характеристики фазового демодулятора. Розраховано потенційну завадостійкість ЧМ приймача. Проаналізовано й оптимізовано параметри синхронного фазового детектора на базі пристрою ФАПЧ другого порядку за наявності дії сигналу та шуму. Зроблено висновок, що оптимізація параметрів даного пристрою в області малих відношень сигнал - шум за умов модуляції груповим сигналом мовної інформації сприяє підвищенню чутливості стандартного приймального пристрою станції тропосферного зв'язку на 6 дб.

Розроблено модель метеорного каналу синхронізації, що дозволяє враховувати канальні, завадові й апаратурні похибки у ньому. Показано перспективність дослідження напівактивного метеорного каналу. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено можливість наддалекого метеорного поширення радіохвиль. Запропоновано нові способи підвищення середньої швидкості передавання по метеорному радіоканалу. Розроблено спосіб оперативного врахування апаратурної похибки за допомогою апаратури, що реалізує алгоритм цифрової дзеркальної ретрансляції. Експериментально доведено порівнянність результатів синхронізації державних еталонів України та Росії GPS методом з використанням існуючих радіометеорних систем синхронізації. Обгрунтовано шляхи зниження похибки синхронізації за окремим вимірюванням до та не за активних алгоритмів і до 1 мкс за напівактивних. Запропоновано спосіб калібрування систем метеорної синхронізації з використанням алгоритму загального охоплення.

Розглянуто питання розповсюдження радіохвиль у декаметровому діапазоні. Надано визначення електромагнітної доступності, розкрито можливі механізми розповсюдження радіохвиль. Визначено особливості будови іоносфери, надано характеристику іоносферних шарів. Викладено знання про профілі електронної концентрації, варіації та моделі іоносфери, показано її вплив на процес поширення радіохвиль. Наведено способи штучного збудження іоносфери. Розглянуто питання застосування приймальних і передавальних антен декаметрового діапазону на стаціонарних радіовузлах та у складі рухомих комплексів радіозв'язку. Надано відомості про методи прогнозування та вибору робочих частот під час планування сеансів радіозв'язку. Розкрито порядок здійснення розрахунку короткохвильових ліній зв'язку за місячними прогнозами та за допомогою довгострокових прогнозів. Увагу приділено питанням організації частотно-диспетчерської служби на вузлах короткохвильового радіозв'язку.

Показано можливість формування числових випадкових послідовностей з використанням таких характеристик метеорного сліду як тривалість, координати, інтервал між слідами, форма АЧХ. Розроблено модель метеорного радіоканалу, призначену для оцінювання його статистичних характеристик і аналізу наявності взаємозв'язку між ними. Запропоновано можливість використання декількох характеристик метеорного сліду одночасно для формування однакових секретних ключів у рознесених до 2 000 км пунктах зв'язку.