Рассмотрены существующие представления о механизме ингибирующего действия силикатов, ионов калия и гидрооксида кальция. Приведены результаты сравнительных исследований влияния водных сред силикатного и известкового буровых растворов на аргиллиты.

Для комбінованої дії на призабійну зону пласта (ПЗП) запропоновано використовувати спільно лужні та кислотні розчини. Залежно від геолого-промислових умов конкретних свердловин лужні і кислотні розчини рекомендовано для проведення термохімічної дії, термокислотної дії, послідовно циклічної обробки ПЗП лужним і кислотним розчином, комбінованої обробки теплом, лужним і кислотним розчином, технології збільшення нафтовилучення шляхом циклічного нагнітання лужного і кислотного розчинів. Комбінована дія на продуктивний пласт досягається за рахунок різних технологічних схем сумісного нагнітання лужного і кислотного розчинів. Детально розглянуто умови використання кожного з методів і рекомендовано оптимальні реагенти для їх використання за інтенсифікації здобичі нафти і газу.

Розроблено методику додавання попередньо розроблених протизношувальних домішок до бурових розчинів. Проведені дослідження підтвердили справедливість і ефективність одержаних регресійних рівнянь оптимізації вмісту відповідних домішок до бурових розчинів різних типів.

Обгрунтовано перспективність використання гідродинамічної суперкавітації для приготування промивальних рідин під час буріння свердловин, параметри і конструкцію кавітаційного диспергатора. Встановлено, що основним критерієм, який визначає інтенсивність роботи кавітаційного диспергатора, є коефіцієнт запирання потоку, керуючи яким за допомогою переміщення конуса в дифузорі можна добиватися зміни швидкості обтікання його потоком рідини. Запропоновано рівняння для визначення часу диспергування певного об'єму дисперсної фази під час приготування промивальних рідин.

Запропоновано та обгрунтовано ентропоосмотичну модель руйнування стінок свердловин, суть якої полягає у здатності рідин у системі буровий розчин (БР) - привибійна зона свердловини (ПЗС) довільно рухатись проти градієнта своєї структурної організованості у пори та тріщини гірських порід, що викликає нагромадження механічних напружень і руйнування стінок. Запропоновано використовувати параметр діелектричної проникності для визначення інгібуючих (осмотичних) властивостей бурових розчинів. На підставі застосування нових теоретичних положень розроблено рецептури високоінгібуючих бурових розчинів, впроваджених у виробництво.

Розроблено методику корозійно-електрохімічних досліджень геофізичних кабелів в середовищі бурового розчину. Проведено експериментальні випробування на корозійну тривкість дротинок обплетення геофізичного кабелю КГ-1-27-150 без та із змащенням машинним маслом. Встановлено, що під час анодної поляризації в буровому розчині більш захищеною є поверхня сталі, змащена машинним маслом.

Зазначено, що в усьому світі для регулювання параметрів прісних і слабкомінералізованих бурових розчинів найчастіше застосовують карбоксиметилцелюлозу (КМЦ). Однак, у нашій країні виробництво КМЦ не налагоджено, що спричиняє її дефіцит і високу вартість. Замінником КМЦ міг би слугувати екструзивний крохмаль (ЕКР), який у нашій країні виробляється у великих кількостях і є відносно дешевим. Проте, ЕКР має низку недоліків: низька термостійкість (110 - 115 ℃), нестійкість до бактерицидної агресії, нерозчинність у воді, що ускладнює роботу бурової бригади у разі його застосування. Для покращання властивостей крохмалю та розширення сфери його застосування розроблено окислений крохмальнокарбоксильний реагент (ОККР), який рекомендовано для регулювання параметрів бурових розчинів. ОККР одержують у результаті окиснення макромолекули ЕКР і прививання до неї карбоксиметильної групи (CH2COOH). Рекомендований реагент є розчинним в воді, що полегшує роботу бурової бригади, стійким до бактерицидної агресії, тому відпадає необхідність у застосуванні реагентів-антисептиків, а межа термостійкості становить 140 ℃. Реагент ефективно понижує фільтрацію прісних і слабкомінералізованих розчинів, та удвічі є дешевшим за КМЦ.

Для регулювання і управління процесом деструкції колоїдного розчину крохмалю у процесі буріння свердловин, розширення області застосування екструзивного крохмального реагента (ЕКР), як понижувача фільтрації, а у ході випробуваннь продуктивних горизонтів штучного прискорення деструкції крохмалю, руйнування кольматаційного екрану і покращання проникності продуктивних горизонтів, проведено комплекс лабораторних досліджень впливу різних хімічних речовин на деструкцію та ферментацію ЕКР.

Охарактеризовано різний вид змащувальних домішок до бурових рідин, описано їх властивості, вплив на фізико-хімічні та функціональні властивості бурових рідин, шляхи їх розвитку та області використання. Проаналізовано склад і властивості сирої нафти і нафтопродуктів як змащувальних додатків, а також наведено порівняльні характеристики різних агентів та компонентів на мастильні властивості промивальних рідин. Вказано переваги застосування домішок рослинного і тваринного походження.

У процесі спорудження свердловин та виконання бурових робіт для найбільш повної відповідності вимогам технології буріння за конкретних геолого-технічних умов запропоновано електрохімічну обробку промивальної рідини постійним електричним струмом, що надасть змогу змінювати значення рН рідини в широких межах (від 3 до 10). Описано вплив зміни значення рН на властивості бурових розчинів. Надано результати експериментальних досліджень впливу на фізико-механічні властивості твердих гірських порід промивальної рідини електрохімічно обробленої постійним електричним струмом. Обгрунтовано вплив значення водневого показника рН на ефективність зниження міцності гірських порід та їх руйнування в місцях контактування поверхні породи, промивальної рідини і породоруйнівного інструменту.

З метою оптимізації геометричних параметрів односоплових піногенеруючих пристроїв застосовано програму SolidWorks з прикладним модулем FlowSimulation. Дослідження пристрою проведено під час використання вхідної частини камери змішування циліндричної та конічної форми, у разі подовження її за допомогою додаткових втулок, за зміни відстані між соплом і камерою змішування, за зміни діаметра сопла та довжини його циліндричної частини. Згідно з результатами проведених досліджень рекомендується під час створення моделі п'ятисоплового піногенеруючого пристрою вхідну частину камери змішування виконати конічної форми із дотиканням до соплової частини, довжина циліндричної частини камери має складати 1:1,5 діаметра. Також рекомендовано використовувати різні діаметри сопел в межах 4:6 мм, а довжина циліндричної частини має складати 1:2 їх діаметра.