Для количественной оценки качества состояния материала, подвергнутого пластической деформации, выбраны критерии оценки гомогенности его механических свойств, которые дают возможность выбора оптимальных режимов деформационной обработки материала заготовки.

Проанализированы причины погрешностей метода вдавливания индентора статически приложенной нагрузкой при определении характеристик твердости по Виккерсу. Исследовано влияние анизотропии листовых материалов на точность измерения твердости. Показано, что ориентировка отпечатков (ОО) относительно осей анизотропии материала должна быть неизменной в процессе испытаний, причем ОО сторонами предпочтительнее ОО диагоналями.

Определена "истинная твердость" металла как твердость по Бринелю (Виккерсу) без добавки от наклепа, которая проявляется при внедрении индентора в упрочняющийся металл. Предложены два метода определения добавки от наклепа. Реализован способ контроля величины давления с помощью упрочняющихся металлических прокладок или металла детали, признанный изобретением.

Проведено визначення та зіставлення твердості дендритних і глобулярних структур з різною дисперсністю для сплаву АКТ. Встановлено, що відмінність спостерігається для мікротвердості евтектичної складової, тоді як мікротвердість <$E alpha>-фази та твердість за Бринеллем практично не відрізняються.

Предложен расчетный метод определения универсальной и истинной твердости материалов. Показан характер изменения твердости в зависимости от геометрической формы индентора.

Досліджено розподіл мікротвердості після поверхневого зміцнення від кромки поверхні в глибину деталі. Обгрунтовано зниження мікротвердості на самій кромці поверхні.

Розглянуто теоретичні основи та практичне застосування класичних методів вимірювання твердості на макро- та мікрорівнях, а також можливості методу мікротвердості для оцінювання пластичності матеріалів за умов ідентування (мікромеханічних випробувань). Висвітлено сучасне уявлення фізичного матеріалознавства щодо закономірностей деформації та руйнування кристалічних матеріалів (в т.ч. матеріалів, крихких за стандартних випробувань) за умов локального навантаження жорсткими індеаторами. Наведено конструкцію приладів для вимірювання твердості та мікротвердості, а також лабораторні роботи з визначення твердості та характеристики пластичності. Розглянуто практичні рекомендації для самостійного використання вказаних методів випробувань з метою набуття та поглиблення знань, умінь і навичок у ході розв'язання практичних задач.

Выполнен сравнительный анализ действующих ГОСТов, разработанных до 1992 г., и гармонизированных национальных стандартов на методы определения твердости металлических материалов. Предложено для упразднения устаревших ГОСТов внести соответствующие изменения в стандарты на металлопродукцию по мере введения в действие национальных стандартов, идентичных европейским на методы определения твердости по Бринеллю, Виккерсу, Роквеллу.

Рассчитано теоретическое размерное несоответствие кристаллической решетки (КР) однофазных высокоэнтропийных сплавов, которые состоят из элементов как с близкими размерами атомных радиусов, так и с большим различием в размерах атомов. Получены и проанализированы их дифрактограммы. На основе данных о ширине пика на половине высоты оценено и в дальнейшем рассчитано влияние величины дисторсий КР и размера областей когерентного рассеяния (ОКР) на физическое уширение дифракционных линий. Показано, что с увеличением теоретического размерного несоответствия КР происходит уменьшение размера ОКР и увеличение искажения КР, что приводит к упрочнению твердого раствора и, следовательно, к росту его твердости.