Виявлено загальні тенденції в еволюції багатоквартирного житла в крупних містах. Створено структурно-логічну модель житла за умов великого міста. Розроблено класифікацію багатоквартирного житла крупного міста з урахуванням особливостей типологічної структури. Обгрунтовано комплексний вплив показників групи чинників на формування функціонально-планувальної організації багатоквартирного житла на території крупних міст. Розроблено рекомендації функціонально-планувальної організації багатоквартирного житла для специфічних умов великого міста.

Приведены результаты эффективности применения строительных сталей повышенной и высокой прочности при реконструкции жилых зданий.

Розглянуто питання об'ємно-планувальних і конструктивних рішень каркасно-монолітних багатоповерхових житлових будинків зі стінами підвищеного теплозбереження. Зроблено висновки, що будівництво сучасного житла є складною багатофункціональним завданням, яке включає нестандартні методи проектування будівель, впровадження архітектурно-планувальних новацій і сучасних методів розрахунку конструкцій та інженерного обладнання, вирішення екологічних проблем та урахування підвищених вимог будівельної фізики,освоєння новітніх технологій з впровадженням у будівництво сучасних та ефективних будівельних матеріалів.

Досліджено еволюцію європейського багатоквартирного житла в ХХ ст. Вивчено структуру сучасного житлового фонду країн Євросоюзу. Охарактеризовано житлову політику розвинених країн Європи і Америки. Висвітлено теоретичні основи формування безпечного та комфортного житлового середовища. Наведено типологію житлових одиниць. Розглянуто загальні тенденції еволюції типології житлових будинків. Описано елементи спільного користування в структурі житлових будинків і кварталів. Досліджено містобудівні аспекти формування житлового середовища. Розглянуто особливості формування архітектурного образу житла. Наведено приклади реалізованих житлових комплексів і будинків.

Розкрито актуальні питання створення соціального житлового фонду та розходження архітектурно-планувальної структури соціального та комерційного житла. Обгрунтовано гіпотезу щодо соціальної диференціації населення та забезпечення його відповідним житлом. Визначено базові принципи ахітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла. Соціальне житло рекомендовано формувати згідно з визначеними принципами, головним з яких є принцип мінімізації, а для комерційного житла - принцип оптимізації. Розроблено номенклатуру житлових будинків двох рівнів комфорту за типологічними ознаками, орієнтацією, поверховістю. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення архітектурно-типологічних ознак соціального та комерційного житла за місцем розташування, характером житлової забудови та розвитку по вертикалі, об'ємно-просторовою структурою. Розроблено пропозиції за формулою заселення квартир для соціального та комерційного житла, визначено розрахункову площу на одну людину для соціального та комерційного житла. Наведено рекомендації щодо формування архітектурно-планувальних рішень соціального та комерційного житла оптимального та підвищеного рівнів комфорту.

Проаналізовано сучасну архітектуру багатоквартирного житла України з погляду стильового вирішення споруд. Виявлено головні стильові спрямування у розвитку архітектури житла; визначено їх джерела та прототипи для розвитку.

Запропоновано новий метод класифікації багатоквартирного житла за рівнем комфортності відповідно до його призначення (соціального, приватного, прибуткового). Проаналізовано та систематизовано вітчизняний та зарубіжний досвід створення нормативів і методів оцінки якості житла. Досліджено фактори, що впливають на формування системи його стандартизації. Визначено принципи розробки нормативних документів і методів оцінки якості у галузі проектування багатоквартирного житла. Наведено пропозиції щодо удосконалення керування системою "житло" за допомогою нормативних документів і методів оцінки комфортності. Розглянуто можливості застосування системних методів з використанням різних способів моделювання під час проведення досліджень у галузі житлової архітектури.

Уточнено типологію багатоквартирної забудови Львова кінця XIX - початку XX ст. та виявлено особливості їх архітектурно-планувальної та об'ємно-просторової структури. На основі синхронного та діахронного аналізів багатоквартирних будинків, збудованих у зазначений період, визначено характерні зміни у їх архітектурно-планувальній структурі протягом чотирьох періодів експлуатації. Встановлено, що ці зміни були закономірним явищем, зумовленим науково-технічним розвитком, моральним та фізичним старінням будівель, змінами нормативних показників і соціально-економічної політики держави. Проаналізовано фактори, які визначають напрямки реконструкції багатоквартирних будинків Львова кінця XIX - початку XX ст. Визначено вимоги та розроблено методику реконструкції досліджуваних будинків. Запропоновано методи, заходи та рекомендації щодо їх реконструкції.

Зазначено, що у ході планування квартир у нових житлових будинках усе частіше застосовуються об'ємно-просторові форми, що не є характерними для житлових будинків минулого сторіччя. Необхідна їх оцінка з погляду функціональних, психологічних якостей житлового середовища.