Визначено основні фактори та умови, які впливають на об'ємно-планувальну структуру будівель багатопрофільних університетів, а також прийоми організації об'ємно-планувальних рішень навчальних і загальноуніверситетських корпусів. Запропоновано методи формування університетів, визначено основні принципи розвитку закладів вищої освіти. Надано рекомендації щодо нормативних розділів навчальних зон, а також площі основних навчальних аудиторій, кабінетів, лабораторій. Виявлено прийоми та архітектурні елементи, які сприяють створенню оптимальних умов життєдіяльності, запропоновано блок-модульний метод формування університетів, який дає змогу постійно розвивати навчальний комплекс, та зберігає архітектурну цілісність об'ємно-планувальної композиції.

Досліджено розвиток архітектури університетських центрів XIX - першої третини XX ст. як системи на психологічному, функціональному та матеріальному рівнях сприйняття. Установлено, що функціональна й організаційна структура університетських центрів як установи формувалась залежно від розвитку основної подвійної функції наука / освіта за певними етапами: виникнення / диференціація / інтеграція, що дозволяє визначити подальші тенденції розвитку у формуванні архітектурного простору університетських центрів відповідно як відкрита структура / гнучка структура / стійка структура. Виявлено характерні архітектурні одиниці мікросистеми міста та якісні зміни архітектурної форми споруд університетських центрів, що залежать від їх ролі у процесі розвитку суспільного буття та характеризується репрезентативністю.