Вивчено особливості виникнення, розвитку та сучасного стану багатофункціональної архітектури в структурі найзначніших міст як за кордоном, так і в Україні. Уперше виявлено та проаналізовано особливості виникнення та розвитку багатофункціональних комплексів у контексті основних історичних етапів формування "Великого Харкова", та визначено фактори, що зумовили особливості розміщення багатофункціональних комплексів, їх типологію та взаємодію з навколишнім середовищем. Уперше розроблено класифікацію багатофункціональних комплексів "Великого Харкова" за їх структурно-планувальними, архітектурними, типологічними та соціальними ознаками. Уперше виявлено особливості міського середовища в окремих ієрархічно-організованих структурних елементах "Великого міста" на прикладі міста Харків. Уперше сформульовано теоретичні основи формування багатофункціональних комплексів у структурі "Великого міста". Розроблено концептуальну теоретичну модель формування таких комплексів у структурних елементах "Великого міста". Уперше багатофункціональні комплекси розглянуто у двох категоріях, які послідовно розвиваються за умов сьогодення, як компенсаційні структури недоліків міського середовища окремих структурних елементів "Великого міста", та в ролі атракторів - складних сталих (каркасоформувальних) систем у структурі міста на перспективу. Уперше розроблено принципи та засоби щодо формування зазначених комплексів у структурних елементах "Великого міста". Уперше запропоновано методику формування багатофункціональних комплексів у структурних елементах "Великого міста".

Індекс рубрикатора НБУВ: Н820.8

Рубрики:

Загальна архітектурно-планувальна організація (планувальна структура) міста

Шифр НБУВ: Ж69861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено методологічні засади просторової організації містобудівних систем за динамічних умов України. Запропоновано та досліджено модель багатовимірного містобудівного простору "Прогрес" (Просторової гармонізації регіональних систем), яка включає п'ять вимірів - людський, функціональний, умов, геометричний і часовий. Структуризація простору в формі моделі "Прогрес" дозволяє виділити підмножини одно-, дво-, три-, чотири- та п'ятивимірних елементів простору, в яких формуються відповідні характеристики, а також містобудівні задачі різного змісту. За результатами аналізу п'ятивимірного простору містобудівних систем встановлено показники просторового потенціалу та соціально-еколого-економічної ефективності його використання, а також взаємозв'язки просторових параметрів з показниками ефективності. Обгрунтовано методологічні підходи щодо просторової організації та розвитку містобудівних систем на принципах системного підходу, розроблено моделі багатовимірного простору та методів багатокритеріальної оцінки та модель гармонійної містобудівної системи з урахуванням рівня використання просторового потенціалу та її геометричної інтерпретації. Встановлено індекс і константу гармонійності.

Сформулированы основные мероприятия и пути снижения экологической нагрузки в транспортных системах мегаполисов. Выявлены особенности планировочной структуры Харькова и предложены мероприятия по уменьшению экологической нагрузки от автотранспорта.

Відображено найсуттєвіші аспекти з історії розвитку міст, формування містобудівних концепцій XX ст., принципів та правил розпланування території сучасного міста. Розглянуто основні положення проектування міського центру, житлових утворень, виробничих територій, системи озеленення міста, благоустрою та інженерної підготовки території. Наведено численні приклади вітчизняної та зарубіжної критики, висвітлено перспективи розвитку українського містобудування та його місце у світовій скарбниці містобудівельного мистецтва.

Отображены наиболее существенные аспекты истории развития городов, формирования градостроительных концепций XX в., принципов и правил распланировки территории современного города. Рассмотрены основные положения проектирования городского центра, жилищных комплексов, производственных территорий, системы озеленения города, благоустройства и инженерной подготовки территории. Приведены множественные примеры отечественной и зарубежной критики, освещены перспективы развития украинского градостроения и его место в мировой сокровищнице градостроительного искусства.

Досліджено сучасні уявлення та досвід у сфері територіальної організації берегових зон, визначено їх місце у вітчизняній системі територіального планування населених пунктів. Проаналізовано положення міжнародних документів у сфері збереження та оптимізації територіального планування берегових зон. Обгрунтовано поняття та цілі виділення берегових зон у населених пунктах як особливого об’єкта планування територій, виявлено основні фактори, які мають визначати територіальну організацію берегової зони населеного пункту. На основі конструктивно-географічного підходу сформулювало керівні правила територіального планування берегових зон в населених пунктах, розроблено методичні основи й алгоритм планування територій берегових зон у межах населених пунктів. Сформульовано пропозиції щодо визначення меж і територіальної організації берегових зон на прикладі модельної території - узбережжя річки Південний Буг у межах м. Вінниця.

Узагальнено класифікацію архітектурних ансамблів, визначено їх основні типологічні особливості. Висвітлено теорію закономірності еволюційних перетворень міської забудови. Вперше сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації ансамблевої забудови. Наведено теоретичне обгрунтування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень під час реконструкції об'єктів у містах з цінною історичною забудовою. Визначено архітектурно-планувальні типи ансамблів сучасної міської забудови. Обгрунтовано пріоритетні напрямки використання принципів архітектурно-планувальної організації ансамблевих рішень. Розроблено теоретичні засади гармонізації міської забудови.

Висвітлено проблеми пристосування планів просторового господарювання громад до сучасної ситуації, яка вимагає нових рішень. Розглянуто принципи, які враховують охорону середовища у разі планування та створення планів просторового господарювання та функції, що гарантують економічний розвиток громад.

Освещены проблемы приспособления планов пространственного хозяйствования общин к современной ситуации, которая требует новых решений. Рассмотрены принципы, которые учитывают охрану среды при планировании и создании планов пространственного хозяйствования и функции, гарантирующие экономическое развитие общин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н820.8

Рубрики:

Загальна архітектурно-планувальна організація (планувальна структура) міста

Шифр НБУВ: Ж69861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено політичні передумови, які значно вплинули на містобудівельний розвиток Чернівців наприкінці XVIII - початку XXI ст.

Розглянуто питання еволюції понятійних термінів та їх характеристик, зважаючи на задачі територіально-планувального структурування сельбищних територій міста (на прикладі нормативної бази містобудування).

На прикладі м. Львів висвітлено архітектуру промислових будівель в центральній, історично сформованій частині міста як потенціал сучасного просторового, дійового й естетичного розвитку.

Зроблено огляд світового та вітчизняного досвіду, зазначено перспективи розміщення висотних споруд (ділових центрів) в структурі сучасного міського середовища.

Сделан обзор мирового и отечественного опыта, обозначены перспективы в размещении высотных зданий (деловых центров) в структуре современной городской среды.

Розглянуто методи забезпечення "гуманізації" архітектурного середовища. Проаналізовано інформаційні властивості системи "архітектурне середовище - людина". На підставі дослідження розроблено методи інформаційного аналізу та оцінки морфологічних властивостей фронту забудови вулиці, що сприймаються під час руху. Показано, що дані методи дозволяють проводити кількісний аналіз і оцінку інформативності морфологічних характеристик, зокрема, контура силуету, архітектурних ансамблів, що сприймаються людиною під час руху вздовж фронту забудівлі та фронтального наближення до них. Вперше розроблено інформаційні підходи до формування програмних методів рішення проблемних ситуацій в архітектурному середовищі.

Розроблено методологічні засади екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано світовий досвід і актуальність робіт з екологічної реабілітації на сучасному етапі. Запропоновано характеристику досліджень, які формують загальнонаукову методологію сучасних концепцій стратегічного планування, регіональну доктрину екологічної реабілітації міського середовища. Розглянуто історичні передумови формування екологічної думки в архітектурній діяльності. Розглянуто проблеми екокультури як загального вектора проектної культури. Надано пофакторну характеристику міського середовища як об'єкта дослідження та реабілітації. У цьому аспекті виділено дві групи впливових факторів - природних і антропогенних. Розглянуто проблему еколого-містобудівної сталості та змінюваності міського середовища. Розроблено у матричній формі класифікацію та здійснено оцінки екологічних проблем і ситуацій. Сформульовано методологічні засади формування завдань екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано структуру, принципи та фактори, що визначають зміст, функціонування та розвиток реабілітаційного середовища як системи. Розглянуто екосистемну стратегію перетворення архітектурного середовища міста. Сформульовано основні принципи, прийоми й етапи такої реабілітації. Показано, що головною ідеєю екологічної реабілітації є концепція, яка полягає у створенні цілісної саморегулювальної системи життєзабезпечення міста на базі активізації соціально-економічного потенціалу мешканців,