Запропоновано методику випробування асфальтобетону на теплостійкість, яка базується на Гамбурзькому методі з певними вдосконаленнями та полягає у випробуванні на колієутворення зразка асфальтобетону за різних підвищених температур у результаті циклічного прикладання різного навантаження через жорстке металеве колесо.

Рассмотрено влияние исследуемых поверхностно-активных веществ (ПАВ) под условным названием Э1, Э2 и Т4 на свойства асфальтобетона. Показана возможность регулирования водоустойчивости асфальтобетона добавками этих ПАВ.

Изучено раздельное и комплексное влияние полимера типа СБС и поверхностно-активного вещества (ПАВ) на поверхностное натяжение, краевой угол смачивания и сцепление битумов. Показано, что с ростом содержания полимера сцепление существенно возрастает, при этом вклад добавки в сцепление уменьшается. Введение ПАВ в битум, модифицированный полимером, уменьшает краевой угол смачивания как и в случае обычного битума. Высокие значения коэффициентов длительной водоустойчивости асфальтополимербетонов обеспечиваются совместным влиянием ПАВ и полимера.

Показано влияние содержания поверхностно-активного вещества (ПАВ) в составе активирующей смеси активированного минерального порошка на степень его гидрофобности, которое состоит в том, что с увеличением содержания ПАВ степень гидрофобности активированного минерального порошка возрастает до некоторого максимального значения, с последующим уменьшением величины показателя. В асфальтобетоне избыточное содержание ПАВ из состава активирующей смеси минерального порошка перераспределяется на поверхность зерен заполнителей, что приводит к повышению водостойкости асфальтобетона.

Предложены теоретически и экспериментально обоснованные параметры определения модуля упругости асфальтополимербетонов на вибростенде ХНАДУ для расчета дорожных одежд нежесткого типа. Проанализирован расчет различных вариантов конструкций с использованием асфальтополимербетонов.

Представлены результаты исследования по изучению зависимостей когезии и пенетрации битумов, а также механических свойств асфальтовых систем от эквипенетрационной температуры.

Зазначено, що улаштування асфальтобетонних покриттів із протиожеледними властивостями дозволяє забезпечити безпеку руху в зимовий період, скоротити кількість механізованих очисток і покращити екологічний стан придорожньої смуги.

На примере щебеночно-мастичного асфальтобетона рассмотрены особенности необратимого деформирования при сдвиге и основные пути повышения сдвигоустойчивости дорожных покрытий.

Дисертацію присвячено розробці технології виробництва асфальтополімерсіркобетонних сумішей з поліпшеними фізико-механічними властивостями і призначених для улаштування верхніх шарів дорожнього одягу автомобільних доріг для роботи в умовах жаркого і вологого клімату Республіки Судан. Визначено концентраційні співвідношення у системі "бітум - бутадієнметілстирольний каучук - технічна сірка - модифікатор поверхні мінерального порошку". Вивчені технологічні властивості асфальтополімерсіркобетонних сумішей. Визначені деформаційно-міцнісні характеристики та корозійна стійкість модифікованого асфальтобетону. Прискореним методом доведено, що асфальтополімерсіркобетон у 3-4 рази більш довговічний, ніж традиційний гарячий асфальтобетон.

Висвітлено теоретичні аспекти розрахунку асфальтобетонних шарів, модифікованих полімерними латексами. Описано термо-в'язко-пружну поведінку матеріалів на основі органічних в'яжучих. Досліджено процеси руйнування для прогнозування довговічності асфальтобетонів, модифікованих полімерними латексами. Одержано аналітичні залежності для розрахунку довговічності асфальтобетонних шарів нежорсткого дорожнього одягу. Розроблено методику розрахунку з метою визначення довговічності конструктивних шарів з асфальтобетону, модифікованого полімерними латексами. Експериментально встановлено термо-реологічний паспорт даного асфальтобетону. Базуючись на відповідних теоретичних положеннях, з використанням результатів експериметальних досліджень проаналізовано вплив полімерних латексів на підвищення довговічності асфальтобетонних шарів, модифікованих полімерними латексами. Розроблено практичні рекомендації щодо підвищення довговічності шарів з даного асфальтобетону.

Науково обгрунтовано важливу практичну проблему - забезпечення тривалої водостійкості асфальтобетонних покриттів. Розроблено та сформульовано концепцію "слабких" граничних шарів бітуму в контактній зоні. Відзначено їх роль у забезпеченні водостійкості асфальтобетону. Створено метод визначення кількісного показника водостійкості бітумних плівок на мінеральній поверхні, використання якого, відносно різних за походженням кам'яних матеріалів, дозволяє на стадії проектування складу асфальтобетонної суміші прогнозувати здатність бітуму та мінерального матеріалу забезпечувати тривалу водостійкість асфальтобетону. Встановлено, що межа поділу між бітумом та поверхнею зернин щебеню з кислих гірських порід у складі асфальтобетону найбільш підвладна руйнувальній дії води. Запропоновано практичні шляхи підвищення тривалої водостійкості асфальтобетонних покриттів.

Розглянуто релаксаційний механізм впливу термоеластопластів, які містяться в бітумі, модифікованого полімером (БМП), на температури переходу асфальтополімербетонів до склоподібного та в'язкошіастичного станів, а також взаємозв'язок характеристик міцності в'яжучого й асфальтополімербетону на його основі. Показано, що перехід бітуму в бітумополімерне в'яжуче, а потім в полімербітумне призводить до зростання критичних деформацій та напружень, збільшення значень модулів пружності асфальтополімербетонів за високих температур (+50 °С) та їх зниження за від'ємних температур (-20 °С), зниження коефіцієнта температурної чутливості, підвищення температури переходу в в'язкопластичний стан, зниження умовної температури склування. Встановлено, що асфальтополімербетони на основі в'яжучих, модифікованих прийнятими для досліджень полімерами, з близькою пенетрацією, характеризуються близькими значеннями модулів пружності, коефіцієнта температурної чутливості, температур переходу до склоподібного та вязкопластичного станів. Виведено емпіричну формулу для визначення модулів пружності асфальтобетонів і асфальтополімербетонів будь-яких типів з оптимальним вмістом бітуму, яка враховує використання бітумів, бітумополімерів, полімербітумів і працює в області температур від -20 °С до +50 °С, і діапазоні частот деформування від 0.01 Гц до 40 Гц.

Проаналізовано межові стани дорожніх конструкцій, поведінку матеріалу під навантаженням, теорії і критерії міцності для розрахунку монолітних шарів нежорстких дорожніх одягів. Запропоновано оптимальний критерій міцності для розрахунку асфальтобетону як термопластичного матеріалу.

Рассмотрены трехмерные математические модели напряженно-деформированного состояния элементов: Гука, Ньютона, Максвелла, Кельвина.

Наведено результати випробувань щодо ефективності впливу домішок "Licomont BS 100" та "Kraton D1101" на показники фізико-механічних властивостей та колієстійкість дрібнозернистого асфальтобетону.

Теоретические и экспериментальные исследования процессов и явлений, определяющих механизм усталостного разрушения, позволили установить, что рост усталостных трещин при действии переменного нагружения происходит главным образом по пленочному органическому вяжущему и границе раздела фаз "органическое вяжущее - минеральный материал". Следовательно, для повышения деформационно-прочностных свойств асфальтобетона в условиях действия динамических нагрузок, влаги, агрессивных сред необходимо модифицировать органическое вяжущее в направлении повышения термостабильности, расширения интервала пластичности, увеличения адгезионно-когезионных свойств, эластичности, а также использовать асфальтобетоны с рациональным гранулометрическим составом, имеющим наиболее плотную структуру. Разработаны составы модифицированных асфальтобетонов, обладающих повышенной усталостной долговечностью.