Домінантні алелі головних генів Vrn та Ppd, які по-різному інгібують яровизаційну потребу та фоточутливість м'якої пшениці, впливають на рівень морозостійкості. Ступінь пошкодження сходів тісно корелює з темпами та швидкістю ювенільного росту і відповідає рангам конкретних генотипів по прискоренню їх дат колосіння. У наборах конгенних та ізогенних ліній домінантний ген Vrn 1 спричиняє найбільш сильне зниження морозостійкості. Аналогічні ефекти домінантних генів Vrn 2 та Vrn 3 виявлені значно менше. Накопичення домінантних генів сприяє додатковому зниженню стійкості. Висока фоточутливість обумовлює наявність достатньої морозостійкості, а присутність домінантних Ppd генів знижує стійкість у відповідності до їх рівня інгібування фоточутливості. Даний ефект генів Ppd особливо чітко проявляється після можливих відлиг під час яровизації або загартування.

Проведено изучение андрогенетической способности сортов озимой и яровой пшеницы, а также их гибридов. Показано, что использование в гибридизации источников повышенной способности к гаплопродукции позволило разработать технологию получения удвоенных гаплоидов. Выделено пять линий с высокой андрогенетической способностью.

Шляхом простих та насичувальних схрещувань м'якої пшениці з її культурними та дикими співродичами (T.durum, T. boeoticum, T. dicoccoides, T. araraticum, Ae. cylindrica, алополіплоїди T. palmovae, Авролата, Аврозис) створено генетично константні лінії м'якої пшениці, які за даними електрофорезу мають змінений відповідно склад гліадинів та глютенінів. Такі лінії обов'язково відрізняються зміною комплексу господарсько цінних ознак. Деякі лінії мають звичайний для вихідних батьківських форм склад гліадинів та глютенінів, але вони несуть деякі морфологічні та біологічні ознаки донорів. Окремі лінії з інтрогресивними змінами мають підвищені морозостійкість, врожайність та стійкість до хвороб.

Показано, що алелопатично активні екзометаболіти жита впливають на вміст нуклеїнових кислот у рослинах пшениці, пригнічують їх ріст і викликають у них хромосомні порушення. Визначено, що мутагенна дія алелопатично активних виділень забезпечує підвищення схрещуваності пшениці та жита, життєздатності та продуктивності гібридів першого покоління, а також змінює спектр розщеплення гібридів другого покоління.

Показано, что алелопатически активные екзометаболиты ржи влияют на содержание нуклеиновых кислот в растениях пшеницы, угнетают их рост и вызывают у них хромосомные нарушения. Определено, что мутагенное действие алелопатически активных выделений обеспечивает повышение скрещиваемости пшеницы и ржи, жизнеспособности и продуктивности гибридов первого поколения и изменяет спектр расщепления гибридов второго поколения.

Описаны физиолого-биохимические, генетические и биотехнологические методы, применяемые в селекции пшеницы и других колосовых культур. Рассмотрены общие проблемы и направления применения физиологии и селекции пшеницы, поиска генетических ресурсов с физиологическими признаками, полезными для повышения ее урожайности, генетические основы данных физиологических признаков, управление экспериментальными селекционными программами, современные методы для поиска физиологических признаков, связанных с продуктивностью. Раскрыты экономические аспекты оценки роли физиологии в программах селекции пшеницы. Освещены особенности применения физиологических подходов для селекции пшеницы на устойчивость к неблагоприятным факторам окружающей среды, в частности, засухе, засолению, низким и высоким температурам, затоплению, предуборочному прорастанию зерна (вызванного дождями). Предложены методы изучения корневой системы пшеницы, ее генетического разнообразия. Изложены особенности применения результатов данных исследований в селекционных программах.

Узагальнено наукові дослідження методів створення сортів пшениці у XX ст. в СРСР і Україні. Подано матеріали авторських розробок з питань селекції, насінництва та сортознавства пшениці на протязі другої половини XX ст. Наведено методи створення сортів пшениці за важливішими ознаками та біологічними властивостями. Обгрунтовано принципи експертизи сортів на відмінність, однорідність і стабільність (ВОС-тест). Висвітлено проблеми охорони прав на сорти пшениці.

Обобщены научные исследования методов создания сортов пшеницы в XX в. в СССР и Украине. Поданы материалы авторских разработок по вопросам селекции, семеноводства и сортоведения пшеницы на протяжении второй половины XX в. Приведены методы создания сортов пшеницы по важнейшим признаками и биологическим свойствам. Обоснованы принципы экспертизы сортов на отличие, однородность и стабильность (ООС-тест). Освещены проблемы охраны прав на сорта пшеницы.

Зазначено, що експериментальні дані генетичного аналізу інтрогресивних ліній м'якої пшениці за ознакою опушення листкової піхви, яка контролюється "зозулиною" хромосомою <$E roman 4S sup 1>, використано для розробки алгоритму розрахунку теоретично очікуваного розчеплення у <$E roman F sub 2>. Порушення розчеплення обумовлено нежиттєздатністю більшості гамет, позбавлених хромосоми <$E roman 4S sup 1>. Частота життєздатних гамет без цієї хромосоми визначається величиною <$E p>, а не теоретично очікуваним розчепленням 7 нежиттєздатних : 9 життєздатних. Розрахунок <$E p> за допомогою методу максимальної правдоподібності проведено за теоретичним співвідношенням 15 опушених : 1 неопушена, із застосованням 16-ти популяцій <$E roman F sub 2> від схрещування ліній, контрастних за ознакою, що вивчається.

Наведено результати комплексної оцінки ліній гібридного походження, виділених у <$E roman F sub 10 > від скрещування октоплоїдного тритикале з озимою твердою пшеницею, після спонтанної гібридизації частково стерильних рослин зі штучним амфідіплоїдом Н 74/90-245. Виявлено, що стійкість генотипів до ураження фузаріозом не залежить від абсолютного рівня активності інгібітора трипсину в сухому зерні, але поєднана з динамікою її наростання у відповідь на ураження F. graminearum. За активністю інгібітора трипсину в ендоспермі можна судити про наявність стороннього матеріалу в геномі пшениці. Виділено донори групової стійкості до збудників захворювань, які відрізняються, крім того, високим вмістом білка у борошні.

У результаті проведених досліджень визначено характер поведінки унівалента кожної хромосоми сорту м'якої пшениці Мільтурум 553 в другому мейотичному діленні мікроспороцитів. Виявлено загальні закономірності гемізиготного стану хромосом у ході реалізації механізмів зміни полюсної орієнтації та розходження хроматид у протилежні сторони.

За даними статистичного аналізу характеру проходження кон'югації гомологів у серії моносомних ліній пшениці Мільтурум 553 встановлено, що відхилення моно- і дисомних рослин від вихідної батьківської форми обумовлені змінами в системі дії та взаємодії генів, що викликані гемизиготним станом хромосом. Показано роздільну здатність аналізу моносомних ліній як методу цитогенетичних досліджень пшениці. Визначено вклад кожної хромосоми в детермінацію мейотичних ознак.

У вегетаційних дослідах на піщаному субстраті показано, що досліджені 86 генотипів пшениці вітчизняної селекції істотно різняться за активністю позаклітинних кислих фосфатаз коренів. Встановлено посилення активності цих ферментів за дефіциту фосфору в середовищі, що засвідчує адаптивну реакцію рослинного організму на дію зазначеного стресового чинника. Відібрано генотипи з високою фосфатазною активністю для використання в селекції сортів пшениці з ефективним засвоєнням фосфору.

Оценено влияние экологических условий произрастания на изменчивость случайных ПЦР-маркеров - RAPD и меж-MITE полиморфизма (IMP) праймеров в двух контрастных по климатическим условиям популяциях дикорастущей пшеницы Triticum boeoticum в Крыму. Сравнены доли изменчивости, подверженной естественному отбору, для этих двух типов молекулярных маркеров. Обнаружено существенное различие между популяциями Сапун-гора - Байдарская долина по 24,7 % анализируемых локусов при небольшом генетическом расстоянии Нея (0,0324) между популяциями. Число достоверно различных RAPD и IMP локусов между популяциями было примерно равным. Тест на нейтральность эволюции выявил 13 локусов (17,8 %), на которые влиял естественный отбор. Популяция Сапун-горы была подвержена большему действию фактора отбора по 10 локусам (13,7 %), чем популяция Байдарской долины (4 локуса = 5,5 %). Из 13 локусов, подверженных отбору, 11 были амплифицированы IMP праймерами.

Рассмотрены особенности использования ISSR-ПЦР-метода для молекулярно-генетического маркирования сортов пшеницы. Полученные данные свидетельствуют о необходимости предварительного экспериментального подбора микросателлитных фрагментов, которые должны давать полилокусные, легко воспроизводимые продукты амплификации с целью использования их в качестве праймеров. Из четырех рассмотренных праймеров таким требованиям соответствует последовательность (AGC)6T, с помощью которой выявлен сортоспецифичный внутрисортовой полиморфизм по наличию/отсутствию отдельных локусов в ISSR-ПЦР-спектрах сорта пшеницы Мироновская 30.