Досліджено антидотний вплив нових похідних N-(3-піридоїл)-S,S-діалкілсульфілімінів. За умов лабораторних і вегетаційних дослідів вивчено вплив іодиду S,S-діізопропіл-N-(1-метил-3-піридоїл) сульфіліміну на токсичність трефлану по відношенню до сої. Розглянуто особливості взаємозв'язку антидотної дії з впливом зазначених сполук на активність нітрогеназного комплексу та деградацію гербіцидів.

Викладено результати досліджень щодо ефективності мінерального і бактеріального азоту при вирощуванні сої на зрошуваних темно-каштанових середньосуглинкових грунтах півдня України.

На основі експериментальних даних встановлена ефективність азотофіксації сої, а також співвідношення форм азоту в грунті при різних умовах азотного живлення. Соя має властивість підтримувати активну азотофіксацію протягом усієї вегетації і формує високий урожай в основному за рахунок симбіотичного азоту.

Досліджено дію заморожування насіння сої до -55 і -70 <$E symbol Р>С під захистом кріопротекторів пропандіолу (ПД), ПЕО-400 і ПЕО-1500. Використано різні умови обробки насіння кріопротекторами (варіації концентрацій, тривалості експозиції), різні режими заморожування. Встановлено, що в разі підбору оптимальних умов обробки насіння сої кріопротекторами можливо не тільки зберегти вихідні біологічні якості насіння, але й збільшити показники енергії проростання та схожості. Обговорено причини різної дії кріопротекторів на посівні характеристики насіння.

Розглянуто можливі шляхи вирощування та підвищення продуктивності сої культурної (Glucine max L. Merr) за грунтово-кліматичних умов Тернопільщини за рахунок використання біологічно активних речовин і передпосівної інокуляції насіння бульбочковими бактеріями.

Визначено суттєву різноманітність сортів сої за стійкістю до температурного та водного стресів за умов польових і лабораторних досліджень. Виявлено високу жаростійкість рослин сої у порівнянні з дуже поширеними зерновими злаковими культурами. Установлено, що за дії підвищених температур у листках сої залежно від генотипу нагромаджується різна кількість вільного проліну, яка свідчить про жаро- та посухостійкість сорту. Виявлено значну сортоспецифічність за водоутримною здатністю листків. Сорти Юг 30, Аркадія одеська та Ходсон виокремлюються підвищеним рівнем посухостійкості. Для виявлення посухостійких форм сої рекомендовано використовувати такі показники, як кількість витраченої рослиною вологи, рівень вільного проліну в листках та їх водоутримна здатність.

У лабораторних дослідах виявлено значну мінливість генотипів сої за холодостійкістю в період репродуктивного розвитку. Доведено, що ця характеристика рослин сої змінюється залежно від стадії онтогенезу. Порівняно холодостійкими в період цвітіння та бобоутворення є сорти Скинтея, Maple Errow, Gieso.

За умов польового та вегетаційного дослідів вивчено вплив різних штамів і видів повільно- та швидкорослих бульбочкових бактерій на продуктивність та інтенсивність фотосинтезу сої сорту Прогрес. Найвищу інтенсивність фотосинтезу спостережено під час інокуляції повільнорослим штамом 2492, який був найефективнішим і в польовому досліді. Штами та види бульбочкових бактерій, що інокулюють, можуть диференціюватись за ступенем впливу на інтенсивність фотосинтезу рослини-хазяїна.

Вивчено функціонування глутатіонзалежної антиоксидантної системи рослин за умов дії сполук кадмію. Встановлено, що в проростках гороху, сої та кукурудзи синтез відновленої форми глутатіону індукується за максимального вмісту кадмію. Максимальний вміст антиоксиданту виявлено у сої під час дії сульфату у порівнянні з хлоридом. Показано, що мінімальні концентрації кадмію стимулюють активність глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази в листках, тоді як максимальні концентрації пригнічують їх активність. У коренях сої та кукурудзи активність ферментів зменшується, у гороху - відзначено її інтенсифікацію.

Вивчено рівень активності основних антиоксидантних ферментів у різних за ефективністю симбіотичних системах, створених за участю рослин сої та п'яти нових Tn5-мутантів Bradyrhizobium japonicum 646. Показано, що пероксидазна активність листків, коренів і бульбочок сої пов'язана з азотфіксувальною активністю інокулянта, тоді як каталазна активність листків і коренів не залежить від властивостей ризобій. У кореневих бульбочках активність каталази визначається активністю ризобій.

Исследовано влияние продолжительности предварительной инкубации инокуляционной суспензии Bradyrhizobium japonicum 634б с различными концентрациями гомологичного лектина (ГЛ) на всхожесть семян, рост проростков, нитрогеназную активность корневых клубеньков и продуктивность растений сои (Glycine max (L.) Merr.). Показано, что совместная инкубация клубеньковых бактерий с лектином положительно влияет на ростовые процессы как на ранних этапах онтогенеза, так и при функционировании симбиотического аппарата, повышает азотфиксирующую активность и продуктивность сои. Установлено, что характер влияния ГЛ зависит от дозы и в меньшей степени - от продолжительности совместной инкубации с микросимбионтом.

Вивчено вплив обертального електромагнiтного поля на показники лабораторної та польової схожостi насiння сої. Встановлено оптимальну напруженiсть поля та тривалiсть опромiнення. Дослiджено тривалiсть позитивного ефекту вiд опромiнення.

За умов вегетаційного досліду вивчено симбіотичні властивості систем, утвореним за участю рослин сої (Glycine max (L.) Merr.) і рекомбінантів штаму Bradyrhizobium japonicum 646, одержаних за допомогою методу транспозонового мутагенезу і відібраних після первинного скринінгу за мікровегетаційних умов. Встановлено, що усі 10 транспозантів були високовірулентними, але відрізнялися за іншими симбіотичними ознаками. Інокуляція деякими з них (187-5,71) викликала підвищення загальної азотфіксувальної активності, а іншими (107, 8-1, 113) - значно її знижувала у порівнянні з інокуляцією контрольними штамами. Найбільший приріст урожаю зерна (на 12,6 та 13,6 %) одержали у рослин, інокульованих мутантами 17-2 і 21-2.

Изучали активность и локализацию по органам гемагглютинирующих белков (лектинов) сои Glycine max (L.) Merr., инокулированной клубеньковыми бактериями Bradyrhizobium japonicum различной активности. Установлено, что динамика лектиновой активности различных органов сои зависит от фазы вегетации растения, эффективности штамма-инокулянта и содержания минерального азота в субстрате. Показано, что в условиях эффективного симбиоза повышение лектиновой активности клубеньков сопровождается возрастанием уровня азотфиксирующей активности. Обсуждается возможная взаимосвязь лектиновой и азотфиксирующей активности симбиотических систем сои.

За умов вегетаційних дослідів вивчено вплив обробки насіння ненодулювальної сої лектином звичайної сої різних концентрацій (2, 20, 200 мкг/мл). Показано, що застосування екзогенного лектину без інокуляції значною мірою впливає на перебіг метаболічних процесів у сої, нездатної утворювати симбіоз, зокрема сприяє наростанню вегетативної маси рослин, активує утворювання фотосинтетичних пігментів, інтенсифікує CO2-газообмін. Одержані дані підтверджують припущення щодо біологічної ролі лектинів у регулюванні фізіологічних процесів у рослинах, а також дають підстави розглядати їх як ефектори росту та розвитку рослинного організму загалом.